Автор Тема: Нотатки про насущне
 

Offline Shana

  • *****
  • Повідомлень: 13365
  • Karma: 6783
  • Стать: Жіноча
  • Київ/Чернігівщина
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2520 : Лютий 20, 2025, 20:41:54 »
Поради професійного дипломата.
Цитувати (виділене)
Костянтин Єлісєєв

Вербальна недоречність не повинна стати вироком для України
Словесний обмін «компліментами» між президентами Володимиром Зеленським і Дональдом Трампом у дусі стадіону можна було б вважати курйозно-прикрим, але не фатальним епізодом у відносинах між Києвом та Вашингтоном. І не таке переживали за довгу історію становлення й зміцнення нашого стратегічного партнерства. За інших обставин ішлося б про різке похолодання у двосторонніх відносинах, після якого відбулася б низка класичних дипломатичних демаршів включно з викликом посла до МЗС чи навіть відкликанням власного представника для консультацій до столиці. Так чи так, з’ясувати всі обставини заяв та їх зміст (і тлумачення) вимагає логіка й практика дипломатичної служби. Адже йдеться про справжній дипломатичний скандал на найвищому рівні.

От лише обставини, в яких нині перебуває Україна, не сприяють тому, щоби розглядати цю вербальну еквілібристику «на високих тонах» курйозною чи прикрою. Чому? Тому що вона й справді може виявитися фатальною. Цілком очевидно, що такого розвитку слід було уникнути, адже для цього й існує дипломатія, протокол і такт, обізнаність у партнері, з яким маєш справу.

Дональд Трамп — не подарунок, і за свою кар’єру він зміг довести, що готовий до нестандартних вивертів і заяв. До неочікуваних кроків, які дратують та лякають не лише Україну. Його нещадно критикують і опоненти у власній країні, і союзники в європейських столицях. Після останніх подій критики не поменшає, в цьому можна бути впевненим. Однак він є обраним американським народом главою держави, і якщо в когось і мають бути запитання стосовно його висловів і підходів, то це в американського виборця. Україні (та Європі) доведеться мати справу з тим, хто сьогодні є господарем Білого дому. Хоч як би ми до цього ставилися.

У найкращих інтересах України було б опинитися в «білому списку Трампа». Так, компанія ця своєрідна, адже серед улюбленців чинного президента США — і Джорджа Мелоні, й Біньямін Нетаньягу, й Хавʼєр Мілей, і Нарендра Моді, й, до речі, Віктор Орбан. Вакансія для Володимира Зеленського в цьому списку, вочевидь, під питанням. Трамп — не Байден. Колишній президент США також мав епізоди «гарячого спілкування» з Володимиром Зеленським, проте для Джо Байдена вищою за персоналії метою була доля України та міцність американо-українського стратегічного партнерства. Це автоматично гарантувало нам надійне місце в списку пріоритетів Вашингтона до 2025 року. Критично важливим за теперішніх умов є уникнути ситуації, за якої в списку Трампа не опиниться не лише Зеленський, а й Україна. Маємо відверто визнати, що всі ми — за крок від цього, й співвідношення вини за такий розвиток подій має другорядне значення.

Отже, якими є висновки з нинішньої ситуації і що робити?

Cпойлер
Перше. Те, що дозволено політику, не дозволено державному діячу. А надто державному діячу, від рішень і кроків якого залежить майбутнє держави, котра протистоїть екзистенційній загрозі своєму існуванню. Політик може використовувати емоцію як інструмент політичної боротьби. Водночас державний діяч має бути позбавлений емоцій, розглядаючи й ухвалюючи рішення, від яких залежить країна загалом і кожен громадянин у цій державі. Такі самі підходи притаманні й дипломатії, в якій — ми давно до цього закликаємо — мають діяти правила національного інтересу, превалювати мудрість і хитрість, а не емоції, образи, піар та шоу.

Друге. Президент України має багатий інструментарій реагування на зовнішні виклики. В цьому випадку він не мав особисто реагувати на недоречні коментарі керівника іншої держави — президента США. Для цього є численні служби офісу президента, МЗС, посольства. Є канали парламентської взаємодії, службові, закриті канали. Публічна комунікація вмикається виключно й лише тоді, коли решта каналів не дали результату або є рішення свідомо йти на загострення двосторонніх відносин. Якщо коментарі Володимира Зеленського були обумовлені зазначеною логікою, то його або підставили радники, або він сам ухвалив незбалансоване рішення. Зайти в кризу легко — вийти складно.

Третє. Коментарі Володимира Зеленського у бік Дональда Трампа побудовані на логіці «ефектності», а не «ефективності». Сьогодні має превалювати прагматичний підхід, пошук порозуміння та зближення, а не конфронтація та ескалація. Так діють наші союзники й друзі. Якість відносин між Києвом і Вашингтоном належить до ключових пріоритетів захисту національних інтересів України. Помилка в оцінках ситуації, в якій опинилася наша держава, у Вашингтоні, а надто у Білому домі, може занадто дорого коштувати самій Україні. Практично є консенсус у песимістичних оцінках, що без американської допомоги як Україні, так і європейським союзникам буде дуже важко ефективно протидіяти російській агресії. Скоординувати спільні підходи, вказати на помилковість оцінок, аргументувати своє бачення та домогтися підтримки інтересу України — складне завдання навіть для досвідченого переговірника, справжнього лідера й державного діяча. Найімовірніше, докладених зусиль так і не оцінять, проте результат на табло вказуватиме на успіх.

Сьогодні важко сказати, якими будуть наслідки сплеску емоцій у відносинах на найвищому рівні між Києвом і Вашингтоном. Проте слід робити все для того, щоби спершу заспокоїти, а тоді стабілізувати та вирівняти спілкування.

Першочергове завдання — невідкладний прямий контакт із Трампом. Згадаймо, як президент Зеленський хвалився нібито блискучою телефонною розмовою з господарем Білого дому та хизувався отриманим прямим контактним номером. Здається, саме час підняти слухавку, набрати номер і поговорити.

Маємо негайно відновити довіру між лідерами України та США. Не маємо права допустити, щоб Трамп більше довіряв Путіну, ніж українцям. Спільний візит президента Франції Емманюеля Макрона та премʼєр-міністра Великої Британії Кіра Стармера до Вашингтона — гарна нагода.

Слід припинити та запобігати подальшій «демонізації» Трампа й накручуванню антиамериканської істерії в українському інформаційному та суспільному просторі. Зрозуміло, що єдиним переможцем від конфронтації стане агресор. Як приклад, звернімо увагу на те, що адміністрація Трампа не скасувала жодного пакета санкцій проти Росії за її злочини проти нашої держави.

У разі подальшого загострення міжособистісного конфлікту можемо опинитися перед загрозою того, що наші міжнародні партнери, союзники змушені будуть обирати сторону: чи зайняти місце під прапором американського лідерства, чи разом із українським керівництвом стати об’єктом для політичного, економічного та психологічного тиску з боку Трампа. Маємо не допустити такого розколу.

Отже, в якості поради: в майбутньому, ухвалюючи рішення, як діяти й коментувати позиції американського керівництва, варто спершу відповісти на три ключових запитання.

Перше — чи зміцнить це рішення чи заява довіру у відносинах із Білим домом?

Друге — чи допоможе це Україні отримати більше американської зброї, наблизитися до гарантій безпеки, членства в НАТО чи миру й перемоги?

Третє — чи позитивно вплине це рішення на рівень економічної та фінансової підтримки з боку США й міжнародних інституцій із вирішальним американським впливом?

І лише якщо відповіді на ці три запитання будуть ствердними, — діяти та говорити. Щоб красива й влучна, на перший погляд, емоція не обернулася вироком державі.

Для влади принципово важливо плекати (зміцнювати, а не підривати) єдність як іззовні, так і всередині держави. В розбраті — загроза поразки.
То, что гусеница называет концом света, Мастер назовет бабочкой (с)

Offline Shana

  • *****
  • Повідомлень: 13365
  • Karma: 6783
  • Стать: Жіноча
  • Київ/Чернігівщина
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2521 : Лютий 21, 2025, 09:35:17 »
Стаття від 2019 року. Як працює справжня дипломатія.

New York Times: Порошенко "привчив" Трампа до обмінів у відносинах з Україною

Цитувати (виділене)
Команда Трампа від початку вороже ставилася до Києва, тому українська адміністрація почала шукати способи, як схилити на свій бік американського лідера.

За довго до телефонної розмови з президентом України, з якої почалася процедура імпічменту, Дональд Трамп обмінювався політичними послугами з іншим українським лідером. Він теж відчайдушно потребував американської допомоги для захисту своєї країни від агресії Росії.

Петро Порошенко був президентом України до травня. Він вів ретельно продуману кампанію із завоювання прихильності Трампа. Це було не легко, адже радники якраз переконали американського лідера в тому, що Україна  - кубло прихильників Гілларі Клінтон. Про це пише New York Times. Кампанія Порошенка включала торговельні угоди, які були політично вигідні Трампу, зустрічі з Рудольфом Джуліані, замороження потенційно шкідливих кримінальних справ і спроби використати колишнього голову виборчого штабу Трампа Пола Манафорта як таємний канал.

Від самого початку помічники Порошенка також шукали способи улестити новому американському президенту. Вони радили своєму босу під час першої телефонної розмови потеревенити про зірку команди New England Patriots Тома Бредлі. Адже Трамп захоплювався цим гравцем в американський футбол. Оцінка першого року роботи Трампа з Україною демонструє, що Білий дім теж розглядав ці відносини як такі, що можуть допомогти американському президенту в політиці.

Порошенко, намагаючись здобути прихильність США на тлі війни з російськими силами, зіграв свою роль, щоб зміцнити це переконання. Він допоміг закласти зерно скандальної телефонної розмови, яка відбулася в липні. Під час неї Трамп вимагав від нового лідера України Володимира Зеленського політичну послугу. І цей запит став причиною для процедури імпічменту, в якій конгресмени намагаються перевірити, чи не маніпулював Трамп американською політикою щодо України заради особистої вигоди.

Стратегія Порошенка принесла результати. Адміністрація Трампа скасувала мораторій часів Обами на продаж летальної зброї для України. В кінці 2017 року, якраз коли Київ чекав остаточного схвалення продажу ракет Javelin для української армії, Генпрокурор Юрій Луценко почав замороження справ в Україні, які були пов'язані з розслідуванням Роберта Мюллера щодо російського втручання у вибори США. Серед них були і справи, пов'язані з виплатою мільйонів доларів Полу Манафорту з боку українських політиків.

Тепер слідчі у справі про імпічмент перевіряють два роки контактів Трампа з Порошенком. Про це виданню сказали демократи з Конгресу. А команда Зеленського перевіряє таємні канали комунікації між українськими й американськими чиновниками з обох партій за 2017 рік. Про це виданню сказав українець, поінформований про деталі подій. Наразі немає жодних доказів того, що попередній продаж ракет Javelin для України відбувся на основі "обміну послугами". Але слідчі Конгресу хочуть знати, які політичні фактори вплинули на дії Трампа.

