Автор Тема: Нотатки про насущне
 

Offline Солоха

  • *****
  • Повідомлень: 10731
  • Karma: 6553
  • Стать: Жіноча
  • Я не крило, я дзьоб
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2640 : Травень 05, 2025, 08:20:36 »
Отаке отВіконечко правди
В останній час досить багато брехні та бруду про Другу світову війну, розпочинаючи з дати.
Якщо розглядати питання щодо дати, слід називати іншу дату  Другої Світової війни, а саме  червень 1937 року - початок війни між Японією та Китаєм.
Загалом: 1937 - 1945 роки
У Другій Світовій війні брали участь 62 держави з 74 існуючих на той період (80% населення Земної кулі).
Але, пропагандисти всіх кольорів намагаються брехати та вдовбувати своє і датують початок війни коли Гітлер вчинив напад на Польщу, то є на нещодавнього союзника Німеччини.
26 січня 1934 року
Пакт «ПІЛСУДСЬКОГО - ГІТЛЕРА»
або як німці з поляками дружили
Сьогодні офіційна Варшава в очах світової спільноти намагається представити передвоєнну Польщу як миролюбну, демократичну країну, яка бажала лише миру та злагоди. Але існують документи та докази того, що політичний вигляд Польщі у 1930-х роках XX століття був далеко не ангельським.
Поляки першими у світі підписали з фашистською Німеччиною історичний документ – «Декларацію про незастосування сили між Німеччиною та Польщею». Ініціаторами виступили Адольф Гітлер та генерал-інспектор Польщі Юзеф Пілсудський. Пакт був підписаний 26 січня 1934 року в Берліні міністром закордонних справ Німеччини Костянтином фон Нейратом та польським послом Юзефом Липським.
Ця подія привела в рух механізм, що наблизив Другу світову війну.
Підкреслимо дату - січень 1934 року. До нападу Японії на Китай залишалося три з половиною роки.
На той час Адольф Гітлер вже розправився з керівниками штурмових загонів, за допомогою яких прийшов до влади. Він також ухвалив низку рішень: об'єднав у своїй особі найвищі державні посади, прийняв титул "фюрер і рейхсканцлер"; позбавився всіх політичних партій, крім НСДАП, розпустив профспілки, ліквідував свободу друку та зборів, а також місцеве самоврядування. Відкрив перший концентраційний табір "Дахау" для знищення політичних опонентів.
Подібні дії проводив у Польщі Юзеф Пілсудський, який повністю схвалював дії Адольфа Гітлера. У країні визнавали лише польський націоналізм. Національні меншини в державі зазнавали приниження та дискримінації. Партії та політичні рухи в країні були під забороною. Для здобуття освіти та кар'єри потрібно було прийняти католицтво, а ім'я змінити на польське. Тих хто відмовлявся це робити, переслідували.
У червні 1934 року, одночасно з фашистським «Дахау», спеціальним декретом уряду Польщі неподалік Бреста було створено табір смерті, де утримували та знищували інакодумців, переважно українців, білорусів та євреїв.
У вирішенні єврейського питання Варшава та Берлін діяли також спільно. Іудеїв збиралися вислати на Мадагаскар. Для вирішення цього завдання створили спеціальну комісію. У травні 1937 року делегація побувала на острові, після чого було складено звіт про готовність території до створення там єврейської колонії.
Після виходу Німеччини з Ліги Націй саме Варшава стала представляти інтереси Берліна у Лізі Націй та підтримувати всі реакційні дії Гітлера: аншлюс Австрії, введення німецької армії у 1936 році до Рейнської демілітаризованої зони. У Польщі та Німеччині збігалися і зовнішньополітичні цілі. Обидві держави прагнули руйнування політичного блоку Чехословаччини, Югославії та Румунії. У 1938 році шляхом спільного походу німців і поляків відбулося територіальне розчленування Чехословаччини. Головні плани будувалися щодо СРСР. У 1933-1935 роках виникла загроза війни між СРСР і Японією в союзі з Польщею та Німеччиною. Багато польських політиків відкрито заявляли про майбутній польсько-нацистський парад на Червоній площі.
