Альо, телеканал «Звезда»? Я – ополченець Хмирь, і мені – пизда.
У загоні спецназу «Троя» нас залишилось троє. А, ні, вже двоє!
Я набрав твій номер, бо третій – Гвоздь, тільки що в муках помер
Тож залишився Шило, заступник Мила, якого гранатою вбило
… Ще рік тому перед славною «Троєю» відкривались ворота міст
Попереду йшов фельдмаршал Пітбуль – еполет, аксельбант і хлист
Найкращі жінки з усіх в «ДНР» віддавались нам прямо на площах
Нам несли наш оброк – антрацит і горілку, і ми йшли у Донецьк на прощу
Нагороджений був я залізним хрестом від Захара й віджатим «джипом»
А тепер ГРУ нас пасе за вікном, хто не втік у Ростов – ті вбиті
Нам прислали з Донецька троянську кобилу – бойову ополченку Лопату
І вона принесла нам отруту в водярі, а в вагіні – ручну гранату
Полягли майже всі, тільки ми із Гвоздьом залишаємось тут, у облозі
Ми молились усім нам відомим богам, та їх танк вже он пре по дорозі
В чім провина? Лиш в тім, що неначе Ікар наш Пітбуль залетів аж до сонця
Підмутив він навар за Захара товар, замочив Пургіна охоронця
Альо, ви ще тут, дорога «Звезда»? Я – ополченець Хмирь, і мені – пизда.
Загін спецназу під назвою «Троя» став для них ще тим гемороєм.
І поки черговий відпускник-бурят заганяє у ствол снаряд
Я хочу сказати: Гнів оспівай, богине, Ахілла, сина Пелея,
Пагубний гнів, що лиха багато ахеям накоїв:
Душі славетних героїв навіки послав до Аїду
Темного, їх же самих він хижим лишив на поталу
Псам і птахам. Так Зевсова воля над ними чинилась
Ще відтоді, як у зваді лихій розійшлись ворогами
Син Атреїв, володар мужів, і Ахілл богосвітлий…
фб
