Здесь есть два момента, которые надо иметь в виду. Первый - это то, что сахар - индустрия, которая вкладывает невероятное бабло в продвижение своих продуктов. Мы не можем говорить о свободном выборе - есть или не есть сахар, когда с одной стороны, его пихают буквально везде, с другой стороны, вытесняют выбор других продуктов.
Індустрія просуває свою продукцію? Мають на це повне право, бо вільний ринок. Так само як ти можеш відмовитися від усіх продуктів, які містять цукор. М'ясо, овочі, фрукти, риба, морепродукти цукор не містять. Соуси можна робити вдома без цукру. Напої можна робити вдома без цукру. Тенденція, я вважаю, зрозуміла.
Второй момент - это то, что за чужой выбор мы все платим коллективно. Кто-то выпил украл в тюрьму нахулиганил. Да, он заплатит штраформ и пр пр пр. Но его жертве никто не вернет времени и настроения. Кому-то в школьном буфете раскормили ребенка сахаром до диабета второго типа. Лечение и реабилитация - из общего бюджета здравоохранения.
Порівняння постраждалого від дій хулігана та від надмірного вживання цукру дещо виглядає натягуванням сови на глобус. Що ж до загальних витрат з бюджету на лікування діабету, то хочу зауважити, що представники тієї самої "злочинної" цукрової індустрії (до речі, я не дуже розумію, кого ти маєш на увазі) платять податки за результатами своєї діяльності. А ці податки йдуть також і на медицину.
Якщо дотримуватися твоєї точки зору, то треба, наприклад, усіх злочинців розстрілювати. А то вони, курви, сидять по тюрмах за бюджетний кошт.
