Мовне питання

[Ксанка]

 

[mascot]

Цікава стаття про двадцяті роки, про культуру, мову та ставлення. Місцями — ніби зараз:
http://tyzhden.ua/History/158761

[Ксанка]

Ирина Коротыч

Рано или поздно это должно было случиться.

Вот и моя очередь настала оправдываться.

Cпойлер

Пришёл вопрос от человека, к которому я отношусь с глубокой приязнью и уважением:

"Поясни мені необхідність вживання і користування російською мовою тобою тобою тепер? P.S. підказка - так, ми ідіоти маємо алергічну реакцію навіть на Рязанова і Галіча, і Довлатова, при всій попередній пошані. Як нам тепер в одному кошику трястись? І основне питання - чи володієш ти Українською?"

Первое - я не считаю, что русский язык "принадлежит" российскому государству, особенно в той уродливой форме, которую это государство приобрело в последнее время. На русском языке писали люди, которых российское государство пытало и убивало, в том числе - пытало и убивало за написанное ими. На нём писали Гумилёв и Ахматова, Пастернак и Мандельштам, Цветаева и Набоков, Бродский и Хармс... Русскоязычие никаким образом не мешало многочисленным писателям выступать против государства и уродливой системы, которую это государство собой представляло. Русский язык не защитил их от пыток, репрессий и общих могил.
Я могу понять и посочувствовать людям, которые испытывают аллергию "даже на Галича и Довлатова", но сама такой аллергии не испытываю и испытывать не буду.

Современное искорёженное пропагандой российское общество прикладывает огромное количество усилий, чтобы приватизировать право на русский язык. Вон, Бродский уже висит на бил-борде в Питере, украшенный логотипом единойроссии - гордость страны, чо. Люди хотят помнить лишь о том, что Бродский писал на русском. Я же хочу, чтобы они помнили о том, что их страна сделала с Бродским. Русский язык - это и мой язык тоже. Я не собираюсь отдавать его горстке уродов.

Что касается меня - я русскоязычный человек. Я не учила украинский язык в школе - у меня просто не было его в программе. Я училась на русском в институте. Более того, язык для меня не просто средство коммуникации - для меня это способ самовыражения. Я не просто знаю язык - я чувствую его, наслаждаюсь мельчайшими смысловыми нюансами, я владею им - в полном смысле слова, владею легко и свободно, как продолжением своего тела, самой себя.
Украинским я не владею. Я прекрасно его понимаю, слушаю, читаю, пою - с наслаждением - украинские песни, но это не тот уровень владения, при котором можно "самовыражаться". Я не горжусь этим, я просто констатирую факт. Я не смогу выразить свои мысли на украинском даже вполовину так же легко, свободно и правильно до каждого оттенка, как я это делаю на русском. Это всё равно, что сравнить хождение на своих двоих и на протезах. То есть, ходить-то можно, но качество передвижения будет сильно отличаться. Я не вижу никакого смысла заставлять окружающих морщиться от жалости, глядя на то, как я ковыляю, если я могу бегать. Просто на другом языке.

К тому же, я яростный перфекционист в том, что касается языка. И не смогу простить самой себе ни неточности выражения, ни грамматической, ни стилистической ошибки. Это тоже привязывает меня к русскому.
Более того, под русский язык у меня - лично у меня - подложен огромный "культурный слой" из цитат, мгновенных ассоциаций, "кодовых словечек". В украинском у меня - у конкретной меня - этого нет. Что автоматически сковывает, обедняет, урезает. Сколько лет я должна провести, погрузившись в исключительно украиноязычный - и произведённый на украинском языке, это важно! - контент, чтобы нарастить всё это мясо, все эти мускулы, все эти сосуды, без которых язык - лишь уродливый скелет?

И наконец, почему я не считаю нужным переходить на украинский в ФБ - ведь можно было бы, наверное, упереться, приложить усилия, напрячься. У меня вызывают понимание и уважение те мои друзья и знакомые, которые принципиально перешли на украинский язык. Но мне важно доносить свои мысли именно на русском - потому что большАя часть из них адресована именно русскоязычному читателю. Мне важно ежедневно разбивать мутный миф о том, что "в Украине запрещают русский язык". Вот она я, живая, здоровая, целиком русскоязычная, прожившая в этой стране всю жизнь, полностью реализовавшаяся в профессии, намертво завязанной именно на язык, - и сделавшая это именно на русском языке.

Украина - многонациональная и многоязычная страна. Это факт, с которым глупо спорить. Я с глубоким уважением и трепетом отношусь к украинскому. Но сама буду продолжать пользоваться русским - так, как умею.

Возможно, украиноязычная Монтян в глазах некоторых больший патриот, чем я. Но с этим я уж точно ничего не смогу поделать.

И напоследок. Я постаралась высказаться на эту тему с максимальным уважением - и к человеку, который задал этот вопрос, и к самой себе. И очень прошу всех комментаторов, "будущих и потенциальных", проявить такое же уважение. Давайте хоть раз в жизни в дискуссии на языковую тему продемонстрируем, что в Украине действительно не стоит языковой вопрос. Что здесь живут люди, которые умеют уважать друг друга.

Спасибо за понимание.

ППКС!

[Охтирка]

Ирина Коротыч

Рано или поздно это должно было случиться.

Вот и моя очередь настала оправдываться.

Cпойлер

Пришёл вопрос от человека, к которому я отношусь с глубокой приязнью и уважением:

"Поясни мені необхідність вживання і користування російською мовою тобою тобою тепер? P.S. підказка - так, ми ідіоти маємо алергічну реакцію навіть на Рязанова і Галіча, і Довлатова, при всій попередній пошані. Як нам тепер в одному кошику трястись? І основне питання - чи володієш ти Українською?"