Все почалося з ретельно прописаних коментарів у вечір Супербоулу. 4 лютого 2017 року, за два тижня до початку роботи на посаді президента США, Трамп мав вперше провести розмову з Порошенком. Радники українського президента шукали способи зв'язатися з новим американським лідером без політичної історії й з невизначеним порядком денним щодо України. Згадавши про Супербоул, вони з'ясували спортивні вподобання Трампа і порадили Порошенку для початку весело потеревенити про Бредлі й New England Patriots. Після цього Порошенко перейшов до важливих питань: він попросив Трампа призначити спеціального представника США на переговорах з Росією.

Порошенко знав, що йому доведеться тяжко боротися за прихильність Трампа. Зрештою, він надзвичайно в останні місяці передвиборчої кампанії в 2016 році він дуже сильно акцентував увагу на своїй зустрічі з Гілларі Клінтон. Соратники Трампа розглядали Порошенка і його країну як ворогів президенства Трампа. Манафорт, який консультував проросійську партію в Україні, також ще в червні 2016 року просував теорію про те, що Україна нібито зіграла роль у зламі поштових систем демократів. Про це свідчать документи, підготовлені офісом спеціального прокурора Роберта Мюллера.

Побоюючись звинувачень, соратники Порошенка зв'язалися з Манафортом, щоб спробувати переконати команду Трампа в бажанні України тісно працювали з новою адміністрацією. Про це Манафорт сказав партнерам.

"Вони панікували, що зробили ставку не на того і що в них немає доступу до правильної людини", - цитує видання людину з оточення Манафорта.

Цей підхід нікуди не привів. Тож Порошенко почав шукати інші шляхи. Його радники вигадали, як зачепити Трампа за живе: запропонувати план покупки американського вугілля на десятки мільйонів доларів, щоб забезпечити українські ТЕЦ. В 2017 році Україні бракувало вугілля. Її найбільші шахти опинилися на окупованих територіях за три роки до того. Костянтин Єлісєєв, який був головним зовнішньополітичним радником Порошенка, вважав план купити американське вугілля ідеальним кроком.

"Це була угода, яка задобрювала Трампа. Він обіцяв роботу вугільним шахтам в Пенсильванії. Тож тут вигравали всі", - пояснив Єлісєєв.

Виконавчий директор Xcoal Ерні Трешер поїхав в Україну, щоб відзначити прибуття перших поставок вугілля в Одесу. В портове місто він прибув разом з послом США Марі Йованович. Пізніше Трешер особисто вручив Порошенку невеличку торбу вугілля, перев'язану червоною стрічкою.

"Це чудовий початок", - сказав Порошенко, посміхаючись і приймаючи символічний подарунок з рук Трешера.

Радники Порошенка "запакували" угоду про покупку вугілля як український подарунок. Коли президенти США й України зустрілися через кілька місяців після того, Порошенко приніс з собою невеличку червону подарункову коробку з пенсільванським вугіллям. Для США економічне значення угоди з Україною було відносно невеликим. Згідно з даними Департаменту торгівлі, це зберегло лише 70 робочих місць. Але це була лише перша з трьох угод, націлених на покращення американо-українських відносин. Український уряд підписав окрему угоду на мільярд доларів на початку 2018 року з GE Transportation. Американська компанія повинна збудувати 30 нових локомотивів в місті Ері, штат Пенсильванія, щоб оновити український парк. А пенсильванська компанія Westinghouse Electric Company стала постачальником ядерного палива для українських АЕС замість Росії.

То, что гусеница называет концом света, Мастер назовет бабочкой (с)

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37102
  • Karma: 24503
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2522 : Лютий 21, 2025, 10:08:35 »

Цитувати (виділене)
Андрій Коваленко. Керівник ЦПД РНБО
Російські спецслужби входять в активний етап інформаційних операцій проти України та Європи. Головна задача - євроскептицизм, підтримка політиків, які поставлять під сумнів нинішню конструкцію ЄС, розбалансування Європи для відмови від підтримки України, а також зміни нинішнього курсу ЄС. Євроскептицизм як основа для руйнування єдності в Європі, створення умов для поглинання та «майбутньої анкексії» росією країн Балтії, а також зняття санкцій з рф.

В Україні інформаційно росіяни працюватимуть над темою розколу суспільства як по лінії «цивільні-військові», так і закликатимуть до протестів, намагаючись сформувати такий наратив.

Зараз активні операції здійснюють структури ФСБ, ГРУ та СЗР рф. 

ФСБ в росії відповідає за моніторинг та зачистку внутрішнього інформаційного простору та створення "фейкової опозиції", в тому числі в Європі, а також вербування виконавців диверсій в Україні.

ГРУ рф – це виконавці інформаційно-психологічних операцій проти України та Заходу. Вони забезпечують підтримку проксі-груп у Європі, мають інфраструктуру в Телеграм, Х, YouTube та ТікТок, а також сайти для проведення дезінформаційних кампаній, використовують блогерів. Також ГРУ бере участь у вербуванні виконавців диверсійної діяльності в Україні.

СЗР рф під керівництвом Наришкіна здійснюють дипломатичну пропаганду, а також роботу через закордонні медіа та аналітичні центри для створення "альтернативних" наративів. Вони вербують окремих політиків, поширюють брехню про теракти, українців-терористів і розподіл України.

Куратор всього цього - Кірієнко з адміністрації путіна.

Протягом лютого-весни-літа 2025 року буде активна інформаційна війна. Що ж, тримайте голову холодною.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37102
  • Karma: 24503
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2523 : Лютий 21, 2025, 21:03:33 »
Цитувати (виділене)
Володимир Огризко, керівник центру дослідження Росії, колишній Міністр закордонних справ України, на Radio NV про зустріч делегацій США та Росії, що відбулися в Саудівській Аравії, чому вона стала історичною, про свято серед росіян і в Кремлі та чи є це для них справжнім проривом, якими є результати цієї зустрічі насправді, чому ми вважаємо, що Трамп говорить з РФ, а не з Україною першою, про можливий план Трампа щодо завершення війни в Україні, якого ніхто не бачив та чому за його погрозами Європі та Україні стоїть геть інше, а також про те, що РФ могла запропонувати США та якими можуть бути остаточні домовленості між Україно, США та РФ.


Offline Солоха

  • *****
  • Повідомлень: 10808
  • Karma: 6613
  • Стать: Жіноча
  • Я не крило, я дзьоб
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2524 : Лютий 23, 2025, 08:07:52 »
Леньо Іван

В.А.Ющенку - 71!
Якщо ти ідеш в президенти, щоб вирвати країну з пазурів імперії, ти добровільно ідеш на ешафот.
Якщо тобі вдасться це зробити, імперія тобі цього не пробачить, і вбʼє. 
Якщо не вдасться, не пробачить твій народ. При умові, що весь народ цього хоче.
Але ти прийшов, коли 50 на 50. Коли половина дивилася в бік кремля, а інша половина в різні боки «какая разніца» 
Імперія спустила на тебе всіх собак, а допомогли їй в цьому ще й власні сучки.
Але ти ішов, бо такий твій хрест.
Кожен президент України був відображенням свого народу, в певний період його історії.
Ти був «першим непідконтрольним кремлю». Таким мало бути твоє передвиборне гасло, яке ти придумав, але політтехнологи його відкинули, як надто радикальне.
Третій рік повномаштабної війни, а якась частина населення продовжує дивитись в бік москви. Парадокс. Якась продовжує крутити в різні боки «ми же братья». Теж парадокс.
Але, нарешті, більшість, прозріла. І навалює. А значить, ти зробив свою справу.
За що я особисто Вам вдячний, Вікторе Андрійовичу. Дякую за науку.
Многая літа і Тримати стрій.
На концерті Kozak System на руїнах кремля, Ви будете в першому ряду. Дочекайтесь.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37102
  • Karma: 24503
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2525 : Лютий 24, 2025, 09:34:54 »
Цитувати (виділене)
Кирилл Данильченко
14 хв  ·
Росія змусила мільйони українців виїхати за кордон, зайняла Маріуполь, позбавила нас виходу до Азовського моря, перетворила агломерації сходу на щебінь і могильники.
У разі припинення вогню противник проведе гілку з найбільшої АЕС Європи в Крим, перешиє людей пропагандою і кине мешканців Маріка й Меліка штурмувати Запоріжжя, як кинув донецьких і луганських на Марік і Мелік.
Частина компаній, які вийшли з РФ через співчуття до України, повернуться.
Частину санкцій Москва обійде через сателітів і країни Глобального півдня.
Якщо частину тіньового флоту арештують, росіяни куплять ще кораблів і передадуть під управління компаній-одноденок.
30 мільйонів вигодонабувачів від війни у РФ (у ВПК, адміністрації, ті, хто заробляє на обході санкцій) плескатимуть, інших придушать репресіями та пропагандою.
А ми перед виборами будемо з'ясовувати, до чого готувалися на Чонгарі і як росіяни доїхали до Броварів за 48 годин.
І росіянам навіть не доведеться витрачатися на ІПСО: то міна з не тим порохом, то тягне військового до машини бандит, а за сумісництвом депутат і ресторатор. Щось буде.
Продали свої надра американцям і євреям, як ми і казали, біснуватиметься котон.
Це правда.
Ми довели Росію до стану полків калік, де поранені на милицях несуть боєприпаси, а віслюки забиті у штатку підрозділів — цього не могло бути до війни, бо не могло бути ніколи.
Намагаючись зайняти Авдіївку та Покровськ, ворог втратив дружній режим у Сирії та вплив на Вірменію.
ЧФ РФ утратив затопленими, виведеними з ладу третину вимпелів, більшу частину десантних юнітів.
Усі пишуть про «Москву», а я досі захоплююся, як всадили Storm Shadow у підводний човен і він палав, як сірник. Російський флот звалив у Новоросійськ і не відсвічує.
Ми знищили кілька арсеналів стратегічного рівня, деякі НПЗ отримали три хвилі прильотів, комбінати Росрезерву горіли тижнями.
Росія під пресингом ударів далеких дронів заборонила експорт палива і втратила поромне сполучення з Кримом.
Уперше в історії ми захопили районний центр члена Радбезу ООН і ядерного клубу.
Північні корейці вступили в гру, втратили третину угруповання вбитими й пораненими та вийшли на переформування й відновлення.І це правда. Жодного слова брехні та маніпуляції. Ми гарні, і мало хто в сучасному світі зміг би так.
Стратегічно ми втратили людей, вихід до моря. На тлі боїв під Покровськом маячнею звучать слова про виходи до Криму та на кордони будь-якого року.
Стратегічно ми отримали тил у вигляді держав Європейського Союзу — пів мільярда людей і найбільшого ВВП. США домовляються, як організувати нам постачання зброї в обмін на доступ до надр.
Тобто ні ЄС, ні США нас не здають. Попри дуже агресивні закиди про диктатуру й те, що Україна сама винна в нападі, не думаю, що США готові обрізати нам допомогу, щоб побачити ще мільйони біженців і картини фільтрації в мільйонних містах.
У нас 70+ HIMARS і М270, здатних покласти ракету за десятки кілометрів у п’ятиметрове коло. Достатньо не відсипати їм пакетів високоточних ракет, щоб ми сильно просіли в можливостях.
Ракети проти балістики найновіших ітерацій для монархій Затоки коштували 5–7 млн доларів за штуку — навіть самі США не можуть наситити ринок кінетичними перехоплювачами. Ще раз — у світі немає потужностей замінити США у сфері ПРО.
У нас працюють Starlink, активний супутниковий зв'язок: хотіли б здати — просто програмно обрізали б і впало б багато чого, включно з морськими дронами. Альтернативи є, але дістати з коробки й увімкнути — ні.
Розумієте, так? Ретвіт Маска пропаганди Кремля для своєї навіженої аудиторії окремо, а супутниковий зв'язок окремо.
Угода про рідкісноземельні копалини?
Україна має один з найбільших запасів газу в Європі, але роками закуповувала його, тому що корупція і криві руки не давали організувати видобуток.
Має найбільші запаси урану, але паливо нам робить Westinghouse.
Нехай зайдуть, бурять свердловини, модернізують шахти. Розраховуватися за постачання — це нормально. Велика Британія розраховувалася за лендліз до кінця 1990-х.
Гроші, активи, школа США — це найкраща угода як вона є. Так, торгуватися нормально. І так, не обов'язково підписувати все, що лягло на стіл. Але стратегічно Україну спільна розробка надр мала б цікавити. Газ, нафта, уран, титан, не тільки літій.
Європа робить нам сотні тисяч дронів (у ЄС немає обкатаних у бою Сил безпілотних операцій, але є потужності), мільйон снарядів, в Україну зайшов Rheinmetall, швидше за все, зайде Patria, данська модель для ОПК, усі виробники ЄС і Великої Британії крутять для нас САУ, з поляками буде цілий кластер в ОПК.
Усе вирішиться на лінії зіткнення.
Можемо розсипатися та розлізтися, як гнила тканина, і тоді станемо субстратом для агресії Росії проти ЄС. Жити в таборі біженців та інтернованих, чекати на рис з квасолею на обід. Або працювати на ВПК Путіна, який щоночі вбиває наших дітей і цілить по саркофагу ЧАЕС.
А можемо побудувати Східний вал, контратакувати, де вдається, засіяти прикордоння РФ мінами, перетворити територію площею кілька сотень кілометрів на зону ризикованого землеробства через дрони та ракети. Перетворитися на морського їжака, що гарантовано скалічить пащу хижака.
Вибір тих, хто хоче Україні добра і процвітання, очевидний.

