Український воїн після втрати обох ніг на фронті всю компенсацію від держави вклав в розвиток своєї екосправи. Невелика справа Олександра Чалапчія існує лише пару місяців, але вже з'явилися перші клієнти.
Cпойлер
У себе в містечку Ульянівка, що в Кіровоградської області, хлопець відкрив фабрику з виробництва екопалива з соломи та відходів соняшнику. Як розповів порталу "Знай" Олександр, після втрати ніг на війні він не став заглядати на дно пляшки або жаліти себе, а вирішив рухатися далі.
"Не звик я себе жаліти або у когось щось просити. У лікарні, поки інші не вставали з ліжок, я розтинав на колясці коридорами, - ділиться з нами Олександр. - Спочатку на війну їздив як волонтер, там побачив своїх колишніх учнів. Я працював викладачем в коледжі, де навчав електрогазозварюванню. Минулого літа прийшов у військкомат і зареєструвався. Незабаром мене мобілізували до 34 кіровоградського батальйону. А в кінці вересня під селищем Ленінське на Донбасі мені прилетіла міна, відірвало обидві ноги. Потрапив до лікарні, але довго не лежав. Незабаром уже на колясці їздив".
Взимку Олександра відправили на реабілітацію за кордон – до Австрії. Там наш воїн теж не міг всидіти на місці. Як він говорить, зустрічався з місцевою діаспорою, читав активно про різні австрійські проекти в Мережі.
"Там я начитався про те, що невелика країна активно себе забезпечує теплом завдяки виробництву екопалива. Це мене зацікавило і, повернувшись додому, став реалізовувати ідею в життя. На виділених мені від держави гроші – 300 тисяч гривень - купив устаткування для спрессовки сировини. Машину для сушки я зробив сам і заощадив 100 тисяч. Адже я до війни розробляв котли і варив їх".
На своєму підприємстві Олександр робить брикети для спалювання у котлах. За словами Олександра, вони нічим не поступаються вугіллю. "Лише за тонну вугілля потрібно заплатити 4 тисячі гривень, за машину дров – 4,5 тисяч, а у мене тонна брикета – лише 1 тисяча 800 гривень. Зараз в тиждень близько шести тонн екопалива робимо. З місцевою лікарнею уже уклав договір про постачання нашого палива", - говорить бізнесмен.
До речі, як тільки з'явилася мізерна інформація про проект Чалапчія у соцмережі, то відразу ж стали з'являтися люди, які загорілися бажанням допомогти йому. Наприклад, один чоловік написав, що готовий безкоштовно розробити для нього сайт.
За словами нашого співрозмовника, він не сподівається на великі досягнення найближчим часом, та вважає, що перший рік у нього буде важким. Оскільки люди просто не знають і з підозрою ставляться до екологічних пресованих брикетів. "Процес запущений, хочу підняти країну. Ось вже дав роботу трьом людям. І це лише почток. Хочу розкрутитися, вийти на обласний рівень мінімум. Не хочу, щоб ми були залежні від Росії", - говорить Олександр.
Наш герой говорить, що взагалі-то йому не потрібен цей бізнес. Але сподівається, що його досвід надихне воїнів, які також стали інвалідами: "Я можу, як і раніше варити казани. Але хочу показати нашим солдатам, які також постраждали, як і я, що життя не лише продовжується після поранення, але можна стати успішним, допомогти змінити країну".
"У лікарні, коли лежав, дивувало, що поруч були молоді хлопці, у яких не було однієї ноги, і вони вважали, що життя їх закінчилася. Один навіть викинувся з вікна, на щастя, залишився живий. У мене ж навіть колін не залишилося, з ними було б легше пересуватися, але й у такому разі не здамся. Вперше як став на протези, пішов відразу. Не звик жалітися і не хочу, щоб опускали руки інші українці. Адже нам ще країну відбудовувати", - говорить Олександр.