Первое - я не считаю, что русский язык "принадлежит" российскому государству, особенно в той уродливой форме, которую это государство приобрело в последнее время. На русском языке писали люди, которых российское государство пытало и убивало, в том числе - пытало и убивало за написанное ими. На нём писали Гумилёв и Ахматова, Пастернак и Мандельштам, Цветаева и Набоков, Бродский и Хармс... Русскоязычие никаким образом не мешало многочисленным писателям выступать против государства и уродливой системы, которую это государство собой представляло. Русский язык не защитил их от пыток, репрессий и общих могил.
Я могу понять и посочувствовать людям, которые испытывают аллергию "даже на Галича и Довлатова", но сама такой аллергии не испытываю и испытывать не буду.

Современное искорёженное пропагандой российское общество прикладывает огромное количество усилий, чтобы приватизировать право на русский язык. Вон, Бродский уже висит на бил-борде в Питере, украшенный логотипом единойроссии - гордость страны, чо. Люди хотят помнить лишь о том, что Бродский писал на русском. Я же хочу, чтобы они помнили о том, что их страна сделала с Бродским. Русский язык - это и мой язык тоже. Я не собираюсь отдавать его горстке уродов.

Что касается меня - я русскоязычный человек. Я не учила украинский язык в школе - у меня просто не было его в программе. Я училась на русском в институте. Более того, язык для меня не просто средство коммуникации - для меня это способ самовыражения. Я не просто знаю язык - я чувствую его, наслаждаюсь мельчайшими смысловыми нюансами, я владею им - в полном смысле слова, владею легко и свободно, как продолжением своего тела, самой себя.
Украинским я не владею. Я прекрасно его понимаю, слушаю, читаю, пою - с наслаждением - украинские песни, но это не тот уровень владения, при котором можно "самовыражаться". Я не горжусь этим, я просто констатирую факт. Я не смогу выразить свои мысли на украинском даже вполовину так же легко, свободно и правильно до каждого оттенка, как я это делаю на русском. Это всё равно, что сравнить хождение на своих двоих и на протезах. То есть, ходить-то можно, но качество передвижения будет сильно отличаться. Я не вижу никакого смысла заставлять окружающих морщиться от жалости, глядя на то, как я ковыляю, если я могу бегать. Просто на другом языке.

К тому же, я яростный перфекционист в том, что касается языка. И не смогу простить самой себе ни неточности выражения, ни грамматической, ни стилистической ошибки. Это тоже привязывает меня к русскому.
Более того, под русский язык у меня - лично у меня - подложен огромный "культурный слой" из цитат, мгновенных ассоциаций, "кодовых словечек". В украинском у меня - у конкретной меня - этого нет. Что автоматически сковывает, обедняет, урезает. Сколько лет я должна провести, погрузившись в исключительно украиноязычный - и произведённый на украинском языке, это важно! - контент, чтобы нарастить всё это мясо, все эти мускулы, все эти сосуды, без которых язык - лишь уродливый скелет?

И наконец, почему я не считаю нужным переходить на украинский в ФБ - ведь можно было бы, наверное, упереться, приложить усилия, напрячься. У меня вызывают понимание и уважение те мои друзья и знакомые, которые принципиально перешли на украинский язык. Но мне важно доносить свои мысли именно на русском - потому что большАя часть из них адресована именно русскоязычному читателю. Мне важно ежедневно разбивать мутный миф о том, что "в Украине запрещают русский язык". Вот она я, живая, здоровая, целиком русскоязычная, прожившая в этой стране всю жизнь, полностью реализовавшаяся в профессии, намертво завязанной именно на язык, - и сделавшая это именно на русском языке.

Украина - многонациональная и многоязычная страна. Это факт, с которым глупо спорить. Я с глубоким уважением и трепетом отношусь к украинскому. Но сама буду продолжать пользоваться русским - так, как умею.

Возможно, украиноязычная Монтян в глазах некоторых больший патриот, чем я. Но с этим я уж точно ничего не смогу поделать.

И напоследок. Я постаралась высказаться на эту тему с максимальным уважением - и к человеку, который задал этот вопрос, и к самой себе. И очень прошу всех комментаторов, "будущих и потенциальных", проявить такое же уважение. Давайте хоть раз в жизни в дискуссии на языковую тему продемонстрируем, что в Украине действительно не стоит языковой вопрос. Что здесь живут люди, которые умеют уважать друг друга.

Спасибо за понимание.

ППКС!

Нормальний пост. Ну от тільки навіщо написала, що поважає українську мову? Абсолютно безглуздий вираз. Нафіга мову поважати? Коли чую цей вираз, одразу постає образ  Миколи Яновича. Може він такого і не говорив, але він для мене є уособленням виразу "я уважаю українскій язик".

[Чиби ♔]

К тому же, я яростный перфекционист в том, что касается языка. И не смогу простить самой себе ни неточности выражения, ни грамматической, ни стилистической ошибки.

Только пунктуационные. Ну и стилистических немножко, да.

[Ксанка]

Зануды!

[Чиби ♔]

Зануды!

Ксан, ну почему зануды. Человек сам, по собственной воле назвал себя префекционистом и заявляет, что не может простить себе ошибок. Я только при беглом просмотре насчитала пять пунктуационных ошибок, пару лишних кавычек и одну стилистическую ошибку. Если внимательно вычитать, ошибок наверняка наберется до пятнадцати штук. В одном тексте, не самом большом, прошу заметить. Какой в жопу перфекционизм?

[Ксанка]

Я только при беглом просмотре насчитала пять пунктуационных ошибок, пару лишних кавычек и одну стилистическую ошибку.