Offline Солоха

  • *****
  • Повідомлень: 10808
  • Karma: 6613
  • Стать: Жіноча
  • Я не крило, я дзьоб
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2526 : Лютий 24, 2025, 13:44:56 »
Дмитро "Калинчук" Вовнянко
onesrdStpo4g695llh9gtc1cui4g16mtttgu1676u670i
  ·
Вперше за 20 років виданню "Українська правда" на прес-конференції президента не дали слова. Демонстративно. Особливо цікаво, що представляла УП Тетяна Даниленко - одна з найвідоміших в Україні журналісток.
І тиша. Ніякого вам корпоративного обурення. Ніякої підтримки від колег. Всі інші видання дивовижно забилися в нірки і одностайно не свистять.
А в той самий час зелені ТГ-канали відверто знущаються з УП. А сама УП замість видати низку гнівних статей і закликати колег до опору владі - ниє. І скиглить.
Так і кортить запитати - а класно було у футболках "Я тобі не дорогенька" хизуватися? Класно було бикувати перед владою, яка справді поважала право журналістів на професію?
Ну, пусти свиню під стіл - вона й ноги на стіл.
Прошу журналістів не дивуватися, що КОЖНА наступна влада стане поводитися з ними саме от так. Як залені. Там підгодовуватимуть шашликом з рук, а тут - харкатимуть в рило.
Бо більшого недорогенькі - не гідні.

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 7359
  • Karma: 13448
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2527 : Лютий 24, 2025, 16:31:33 »
Павло Казарін
7 год  ·
Колись я був вневнений, що моєму поколінню випало жити в постісторії.
Здавалося, що всі події вже відбулися, а правила встановлені. Імперії розпалися, незалежності здобуті, війни завершені. Легко вірилося, що історія стала на рейки і кожен може передбачити їхню траєкторію.
Країна сприймалася як щось, вистраждане іншими. Її вибороли люди з банкнот і меморіальних дощок. Здавалося, що завдання мого покоління — лише стирати пил із пам’ятників та п’єдесталів.
Я помилявся.
Виявилося, що моєму поколінню випало жити в найбільш суб’єктний період історії країни. Що від наших рішень або бездіяльності залежить її майбутнє. Що незалежність — це теорема, яку потрібно доводити щодня.
За останні три роки деякі мої друзі стали вулицями. Інші - пам’ятниками. Моїм онукам у школі задаватимуть біографії тих, із ким ми сьогодні листуємось у месенджерах. Портрети наших сучасників споглядатимуть з українських банкнот, і єдине, що може цьому завадити, — це відсутність українських банкнот.
Якщо раніше кожен із нас був хранителем історії, то тепер нам судилося стати її співавторами. На тлі нинішніх викликів довоєнні проблеми ризикують здаватися «теплими» й «ламповими». Єдина складність у тому, що наша турбулентність збіглася з глобальною — і тепер старі правила та орієнтири перестають працювати.
Дорослих у кімнаті дедалі меншає.
Раніше ми сприймали Сполучені Штати як охоронця демократії та світового порядку. А тепер американські виборці обрали президентом людину, яка погрожує союзникам і укладає угоди з диктаторами. Країна, що десятиліттями інвестувала у «soft-power», тепер розмінює дублони авторитету й репутації на мідяки дріб’язкової популярності.
Росія довгий час сприймала себе як антитезу демократії. Запевняла, що цінностей не існує  — на відміну від цінників. Що світ побудований на цинізмі та інтересах. Перемога Дональда Трампа має переконувати мешканців Кремля у їхній правоті. У новій реальності Віктор Орбан і Роберт Фіцо вже не виглядають рудиментами минулої епохи, а радше пророками нової.
Додайте до цього зростання популярності правих у Європі. Радикалізацію порядку денного у старих демократіях. Електоральні несподіванки, народжені соцмережами, як-от у Румунії. Центробіжні гасла в країнах ЄС. І отримаємо той самий фон, на якому Україна відбивається від імперії.
Стара лінія протистояння у світі докорінно змінилася.
Після Другої світової вона пролягала між ринковими демократіями та плановими диктатурами. Вважалося, що ринок і добробут самі собою ведуть до свободи. Що варто лише включити державу у світову торгівлю — і вона неминуче стане частиною демократичного світу. Це було помилкою.
Нова лінія протистояння тепер проходить між ринковими демократіями та ринковими диктатурами. Останні позбавлені родових хвороб своїх попередників. Вони вміють конкурувати, торгувати, бути ефективними, а водночас — учитися на помилках. А ще вони здатні пропонувати населенню не лише перемогу марксизму, а й цілком відчутний добробут.
Лінія розлому між демократіями та диктатурами стала тоншою. Колись вона мала рельєф, бо спиралася на економічну модель. А тепер перехід до несвободи став непомітнішим, бо супроводжується не бідністю та дефіцитом, а демонтажем інституцій та руйнуванням механізмів стримувань і противаг.
Нам випало воювати за умов відсутності правил.
Раніше було простіше. Ми жили на повоєнній спадщині — і будь-яку подію можна було співвіднести з аналогами в підручниках історії. Тепер старі правила втрачають силу, а редакція нових залежатиме від результату нашої війни. Успіх Росії надихне інші імперії. Наша поразка налякає континент і породить запит на політиків, які шукатимуть мир в очах Путіна.
Якщо ми зазнаємо поразки, наслідком стануть не лише мільйони біженців у ЄС. Не лише десятки нових Маріуполів і сотні нових Буч. Результатом стане страх перед силою і готовність схилятися перед нею. За таких умов 30-ті XXI століття будуть разюче схожі на 30-ті XX-го.
Проблема у тому, що гранди старої Європи довгий час жили в ситуації профіциту безпеки. Їхню недоторканність гарантували США, і вони звикли не озиратися на військові загрози. Тепер їм доводиться заново вчитися цього, озброюватись та привчати своїх громадян до думки, що ті мають не лише права.
Ми могли б багато чого їх навчити.
У новій реальності ми несподівано стали фронтменом. Ми єдині вміємо топити ракетні крейсери й збивати стратегічні бомбардувальники. Палити танки десятками й нищити загоризонтні РЛС. Вести повітряні бої проти сучасних винищувачів та перехоплювати гіперзвукові ракети.
Лише наша армія вміє воювати з ядерною державою. Це ми знищили танковий кулак, створений для кидка до Ла-Маншу. Кожен наш піхотинець під Покровськом за місяць бачив більше війни, ніж американський морпіх за весь час служби.
Війна навчила нас, що культура — це колективна пам’ять нації. Що злопам’ятність — це її ж колективний імунітет. Ми часто картаємо себе за те, що погано справляємось із викликами вторгнення. Але вся критика розбивається о той факт, що нам нема з ким себе порівнювати. За останні 70 років ніхто окрім нас з таким не зіштовхувався.
Дорослих навколо більше немає. Дорослі відтепер — це ми.

Offline Teagan

  • *****
  • Повідомлень: 5323
  • Karma: 3162
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2528 : Лютий 24, 2025, 16:37:52 »
Шрайк
Три года.

Ебаная кремлевская пьявка украла жизнь и у тех, кого не убила.

Три года жизни.

Каждый из нас ограблен уебком-империалистом, решившим войти в историю великим завоевателем.

За последние 27 месяцев этот великий завоеватель смог завоевать аж 0.6% нашей страны. Положив на это продвижение жизни 200+ тысяч своих солдат.

Вдумайтесь. Более 200 тысяч отправились в ад ради по сути копеечного результата.

Если бы российский народ не был потомством Герасима и Муму, за такую эффективность великого полководца уже подвесили бы на Красной площади.

Но нет. Кровавый конвейер продолжает свою работу.

Начинается четвертый год массового засорения украинской земли российскими трупами.
t.me/RomanShrike/2412

Offline Shana

  • *****
  • Повідомлень: 13365
  • Karma: 6783
  • Стать: Жіноча
  • Київ/Чернігівщина
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2529 : Лютий 25, 2025, 08:56:48 »
Як на мене, багато цікавих нюансів щодо поведінки Донні, щодо укладення угоди.