16 березня 1934 року англійське інформаційне агентство «Вік» розповсюдило повідомлення про наявність секретних протоколів у пакті Пілсудського-Гітлера, на підставі яких Польща спільно з Японією та Німеччиною мали напасти на СРСР. Німці мали увійти в Ленінград, а потім рухатися на Москву. Мета польської армії – через Білорусь на Україну та Москву. Офіційна польська військова доктрина, підготовлена ​​1938 року, проголошувала: «Розчленування СРСР є основою польської політики на Сході. Польща не повинна залишатися пасивною у цей чудовий історичний момент поділу.
Завдання в тому, щоб завчасно добре підготуватися фізично та духовно…
Головна мета – ослаблення та розгром СРСР». У республіки Кавказу, Середню Азію та Україну агентурними каналами направлялася матеріальна допомога на розпалювання сепаратистського руху в Радянському Союзі.
Якщо все було так чудово між німцями та поляками, чому для Польщі цей альянс завершився плачевно?
Причина проста – Варшава не поступилася Берліну у суперечці з приводу міста Данцига, найбільшого порту на Балтійському морі. Він перебував під керівництвом Польщі з часів закінчення Першої світової війни і був сполучною точкою між Померанією та Східною Пруссією.
Після відмови Польщі поступитися вільним містом, Гітлер почав готуватися до вторгнення.
Вже після закінчення Другої світової війни стане відомо, що Варшаву до відмови німцям підштовхнули Великобританія та Франція, які обіцяли військову допомогу у разі тиску Німеччини. Насправді – допомогу ніхто не збирався надавати.
Лондону та Парижу потрібно було, щоб Гітлер окупував Польщу і впритул підійшов до кордонів СРСР. В такому випадку війна між СРСР та Німеччиною стала б неминучою, що відтягнуло б усі німецькі сили на Схід, подалі від Британії, Франції та Європи загалом.
Країни Європи які найдовше оборонялися
- Норвегія – 2 місяці та 1 день,
- Франція – 1 місяць 12 днів.
- Данія оборонялася 6 годин,
- Голландія – 5 днів,
- Югославія – 11 днів,
- Бельгія – 18 днів,
- Греція – 24 дні,
- Польща – 27 днів.
Пізніше, була Мюнхенська угода (або ще кажуть Мюнхенська змова) 1938 року - угода між Німеччиною, Великобританією, Францією та Королівством Італією, яка була укладена в Мюнхені 29 вересня 1938 року і підписана в ніч з 29 на 30 вересня Адольфом Гітлером, Невілл Чемберленом, Едуаром Далад'є, та Беніто Муссоліні.
Підкреслимо - Друга світова війна вже йшла повним ходом від дати нападу Японії на Китай в червні 1937 року  Ось чому перші слова Чемберлена після Мюнхенської угоди були "Я привіз вам мир".
Пакт Молотова - Ріббентропа був укладений 23 серпня 1939 року, то є за 8 діб до початку військових дій на кордоні Польща - Німеччина.
Мета Гітлера - СРСР не повинен був втягнутися у війну  між Польщею та Німеччиною.
Мета Сталіна - СРСР необхідно  було виграти час для переозброєння радянської армії.
Ініціювали укладення угоди німці.
22 вересня 1939 року у Бресті відбувся парад німецьких та  радянських військ, а вже 2 жовтня 1939 року місто Брест офіційно став радянським містом у складі Білорусії.
Таким чином польська військова доктрина ​​1938 року "Розчленування СРСР є основою польської політики на Сході" була повністю зруйнована.
P.S.
Нічого особистого.
Просто історія.
Просто факти.
На фото спільні військові навчання польської та німецької армії.
Привітання польського маршала Ридз-Смігли та німецького генерала фон Штудніца.
Олександр Плєхов


Отаке от. Декларація про ненапід була,представництво в Лізі націй підтверджується,антисемитизм в тогочасній Польщі також.  Про табір під Брестом не знайшла,про секретні протоколи теж, від союзу з Германією офіційні особи Польщі відмовлялися публічно.

Війна триває, і тепер Германія на нашому боці

Offline Volf Ram

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 26784
  • Karma: 20926
  • Стать: Чоловіча
  • Russia delenda est.