Сердцем читать надо!
Вы прям как моя мама. Помнится, изваяла я стих и дала ей прочесть. А она красным карандашом исправила все ошибки и поставила два

[Чиби ♔]

Сердцем читать надо!

Писать не надо то, что я отцитировала, если с пунктуацией не в ладах.

[ТетраМ]

Я вот не хотела ничего про этот пост писать. Я к автору отношусь с большим уважением, но лайкать такое не могу.

под русский язык у меня - лично у меня - подложен огромный "культурный слой" из цитат, мгновенных ассоциаций, "кодовых словечек". В украинском у меня - у конкретной меня - этого нет. Что автоматически сковывает, обедняет, урезает.

Это какое-то самооправдание. У меня тоже - "культурный слой" и прочая хуйня. И самовыражение мое на украинском. вероятно, несколько ниже и уже, чем на русском. И что? Я не академик и не мастер стиля типа Набокова, который, кстати в совершенстве владел тремя языками, могу спокойно пережить некоторое понижение своего уровня.
И все эти реверансы про уважение - они как-то мимо кассы. Язык либо знаешь, либо нет. Языки учат для себя, любить - это уже вишенка на торте, и она необязательна. И начинать учить можно в любом возрасте, именно для себя, потому что язык своей страны просто нужно знать.

Сколько лет я должна провести, погрузившись в исключительно украиноязычный - и произведённый на украинском языке, это важно! - контент, чтобы нарастить всё это мясо, все эти мускулы, все эти сосуды, без которых язык - лишь уродливый скелет?

При наличии украиноязычной среды - полгода. Максимум - год. Дальше пойдет само, тут я краевед.

И наконец, почему я не считаю нужным переходить на украинский в ФБ - ведь можно было бы, наверное, упереться, приложить усилия, напрячься.

Страница в ФБ - личное место, можно вести на любом языке.

Я честно не понимаю смысла таких постов. Да, патриот может быть русскоязычным, а не-патриот - украиноязычным. Да, русский язык не принадлежит Мордору, и никто его в Украине не запрещает. И совсем необязательно испытывать аллергию к Довлатову или Галичу. Но это совсем не причина, чтобы не начать учить украинский язык вот прямо сейчас, сегодня. Собственный русский от этого не пострадает никак, а лишние знания - не всегда лишняя скорбь. Иногда это вполне удачное и обогащающее приобретение.

[Даяна]

Есть еще один момент. Между нами и Ирой Коротыч разница не большая, но очень существенная. Для нее язык - профессия. Ее статьи предназначены для большой аудитории. Пишущий человек должен быть уверен, что правильно отобразил и донес все смысловые оттенки.
В бытовом смысле она прекрасно владеет украинским. У большинства из нас нет необходимости "жечь глаголом". Потому сравнивать свою лень в непереходе на украинский язык общения и непереход Иры на профессиональный язык, лично я не могу.

[Milena]

Ирина Коротыч Рано или поздно это должно было случиться.

Неуклюжая отговорка.
По-русски силком никого не принуждают, но не пристало столь образованному, очень грамотному и пишущему (!) человеку расписываться в своей языковой несостоятельности столь длинно...

В бытовом смысле она прекрасно владеет украинским. У большинства из нас нет необходимости "жечь глаголом". Потому сравнивать свою лень в непереходе на украинский язык общения и непереход Иры на профессиональный язык, лично я не могу.

И это мной не принимается. Два года назад один начинающий автор попросил написать на него рецензию, сразу сказала - могу по-русски, он согласился, но я как-то сразу поняла абсурдность моего русского в рецензии на украинский роман, и поднатужившись, справилась. И сама удивилась, как много мы можем, если захотим. Хотеть надо.

[Солоха]

И сама удивилась, как много мы можем, если захотим. Хотеть надо.

Як казав мені один 100% російськомовний технар після сільського весілля  дослівно: "після третьої  в мене як пішло, як пішло!"

[Даяна]

Чем дальше, тем больше убеждаюсь в том, что мотивы своих поступков - любых, вообше не стоит выносить для обсуждения широкой общественностью. А то начинается. Не так стоишь, не так свистишь.
Лично для меня обычное "не хочу" имеет самый большой вес.
А желающие обсудить зависимость патриотизма от чего бы то ни было... В общем, мне с ними не по пути.

[Няма Донецкая]

Думаю, что достаточно объективной будет статистика колл-центров, например, операторов связи.

Не думаю, що ця статистика буде об'єктивною. Я завжди відповідаю тою мовою, на якій до мене звертаються. А коли дзвоню сама, то спершу питаю, якою мовою хоче спілкуватись оператор. Частіше це російська.

Я можу розказати про статистику кол-центрів. В Україні є вимога до операторів - вільне володіння обома мовами. Це не так легко витримувати, бо недостатньо персоналу, що володіє обома мовами однаково, але багато кол-центрів зараз приділяє цьому увагу і навіть навчає операторів (як розмовляти, так і писати). Щодо статистики. Залежить від компанії, але якщо брати банки, то у 2012 десь 60% вибирало російську мову, зараз навпаки. Якщо говорити про продажі (коли оператор дзвонить людині і щось пропонує) значно почастішали випадки, коли людина чує російську мову і каже "або переходьте на українську, аьо я припиняю розмову". Також почастішали випадки, коли клієнт на лінії розмовляє з оператором, він (оператор) не може перейти на українську, і клієнт потім на це обурюється в соц.мережах. Ще є момент - якщо того року клієнти слухали суржик, чули, що оператор намагається розмовляти українською, але ще не знає її достатнью, вони розуміли і намагались допомогти, то цього року вже не хочуть розуміти і деякі починають відкрито знущатись. Це ще не масово, але якась тенденція відчутна і в нас оператори вже самі починають вчити українську, бо відчувають, що працювати стає важче.