То, что гусеница называет концом света, Мастер назовет бабочкой (с)

Offline Shana

  • *****
  • Повідомлень: 13365
  • Karma: 6783
  • Стать: Жіноча
  • Київ/Чернігівщина
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2530 : Лютий 26, 2025, 07:56:35 »
Те, що Залужного будуть збивати всіма можливими засобами, навіть сумнівів не маю.
Подивимось, наскільки співпаде цей інсайд.
Цитувати (виділене)
Березовый сок
Дуже коротко. Поспілкувався з злими язиками з Банкової. В ОП вирішили, що єдиний варіант для них утримати владу - це якщо Залужний не буде приймати участь в виборах. Тоді шанси у Зеленського та Єрмака є. Як це станеться їх не хвилює, але я пам'ятаю, як травили Ющенка, щоб позбутися його на виборах. А ці шоумени, після всього у чому вони замазалися, підуть на все, щоб не програти. Так от, у другий тур вони сьогодні планують вивести Буданова. А потім буде хвиля лайна та вибухне керований Офісом президента корупційний скандал по "Спецтехноексперту", який призведе до поразки Буданова у другому турі. Свинарчуки 2.0. Варіанти кандидата для другого туру можуть змінитися, але головне в цьому сценарії для ОП - збити Залужного.

Тож, "запам'ятайте цей твіт".
То, что гусеница называет концом света, Мастер назовет бабочкой (с)

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37102
  • Karma: 24503
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2531 : Лютий 26, 2025, 08:48:48 »
Цитувати (виділене)
Ostap Yarysh https://www.facebook.com/ostap.yarysh/posts/pfbid02dZPsvkG9Cb6NbYoR7TbJENSHkXpKaiaQ9HQMwuDWorqFco314F7zfbuZsqCTKGfUl
1 год  ·
Cхоже, Україна і США наблизились до остаточного підписання угоди про корисні копалини. Її можуть підписати вже цього тижня. Вчора ввечері про це багато питали в Дональда Трампа. Тут важливо глянути на весь контекст сказаного - ось що ми почули.
Журналіст: Чи правда, що Зеленський прибуде у пʼятницю для підписання угоди?
Дональд Трамп: Так, я чув, що він приїде у пʼятницю. Якщо він хоче, мені це підходить. Він хотів би підписати її зі мною. Я розумію, що це велика угода, дуже велика угода. … Вона може бути на трильйон, може бути на будь-яку суму, але це рідкісноземельні мінерали та інші речі. І дивіться, ми витрачаємо сотні мільярдів на те, що Україна та Росія воюють. … Ми витратили $350 млрд, і хочемо їх повернути. Тож американські платники податків отримають свої гроші назад. (За офіційними даними американських інспекторів, США витратили на підтримку України та партнерів близько $183 млрд).
Ж: За цією угодою, що Україна отримає взамін?
Трамп: $350 млрд, багато військової техніки, право воювати далі, і першочергово - право воювати. (З контексту всієї розмови виглядає, що Дональд Трамп тут говорить про попередню підтримку України). Україна дуже смілива, вони хороші солдати. Але без США, наших грошей і військового обладнання ця війна закінчилася б за дуже короткий проміжок часу.  Взагалі, пам'ятаєте знамениті Джавеліни? Це був я. Це був не Обама, не Байден, не хтось інший. Це був я.
Ж: Як довго Україна буде забезпечена обладнанням та боєприпасами?
Трамп: Це може тривати деякий час, можливо, поки ми не досягнемо угоди з Росією. Нам треба домовитися з Росією, інакше - це буде продовжуватися. … Але тепер ми повернемо наші гроші в тому чи іншому вигляді.
Ж: Чи будете ви надавати Україні військову підтримку в майбутньому, в межах мирної угоди?
Трамп: Люди будуть це зробити. Я думаю, що здебільшого за це буде відповідальна Європа. Європейські країни відповідатимуть за це.
Ж: Але Еммануель Макрон просив про підтримку США?
Трамп: Побачимо, зараз ми в процесі переговорів. Ми будемо говорити про загальну безпеку для України згодом. Я не думаю, що це буде проблемою, є багато людей, які хочуть цим зайнятись. І я говорив про це з Росією, у них, здається, не було з цим проблем. Тож гадаю, вони розуміють, що не повернуться, коли ми це зробимо.
Ж: Чи США надавали б, скажімо, ППО?
Трамп: Я вам щойно сказав - поки ми нічого не надаємо. Це про Європу. Вони надали $100 млрд, а ми $350 млрд, це несправедливо.
Ж: Чи обговорювали ви можливість угоди про надра на українській землі, яку зараз контролює Росія?
Трамп: Я хотів би також купити корисні копалини на російській землі. Вони теж мають дуже хороші рідкісноземельні мінерали. Це також чудово для Росії, тому що ми могли б укладати угоди. У них дуже цінні землі, які не використовуються, тому щось подібне може статися.
Ж: Чи розглядаєте ви зняття санкції з Росії?
Трамп: Ні, поки санкцій ніхто не знімав. Думаю, колись ми це розглянемо, але наразі ми не погоджувались зняти санкції ні з кого.
Такі новини. Ситуація з угодою про надра розвивається стрімко, більше про це є на нашому сайті - також говоримо про це сьогодні в ефірах  Голос Америки Українською. Приєднуйтесь.
📸 Reuters.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37102
  • Karma: 24503
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2532 : Лютий 26, 2025, 10:29:24 »
Виступ Буданова на конференції “Ялтинська європейська стратегія”. (хто не занє, це той чувак, якого дуже-дуже поважні люди вважають повним дебілом, але то таке)


Offline Teagan

  • *****
  • Повідомлень: 5323
  • Karma: 3162
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2533 : Лютий 27, 2025, 12:55:20 »
Те, що Залужного будуть збивати всіма можливими засобами, навіть сумнівів не маю.
А звідки взагалі ідея що Залужного треба обрати президентом, що він буде такий афігенний президент який все порішає? При всьому тому що Залужний історична і героїчна постать, мені взагалі не дуже подобається як українці з нього роблять чергового кумира бо цей паттерн "обрати в президента іконоподібного кумира" завжди погано закінчується.

Offline Garfield

  • *****
  • Повідомлень: 9572
  • Karma: 5636
  • Стать: Чоловіча
  • Nederland
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2534 : Лютий 27, 2025, 13:23:25 »
В якомусь канадському містечку обрали мером кота.  :sneaky:
Оте "іконоподібний кумір" а не оце все...
Homo homini felis est.

Offline Volf Ram

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 26832
  • Karma: 20960
  • Стать: Чоловіча
  • Russia delenda est.
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2535 : Лютий 27, 2025, 13:28:13 »
А звідки взагалі ідея що Залужного треба обрати президентом, що він буде такий афігенний президент який все порішає?
А хтось може порішати "все" чи це такий риторичний прийом?
Залужний як мінімум не ліг під єрмака, довелося на сирського міняти не дивлячись на втрати. Репутаційні для зелені і людські для решти.
Так що якщо доведеться вибирати між Залужним і зєлєй то для мене вибір очевидний.

Offline Teagan

  • *****
  • Повідомлень: 5323
  • Karma: 3162
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2536 : Лютий 27, 2025, 13:33:58 »
А хтось може порішати "все" чи це такий риторичний прийом?
Це нажаль таке дефолтне очікування середнього українського виборця.

Так що якщо доведеться вибирати між Залужним і зєлєй то для мене вибір очевидний.
А ми не знаєм між ким доведеться обирати якщо ми доживем до виборів.

Offline Teagan

  • *****
  • Повідомлень: 5323
  • Karma: 3162
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2537 : Лютий 27, 2025, 13:42:13 »
Залужний як мінімум не ліг під єрмака,
Рада за твою впевненість. Тільки це теж мотивація з області захоплення кумиром, а не в його компетентності і спроможності бути ефективним політичним лідером.

Offline Volf Ram

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 26832
  • Karma: 20960
  • Стать: Чоловіча
  • Russia delenda est.
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2538 : Лютий 27, 2025, 13:51:04 »
Тільки це теж мотивація з області захоплення кумиром
Це факт. І не треба мені приписувати всіляку фігню. Я теж не знаю чи буде Залужний нормальним президентом, але головком з нього був нормальний.

Offline В.И.Лемминг

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 23821
  • Karma: 9606
  • Стать: Чоловіча
  • добрый, но гуманный
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2539 : Лютий 27, 2025, 14:00:33 »
Тільки це теж мотивація з області захоплення кумиром
Це факт. І не треба мені приписувати всіляку фігню. Я теж не знаю чи буде Залужний нормальним президентом, але головком з нього був нормальний.
Залежить наскільки потужні менеджери в нього будуть.
Тю, ля, а шо?

Offline Volf Ram

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 26832
  • Karma: 20960
  • Стать: Чоловіча
  • Russia delenda est.
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2540 : Лютий 27, 2025, 14:04:48 »
І це теж.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37102
  • Karma: 24503
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2541 : Лютий 27, 2025, 15:57:35 »
Цитувати (виділене)
Victor Tregubov
4 год  ·
Любі друзі журналісти! Зазвичай розділяю особисті та робочі ресурси, але саме зараз пишу як речник найбільшого в країні угруповання військ. Є деякі пояснення, і хочу донести на найширшу аудиторію.
Мова про найчастіші випадки запитів, результатами яких стає неловка пауза, ввічлива відмова, або довге роз'яснення в сто сорок п'ятий раз.
1. Будь ласка, не просіть українських речників коментувати заяви росіян, що вони щось там захопили. Наприклад, Торецьк на початку лютого. Цим ви буквально берете участь в російських інформаційних акціях - адже навіть спростування фейку про розп'ятого хлопчика є формою його поширення. Інколи журналісти ще й ображаються, коли українські військові їм не підігрують.
2. Загальновійськовий бій - чотиривимірна річ. А будь-яка мапа - двовимірна. Питання "який відсоток села контролює та чи інша країна" беззмістовне. Вам в кубічних сантиметрах, в кілограмах чи в молях? Ще беззмістовніше - коли бій там йде буквально зараз. Це вам не факт що зможе сказати навіть аеророзвідник, що саме зараз туди дивиться. Окупанти контролюють амбар на півночі... о, фпвшка, вже не контролюють.
3. Мапи, які ви бачите в аналітиків відкритих джерел, часто складаються на основі відеофіксацій. Це означає, що якщо російський єфрейтор Вася Пупкін встиг відзняти на гоупро свою присутність в селі Малі Уди, ймовірно, на мапі буде зазначена присутність там російських військ. Навіть якщо Вася звідти відразу втік, позначивши свою присутність тільки цим відео та мокрим слідом, яко равлик. Неточності бувають і в розвідників, і в аналітиків. Коротше, "мапа не є територія". Зважайте на це.
4. Про контроль над населеним пунктом має сенс говорити тоді, коли сторона А повністю вибита за його межі, а сторона Б надійно закріпилася, і нема причин підозрювати, що це може змінитися за добу.
5. В офіційних повідомленнях завжди діє пріоритет безпеки операцій. Військовий речник не розкаже вам того, що поставить під загрозу життя українських солдатів чи успіх операції. Було б добре, якби всі керувалися цим принципом.
Перелік вище - просто ті важливі уточнення, які я хотів би донести до колишніх колег по журналістському цеху за три місяці перебування на цій позиції. Можливо, це полегшить життя всім нам.

