Обходить Марія міни - така дорога до храму.
У храмі жодних обмежень: можна без хустки усім охочим.
Але Марія до брів насовує балаклаву,
Щоб тільки очі перед Всевишнім. Щоб тільки очі
З-під краю шолому дивились на нього щиро,
Щоби вуста закриті й мовчання, щоби уперте.
Лише одне питання: Боже, як задалеко звідсіль до миру,
Які нормативи, Господи, на новітні жнива у Смерті?
Чи вистачить цьогоріч готових покласти голови,
Віддати душу Тобі й не накласти на себе руки?
Бо в часі війни до смерті бувають готовими
Лише відчайдухи й ті, що не мають духу.
Десь по-під мирним небом родини збираються при столі.
Кутя пахкотить медово, пампухів височіє гірка.
А тут Ірод цілиться у Марію дронами FPV.
Боже, чи є над ними у небі та сама різдвяна зірка?
Чи десь усміхається немовлятко, сповите у тишу,
Чи стоять при ньому надія, любов і віра?
Ікону Марії у цьому храмі обов'язково іще напишуть,
Коли сконає в болотах семиголовий Ірод.
Колядує Марія у розбомбленому вівтарі.
Свята невеселі, колядка гірка й тужлива.
Погано працює логістика у янголів та царів,
Бракує людей і зброї.
Марія вірить у диво.
#Дзвінка_Торохтушко