[Няма Донецкая]

Ще вчора була дуже здивована своєю поведінкою. Вчора проводила загальні збори компанії, розмовляла українською. Але вперше в житті промовляла "що" дзвінко, як на Заходній Україні, а не як завжди "южроукраинское ШО". Навіть не знаю, з чим повязано, ніяк спеціально не готувалась, але такий виголос мені завжди подобався значно більше. 

Чому тут пишу майже завжди російською. Бо я нею пишу значно швидше, а ще мене кожного разу нервують пошуки апострофу. А я ж оптимізатор, тому, якщо треба швидше, то використовую найпростіше рішення.

[sergk1]

Я можу розказати про статистику кол-центрів. В Україні є вимога до операторів - вільне володіння обома мовами.

Я ИТ-ник, и мне приходится общаться с пользователями из Львова, Киева и Донецка. Стараюсь общаться на языке собеседника, пару лет назад практически 90% было обращение русском, сейчас - где то 60-70.

[Ксеня]

При освоении, овладении, изучении языка, любого, имхо, очень важна среда. Тяжело учиться правильно говорить на украинском, когда вокруг все русскоязычные  У меня с английским те же орехи - на слух я понимаю от 50-ти до 80-ти процентов сказанного, при чтении процент выше, но говорить я могу только на уровне "моя твоя все понимать нет" (утрирую, но не очень). Пару-тройку дней в среде и дело уже лучше идет, пару-тройку недель - еще лучше, а большие перерывы сводят все практически к начальному уровню "моя твоя".
Я очень хотела бы говорить на украинском как на русском, но где практиковаться?! Среди кого, когда, как, чтобы это имело смысл и действительно развивало владение языком, а не просто было делом принципа, а как оно там звучит и что со смыслом - не важно, лишь бы не по-русски.
Конечно, если отрицать влияние среды и все сводить лишь к желанию, то такие объяснения выглядят отговорками. Но я точно знаю внутри себя, что это не отмазки, а и правда препятствие. Как его преодолеть в полностью русскоязычной среде и окружении?

[Няма Донецкая]

При освоении, овладении, изучении языка, любого, имхо, очень важна среда. Тяжело учиться правильно говорить на украинском, когда вокруг все русскоязычные  У меня с английским те же орехи - на слух я понимаю от 50-ти до 80-ти процентов сказанного, при чтении процент выше, но говорить я могу только на уровне "моя твоя все понимать нет" (утрирую, но не очень). Пару-тройку дней в среде и дело уже лучше идет, пару-тройку недель - еще лучше, а большие перерывы сводят все практически к начальному уровню "моя твоя".
Я очень хотела бы говорить на украинском как на русском, но где практиковаться?! Среди кого, когда, как, чтобы это имело смысл и действительно развивало владение языком, а не просто было делом принципа, а как оно там звучит и что со смыслом - не важно, лишь бы не по-русски.
Конечно, если отрицать влияние среды и все сводить лишь к желанию, то такие объяснения выглядят отговорками. Но я точно знаю внутри себя, что это не отмазки, а и правда препятствие. Как его преодолеть в полностью русскоязычной среде и окружении?

Днепр сейчас тоже русскоязычен. Я из дому выхожу и внутренне себя настраиваю, что со всеми говорю на украинском. Не всегда срабатывает, иногда отвечаешь на русском чисто машинально, но сейчас получается все чаще. Интересно наблюдать за народом, когда они внезапно понимают, что я не изначально говорю на украинском, но вот сейчас предпочитаю его использовать. Но не возражают пока.

[Игрек]

Рискну предположить, что многие люди (ну по крайней мере, адекватные люди) отвечают на том языке, на каком к ним обратишься. Начни говорить по украински, и увидишь, как среда меняется

[Milena]

Чем дальше, тем больше убеждаюсь в том, что мотивы своих поступков - любых, вообше не стоит выносить для обсуждения широкой общественностью. А то начинается. Не так стоишь, не так свистишь. Лично для меня обычное "не хочу" имеет самый большой вес. А желающие обсудить зависимость патриотизма от чего бы то ни было... В общем, мне с ними не по пути.

Вибач, але тут всі пишуть про свої вчинки і оцінюють вчинки інших, спираючись на власний досвід, тим більше, що у данному випадку йдеться не про "не так стоишь, не так свистишь", але про суспільну проблему, яку публічна особа сама почала публічно обговорювати. 
Я вважаю (і мене мало обходить, що декому це не подобається), що у нас не тільки службовці, але всі, для кого мова є "знаряддям" професії, щоб мати право називати себе професіоналами, мають володіти українською професійно. А не так як у нас тепер: англійська - залюбки, ми ж Європа, а от українська - ой, куме, щось мені не хочеться.   
 

Cпойлер

А про "мне с ними не пути"? - Так я ніби нікого з собою і не запрошувала, і про залежність патріотизму від чогось - це теж не моє.

       



 
 

[Няма Донецкая]

Рискну предположить, что многие люди (ну по крайней мере, адекватные люди) отвечают на том языке, на каком к ним обратишься. Начни говорить по украински, и увидишь, как среда меняется

Неа. В Днепре говорят по-русски. За редким исключением. Зато во "Львовских пляцках", когда говоришь с ними на украинском, обслуживают с двойным вниманием. 

[Охтирка]

Как его преодолеть в полностью русскоязычной среде и окружении?

Начать говорить исключительно по-украински? Со всеми и везде. Пусть отвечают по-русски. Я слышала немало историй, что еще до майдана в русскоязычных городах некоторые так поступили. Полет был нормальный

[Ксанка]

Я слышала немало историй, что еще до майдана в русскоязычных городах некоторые так поступили.