Offline Homiak

  • *****
  • Повідомлень: 4310
  • Karma: 1915
  • Стать: Чоловіча
  • Украина, Запорожье
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2542 : Лютий 27, 2025, 20:06:36 »
Тільки це теж мотивація з області захоплення кумиром
Це факт. І не треба мені приписувати всіляку фігню. Я теж не знаю чи буде Залужний нормальним президентом, але головком з нього був нормальний.
Залежить наскільки потужні менеджери в нього будуть.
Я думаю, якщо Залужний переможе, то потужними менеджерами його забезпечать 8)
Весільних фотографів мабуть тільки вже не буде. 

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37102
  • Karma: 24503
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2543 : Лютий 28, 2025, 22:11:10 »
Цитувати (виділене)
Myroslav Hai
3 хв  ·
З 14го року я висловлюю декілька простих тез, які на сьогодні, як ніколи актуальні для мене:
- Ця війна не спринт, а марафон.
Дивно, що доводиться це повторювати на 11 рік війни. Чомусь всі думають, що кінець вже близько, а по факту за поворотом поворот.
- Ми маємо безмежно бути вдячні за будь-яку підтримку усім хто її надає, американському народові, європейцям, японцям, корейцям, туркам, усім...
Ми маємо з усіма вибудовувати союзи та військово-технічне співробітництво тощо, але...
 Але планувати своє життя та витрати так, ніби ніякої допомоги не було і ніколи не буде. А відповідно вкладатися у власний ВПК, власну армію, власну економіку.
- Ми можемо мати будь-які союзи ззовні, але якщо ми не будемо єдині в середині то не виживемо, як країна. Вся наша історія про це.
І якщо вже плануємо жити у вільній Україні, то в нас попереду тільки робота, кров, піт та боротьба бо...
- Бо Демократія та Свобода це не результат чи здобуток, а безперервний процес.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37102
  • Karma: 24503
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2544 : Лютий 28, 2025, 23:38:57 »
Шрайк
Забавное. Участница нашего чатика дала задание ChatGPT проанализировать срач в Белом доме.

Ответ:

Цей діалог містить багато рівнів комунікації: політичну риторику, дипломатичне протистояння, спроби домінування у розмові та відстоювання власних позицій. Давай розберемо основні деталі:

1. Стилі комунікації:
 • Трамп: Упевнений, домінантний, демонстративно зверхній. Він намагається показати свою силу через різку риторику, маніпуляції та знецінення позиції співрозмовника. Він не відповідає прямо, ухиляється, змінює тему, застосовує сарказм і повторює меседж про «відсутність карт у Зеленського».
 • Зеленський: Відстоює позицію, намагається роз’яснити реальність війни, ставить запитання. Він наполягає на тому, що Україна не може просто погодитися на “мир” без гарантій. Замість агресії вибирає спокійний тон, що контрастує з напором Трампа.
 • Венс: Його стиль – це промови, орієнтовані на виправдання позиції Трампа. Він вдається до пасивної агресії, звинувачуючи Зеленського в невдячності. Водночас намагається грати в “голос розуму”, відводячи дискусію від відповідальності США.

2. Головні лінії конфлікту:
 • Україна vs США (Зеленський vs Трамп & Венс)
 • Зеленський наголошує, що війна триває давно і що жоден президент США не зміг її зупинити.
 • Трамп та Венс наполягають, що без США Україна нічого не варта.
 • Венс звинувачує Зеленського у невдячності, відволікаючи від питання відповідальності Росії.
 • Трамп постійно повторює, що «Зеленський не має карт», щоб показати, що Україна в слабкій позиції.
 • Трамп vs Байден
 • Трамп використовує розмову для політичної атаки на Байдена, говорячи про слабкість нинішньої адміністрації.
 • Він навмисно повертає тему до «скандалів Байдена» замість розгляду реальної ситуації в Україні.
 • Реальність війни vs Ілюзія контролю
 • Зеленський говорить про загибель людей і порушення домовленостей Росією.
 • Трамп і Венс натомість просувають ідею «дипломатичного вирішення» (яке не має конкретних деталей).

3. Маніпуляції та риторичні прийоми:
 • Повторення меседжів («у вас немає карт», «ви повинні бути вдячні», «ми дали вам зброю») для закріплення домінантної позиції.
 • Перекручування слів Зеленського (наприклад, Трамп знущається над його відповідями, перекручує його заяви про перемир’я).
 • Знецінення та тиск – натяки на те, що Україна не має вибору, що їй диктують умови.
 • Сарказм і знущання («Ви не знаєте, що ми відчуємо», «Ми дали вам чортові 350 мільярдів», «Ви дозволили собі бути в такій поганій ситуації»).

4. Динаміка взаємодії:
 • Спочатку Зеленський намагається дискутувати.
 • Венс і Трамп перебивають його, переводять тему, маніпулюють відповідями.
 • Поступово Трамп повністю контролює розмову, задаючи агресивний тон.
 • Венс підтримує його, натискаючи на тему «невдячності».
 • До кінця діалогу Трамп повністю домінує, підкреслюючи свою владу та намагаючись принизити Зеленського.

5. Висновки:

Це не просто суперечка, а демонстрація владної ієрархії, де Трамп намагається показати Зеленського як «слабкого гравця». Риторика Трампа побудована так, щоб звести його позицію до примусової угоди: «або ви приймаєте мої умови, або вам буде ще гірше».

Зеленський, попри маніпулятивний тиск, намагається говорити про факти і реальні наслідки війни. Його основний аргумент – Росія вже порушувала угоди, тому «просто домовитися» не є рішенням. Але Трамп не цікавиться аргументами, його мета – нав’язати наратив про контроль США та їхню абсолютну силу.

Це розмова не про мир, а про політичне домінування і використання війни як важеля тиску.

Offline Солоха

  • *****
  • Повідомлень: 10808
  • Karma: 6613
  • Стать: Жіноча
  • Я не крило, я дзьоб
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2545 : Березень 01, 2025, 18:37:09 »


Трамп, Путін, корупція?

Offline Shana

  • *****
  • Повідомлень: 13365
  • Karma: 6783
  • Стать: Жіноча
  • Київ/Чернігівщина
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2546 : Березень 01, 2025, 19:17:19 »
Цитувати (виділене)
Єлісєйські поля
Підтримка Вашингтону є критично важливою для України. Так було завжди, і так воно є зараз. Особливо в часи жорстокої війни з російським агресором.

Саме тому ми всі уважно спостерігали за візитом Президента України до США і, впевнені, щиро вболівали за успіх. Вболівали в Україні, Європі та, безперечно, в самих США. Це була найважливіша міжнародна зустріч Президента Зеленського за всю його каденцію. З наслідками, які відчують не лише на печерських пагорбах, у парламенті чи урядових кабінетах, а і на фронті, і у кожній українській родині.

Пропонуємо абстрагуватись від перших емоційних годин після зустрічі, де всі, наче після перегляду футбольного матчу чи боксерського поєдинку, пристрасно обговорювали хто, як і кого вдарив, хто кому дав пас чи як парирував удар. Вирішальними для нашого майбутнього і подальшої стратегії є не емоції, а прагматична оцінка результатів і наслідків дискусії. Для цього спробуємо дати відповіді на кілька принципово важливих питань.

Cпойлер
Перше — чи наблизила розмова у Білому домі до завершення війни та справедливого миру? Точно ні. Можливо, навіть надихнула наших ворогів. Тепер вони бачать нову лінії поділу по обидва береги Атлантики, а отже двічі не думатимуть над тим, чи не слід зробити цей розрив ще глибшим.

Друге — чи переконав офіційний Київ нинішню американську владу, чи зміцнив довіру та особисту хімію між лідерами? Ні. Підходи чинної адміністрації Трампа не лише не змінилися, а, схоже, зміцнилися (якщо не радикалізувалися). Про це свідчить шквал підтримки президента США з боку “республіканського активу” та ключових членів Уряду Трампа.

Третє — чи отримає Україна більше зброї від Сполучених Штатів? Однозначно поки ні. Білий дім не забарився із своєю відповіддю і офіційно оголосив, що віднині Україні не варто розраховувати на нові транші допомоги з боку Вашингтону. Нічого дивного після слів президента Трампа, який і далі вважає що військова підтримка Києва лише наближає Третю світову війну. Підсумовуючи трампівську риторику, допомога може повернутись після практичних кроків української влади до примирення з путінською росією. Звісно, що демократична партія США з таким підходом не погодиться. Однак, за відсутності в неї більшості в Конгресі наразі потенціал її протидії недостатній для позитивних рішень.

Четверте — чи зміцнила зустріч відносини стратегічного партнерства між Україною та США? Вочевидь, є ризик радикальної регресії під впливом емоційної ворожнечі та образ. Здається, це той випадок, коли рівень міжособистісних відносин між Володимиром Зеленським та Дональдом Трампом та їх складний характер безпосередньо визначатиме розвиток двостороннього співробітництва між Україною та США на період їхньої каденції.

П’яте - чи зміцнилась двопартійна підтримка України в США, яка завжди була основою нашого союзництва? Спостерігаємо фактичний розкол як між республіканцями та демократами, так і серед представників республіканської партії. Україна стає полем розбрату та жорсткого внутрішньополітичного конфлікту між американськими партіями.

Шосте — чи посилився наш трансатлантичний альянс та солідарність з Україною? Ще ніколи за моєї пам’яті трансатлантична єдність не була такою розбитою. Столиці активно займають сторони, що не може не позначитись на подальшому характері їх відносин з Білим домом. Важливо зберегти канали комунікації Європи та Вашингтону, зокрема потенціал Кіра Стармера, Еммануеля Макрона та Джорджії Мелоні.

Ми можемо скільки завгодно морально підтримувати і пишатись виступом нашого представника, але результат цього першого раунду не на користь України. Так, ми побачили єднання Європи на підтримку України. І це дуже добре та правильно. Однак, ми також побачили розкол у міжнародній коаліції єдності та солідарності з нашою державою, сила якої грунтувалася на трикутнику Київ-Вашингтон-Брюссель. Сам Володимир Зеленський це неодноразово і, схоже, цілком свідомо визнавав, кажучи, що жодні суто європейські гарантії безпеки не спрацюють без залучення США. То що ж такого сталося, що в якийсь момент у Білому домі про цінність цього трикутника було забуто?

Вимушені знову звернути на це увагу, адже попереджали раніше: Дональд Трамп - не подарунок. Він дуже складний переговірник і контроверсійний лідер. Однак, саме його обрала американська більшість і саме він залишатиметься господарем Білого дому, принаймні, до наступних виборів США.

