Отже, Слово пацана. слухайте сюди, чушпани
я, в принципі, розумів, про що цей фільм, і, як людина, що дорослішала в 90-х саме в такій атмосфері, вирішив глянути, чому ж така хвиля хайпу та наміри заборонити. що маю сказати - серіал знятий досить талановито та дуже нагадає і навіє багато спогадів поколінню 35-50 років. і саме тому, що все це зроблене на цілком пристойному рівні і відтворює атмосферу кінця 80-х, початку 90-х, саме тому я категорично не рекомендую його до перегляду. ні, там немає пропаганди, єдиний момент, який можна за неї прийняти - це критика братом, що повернувся з Афгану, молодшого брата, що начепив всім відомий блейзер U.S. але серіал повністю переносить мене в мої 90-ті. в ті жахливі сірі часи, ти дивишся на все це з жахом та огидою, ти розумієш, що досить нещодавно ми всі так жили, в цій бідноті, в цих гоп стопах, понятіях, бригадах, свавіллі і зараз, зараз Україна намагається вирватися з цієї сраки, щоб ні наші діти, ні наші онуки не розуміли таких серіалів та про що вони, в той час, як расія знов стрімко летить саме туди, трохи вискочивши з цього в 2000х.
насправді, набагато краще ніж я, цей серіал описав Нойнець, тому додам і його відгук, з яким я погоджуюся.
Так, ладно, я додивився всі шість серій цього слова пацана, це зайняло майже добу, але я така людина, витривала.
Коротше, шановні люди, яким він просто не подобається. Я з вами, я вас розумію. Це неприємне видовище. Типовий соціально орієнтований російський кінематограф, жодного позитивного персонажа, жопа, смерть, гівно, сніг, лід.
Але шановні люди, які вважають, що це якась деструктивна пропаганда підліткової злочинності, інвазія до підсвідомості нашої української молоді і прочеє такеє - видихайте. Це абсолютно не так. Навпаки, це типово мусорська спроба профілактики підліткової злочинності. Я просто, так уже вийшло, маю останнім часом деякий професійний досвід у пропаганді підліткової злочинності, ну то я вам доповідаю, що воно не так все пропагандується, а навпаки.
Для ілюстрації і мислєнного експерименту я просто вам доповідаю, що в цей самий час я дивлюся серіал "Гострі козирьки".
Так от у серіалі гострі козирьки один з членів сім`ї, молодий хлопець, виявляється в третьому сезоні був згвалтований священником. Що з цього приводу робить сім`я? Вбиває цього священника в кривавій рукопашній, щоб закрити рахунок, і ставиться до свого члена сім`ї з повагою і підтримкою. На дворі жорстока повоєнна Англія 1920-х.
Хто захоче повторити творчий шлях таких пацанів? Да всі. Кіліан Мерфі, взаємоповага, взаємодопомога, красиві костюми, стильок, всіх перемагає, всім допомагає, ура. Коли через його та його близьких підорство гинуть люди десятками, це зображується легкими натяками, на відміну від важкого морального вибору і самопожертви героїв, де кожна крапля пота на чолі грає, як діамант.
А у серіалі слово пацана аналогічна історія - дівчину головного героя при її максимальному спротиву, у ситуації, яку спровокувала не вона, а головний герой і його банда, гвалтує якийсь поц. І цілу серію вся їхня банда, побудована на принципах взаємодопомоги і справедливості обговорює, що вона тепер блядь, гуляти з нею не можна, потрібно її травити всім містом, а якщо цей пацан з нею зустрічатиметься, то його відпишуть від двіжа, обоссуть і відпиздять, "бо пацан має гуляти з чистими". На фініші ця дівчина викидається з вікна при повній моральній підтримці цього кроку друзями, школою і сім'єю.
Хто захоче повторити творчий шлях таких уйобків, я не уявляю. Лише вже готові уйобки, яких нічому вчити не потрібно, вони і так кончені.
Але чомусь ми не кажемо, що гострі козирьки - це пропаганда насильства, організованої злочинності і вуличних ветеранських банд. А серіал про страшну радянську хтонь, намальований з любов'ю до кожної хтонічної деталі, тупо фільм жахів про епоху магнітофона "радуга" ми вважаємо пропагандою.
Я розумію і розділяю ваше небажання дивитися російський кінематограф. Це правильно. Не дивіться.
Але я в той же час закликаю не жити в парадигмі, що все, що вас оточує є злочинною російською пропагандою. Це не так.
До речі, якщо хочете вийти з російського культурного ареалу, але продовжувати дивитися східноєвропейський блатняк, іх єсть. Рекомендую польське кіно "Фуріоза" про майже ті самі часи, польські фанатські банди початку двохтисячних, теж страшний неприємний крінж.
І він теж не пропагандує вуличне насильство. Він його просто зображує.