Я даже лично знаю такую девушку

[May Day]

Сколько лет я должна провести, погрузившись в исключительно украиноязычный - и произведённый на украинском языке, это важно! - контент, чтобы нарастить всё это мясо, все эти мускулы, все эти сосуды, без которых язык - лишь уродливый скелет?

При наличии украиноязычной среды - полгода. Максимум - год. Дальше пойдет само, тут я краевед.

Имхо, не всё так просто. Вопрос в том, что считать украиноязычной средой. Если семья, друзья и коллеги говорят по-русски, работа связана с русским, от среды остаётся общение на уровне "как пройти в библиотеку". На этом уровне, у Иры Коротыч с украинским проблемы не возникают.

[Ксанка]

Зен Антипоп


Звісно ж слід володіти якомога більшою кількістю різних мов. Це зручно й корисно. Але вкрай важливо не тільки знати, але й активно та щоденно послуговуватися мовою своєї країни. Спробую коротко обґрунтувати цю тезу. Отже.

ЧОМУ ВАРТО СПІЛКУВАТИСЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ?

Cпойлер

1. По-перше, це красиво!

Українська є не лише однією з найдавніших, але й чи не наймелодійнішою мовою світу.

2. Це додає вам шарму. Бо російською навіть останній лугандонець може, і друг стєпєй калмик. А от гарною українською...


3. Це стильно й концептуально: жити в окремій країні та спілкуватися окремою від усіх мовою, а не мовою сусідньої держави, наприклад.

4. Це добре для економіки. Що більше людей спілкуються виключно українською, то більша потреба в іноземних компаній адаптувати свої продукти під нашу мову. А то не лише створює додаткові перепони для конкурентів наших фірм (а отже певним чином захищає наш ринок, що в епоху глобалізації є вкрай важливим), але й також надає можливість нашим людям та компаніям заробити, зокрема надаючи послуги з тієї адаптації.

5. Це захищає наш інформаційний простір не лише від проникнення в нього недружньої попаганди, але й ускладнює збір даних з боку ворожої розвідки. Особливо це стосується чутливих сфер, як то радіоперемовини військових, тощо. Але й відкритих джерел це стосується не менше.

6. Це забезпечує зв'язок поколінь та безперервність культурного та історичного спадку народу України. Навіть якщо ваші батьки є російськомовними, то їхні батьки швидше за все були україномовними, так само як і усі попередні покоління вашої родини. Навіть пращури педставників інших національностей, які споконвічно жили на нашій землі, поряд зі своєю національною мовою говорили ще й українською. Зокрема це стосується євреїв. Та й навіть якщо ваша родина - етнічні росіяни і усі ваші пращури володіли лише російською, то зараз саме час особисто вам започаткувати нову родинну традицію. Власне, чому ні? Адже ваша родина й нащадки будуть жити тут, тож інтереси України - це й їхні інтереси також!

7. Якщо ми самі, живучи у себе вдома не шануємо власну історію, культуру й мову, як нас будуть поважати інші народи? Не треба буде пояснювати іноземцеві (зокрема й росіянину), чому ти украінець з України розмовляєш лише російською. Також це змушиватиме іноземців, що приїздять в Україну вчитися, працювати або жити, вивчати саме українську, а не російську.

8. Як показують останні події, занадто багато говорити російською небезпечно - вас можуть на цій підставі прийти "визволяти" зелені чоловічки путлєра, навіть якщо ви цього насправді не бажаєте. Крим, а особливо Донбас, вже догралися - не повторюйте цих помилок!


А зараз кілька порад щодо того,
ЯК ПОЛЕГШИТИ СОБІ ПЕРЕХІД НА УКРАЇНСЬКУ:

1. Не соромтесь того, що ви наразі не надто досконало вмієте говорити українською. Якщо ви не робитимете це регулярно, то ваше вміння НІКОЛИ не вдосконалиться. Єдиний спосіб ідеально оволодіти мовою - це регулярно її застосовувати. Що більше ви говоритимете українською, то легше й краще вам це вдаватиметься.

2. Більше читайте українською. Купуйте українські книжки, газети та журнали, дивіться українські передачі, слухайте україномовне радіо. Дивіться фільми українською. Або такі, що дубльовані українською (тим паче, що професійний український дубляж часто є кращим за російський). В кінотеатрі йдіть на україномовний сеанс, коли завантажуєте кіно з інтернета, шукайте копію з українським дубляжем. До речі, її дуже легко знайти. Майже всі фільми, наприклад, на ex.ua мають копію де є кілька звукових доріжок, серед яких дуже часто є українська. Під час перегляду обирайте саме її.

3. Якщо вам психологічно (або з інших причин) важко одразу перейти на тотальне спілкування українською, робіть це частково та/або поступово.

Наприклад, почніть спілкуватися українською у себе в родині, або серед найближчих друзів. Або, коли потрапляєте у нове коло спілкування - спілкуйтесь одразу українською. Якщо вас не знали раніше, ні в кого не виникне здивування та зайвих запитань на кшталт, "чего это ты вдруг по-украински заговорил?"


Або спілкуйтеся виключно українською з незнайомими людьми - в транспорті, на вулиці, у магазині чи в ресторані, під час спілкування з операторами гарячих ліній, з міліцією та іншими держслужбовцями, тощо. Це не лише полегшить вам психологічний перехід на мову, але й сприятиме відтворенню україномовного наволишнього середовища. Бо досі, зокрема в Києві, панує феномен, навіть коли людина вдома та з друзями природньо спілкується українською, а у громадських місцях та/або на роботі переходить на російську (бо "так заведено"). Маємо змогу створити протилежний тренд


4. Якщо не можете українізуватися самі, українізуйте своїх (майбутніх) дітей. Купуйте їм українські дитячі книжки, показуйте україномовні мультики, тощо. Віддайте їх до українського садочку, школи, класу, тощо. Усіляко плекайте їхню любов та повагу до української мови, історії, традицій, культури.