Це розуміють всі в ЄС, і кожен з лідерів намагається вибудувати відносини або рівновіддаленості, або наближеності з цим Білим домом на свій манер. Премʼєр Стармер привіз Трампу лист-запрошення від Короля і цим розчулив Дональда. Премʼєр Нетаньяху майстерно використав словниковий запас вдячності та визнання успіхів Трампа ще з часів його першого президентства, і цим проклав шлях до нових успіхів. Премʼєрка Мелоні публічно захищала підходи Трампа, водночас не забуваючи і про важливість європейського виміру у відносинах з США, тож теж знайшла свою нішу. В України теж була така можливість, адже інструментарій дипломатії — великий, креатив — присутній, однак цього разу чомусь не був задіяний від слова “зовсім”.

Що робити далі?

Перше — як би це болісно не було, але битися у “глуху стіну” Білого дому самому Володимиру Зеленському — ідея сумнівна та навряд чи ефективна. Його там вже не почують, хіба що він прийме рішення, як відзначив Ліндсі Грем, “змінитися”. Це б означало відмову від тих позицій, які він так щиро захищав в Овальному кабінеті, а отже — не варіант. Потрібно визначити досвідченого і авторитетного переговорника від України (а такі на щастя у нас ще є) для проведення спокійної (непіарної) човникової дипломатії з метою розбудови заходів довіри, зняття подразників (тут справа не про костюми та краватки) і відбудови мостів.

Друге — треба визнати, що колишнього трикутника Київ-Вашингтон-Брюссель вже не буде. Принаймні у ближчій перспективі. Самі обставини змінили цей колишній трикутний в лінійне рівняння з Обʼєднаною Європою в центрі, між Києвом та Вашингтоном. Цілком робоча схема, якщо вимкнути емоцію. В цьому контексті життєво важливим є включення турборежиму в переговорному процесі щодо вступу України в ЄС, зокрема, терміново прибравши всі ті подразники, які поки гальмують відкриття переговорних досьє.

Третє — за контакти України з Білим домом віднині відповідатиме хтось з європейців, або коло відповідних лідерів ЄС. Так, це опосередковане спілкування, проте спілкування, яка здатне утримати Вашингтон від дрейфу в бік ізоляції та незалученості в “український театр” бойових дій.

Четверте — Україні слід зосередитися на відновленні і розбудові двопартійної підтримки в США. Вона зазнала серйозного удару, і тим же демократам доведеться докласти чималих зусиль з тим, щоб повернути республіканську партію в її більшості на український трек.

Пʼяте — Республіканська партія США має стати точкою прикладення зусиль України із задіянням всіх можливих контактів і відносин. Там, де не спрацювала влада, може спрацювати парламентська дипломатія та міжпартійні контакти. В України потенціал таких відносин існує, передусім через можливості Міжнародного демократичного союзу (членом якого є Республіканська партія), або й напряму. Будемо сподіватися, що державної мудрості не забракне для того, щоб потенціал цієї взаємодії більше не тримати під санкціями та знаком монополії на міжнародну комунікацію лише для Банкової.

Маємо обʼєднатись, тверезо оцінити наші сильні та слабкі сторони і не повторювати цих трагічних для всієї країни помилок.

Повторюємо: Трамп - це стихія. З ним не варто боротися, його треба спрямувати у потрібному нам напрямку. Єднаймось і разом до перемоги.
То, что гусеница называет концом света, Мастер назовет бабочкой (с)

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37102
  • Karma: 24503
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2547 : Березень 02, 2025, 09:40:24 »
Цитувати (виділене)
Єжи Коноп'є
5 хв  ·
Якщо ви думаєте, що тиск на Зеленського, законного представника України, це щось раптове, неочікуване, то нижче — про особистий досвід, який вельми красномовний.
Цитувати (виділене)
Nastya Melnychenko
23 год  ·
Гадаю, настав час писати цей дуже особистий пост про Америку. Бо те, що ми бачили вчора - газлайтинг і примушування до вдячності - це саме те, що травмувало мене в США. І я хочу про це розповісти.
В якийсь момент я виявила, що мої реакції на США стали неадекватними. Коли я почала аналізувати, то провела очевидну паралель: це були реакції, як наче я вийшла з тривалих абʼюзивних стосунків. Це були ознаки кПТСР. Це було дивно, і я намагалася знайти, що саме сформувало таку відповідь психіки. І це було воно: газлайтинг і примушування до вдячності.
Коли я приїхала до Університету у 2022, то була вражена їхньою русофілією (я маю на увазі, звісно, не весь Університет, бо департамент психології, до якого я була приписана та наукова керівниця, були блискучі і прекрасні, і, переконана, ще дуже багато департаментів були блискучими в цьому плані, просто що я з ними не перетиналася). Але головне було в тих меседжах, які вони постійно на нас, гостьових дослідниць, спрямовували: "росіяни такі самі жертви путінського режиму, як і ви"; "їм, як і вам, нема куди повертатися" і т.д. Я перевірила: гостьові дослідники з росії, яких привезли більше, ніж нас, всі були як не з Пітєра так з Мацкви, тобто це не те, що якісь зарепресовані чи придушені науковці... Це були дуже такі успішні люди.  Які могли досягти такого успіху, лише співпрацюючи з путінською росією. Які, виїхавши з росії, чомусь не почали говорити про ганебність війни, як робили ми.
Весь час, доки ми були там, нам розповідали, що ми маємо відчувати і як маємо поводитися. Відчувати ми мали вдячність. Поводитися ми мали - любити росіян. Бо в університету "в голові" була картинка, гідна папи Римського - виступити миротворцем між росіянами та українцями і показати, як вони можуть прокласти мости дружби. Вони весь час наводили цей приклад, як їхній університет прийняв євреїв з нацистської Німеччини. Тільки єреями в цій ситуації були не лише українці, але й українці та росіяни. Наводити приклад нацистів і євреїв було не можна, бо це був расизм.
Це було в усьому: в спільних зустрічах, в спільних заходах. І коли ти висловлювала позицію, що декому може бути тяжко посміхатися росіянам, як здіймався великий скандал. Я прийшла колись на день подяки в одну українську сімʼю, де чоловік (не українець) був професором в університеті, і мені переповідали за столом про "страшний скандал", який розгорнувся з однією гостьовою дослідницею, яка не захотіла вась-вась з росіянами, і це дійшло до президента університету і як там все бурліло... І як мені було в цій історії раптом усвідомити, що ця гостьова дослідниця - це я. До мене не доходило це все, я не знала про скандал (бо просто є дуже відлюдькуватою і не вступала особливо ні з ким в контакт), але потім стало ясно, що мене взяли на олівець.
Я (буду говорити лиш за себе, хоча, звісно, були й інші дослідниці у такому ж положенні. Ті, хто не почали співпрацювати з хорошими рускіми, бо більшість почала) була у дуже залежному становищі. Уявіть собі: на вас родина, ваш тип візи не дозволяє працювати ніде в США, окрім цього конкретного університету, і, будучи вигнаною чи звільненою, ви втрачаєте все. І професор-громадянин США на пожиттєвому контракті (тобто його місце гарантоване йому все життя) починає тиснути на тебе з позиції влади, що у тебе нема академічного досвіду, що ти порушуєш етику академії, що всі в департаменті говорять про те, що твоя поведінка неприпустима і т.д. Зверхньо пише, що якщо я хочу там щось улюлюкать, то краще зустріньмося на каву і я пообурююся. А все почалося з того, що я організовувала (намагалася) день памʼяті жертв голодомору, а уінверситет наполягав поставити на афішу лого російських студій (вони називалися там російські, східноєвропейські та євразійські, але суть та сама - по факту російські), а я дуже чемно відмовилася. І цей його лист прийшов у відповідь на мою дуже обгрунтовану з історичної точки зору оповідь, чому ставити це лого не є доречним.
Але тоді я стикнулася з тим, про що я ще не розповідала. У цей момент, коли я була в найвразивішому стані (мене порвало, бо тоді якраз знайшли масові могили в Ізюмі + свої особисті проживання + глибока депресія + безвихідь+страх бути звільненою і лишитися з нічим), мені повідомляють, що це російські студії мене сюди привезли, що я невдячна і маю дякувати росіянам, що вони врятували мене. Я спершу не повірила. Це була абсолютно нова інформація. Як виявилося, решта про це знали. І коли я спитала "чому ж ви не сказали, що наш приїзд сюди оплачують російські студії?", відповідь була: бо ти б сюди не поїхала, якби знала. Я не засуджую за це, та людина зробила все, аби дати нам два роки захищеності. Допомога нам, зрештою, вийшла їй боком. Бо ми могли мовчати, а не вякати на росіян та русофілію. Але ми не мовчали. Будучи в загроженому положенні, ми розуміли, що наші дії шкодять людині, яка робила для нас дуже багато, але нас так рвало на шматки, ми не могли терпіти, 2022, це було так все гостро!.. Ми обурювалися, ми засуджували, а на нас тисли страхом невизначеності, шаленим дисбалансом влади і вимогою вдячності. Попри те, що ми дякували ЩОРАЗУ. На кожній зустрічі, у кожному листі. Але для університету і тих людей, з ким ми перебували в контакті, вдячність мала полягати у публічній відмові від наших поглядів і переконань і у демонстрації того, що було треба приймаючій інституції. Тобто "мир-дружба-брацкій народ, росіяни такі самі жертви".
Більшість тих, кого привіз Університет, пішли на угоду з дияволом. що робить університет? він винагороджує тих, хто покірне телятко, і влаштовує опалу та кенселінг тих, хто нє. Як це проявляється? Наприклад, незапрошенням на звані вечері. З тим же Кислицею: всіх запрошують, а неугодних ні. Триманням в невизначеності: інші уже знали, що їм продовжують контракт на рік, але нам про це не повідомляли так довго, що коли повідомили, то я вже не встигла виїхати і зробити візу, і на цілий рік стала невиїзна. Маленький, падлючий, майже невидимий тиск, який тримав у страху та підвішеності весь час.
Тепер додайте постійний газлайтинг. Коли з високих кафедр звучить про те, що незалежна Україна - витвір КДБ (я ще постила текстові "трансляції з тієї лекції тут на ФБ), що треба припинити вдавати, що Україна колись повернеться до своїх кордонів (тоді чому ми маємо стільки грошей вкаладати в підтримку?), що треба просто прийняти мирну угоду... Постійно, постійно, постійно там розповідали, як себе має поводити Україна і чим _насправді_ є ця війна.
Ті українці, які почали співпрацю з росіянами, ходили з козячими мордами і навіть не віталися. Я зʼїхала з офісу і рік працювала в бібліотеці (це не з подачі універу, я просто не могла бачити криску, яка писала на мене доноси). Коли попросила університет виділити мені місце не поруч з цією людиною - отримала відмову. Коротше, я майже два роки почувалася побитою собакою, яку змушували лизати руки у вдячності, а за те, що не лизала - били. Я закрилася в собі, перестала ініціювати і брати участь в українських подіях і наростила собі кПТСР.
І зараз, дивлячись на ситуацію з Зеленським, Трампом та Вінсом, я маю ОТАКІ-О флешбеки. Бо газлайтинг та примус до вдячності у формі відмови від своїх переконань та цінностей - це, блін, реально манера поведінки тамтешньої еліти. Принаймні тієї, з ким мені довелося мати справу.
Так, моя американська травма все ще не пропрацьована. Я ніколи не думала, що будучи фахівчинею з протидії булінгу, у дорослому віці зазнаю булінгу (від українських "колег" за сприяння університету). І, що будучи фахівчинею з DEI, зазнаю кенселінгу за "расизм".  Але це те, що сталося зі мною в Америці. І це те, що стається з нами всіма зараз в Америці, через Зеленського. І зараз я говорю, бо колись мені треба виговорити цю травму.
І, попри все, університет створив безпрецедентно хороші умови для нас як для гостьових дослідників. Цього від них не забрати, вони в цьому плані мега. І тим сильніше з'їдало почуття провини, що ти дякуєш недостатньо. І зараз мене так само зжирає почуття провини, що кусаю руку, яка прихистила мене. І це теж, скоріш за все, велика частина травми - внутрішньо не давати собі права озвучувати це все, бо це буде плювок невдячності. Але мовчання просто ламає мене.

