Давай свої поради, чом би й ні. Може, крім мене ще комусь згодиться.
Головне - не напружуйся. Навчання онука - зона відповідальності дітей, хай вони цим переймаються. Тим більш, що до школи ще купа часу. І я згодна з Дракончиком, нормально готують у садочку. Ну, може, якщо батьки бажають, щоб читати почав до школи, то поводити до центру де цьому навчають.
Як піде до школи - опікуватися тим, на що є однозначний запит з боку дітей. Моя мама дуже мені допомогла свого часу у першому-другому класі, коли контролювала, щоб син зробив домашні завдання вчасно. Цим вона його привчила не розтягувати процес на весь день до ночі. Потім я помітила, що бабусіно втручання почало викликати у онука негатив і попросила маму знизити контроль.
Зараз (8-й клас) довелося знов просити її не втручатися, не читати йому нотації, допомагати якщо є запит.
У моїй уяві, бабуся - це та людина до якої можна прийти пожалітися на весь світ. На школу, батьків, вчителів, однокласників. Для цього між нею і дитиною повинна бути довіра, а прискіпливе втручання в навчальний процес цю довіру може зруйнувати.
Моя матуся спочатку була дуже незадоволена тим, що її лишають контролю за важливою часткою життя онука. Але в неї є подруга у якої онуків троє і вона дуже щільно втручається у їх навчання. І одночасно жаліється, що діти не хочуть до неї йти після школи. Зараз вони ще малі, але через пару років зможуть їздити додому самі (вони мешкають далеко від школи) і до бабці їх буде не затягти. І я дивлюсь, що мама потроху починає думати, що не так я вже й неправа.