5. Коли знаходитесь за кордоном, розмовляйте лише українською. Тоді вас не переплутають з росіянами, яких в світі зараз люблять ще менше, ніж раніше. Не будьте схожим на "русо-турісто"!


6. Почніть писати виключно українською. Наприклад ділові листи, або у твітері
Смайлик «smile»

7. Крім того, українізуйте речі навколо себе:

- змініть інтерфейс телефона, інших гаджетів, комп'ютера, веб-сайтів та соцмереж на українську. Зокрема, всі девайси від Apple завжди підтримували українську мову "з коробки" й не потребують додаткового її встановлення - просто поміняйте мову інтерфейсу у налаштуваннях і все. Facebook, twitter і навіть ВК та Одноклассники мають українську локалізацію (хоча останніми двома не рекомендує користуватися навіть СБУ)


- в банкоматі зажди обирайте українську, взагалі скрізь де є можливість обрати українську - робіть це. А де нема - запитуйте у власників "чому" й вимагайте, щоб було

- коли шукаєте щось у Гуглі, чи деінде, шукайте спочатку українською. Не хвилюйтеся, Гугл розумний і навіть російськомовні результати ви не пропустите, якщо вони будуть релевантні вашому запиту. Коли юзаєте Вікіпедію, заходьте спочатку на українську версію, а на іншомовну лише якщо такої статті в українській нема, або інформації в ній недостатньо (як альтернативу раджу не російську, а англійську версію - вона зазвичай повніша та об'єктивніша особливо зі спірних питань). Оці запити та фактичні переходи на україномовні сайти або їхні версії є вкрай важливими для підвищення статусу української у кіберпросторі, бо статистика усе це враховує.

- коли пишете оголошення чи табличку, пишіть українською. Навіть якщо це напис на вашому гаражі або об'ява у вашому під'їзді.

Гадаю, ви зрозуміли ідею. Можна ще багато чого тут вигадати. І все це легко перетворити на веселу гру й навіть змагання. Хоча б і на змагання із самим собою


А головне, якщо ми самі почнемо усе це робити, жодних зусиль держави у цьому потрібному напрямку не знадобиться. Ми ж з вами вже переконалися, що наше суспільство діє значно швидше й ефективніше за державу
Смайлик «wink»
До того ж у держави зараз є завдання важливіші. Люстрація, наприклад


І ще. Якщо ви бажаєте любити Україну виключно або здебільшого російською (чи будь-якою іншою мовою) - це ваше право, я на нього не посягаю. Робіть як вважаєте за потрібне. Але перед тим все ж перечитайте ще раз перші 8 пунктів цього допису й пообіцяйте мені подумати про викладені там думки, гаразд?


P.S. І дуже прошу, МАКСИМАЛЬНО РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ цей текст та ці ідеї! Можна навіть без посилання на мене. Головне - результат! А він неодмінно буде!


Слава Україні!

[Няма Донецкая]

Зен Антипоп


Звісно ж слід володіти якомога більшою кількістю різних мов. Це зручно й корисно. Але вкрай важливо не тільки знати, але й активно та щоденно послуговуватися мовою своєї країни. Спробую коротко обґрунтувати цю тезу. Отже.

ЧОМУ ВАРТО СПІЛКУВАТИСЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ?

Cпойлер

1. По-перше, це красиво!

Українська є не лише однією з найдавніших, але й чи не наймелодійнішою мовою світу.

2. Це додає вам шарму. Бо російською навіть останній лугандонець може, і друг стєпєй калмик. А от гарною українською...


3. Це стильно й концептуально: жити в окремій країні та спілкуватися окремою від усіх мовою, а не мовою сусідньої держави, наприклад.

4. Це добре для економіки. Що більше людей спілкуються виключно українською, то більша потреба в іноземних компаній адаптувати свої продукти під нашу мову. А то не лише створює додаткові перепони для конкурентів наших фірм (а отже певним чином захищає наш ринок, що в епоху глобалізації є вкрай важливим), але й також надає можливість нашим людям та компаніям заробити, зокрема надаючи послуги з тієї адаптації.

5. Це захищає наш інформаційний простір не лише від проникнення в нього недружньої попаганди, але й ускладнює збір даних з боку ворожої розвідки. Особливо це стосується чутливих сфер, як то радіоперемовини військових, тощо. Але й відкритих джерел це стосується не менше.

6. Це забезпечує зв'язок поколінь та безперервність культурного та історичного спадку народу України. Навіть якщо ваші батьки є російськомовними, то їхні батьки швидше за все були україномовними, так само як і усі попередні покоління вашої родини. Навіть пращури педставників інших національностей, які споконвічно жили на нашій землі, поряд зі своєю національною мовою говорили ще й українською. Зокрема це стосується євреїв. Та й навіть якщо ваша родина - етнічні росіяни і усі ваші пращури володіли лише російською, то зараз саме час особисто вам започаткувати нову родинну традицію. Власне, чому ні? Адже ваша родина й нащадки будуть жити тут, тож інтереси України - це й їхні інтереси також!

7. Якщо ми самі, живучи у себе вдома не шануємо власну історію, культуру й мову, як нас будуть поважати інші народи? Не треба буде пояснювати іноземцеві (зокрема й росіянину), чому ти украінець з України розмовляєш лише російською. Також це змушиватиме іноземців, що приїздять в Україну вчитися, працювати або жити, вивчати саме українську, а не російську.