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2641 : Травень 05, 2025, 08:30:12 »
Ну, таке. Так можна вважати початком СВ3 кінець СВ2. НМП початок війни - це саме та точка після якої війна стала невідворотня. Війна між Японією та Китаєм такою не є.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37012
  • Karma: 24461
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2642 : Травень 06, 2025, 12:01:27 »
Цитувати (виділене)
Dmitry Chernyshev
1 год  ·
Вот это было очень смешно. Путин: «Мы специально не готовились к войне. Мы искренне стремились решить проблему мирными средствам». Это кто у нас не готовился к войне? Это Россия не готовилась?!!
В 2011 году принимается российская государственная программа развития вооружений до 2020 года. Объем финансирования — 19 трлн рублей. В рамках программы планируется построить 100 надводных и подводных кораблей, 600 самолетов, 1100 вертолётов, 10 дивизионов ЗРК С-500, 56 дивизионов ЗРК С-400, 2300 танков, 2 тыс артиллерийских систем, 10 бригад «Искандер-М».
У Франции пытались купить два вертолетоносца "Мистраль". Теперь мы понимаем, для чего они были нужны — планировалась высадка десанта в Одессе.
Через Сирию пропускали как можно больше офицеров и военных летчиков — для получения боевого опыта.
Два триллиона рублей потрачены только на научно-исследовательские и конструкторские работы.
В 2018 году принимается следующая программа развития вооружений на 20 трлн рублей, ориентированная в первую очередь на развитие ядерного оружия (межконтинентальные баллистические ракеты «Сармат» и «Рубеж»).
О результате двух военных пятилеток радостно рапортует величайший маршал всех времен и народов Шойгу: «Сегодня все — кто со злостью, кто с одобрением — понимают и констатируют, что российская армия имеет больше 70%, а если говорить точнее, то почти 71% современного вооружения и техники. Это самый высокий процент среди всех армий мира».
Все это время российская разведка вкладывает колоссальные деньги в украинское "подполье", которое должно нанести удар изнутри. Про огромные деньги, потраченные на пророссийскую пропаганду в Украине даже говорить не буду.
Перед началом войны военный бюджет России превосходит украинский в ДЕСЯТЬ раз. 12,4 тыс. танков у РФ и всего 2,6 тыс. у Украины, 30 тыс. единиц бронетехники у РФ и 12 тыс. у Украины, 2000 вертолётов у РФ против 60 у Украины, 772 военных самолёта у РФ против 69 у Украины, 11 фрегатов у РФ и лишь один у Украины (а также у РФ в наличии 1 авианосец, 15 эсминцев, 70 подводных лодок).
Нет, Вова, геостратег ты хренов. Ты очень готовился к войне. И ты был уверен в своей победе. А вот теперь начинается блеяние — мы специально не готовились к войне…

https://www.facebook.com/dmitry.chernyshev.5/posts/pfbid02ShQBh3d9CVRURczZ8Ec6gyQ7g4ENGEvF9jbKK6fEbtqtkg7C9hiZGUYYheq5T27Ql

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37012
  • Karma: 24461
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2643 : Травень 06, 2025, 21:54:12 »
Цитувати (виділене)
Юрий Христензен
8 год  ·
- Почему они обстреливают Одессу?
- Потому что перед тем, как захватить территорию, они сначала превращают ее в безжизненный лунный ландшафт.
- Они все еще мечтают захватить Одессу?
- В апреле 2014 года бессменный лидер РФ заявил претензии на восемь украинских областей. Нет ни одной причины полагать, что он изменил свои планы.
- Но ведь в этой войне гибнут россияне?
- В декабре 2021 года президент РФ озвучил претензии на контроль над Европой в границах 1997 года. Россияне уже мертвы в войне с НАТО за эти границы.
- Разве НАТО не сильнее?
- Смотря в чем. В 2015 году российский полковник дал интервью о концепции террористической войны. Тысяча боевиков дешевле одной крылатой ракеты. Но они могут нанести много больший урон, чем крылатая ракета. У НАТО не хватит ракет, чтобы уничтожить всех мобилизованных Кремлем боевиков.
- В смысле, мобилизованных?
- После оккупации территории Кремль проводит "денацификацию". С помощью террора и боевой пропаганды меняет идентичность населения. В новой идентичности оккупация - это "освобождение", агрессор - "защитник", а в жертвах и разрушениях виноваты "враги", находящиеся на "еще не освобожденной" территории. После Кремль мобилизует "денацифицированных" мстить "врагам" за смерть их близких.
