Vitalii Chepynoga
10 hrs · Kyiv · Edited
· Україна - така странна... От подивився ще раз пісню-кліп з фільма Гоффмана "Вогнем і мечем"... І саме той момент, самий драматичний переломний момент (Гоффман знає), коли музика і пісня виходять на кульмінацію,- коли починається: "Ой, на горі та й женці жнуть!..." Коли - битва! - І, аж мурашки по тілу... Це "перевал" через емоції, через культури, через віки і цивілізації... Це неотесані грубі полуголі козаки і водночас - Вагнер, "Польот Валькірій!... Це Ніцше і Шевченко (до речі, вони дуже схожі зовнішньо, - придивіться)... Чисті емоції... Немає сім’ї, немає рідного села, немає вільх у березі... Є - битва, бій... І більше нічого не існує у цілому світі... Слова - абсолютно не відповідають реальності... Мирна пасторальна пісенька в стилі "Пастух і пастушка", тіпа "йодль"... Женці якісь жнуть мирно на горі якусь траву чи пшеницю... Коса-роса, трава, ранок, річка десь недалеко... Баби несуть води випить з глечика... Мир та злагода кругом, і жирні карасі в річці... Але, бля буду (як людина, яка закінчила музичну школу (да, з трудом)), - я ніколи не чув нічого мілітаристичнішого, ніж ця "мирна" пісня... Вони її шаблями жнуть... На всякий случай... Куди тому "Дойчен зольдатен-унтер-офіцірен"?... -Да, ми такі... Нам утопить під колискову - раз плюнуть... А "Ходить сон коло вікон" - це вообще тріллєр, Хічкок і Стівєн Кінг в одном флаконє... Да... Ходить... Коло вікон... З ножом... Він тебе, сука, - бачить...