8. Як показують останні події, занадто багато говорити російською небезпечно - вас можуть на цій підставі прийти "визволяти" зелені чоловічки путлєра, навіть якщо ви цього насправді не бажаєте. Крим, а особливо Донбас, вже догралися - не повторюйте цих помилок!


А зараз кілька порад щодо того,
ЯК ПОЛЕГШИТИ СОБІ ПЕРЕХІД НА УКРАЇНСЬКУ:

1. Не соромтесь того, що ви наразі не надто досконало вмієте говорити українською. Якщо ви не робитимете це регулярно, то ваше вміння НІКОЛИ не вдосконалиться. Єдиний спосіб ідеально оволодіти мовою - це регулярно її застосовувати. Що більше ви говоритимете українською, то легше й краще вам це вдаватиметься.

2. Більше читайте українською. Купуйте українські книжки, газети та журнали, дивіться українські передачі, слухайте україномовне радіо. Дивіться фільми українською. Або такі, що дубльовані українською (тим паче, що професійний український дубляж часто є кращим за російський). В кінотеатрі йдіть на україномовний сеанс, коли завантажуєте кіно з інтернета, шукайте копію з українським дубляжем. До речі, її дуже легко знайти. Майже всі фільми, наприклад, на ex.ua мають копію де є кілька звукових доріжок, серед яких дуже часто є українська. Під час перегляду обирайте саме її.

3. Якщо вам психологічно (або з інших причин) важко одразу перейти на тотальне спілкування українською, робіть це частково та/або поступово.

Наприклад, почніть спілкуватися українською у себе в родині, або серед найближчих друзів. Або, коли потрапляєте у нове коло спілкування - спілкуйтесь одразу українською. Якщо вас не знали раніше, ні в кого не виникне здивування та зайвих запитань на кшталт, "чего это ты вдруг по-украински заговорил?"


Або спілкуйтеся виключно українською з незнайомими людьми - в транспорті, на вулиці, у магазині чи в ресторані, під час спілкування з операторами гарячих ліній, з міліцією та іншими держслужбовцями, тощо. Це не лише полегшить вам психологічний перехід на мову, але й сприятиме відтворенню україномовного наволишнього середовища. Бо досі, зокрема в Києві, панує феномен, навіть коли людина вдома та з друзями природньо спілкується українською, а у громадських місцях та/або на роботі переходить на російську (бо "так заведено"). Маємо змогу створити протилежний тренд


4. Якщо не можете українізуватися самі, українізуйте своїх (майбутніх) дітей. Купуйте їм українські дитячі книжки, показуйте україномовні мультики, тощо. Віддайте їх до українського садочку, школи, класу, тощо. Усіляко плекайте їхню любов та повагу до української мови, історії, традицій, культури.

5. Коли знаходитесь за кордоном, розмовляйте лише українською. Тоді вас не переплутають з росіянами, яких в світі зараз люблять ще менше, ніж раніше. Не будьте схожим на "русо-турісто"!


6. Почніть писати виключно українською. Наприклад ділові листи, або у твітері
Смайлик «smile»

7. Крім того, українізуйте речі навколо себе:

- змініть інтерфейс телефона, інших гаджетів, комп'ютера, веб-сайтів та соцмереж на українську. Зокрема, всі девайси від Apple завжди підтримували українську мову "з коробки" й не потребують додаткового її встановлення - просто поміняйте мову інтерфейсу у налаштуваннях і все. Facebook, twitter і навіть ВК та Одноклассники мають українську локалізацію (хоча останніми двома не рекомендує користуватися навіть СБУ)


- в банкоматі зажди обирайте українську, взагалі скрізь де є можливість обрати українську - робіть це. А де нема - запитуйте у власників "чому" й вимагайте, щоб було

- коли шукаєте щось у Гуглі, чи деінде, шукайте спочатку українською. Не хвилюйтеся, Гугл розумний і навіть російськомовні результати ви не пропустите, якщо вони будуть релевантні вашому запиту. Коли юзаєте Вікіпедію, заходьте спочатку на українську версію, а на іншомовну лише якщо такої статті в українській нема, або інформації в ній недостатньо (як альтернативу раджу не російську, а англійську версію - вона зазвичай повніша та об'єктивніша особливо зі спірних питань). Оці запити та фактичні переходи на україномовні сайти або їхні версії є вкрай важливими для підвищення статусу української у кіберпросторі, бо статистика усе це враховує.

- коли пишете оголошення чи табличку, пишіть українською. Навіть якщо це напис на вашому гаражі або об'ява у вашому під'їзді.

Гадаю, ви зрозуміли ідею. Можна ще багато чого тут вигадати. І все це легко перетворити на веселу гру й навіть змагання. Хоча б і на змагання із самим собою


А головне, якщо ми самі почнемо усе це робити, жодних зусиль держави у цьому потрібному напрямку не знадобиться. Ми ж з вами вже переконалися, що наше суспільство діє значно швидше й ефективніше за державу
Смайлик «wink»
До того ж у держави зараз є завдання важливіші. Люстрація, наприклад


І ще. Якщо ви бажаєте любити Україну виключно або здебільшого російською (чи будь-якою іншою мовою) - це ваше право, я на нього не посягаю. Робіть як вважаєте за потрібне. Але перед тим все ж перечитайте ще раз перші 8 пунктів цього допису й пообіцяйте мені подумати про викладені там думки, гаразд?


P.S. І дуже прошу, МАКСИМАЛЬНО РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ цей текст та ці ідеї! Можна навіть без посилання на мене. Головне - результат! А він неодмінно буде!


Слава Україні!

Дякую! Надішлю підлеглим, хай читають... 