- И нет возможности отказаться?
- Есть, если готов платить цену. Кремль уничтожает несогласных на оккупированной территории. Бессудные расстрелы, ямы, подвалы, пытки. У оставшихся небольшой выбор. Либо ты соглашаешься на коллаборацию, либо садишься на подвал. 
- Ужас.
- Кремль так действовал во всех войнах. В Афганистане, Анголе, Вьетнаме, Корее, Китае так набирали боевиков в зоне советского контроля. В современной России так набирают мобрезерв в оккупированных когда-то нацреспубликах. Просто мы этого не замечаем, пока война нас непосредственно не коснется.
- А опция "не воевать" в Москве существует?
- В российском ФЗ "О ветеранах" есть два коротких периода, когда Кремль не вел ни одной войны. Первый - после смерти Сталина. Второй - во время дефолта 1998 года. Все остальное время - от одной, до семи войн одновременно.
- А нам говорили, что мы за мир.
- И сейчас россиянам говорят, что они за мир. Не нападают, а "защищаются". Не разрушают, а "освобождают". Не оккупируют, а "возвращают свое". Если они не будут "защищаться", то солдаты НАТО нашлют на них "боевых комаров", захватят их недра, поменяют им пол и запретят буквы "М/Ж" в туалетах.
- Судя по скорости продвижения российских войск, не все россияне в это верят.
- Не все, кто верит, согласны в этом участвовать. А Кремль после опыта 2022 года пока не прибегает к принудительной мобилизации россиян.
- Пока?
- Нет ни одной причины полагать, что Кремль не продолжит принудительную мобилизацию россиян, когда придет время.
- Время еще не пришло?
- Согласно доктрине ГШ РФ, конвенциональный конфликт - лишь один из этапов гибридной войны. Конвенциональная агрессия против Украины началась 2014 году. Но фотографии подготовки боевиков с флагами будущих "народных республик" появились в конце нулевых.
Информационные нарративы будущей войны отмечались в исследовании КНУ с 2001 года. Не позднее 2004 года наблюдалось открытое вмешательство Кремля в украинские выборы с московскими политтехнологами, деньгами, пропагандой и "каруселями".
В 2008 году, после войны с Грузией, в Крыму появилось "Русское единство", а в Одессе партия "Родина". Все это часть гибридной войны, предшествующая конвенциональной агрессии. Все это мы наблюдаем сейчас в Европе. И, возможно, время для конвенционального нападения еще не пришло.
- Выборы в Румынии - часть подготовки?
- Не только в Румынии. Это должно быть очевидно из истории кремлевских войн.
- Европейцам это очевидно?
- Нам было очевидно, что вмешательство в выборы 2004 - это подготовка к агрессии 2014, а агрессия 2014 - это пролог к масштабной войне 2022?
- Хорошо, допустим, Кремлю плевать на жизни россиян. И "освобождаемых" там готовы пустить в расход. Но у НАТО есть ракеты, способные ударить по Кремлю!
- В самом начале агрессии 2022 российские войска сбили румынский военный самолет в Черном море. Потом сбили вертолет с группой эвакуации. Ракеты не полетели.
До этого и после этого кремлевские спецслужбы осуществляли диверсии и теракты в странах НАТО. Применяли боевые яды, взрывали военные склады, повреждали подводные кабели. Ничего не произошло.
- Политические импотенты. Израиль бы не промолчал.
- Кремль с середины прошлого века ведет против Израиля террористическую войну. Обучал террористов в Перевальном и на курсах КГБ в Балашихе. Готовил лидеров террористов в московских вузах. Вооружал и обучал армии противников Израиля. Посылал "ихтамнетов".
В октябре 2023 года кремлевские прокси совершили террористическое нападение на Израиль. Накануне над регионом повесили российский разведывательный спутник, а из Бейрута начало вещание радио Sputnik на арабском языке.
Лидеры террористов ездят за инструкциями в Москву. Израиль в ходе военной операции находит на складах террористов современное российское оружие. И ничего. Израиль боится не только ответить, но и признать участие Москвы.
- Безрадостная картина получается. Но, вернемся к Одессе. Есть какой-то способ, чтобы нас меньше обстреливали? Может они решат сохранить центр города, как часть исторического наследия?
