Да уж.
Вовчик Сірий
2 ч ·
Хлопчик Мітя дуже хотів собаку.
- Купи песика, тату. - канючив він. - Хочу песика. Волохатого, з мокрим носом і закрученим пухнастим хвостом.
- Песик - це серйозно, синку. - відказував Тато. - Це, щоб ти знав, назавжди. Ти готовий до відповідальності?
- Готовий, тату. - кивав хлопчик Мітя. - Завжди готовий.
На день народження хлопчик Мітя отримав цуцика. Цуцик був волохатий, незграбний і допитливий. Невдовзі вони стали найкращими друзями.
А через рік тато з мамою зібралися емігрувати. І лишили цуцика тьоті Валі.
- Я обов'язково вернуся, Бобік. - прошепотів Мітя. - Вернуся і заберу тебе.
Цуцик кивнув. Він знав, що на Мітю можна покластися. А на другий день утік від тьоті і поселився в аеропорту.
Бобік гуляв між терміналами, забрідав на аеродром, приятелював з котом Мурзіком і митником Дядьою Жорою. Безліч людей хотіли забрати Бобіка, проте він чекав на Мітю, як і належить вірному собаці.
Через 10 років Мітя повернувся. Він заріс бородою, сховав очі за окулярами, а мускулясті руки пішли татуюваннями. Але це був Мітя. І Бобік на радощах звалив хазяїна на підлогу і заходився вилизувати.
- Ніколи не бачив, щоб собака так хвилювався. Пройдіть но зі мною, юначе. - сказав дядя Жора.
Мітя понуро поплентав на обшук. На собі він перевозив 2 кг героїну.
А Бобік задоволено влігся біля терміналу і задрімав. Хазяїн дотримав слова і повернувся. Усе було чудово.
Доброти і вірної дружби вам, парафіяни.