https://www.facebook.com/nastya.melnychenko/posts/pfbid02wEszCjnHwwqEvWMwJ1QV2zUZDaYSrjVk25EQGtBJ38UpvZm5nMLpn2U4qT6mt1Pal

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37102
  • Karma: 24503
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2548 : Березень 02, 2025, 19:47:33 »
Цитувати (виділене)
Serg Marco
1 год  ·
Кароч судячі зі всього Трамп просто розігрує карту Кремля. План такий.
1) Розіграти цирк з російськими наративами (не вийшло).
2) Не дивлячись на те, що це сам Трамп почав це кремлівське лайно разом з Дивансом, про що вже всі сказали, тепер він грає в обіжанку.
3) Зелі треба повертатися до діалогу, але вже офіційні особи Білого Длму заявили що Зеля повинен вибачитися, тобто визнати що те що ці два куска лайна там несли- то є правда. Без цього діалогу не буде.
4) Зеля це не визнає, бо це буде провал перед європейськими лідерами, які нам і дають зброю і гроші. Нагадую, Трамп нам ніхера не дає.
5) Після чого Трамп побіжить в Парламент та Сенат розповідати що Зеля не хоче миру, тому треба знімати з РФ санкції.
Де вже жорстко лососне тунця, тому що ця гра на Росію дуже очевидна. Демократи його точно нах пошлють.
Кароч, нам навʼязують капітуляцію під умови РФ, паралельно виставляють нас недоговороздатними, щоб зняти санкції з РФ.
Але треба просто поїхати та нормально поговорити, і Трамп стане на нашу сторону. Від свідків "треба було просто бути в НАТО, і тоді б на нас не напали". Хоча вже скільки років нам і США, і НАТО казали що нас туди не примуть. Але якось треба було. О, ці люди простих рішень...
Взагалі мені ця всі історія з розповідями як треба домовлятися, нагадує анекдот з совою-стратегом.
В лісі оселилась сова -стратег.
Приходять якось до неї миші, ну стратег жеж.
Кажуть миші:- Ми маленькі, беззахисні, нас лиси їдять, та і сови теж, і інші. Як нам бути?
Сова відповідає: - Слухайте, ну тут все просто. Вам треба стати їжаками, і ви будете мати можливість хоч якось захиститися.
Миші: - А як нам стати їжаками?
Сова: - Ну це вже не до мене. Я стратег, а не тактик.
UPD. Астрологи оголосили тиждень фейсбучних експертів з дипломатії. Кількість дипломатів у фейсбуці зросла в ахуліон раз. Я їбу, нас проросійський поц давить, а ми гомонимо як треба з ним якось домовитись. Стратегі блд.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 37102
  • Karma: 24503
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2549 : Березень 03, 2025, 20:31:47 »
Цитувати (виділене)
Валерій Пекар
1 год  ·
З усього, що написано про інцидент у Білому домі, цей текст я вважаю найбільш адекватним. Правда, він трохи задовгий, але натомість багато важливих деталей.
Пам'ятаймо: обговорювати треба не людей, не події, а ідеї, які за цим всім стоять.
Цитувати (виділене)
Aleksey Kopytko
2 дн.  ·
Зеленский, Трамп и орущий с дивана в Овальном кабинете.
Текст будет длинный, поэтому сразу спойлер: я не расцениваю ситуацию как катастрофу. Наоборот – мы можем побороться за шанс выскочить из катастрофы, в которой неизбежно окажемся при инерционном сценарии. Будет много работы, которую надо сделать. Не сделаем – ну, так тому и быть.
Подробно.
Ночь была непростая, громкая, но главное не изменилось – весна таки пришла!
Начинается март – месяц ужасов 😊
Не в том плане, что всё будет исключительно плохо. Будет очень страшно. Обуздание своего личного и нашего коллективного страха становится отдельной задачей. Ибо деструктивный страх не позволяет двигаться в нужном направлении.
Одна из причин нарастающего страха – неопределённость на фоне умышленного нагнетания со стороны врагов и полезных идиотов. Поэтому хотя бы на уровне гипотез и известных фактов поборемся за уменьшение неопределённости.
1.Что глобально происходит?
Cпойлер
С момента вторжения России в Крым и срыва планов по раскачиванию 10 регионов, когда Украина устояла, началась старая как мир эпопея с «урегулированием» по формуле «компромисс за счёт жертвы агрессии».
Агрессор, если он не достиг цели, всегда пытается выстроить эту формулу как цепную реакцию. Чтобы жертва постоянно шла на уступки, которые неизбежно на каком-то шаге приводят к самоубийству. Либо к внутреннему взрыву, либо к обвалу под внешним давлением на очередном витке конфликта.
В этой тактике есть один важный нюанс.
Когда дело заведомо неправое и дурно пахнет, напоминая изнасилование с элементами расчленения, для агрессора и тех, кто не готов вмешиваться и хотел бы умыть руки, критически важно, чтобы жертва шла на убийственные компромиссы ДОБРОВОЛЬНО.
Я наблюдаю эту историю снаружи с 2014, а изнутри - с 2020 года (с ТКГ). Всегда россияне при молчаливом согласии западных партнёров выстраивали процесс под добровольную капитуляцию Украины. Это позволило бы Франции/Германии сохранить лицо и без зазрения совести продолжать бизнес с Москвой. Ведь Украина сама же сдалась, какой с них спрос?
Если у кого-то есть иллюзии, что в 2021, 2022, 2023 и далее всё было как-то иначе – не было. Не мы первые в такой ситуации, не мы последние.
Все эти годы общий контекст был таким: «Будем поддерживать, пока вы не сдадитесь сами! Вы случайно ещё не сдаётесь? Может пора?».
Те, кто обладает наибольшим весом и заинтересован в нормализации с РФ, были категорически «не против» «компромисса за счёт жертвы».
Но для этого нужны условия. Либо обвал на фронте. Либо потрясения в тылу, которые обвалят фронт или сделают крушение неизбежным.
Проблемой для всех стало то, что Украина последовательно отказывалась капитулировать ДОБРОВОЛЬНО, а условий склонить – не было. Это делало Киев максимально неудобным.
Как традиционно выглядели подобные истории?
Жертву изнасилования с частичным расчленением заставляли принять позицию, что она сама виновата, а теперь чего-то там не хочет, и, чтобы прекратить страдания, надо сменить систему координат. Представить ситуацию иначе – где нет насильника, агрессора, а есть «стороны конфликта». То, что одна «сторона» пытается отпилить ноги другой против её воли – это ускользающие детали.
Я не хочу участвовать в дискуссии – засада это была или не засада, ошибка или не ошибка. Суть в том, что окровавленная, измученная Украина, которой продолжают отпиливать ногу, отказалась согласиться с тем, что это ДОБРОВОЛЬНО и она сама виновата. Она предстала в овальном кабинете не в приемлемом «костюме», а в том виде, какой есть.
Зафиксировав: осуществляется насилие, а это – де-факто пособники.
Что переворачивает восприятие всей конструкции.
2. Как выглядит конструкция «компромисса»? (очень грубо и схематично).
Россия стартует с таких позиций:
• Фиксируем прибыль (4 региона плюс Крым, формальное признание отказа);
• Стерилизуем Украину как военный субъект, превращаем её в беззащитный объект, «территорию» соперничества (не только никакого НАТО – вообще никакого взаимодействия с иностранными войсками плюс карликовая внутренняя армия);
• Насыщаем оставшуюся от Украины территорию деструктивными вирусами, которые неизбежно запустят новый виток дестабилизации (осуждение «государственного переворота» 2014 г., возвращение коллаборантов и предателей, эрозия институтов власти, особенно – на Левом берегу, в Одессе и Николаеве через гуманитарные и политические требования).
«Компромисс» с т.з. России должен заключаться в обсуждении – мы компенсируем вернувшемуся Януковичу вынужденный прогул в долларах или в евро? По курсу НБУ на сегодняшний день или среднему за 10 лет? 
Т.е., логика «компромисса за счёт жертвы» - обсуждать только то, что жертва пока контролирует, вынося за скобки захваченное агрессором.
Подход Украины (гипотетический, совпадения случайны) прямо противоположный.
Россия – агрессор, Путин – убийца. Мы трезвые люди и отдаём себе отчёт в происходящем. Поэтому нам подходит временная (!) фиксация по ЛБС (с Курском, готовы его обменять) для остановки огня, и мы готовы на компромисс: обсудить, как вы отползёте из нашей страны.
Мы не требуем вывода российских войск со всей нашей территории к утру понедельника, мы готовы согласиться на вечер вторника, этапность, но это будет стоить дороже. Сама неизбежность вывода - неоспорима.
Мы даже готовы пообещать не давить силой – исключительно дипломатией. Но потребуется ряд шагов для восстановления элементов доверия: возврат пленных и украденных, компенсации, гарантии безопасности и т.д.
Т.е., пространство обсуждения там, где контроль у агрессора. И компромисс в том, КАК ИМЕННО агрессор отдаёт захваченное, как возмещает ущерб и что делает ради возвращения к нормальному взаимодействию.
Но для такой позиции отправная точка – фиксация самого факта агрессии и обозначение ролей. Эту позицию и должны подкрепить партнёры, выступая на нашей стороне (а не в качестве посредников). Например, твёрдо обозначив, что никакие санкции не снимут, а только усилят. Что будет нарастающая поддержка оружием и т.д.
Заходить в пространство компромиссов без фиксации агрессии, без гарантий безопасности на период выхода из войны и начального этапа восстановления (когда взорвутся все приглушённые сейчас проблемы, и страна будет максимально уязвимой) – это несовместимые с жизнью государства риски.
3. Было уже немало попыток организовать «компромисс за счёт жертвы». Но Украина цинично не давала повода. Внутренняя раскачка не достигала эффекта, армия храбро билась.
Вся эта красота досталась Трампу, который стал заложником своих обещаний быстро порешать с войной.
Если исходить из распространённых верований, что Трамп давно играет на стороне россиян по линии Виткоффа, Маска и др., то россияне не выполнили свою часть контракта.
Они вручили ему методчику о взыскании 350 ярдов помощи, но не решили вопрос на поле боя. Нам поддержку на полгода останавливали, а Москва всё равно не справилась.
Даже с конспирологической точки зрения Трамп свою часть контракта с Кремлём выполняет, а Путин его фактически подставил.
Россия не видит оснований менять подход «компромисс за счёт жертвы».
А Украина его не принимает. Ибо несмотря на всю тяжесть, всё горе, не хочет делать шажок к самоубийству. Т.к. нет никаких гарантий.