- В Пальмире они обстреливали историческое наследие, которое на несколько тысячелетий старше.
- Но хоть какие-то ценности у них есть?
- Есть. Исходя из этих ценностей, они пытаются вернуть контроль в границах влияния СССР и Российской империи. В Венгрии, Словакии, Румынии и ряде других стран наметились успехи. В Болгарии ведется работа. В бывшей Югославии виден потенциал. А Одесса находится у них на пути.
- Сколько у нас времени?
- До смерти диктатора, либо экономического дефолта, Кремль не откажется от своих планов. Конвенциональное перемирие возможно, но не окончание гибридной войны.
Остановить конвенциональную агрессию может конвенциональное сопротивление. Препятствовать гибридным планам способен приход понимания этих планов в наших головах.
А до понимания и сопротивления, все произведенные в России дроны, ракеты и снаряды будут выпущены по нам. Никаких моральных ограничений здесь нет. Все, что тяжелее воздуха, может упасть по нам, по сирийцам, по европейцам...
С точки зрения обитателей Кремля, у них все хорошо. Личная власть диктатора укрепляется, количество черной икры на столе неизменно. Территория прирастает, народ не бунтует. Какой им смысл прекращать войну?

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37012
  • Karma: 24461
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2644 : Травень 07, 2025, 15:08:22 »
Цитувати (виділене)
Валерій Пекар
2 год  ·
Шикарний текст для розуміння того, що сталося з Америкою. Один із найкращих текстів за 100 днів Трампа.
Світом править символічний капітал -- колективне уявлене (бренди, наративи, втілені цінності, goodwill, культурні маяки тощо). Символічний капітал породжує фінансовий, а не навпаки.
Будь-який інвестор знає: можна так невдало "вийти в кеш" (блискуча метафора, дякую, Павло Казарін), що втратиш більшу частину цінності.… Більше
Цитувати (виділене)
Павло Казарін
6 год  ·
Перші сто днів Дональда Трампа заведено міряти економікою.
Рецесією. Тарифами. Світовою економічною кризою. Сорок сьомий президент США вирішив, що його країна має більше виробляти та більше продавати – і готовий не зупинятися ні перед чим. У підсумку світ накрили тарифні загрози, невпевненість та хвилювання на біржах. Економісти шукають паралелі із законом Смута-Гоулі, президентством Герберта Гувера та його дітищем – Великою депресією.
Але в тому й річ, що "ефект Трампа" – зовсім не тільки про економіку.
Президент США справді може вважати, що нинішнє становище Сполучених Штатів – порочне. Що еміграція виробництв до інших країн – несправедлива. Що бути гарантом безпеки для союзників – марнотратство. Що не США мають купувати товари з усього світу, а весь світ має купувати американське та платити за захист. Його біда лише тому, що ця система склалася як результат повоєнної реальності. У якій вартість праці США зростала, надійність американської фінансової системи теж, тому весь світ вкладався не в американське виробництво, а в облігації американського держборгу. Просто тому, що позичати Сполученим Штатам було зручно і безпечно. Так само, як жити під американською парасолькою безпеки.
Дональда Трампа може злити ця ситуація. Він може посваритися з усім світом заради відновлення статус-кво. Проблема лише в тому, що недоліки будь-якої системи часто є продовженням її переваг. І ви не можете обнулити те, що вам не подобається, без обнулення того, що вам до вподоби.
Після Другої світової США перестали бути одним лише економічним гігантом. Вони підняли на прапори гасла глобальних цінностей. Перетворилися на магніт для тих, хто намагався вирватися з-під гніту комуністичних диктатур. У той час, коли світ став двополярним, столицею колективного Заходу став Вашингтон.
Після 1991 року обвалення радянського полюса лише зміцнило цей статус. Демократія і свобода перестали бути однією з розвилок – ставши натомість магістральним шосе. Світ нагадував Comic Con, у якому країни косплеїли тріумфатора та переймали у нього правила життя. Вашингтон перетворився на маяк і цей маяк не мав альтернатив.
