Так само споживачі офіційної інформації думають, що мілашка Кім організовував захист Миколаєва, а про репресованого Зеленським і його колаборантським ДБР генерала Марченка навіть не здогадуються. Таких речей дуже багато. До всього іншого, на тому офіціозі ви почуєте багатьох чиновників, депутатів, усіляких речників та радників, які в найкращому випадку хоча б не шкодять, але переважно все значно гірше.
Отже, МО не має жодного стосунку до планування й ведення бойових дій. Від слова взагалі. Цим займається Генштаб, що не є складовою міністерства та Головнокомандувач і командування окремих напрямків. Міністр має зібрати, укомплектувати, підготувати й забезпечити армію та передати її у воєнний час у розпорядження Генштабу й командування. А коли армія звершує свій бойовий подвиг, міністерство має гарантувати їй безперебійне постачання всього необхідного та додатковий мобілізаційний ресурс. А ще на міністерстві функція комунікації із суспільством та створення героїчного образу нашого бійця, бо це реальна підтримка армії. З образом бійця уже проблема. На це накладено негласні обмеження. Війну мають в уяві людей виграти Зеленський, Рєзніков, Верещук, той же Кім, а далі взагалі ганебні мерзотники на зразок брехливих подоляків і арєстовічєй. Одна з причин, чому заблокували в ефірі патріотичні Прямий, 5-ий, Еспресо - вони забагато приділяли уваги армії та героїзували подвиги бійців. Саме так!
Про комунікацію. У МО є ціла замміністра пані Маляр, яка не посоромилася напередодні війни, коли наших військових жорстко недофінансовували, отримати астрономічні виплати на своє утримання. Її функція комунікувати із суспільством: не просто часом виходити на брифінги, щось писати у фейсбук та поширювати "геніальні" цитати свого міністра. Пригадуєте напередодні війни про партнерські й дружні відносини з МО Білорусі? Для дрібного трьопу й підхалімажу є пресслужба. Маляр мала вибудувати й упровадити концепцію інформаційної підтримки армії, мотивації до служби в ЗСУ, тієї ж героїзації, публікацію важливих повідомлень про реальні подвиги на місцях та механізм узгодження повідомлень із воєнною цензурою (а її хоч створили?). Урешті-решт, організувати надходження й оновлення даних про втрати ворога, як і про його злочини. Але окрім вихвалянь пана міністра та виступів рівня прессекретарки нічого не робить. А всю важливу інформацію ми отримуємо від Генштабу, нижчих рівнів командувань, від окремих бригад. Генштаб і бойові підрозділи не мають ні часу, ні змоги планомірно вести цю діяльність, але ведуть. А МО навіть кількість знищених цистерн ворога від початку війни перерахувати не може, хоча щодня до них надходять такі зведення. Тут цілковитий навіть не провал, а саботаж.
А тепер про дуже болісне. Колись ми взнаємо число наших загиблих бійців і за скорботою звернемо увагу, за яких обставин вони відали свої життя. На жаль, далеко не всі в бою. Розвідка й політичне керівництво тупо проsрали підготовку до початку вторгнення. Але за 20 годин уже знали точно. До моменту переходу частин у бойове розпорядження командування, МО мало подбати про їхню безпеку. Перші удари забрали багато життів, бо з казарм напередодні не вивели більшість бійців до укриттів. Більше пощастило тим, кого командувач уже розгортав у бойові порядки. А дальні тилові підрозділи ніхто не попередив і не забезпечив. Усі місяці до початку війни МО мало забезпечити укриття для солдатів і обладнати їх для тривалого комфортного перебування. Не було адекватно виконано. Я вам просто наведу два приклади, а їх десятки: Охтирка - одним точним ракетним ударом ворог убив 70!!! наших воїнів прямо в казармі. Місто вже було під постійним обстрілом, а бійці, які були не на позиціях не мали іншого належного місця для відпочинку. Евакуюватися в сховища просто не встигли. Миколаїв - ракетним ударом в одну мить ворог убив 50 наших бійців. Та сама історія. Хтось за це відповість? Це не питання до командування, це до тилових щурів.
Далі, фінансування армії. Я розумію, що тут головна вина не Рєзнікова, а Зеленського та всієї злодійської опи й корумпованих і безхребетних слуг, які радісно закопували гроші в асфальт, замість віддати на оборону. Але міністр мусить вимагати належного забезпечення армії. Навіть нікчемний міністр Таран у минулому бюджетному процесі аж кричав про нестачу 50 мільярдів на мінімальне (!!!), без розвитку й переозброєння забезпечення армії. Саме цю суму вимагала внести в бюджет фракція ЄС. Але новий міністр оборони виявився "чєво с ізволітє". Пригадуєте в січні, якраз за місяць до вторгнення, фракція ЄС знову підняла на цю тему бучу. Тоді на брифінгу спікер Стефанчук сповістив, що він "учора телефонував міністру оборони й Рєзнікоа йому підтвердив, що армія всім належно забезпечена й додаткових коштів не потребує". Адже ж це було! І лише за яких 15 годин до вторгнення раптом злякалися й виділили 36 додаткових мільярдів, які почали освоювати лише після того, як Україну накрили ракетні удари й на нашу землю увірвався ворог. Хтось за це відповість? Це не командування, не Генштаб. Це виключна прерогатива Міноборони.
Зірвані всі програми переозброєння. Абсолютно всі, включно з тими, які вже не просто були розроблені, але й пройшли випробування, як ті ж Нептуни. Коли зараз із кораблів рашистського флоту біля Севастополя відбувається запуск убивчих крилатих ракет, знайте: і ці кораблі, й так званий кримський міст за стратегічними напрацюваннями РНБО та Генштабу мали бути ліквідовані саме Нептунами. Тільки це ще було інше РНБО, при Порошенкові. Звісно, ракети запускає й українців убиває путін і його воєнщина. Але запобігти цьому мало й могло наше командування. Тільки політична влада та Міноборони вкрали в нього цей механізм. А може хтось попрацював на стороні ворога?
Натомість, пан міністр якогось біса їздить на переговори з московитами, коли там не його місце, а досвідчених дипломатів. Там ручкається з ворогом. Може ще й до обнімашок дійдуть. А як же - "партнери" знову зустрілися... А ми маємо жувати їхню брехливу пропагандистську жуйку...
Я б міг ще багато перераховувати того, що мало виконати й не виконало і МО, і РНБО, а зараз для залатування чужих дірок командування розривається між фронтами, а бійці платять своїми життями. Міг би ще розповісти про роль в кількох страшних трагедіх і гуманітраних катастрофах вознесеної на п'єдестал віце-прем'єрки Верещук. Колись напишу окремо. А зараз у підсумку. Давайте ніколи не забувати, що подвиг і майбутню перемогу творять мужні бійці і мудрі командири. І про них нині влада старається не особливо часто згадувати. А тилові щурі, яких підносять на інформаційні Олімпи, насправді, повністю провалили свою справу. І робити саме з них героїв дня - це, щонайменше, підло й ницо.
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1635387013492488&id=100010636159003