Трамп и его дивансы, в смысле уважаемые представители администрации, наведя резкость, видимо решили, что понудить жертву к уступкам – по-прежнему самый рабочий вариант.
Это наглядно проявилось на «Рамштайне», когда глава Пентагона Пит Хегсет слил переговорную позицию о невступлении в НАТО. Даже немцы были в шоке, о чём сказали публично.
Слова Трампа «у вас нет карт» из той же оперы.
Фишка в том, что «карты» у нас могут быть шикарные, если США нам их «сдадут». И все это понимают!
Если бы разругались за кулисами, Украина оказалась бы в катастрофической ситуации без шансов. Но поскольку это представление было на виду всего честного народа – результат иной.
И теперь возникает интересный расклад.
4. Все видят, что Украина отказывается ДОБРОВОЛЬНО сдаваться. Ключевое слово – ВСЕ.
США могут помочь усилить позиции жертвы агрессии, но предпочитают их ослабить. Попытка создать почву для «соскока» оказалась крайне топорной, все зафиксировали грубое давление на жертву.
Во-первых, это видит ключевая для Трампа аудитория – внутри США. Посмотрите, как демократы и ряд вменяемых республиканцев топтали Трампа за «диктатора». Сейчас – аналогичная волна.
Поэтому в сети уже сотни комментариев от американских «свободолюбивых» политиков и чиновников, миллиардеров, которые яростно хвалят Трампа за то, как он блестяще защитил США от страшного Зеленского!
Им кровь из носу надо закрепить контекст «неуважения» и т.д.
Но первое, что приходит на ум – это цитата из «диванса» в Мюнхене: если человек в свитере аж прям так угрожает Америке, что его нужно топтать целым Трампом и его диванным крикуном, может, США не такие уж и грэйт? Это явное смешение весовых категорий.
Во-вторых, это видят другие страны. Европа. Канада. Мексика. Китай. Индия. Япония и Южная Корея. Тайвань. Филиппины. Египет и Эфиопия. Греция и Турция. Конечно же – Москва.
И каждый делает свои прикладные реал-политические выводы. О ядерном оружии я уже упомянул.
Нюанс же в том, что США – глобальный гегемон, который взаимозависим со всей планетой. Гегемония основана, среди прочего, на неэквивалентном обмене, технологическом и стилистическом лидерстве, долларе и т.д. Когда на всей планете начнут пересматривать отношение к США в целом, это отразится на гражданах, которые вернут это Трампу и его «дивансам».
Поэтому действующая администрация объективно заинтересована в выруливании не меньше, чем мы. Сдержанные комментарии Трампа – это знак, что он адекватно оценивает ситуацию как невыгодную для себя.
5. Практическое из мелкого.
Во-первых, «неблагодарность». Ситуация с «неблагодарностью» неразрешима, поскольку существует в двух плоскостях.
Словесно Украина ВСЕГДА соблюдала нормы приличия и благодарила за помощь. Этим ВСЕГДА начинались и заканчивались все встречи.
Но Вашингтону от нас нужны не слова, а другая «благодарность» - согласие с подходом «компромисс за счёт жертвы» и управляемая добровольная капитуляция. А мы на это идти не хотим.
Поэтому, будь Зеленский в костюме, был бы вопрос «чё ты такой небритый»? Побрился бы до синевы, прицепились бы к грамматическим ошибкам. Нашли бы любой повод, чтобы со старта принизить. И это не решается никак, пока мы не готовы проявить «благодарность» в виде управляемой капитуляции.
Что делать? Все, у кого есть свободные руки, могут смонтировать ролики, где Зеленский и не только он словесно благодарят США. Цитат миллион. Спамить этими роликами везде за рубежом. Пусть оправдываются. Будет как с «диктатором».
Второе. Границы и «эшелоны.» Больше всего меня удивило неадекватное, на мой взгляд, поведение украинских политиков, которые не обеспечили сфокусированную реакцию на девиантов и не поддержали президента.
Есть два наглядных примера недопустимого поведения – диванс и Линдси Грэм. Первый подавал голос не по статусу, второй позволил себе недопустимое – публично давать советы об отставке президента Украины. Кто ты такой вообще?
Обоим надо преподать урок, чтобы остальные задумались.
Диванс озабочен своим блестящим политическим будущим на вершине мира. Надо помочь осознать, то не будет никакого будущего, если так дальше пойдёт. Руки никто не подаст. С говорящим мэмом, не видящем берегов, никто не захочет рядом стоять. Соответственно – партии нет смысла в него вкладываться.
«Редкоземельный» Грэм – это лоббист, монетизирующий «дружбу» с Украиной. Надо подсказать, что доступ закрыт, никакие вопросы решать не способен. Если не будет искреннего раскаяния и понимания границ.
Эти господа чувствительны к публичной картинке. Они, и им подобные, очень боятся, что мы информационно заляпаем их своей кровью. Но на это не должен отвлекаться президент, это работа депутатов, министров, дилеров общественного мнения. Твиттер в помощь, контакты с медиа. Придётся рисковать своей американской визой, а как вы хотели?
Стремительная и единодушная реакция Европы объясняется ещё и тем, что каждый из лидеров, кого унижали в Вашингтоне, хотел бы с ноги зарядить в табло дивансу прямо в овальном кабинете. И Зеленский реализовал их тайную фантазию. Вот надо и их воодушевлять. Со всем уважением.
Третье. Собственно, Европа. Призываю очень трезво относиться к словесному единодушию. Воюет Украина. Умирают наши люди.
Для нас с приходом Трампа пока не изменилось ничего (кроме общемировых решений, а-ля юсэйд). А для Европы – примерно всё.
Ряд стран прямо заинтересован в том, чтоб мы воевали против России. Это ж очевидно? До определённого момента это отвечает нашим потребностям.
Бесконечно воевать мы не хотим и не будем, но сдерживать готовы. Защита Европы стоит дорого, ибо колоссальные жертвы. Словесное единодушие должно конвертироваться в осязаемую поддержку с выходом на военный союз и экономическую интеграцию. Иначе закончится катастрофой для всех.
Завтра в Лондоне будет тест.
6. Что касается последствий. Призываю не воспринимать никакие вбросы «источников». Ни плохие, ни хорошие. Просто игнорировать. Только официальные заявления, подкреплённые решениями.
Любые последствия не наступят быстро. Не нужны превентивные обмороки.
Трамп может захотеть «наказать» Зеленского и Украину. Но делать это путём остановки всей помощи от Байдена – контрпродуктивно с точки зрения его внутренних и внешних задач.
Поэтому, если и будут, то скорее всего могут перекусить что-то важное, но непонятное широкой публике. Чтоб, если начнётся ухудшение на фронте, это нельзя было связать с решением Белого дома. Чисто в воспитательных целях.
Однако такой подход НАВЕРНЯКА встретит сопротивление в среде американских военных и специалистов по безопасности. Потому что у них другая шкала.
Более того.
Несмотря на все искусственные интеллекты и соцсети, у политики есть свои законы. «Маленькая победоносная война» была, есть и будет наилучшим способом воодушевить народ (недавний хоккей в помощь).
Как только Трамп начнёт вязнуть в конфликтах, ему понадобятся «маленькие победоносные войны»: как буквальные, так и метафорические.
Отсюда уже противоречие. Трамп хочет выглядеть миротворцем, но его министр обороны готов атаковать Мексику. И он же не сам до этого додумался.
Поэтому ситуация может меняться.
Трамп может отказаться утверждать новые пакеты помощи по окончании действующих. Но пока основной сигнал – «не хотим выписывать необеспеченные чеки». Пока нет сигналов, что США откажутся продавать оружие или поставлять в каком-то небесплатном формате. По факту такого оружия может оказаться больше. Зависит от конфигурации.
Исходить надо из того, что помощь США закончится, но работать над тем – чтоб не. Чтоб даже если формально да, то по факту – не. Так тоже бывает 😊
Основной «объём работ» - на фронте. Дипстейт отметил, что темпы продвижения россиян снижаются третий месяц и достигли состояния «между волнами». Т.е., они давят, но для масштабного наступления необходимо подкопить силы. Если в марте будет ещё больший спад, на многих участках фронта может возникнуть ситуация равновесия. Это будет ясно на примере (не) способности РФ организовать успешное наступление на Константиновку.
Что могло бы нам помочь? То, что разрывает и удаляет российскую логистику от фронта, замедляет. Чтоб они потеряли способность не только воевать маневренно, но и вообще концентрироваться. Тогда наши войска смогут перемалывать россиян без утраты позиций. А потом и бить в слабые места. США могут предоставить нам эти «карты» в пару кликов. 
 7. Какой самый худший сценарий?
Если Трамп начнёт вредить. Заблокирует то, что едет из США. Запретит использовать то, где есть американское участие (почти всё европейское). Де-факто введёт санкции против Украины и нашего ВПК. Он (теоретически) может оказать такое давление, что мы станем токсичными для Европы. И ЕС, и страны захотят договариваться с США в ущерб Украине.
Какова вероятность? Выглядит маловероятно, потому что США уже показали, КАК МОЖЕТ БЫТЬ.
Даже если они смягчат подход, все здравомыслящие политики и правительства в ЕС должны исходить из уже обозначенных угроз…
В общем.
Информационная картина может выглядеть в сто раз страшнее, чем реальные факты. Потому что единственный способ понудить к добровольным драконовским «компромиссам» - сломать волю, сначала – психологически. Потому что на материальные изменения уйдут МЕСЯЦЫ. А этого времени у Трампа нет. И произойти может немало. Ему может быть проще точечно подкрепить нас, чтобы сделать РФ больно.
Компромиссы будут, тяжёлые. Но масштабы могут отличаться на порядки.
Поэтому надо постепенно снизить градус, развивать взаимодействие без лишней публичности. Ждать момента для «воссоединения».
Ведь круто же будет, если Трамп покажет, что нашёл общий язык с таким строптивцем. Повод? Например, покупка американского оружия Европой. Раньше Зеленский собирал деньги в США, а теперь «продаёт» американское в Европу. И всё благодаря Трампу!
Констатировать ужасное проще всего. Надо искать возможности.
И поддерживать своих. На фронте, дома.
Прикладная задача – победить авитаминоз.

0 Користувачів і 4 Гостей дивляться цю тему.