Гілберт Честертон писав про те, що Рим полюбили не за велич – Рим став великим, тому що його полюбили. Сполучені Штати закохували не джинсами і не кока-колою – а "небесною подобою" того та іншого. Голлівуду було простіше, ніж будь-якому іншому центру кіноіндустрії. Тому що продавати міф про країну набагато легше, якщо у вашого міфу є гарантовані покупці.
Світ знав, куди біжить Форест Гамп – він біжить до глобалізації, свободи та першого темношкірого президента. Світ розумів, чому рятують рядового Райана – тому що лендліз, план Маршалла та Західний Берлін. Світ бачив, навіщо потрібні ковбої – адже їхньою спадщиною було право власності та торжество закону.
Від кожного героя американської літератури, від кожного персонажа кінематографа можна було провести символічну нитку в сучасність – щоб потім оголосити цю лінію маршрутним листом до волі. Герої "Титаніка" пливли до Америки Кеннеді та Рейгана. Індіана Джонс шукав артефакти минулого на правах представника світлого майбутнього. А Джон Макклейн вабив не самою лише особистою харизмою, а й декораціями країни, яку він раз у раз рятував на Різдво.
Символічний образ неможливий без фундаменту. І останні півстоліття весь символічний капітал Сполучених Штатів спирався на американську ж реальність. У цій реальності були айфон та демократія, жувальна гумка та свобода слова, чизбургер та боротьба за права. Ми жили в просторі, де лише 41 рік відокремлював Барака Обаму від Мартіна Лютера Кінга – і це дозволяло нам говорити про тріумф останнього. А значить, про тріумф Харві Мілка та Ерін Брокович, Джанго та Альдо Рейна, Тоні Старка та Стіва Роджерса.
З будь-якої точки американського минулого історична пряма вела у відоме нам майбутнє – тим самим забезпечуючи гарантований хепі-енд. Будь-який кіногерой був предтечею сьогодення і тому навіть у разі поразки все одно перемагав в очах глядача. Символічна роль Сполучених Штатів була виправданням для всіх зигзагів її історії – даруючи кожному своєму прихильнику рятівне "натомість". Натомість тепер США допомагають бідним. Натомість сьогодні захищають слабких. Натомість зараз протистоять диктатурам.
Тепер усе це в минулому.
Дональд Трамп зламав не лише традицію публічної риторики. Не лише логіку стосунків із союзниками та диктатурами. Він також поховав весь той символічний капітал, що його країна накопичувала десятиліттями.
47-ий президент США скасовує USAID та закриває "Голос Америки". Призначає лояльних та звільняє професіоналів. Підлещується до диктаторів та підвищує голос на демократії. Дональд Трамп ухвалив рішення "вийти в кеш" – і розмінює на це накопичені дублони репутації та авторитету своєї країни.
Відтепер Сполучені Штати – це країна, яка голосує в ООН синхронно з Нікарагуа, Еритреєю та Білоруссю. Оголошує на весь світ, що інші країни цілують її лідера в дупу. Це країна, яка вимагає, щоб жертва капітулювала перед агресором, щоб не заважати Вашингтону вести бізнес із Москвою.
Дональд Трамп перелицював не лише американську політику. Він заразом відібрав у американського образу всю його "моральну правоту". Ту, що спиралася на роль та значення Сполучених Штатів для решти світу. Ту моральну правоту, що дозволяла співпереживати Скарлет О'Харі та Джону Рембо, Клінту Іствуду та Мартіну Ріггсу.
Велич США будувалася не тільки на економічній могутності. В її фундаменті – довіра до американських інститутів та імідж надійного партнера. Стабільність долара та незалежність Федеральної резервної системи. Професіоналізм бюрократії та верховенство закону. Лідерство в міжнародних організаціях та публічна роль вартового демократії. Все те, від чого відмовляється сьогодні 47-ий президент США.
Руйнуючи символічний капітал заради економіки, Дональд Трамп обнуляє одразу все. Американська мрія більше не римується з етикою. Джинси перестали бути дрескодом демократії. Сполучені Штати позбулися рольової моделі "зразка для наслідування". І навіть якщо на наступному електоральному витку нинішній президент поступиться кріслом своєму опоненту, пам'ять про те, що 77 мільйонів американців обрали курс Дональда Трампа, нікуди не зникне.
У світу був хороший маяк. На жаль, він згас.

0 Користувачів і 4 Гостей дивляться цю тему.