Шульмейстер десь про такі цифри теж говорив.
Я приблизно розумію, як пишуться великі бюджети і навіщо це робиться.
Навіщо — тому що це така метода вирішувати задачі. Перевірена часом, хоч і не без мінусів.
Метода проста:
- вивчаються потреби,
- оцінюються рішення,
- вибираються певні задачі, закладається під них кошторис, складається загальний план робіт (не графік, скоріше перелік дедлайнів),
- збивається все в одну суму з постатевим переліком, маємо бюджет.
За умови, що є певний контроль виконання, вуаля — ми маємо розуміння, як виконати роботи будь-якого об'єму, національного масштабу включно.
Самий головний мінус — важко оцінити і реальні потреби, і потрібні рішення, і поставлені задачі.
Особливо, коли йдеться мова про проекти на 5-10 років (а тут ще більше виходить, якщо робити правильно).
Колись одна велика компанія (закордонна) в період кризи 2008 року прийняла для себе стратегію no budget. Причина — неможливо коректно скласти бюджет навіть на рік, а тим більше на 3-5 років.
Суть полягала в ітераційній постановці задач і виділення коштів — це, можливо, було не оптимально, але час нагально потребував гнучкості, хай і за рахунок оптимальності.
Не можу сказати про результат — мені довелось приймати участь в "копії" такого підходу. Ефекту не було, на жаль. Але, на мою думку, це було через неспроможність менеджменту працювати за новими правилами. По суті, замість принципово нового підходу просто зменшився період бюджетування, що склало в купу всі мінуси і не дало змоги застосувати плюси. Але то офтопік.
У нас ми часто стикаємось з ситуацією, коли метода "великий план, бюджет, виконання" фактично не може бути застосована по різним причинам. Я б переходив до більш гнучких метод, але де взяти таку кількість методистів, консультантів, виконавців, кінець кінцем?
Коли навіть прогресивно думаючий Хміль не може вирватись з рамок старих (і перевірених, так) підходів. Перевірених, але фактично неприятних до прямого застосування з різних багатьох причин.