Сходил на кухню хлебнуть колы и только на обратном пути осознал что спокойно перемещаюсь по квартире в темноте без фонарика. Если бы пытался такое исполнить год назад то или на косяк бы налетел или на котика наступил бы. 
Наступна стадія адаптації - опанування ехолокації.
В мене інша фішка. В темряві я й так добре бачу з дитинства, то квартира не проблема взагалі. Але я дуже не люблю холод. Раніше все, що нижче 15, доводило мене до сказу або сплячки. Я люблю +30С, а холод - це смерть.
Зараз в мене автономний котел, який на газу, але для роботи потрібна електрика. В нас люди на початках купляли аккуми, щоб підтримувати роботу, але коли електрика включається на 1,5 години, то вони все одно не заряджаються, а котел не встигає прогріти квартиру. Тому потихеньку загальна температура знижувалась. І от, з моїх улюблених зимніх 24 вона потроху почала повзти все нижче. Зараз вночі середня біля 14,5С, вдень 16С. І от раз вночі електрика була годин 7 і батареї гріли. Вранці прокидаюсь - тепло, я прям у білизні, не відчуваючи холоду, побігла до термометра, а там 17С!
А 2 роки тому я тільки заїхала в цю квартиру, де було 2 тріснувших вікна і ще не було двері до дуже холодної комори, то в квартирі було 17С, дикий мороз, я закривалась в окремій кімнаті та грілась там.
От що робить правильне ментальне налаштування!