[ТетраМ]

Имхо, не всё так просто. Вопрос в том, что считать украиноязычной средой. Если семья, друзья и коллеги говорят по-русски, работа связана с русским, от среды остаётся общение на уровне "как пройти в библиотеку". На этом уровне, у Иры Коротыч с украинским проблемы не возникают.

Имхо, но всё зависит от желания.
Поэтому у меня сложное отношение к этому ее посту. Я вполне пониманию и элементарное незнание, и некоторый барьер, который возникает при переходе на другой язык. Я не понимаю многобуквенных объяснений на тему "почему не пишу/не говорю".
Писать и говорить по-русски никто не запрещает, но это ведь не мешает начинать пробовать делать это же и на украинском. Еще в 90-х у нас многие сначала писали свои тексты на русском, потом переводили (даже со словарем). Разговаривали сначала так же - в уме переводили фразу. В общем, как в анекдоте: "Разговариваю со словарем, с людьми пока стесняюсь".  А потом пошло-поехало уже на автомате.
Если не пытаться пробовать - не получится.

[mxm]

Интересная заметка.
Здесь русский дух. Или как украинская компания испугалась украинского языка

Cпойлер

Последнее время достаточно много писал про продвижение тех или иных брендов на рынки стран-соседей. А так же о том, насколько важно рекламировать страну как бренд. В части статей в качестве примера приводил беларуское продвижение в Украине. Действительно люди не зря ели хлеб. С 2008 года уже 2010 сумели создать бренд «беларуский товар». И он работает. Да так, что даже украинские компании на внутреннем рынке пытаются мимикрировать. Начиная от мороженного «Белая бяроза» и заканчивая «Двері Білорусіі». А беларуские товары всячески подчёркивают «страну происхождения». Доходит до смешного: пиво «Мінскае жыгулёўскае», которое варят в Украине ведёт рекламу по-беларуски. Одним словом в одну сторону подход работает. А в другую?

Как ни парадоксально, но в другую он работал тоже. По крайней мере в сегменте продуктов питания: соки, кетчупы, майонезы. Исключение составляла разве что молочка и мясная продукция. Доброе имя компании заслужили. И в беларуских магазинах потребители до недавнего времени искали украиноязычные названия. Это как знак качества. Те же кетчупы, майонезы.

Признаться, думал, что украинские производители лишь расширят практику. Это ведь и продвижение собственного бренда и как ни крути — реклама собственной страны. Можно привязывать и политический момент: присутствие украинской продукции на рынках той же Беларуси и того же Казахстана зачастую делает больше для массового создания, чем любая другая агитация.

Да в конце концов многие мои друзья в свете кризиса начали принципиально покупать в Беларуси украинские продукты. Хоть так, рублём, поддержать производителя соседней страны. Так продолжалось до недавнего времени.
Почему до недавнего времени? А не далее как вчера жена купила кетчуп и майонез ТМ «Чумак». И... вместо привычного слогана «з лану до столу» читает «с поля к столу». Дальше-больше. На всей упаковке НИ СЛОВА по украински. Грешным делом подумал: уж не переехала компания под крыло В.В. Путина? Проверил. Нет. Даже производственные мощности на упаковке написаны украинские.

Вот вам доказательства:



И на этом месте возникает вопрос what the f*ck! Это как надо стесняться собственной национальной принадлежности, чтобы «вычистить под ноль» всё украинское?!. Да, мне сейчас скажут — мол регламенты Таможенного союза. Извините господа, там идёт речь об обязательном присутствии русского языка. Но не об уничтожении своего. Или автомобили BMW стали вдруг БэМэВэ. LG провёл ребрендинг на ЛГ? Да пример того же «Торчин», который упорно на беларуском рынке идёт с украиноязычной упаковкой!

Украинский язык на упаковке был брендом. Благодаря которому продукцию узнавали и покупали. Но менеджмент «Чумака» решил, что таким образом получит больше потребителей. Параллельно и «уважил» беларусов. На упаковке есть перевод на казахский (с флажком страны) и на русский с триколором. Беларуси (где куплен данный товар) у менеджеров не существует. Как и беларуского языка.
Интересный подход: на фоне сужения российского рынка пытаться стать уж совсем русскими. Про такие примеры сами русские ещё в 19 веке с презрением говорили «пытаются быть более русскими чем государь император». А в 21-м тем кто стал «русским» в Крыму (будучи под украинской присягой) дописывали в военники «склонен к измене».


Я не буду долго рассуждать о том, выиграет компания или нет. Заявлю за себя и свою семью. С сегодняшнего для я, лично я, живя в Украине перестаю покупать ЛЮБУЮ продукцию ТМ «Чумак». Мои родные в Беларуси делают то же самое. Мне брезгливо покупать товар компании, которая брезгует языком своей страны и считает не существующим мой родной язык.

Пишу специально по-русски. Ведь, судя по упаковке товаров, с пониманием Украинского и Беларуского могут быть проблемы.

С уважением. Бывший ваш клиент.
_______
Мои постоянные читатели помнят, что после каждого текста я принимаю «спасибы». Словом, действием, репостом или деньгами.Думал делать эту приписку или нет... Но такі сделаю. Если уж будут спасибы, то пусть заработок с этого негативного примера послужит тем, для кого Украина больше чем просто «6 букв».Итак полученные средства идут мне на пиво а так же1. пересылаются одному из отрядов спецназа ВМС Украины2. тратятся на подарки или угощения детям из Ворзельского детского дома.
Реквизиты:Карточка привата: 5168 7423 0834 3288Вебмани: U247333217329 или Z293974971904

С автором согласен.

[krymak]

http://ru.forvo.com/
На сайте можно слушать произношение отдельных слов на разных языках, в основном - от носителей языка.
Если зарегистрироваться, то можно самому произносить слова, заказывать свои слова для произношения, ставить оценки.