У короткому вступному слові прем’єр-міністр Volodymyr Groysman зауважив, що треба не забути про проблему приєднання до електричних мереж. Хоча вона безпосередньо і не відноситься до порядку денного, але є болючим фактором для бізнесу.
Голова Верховної Ради Андрій Парубій нагадав, що минуло два роки з дня інавгурації президента, тож можна підбивати підсумки. Сьогодні багато критики, на те є підстави. Але емоційно повернемося у той день, сказав пан Андрій, коли ми не знали, яке наступне місто буде захоплено, як закрити діри мінімальними залишками коштів. За цей час якісно змінилася армія, з’явилася нова поліція, триває євроінтеграція, світ об’єднався на підтримку України. На часі безвізовий режим, розгортання реформи державної служби та судової реформи. Загалом змін за 2 роки набагато більше, ніж за попередні 25, підкреслив голова парламенту. Цей шлях вже пройшли всі наші сусіди, але в них не було війни. Виглядає так, ніби ми ремонтуємо літак під час польоту, зазначив Андрій Парубій.
Першим пунктом порядку денного був виступ глави Адміністрації президента Boris Lozhkin, що фактично продовжив цю тему, запропонувавши розглянути передумови реформ станом на два роки тому та сьогоднішні результати. Два роки тому Україна мала окупацію Криму та ОРДЛО, що призвело до зниження промислового виробництва на 20% та втрати ВВП майже 20%; військова агресія вимусила у 6 разів збільшити військовий бюджет; втрата енергетичних об’єктів у Криму завдала шкоди у сотні мільярдів доларів; торгово-економічна агресія Росії коштувала 1-1,2 млрд доларів; все це відбувалося в умовах не лише інформаційної та дипломатичної війни, але й поганою кон’юнктурою: падіння цін на основні товари українського експорту на 39% призвело до скорочення експортної виручки на 25 млрд доларів. В той же час внутрішньо країна не була готова: небоєздатна і несучасна армія, політична нестабільність, знекровлена банківська система, скорочення іноземних інвестицій, корупція та непрацездатність в усіх органах влади. Україна проводить реформи у надскладних умовах, зазначив Ложкін. При цьому фінансова підтримка реформ з боку міжнародних донорів на душу населення набагато менша, ніж в інших країнах, що пройшл цей шлях.
Далі у своєму виступі він зупинився на часових рамках проведення реформ у країнах, чий досвід вважається зразковим. Польща розпочала реформи у 1989 році, через три роки (1992) з’явилися перші ознаки оздоровлення, ще через три роки (1995) відновилося зростання ВВП, і лише через сім років (2002) реформи було визнано успішними, що призвело до вступу в ЄС у 2004. Лі Куан Ю прийшов до влади у Сінгапурі у 1959, у 1965 країна здобула незалежність, через дев’ять років (1974) з’явилися перші результати реформ, і лише у 1990 вони були визнані успішними. Революція троянд у Грузії відбулася у 2004, за три роки (2007) розпочалося зростання, у 2010 були отримані перші результати. Словаччина розпочала реформи лише у 1998, за шість років (2004) були отримані перші результати, що дозволило країні скористатися шансом і разом із сусідами вступити до ЄС.
Після такого огляду Борис Ложкін запропонував широкий, хоча побіжний за браком часу огляд результатів реформ. У першому коментарі ви знайдете декілька слайдів, що добре ілюструють цей огляд, тож я не буду повторювати цей досить розлогий перелік, підготовлений департаментом аналітики АП.
На завершення глава Адміністрації президента запропонував висновки, з якими важко не погодитись: жодна країна не реформувалася у таких стресових умовах, і досягнуті результати є наслідком спільних зусиль політиків, громадянського суспільства, армії, дипломатії, донорів і волонтерів, всіх громадян України. За два роки Україна зробила те, на що інші країни потребували більше часу. Зробила більше, ніж здається, але менше, ніж хотілось би. Українцям треба поважати самих себе за досягнуті результати, завершив Борис Ложкін.
Другим питанням порядку денного була концепція Національного фонду енергоефективності. Віце-прем’єр, міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко виклав наступну картину поточної ситуації. Приблизно 50% газу імпортується, приблизно 45% газу споживається на опалення, приблизно 80% тепла виробляється з газу. На потреби опалення поставляється щорічно 18,6 млрд куб.м газу, з них 2,4 млрд куб.м втрачається в системі централізованого теплопостачання, 9 млрд куб.м втрачається в будинках, і лише 7,2 млрд куб.м (менше половини) використовується ефективно. Більше 2% ВВП витрачається безтолково на імпорт газу, більше 30 млрд гривень надмірно витрачається на субсидії, а торговий дисбаланс ще й чинить тиск на курс гривні. Цей сектор економіки потребує повного перезавантаження: газ втрачається через низьку ефективність та погану ізоляцію мереж, держава постійно у боргу перед теплокомуненерго (які не мають коштів на реінвестування), відносини заплутано регулюються більше ніж 50 нормативними актами, водночас населення втрачає газ і тепло через погане утеплення, відсутність регулювання, неефективні котли тощо. Підприємства мають постійні касові розриви і накопичені борги. Система субсидій у тому вигляді, як є, вбиває енергоефективність (далі позначатиму ЕЕ), адже ні отримувачі субсидій, ні теплокомуненерго (на рахунках яких ці кошти осідають) не мають стимулів щось міняти. (Пропоную завантажити на сайті reforms.in.ua схеми, описані паном Геннадієм, бо словами описати цей жах неможливо.)
Рішенням є часткова монетизація субсидій. Повна монетизація (перерахування субсидій на рахунки споживачів) несе ризик несплати за комунальні послуги. Але часткова монетизація, коли підприємства ЖКГ отримують частину оплати, а решта залишається на проекти ЕЕ, дозволяє мотивувати ЕЕ та мінімізувати ризики несплати.
Поточним механізмом стимулювання ЕЕ є «теплі кредити», які видані минулого року більше ніж 100 тисячам домогосподарств. Цей механізм не ідеальний: контроль, моніторинг проектів та оцінка ефективності досить обмежені, донорів залучити неможливо, заходи в основному індивідуальні. Натомість Національний фонд ЕЕ, який пропонується створити, дає можливості комплексної реновації на кошти донорів. В рамках фонду будуть фінансуватися стандартизовані пакети проектів для багатоповерхових та індивідуальних будинків: заміна труб, вікон та дверей, термоізоляція стін та даху, заміна радіаторів та котлів (деталі на слайді 17 у презентації Геннадія Зубка, завантажте на сайті, посилання у коментарях). Домогосподарство, яке бере участь у проекті, отримає не лише зменшення рахунків, але й підвищення комфорту та вартості житла. Пілотні проекти демонструють економію енергії до 75%. Звичайно, передбачається створити онлайн платформу для домогосподарств, де власники житла зможуть передивитися проекти, вибрати, замовити і контролювати. В результаті очікується 1,5 млрд куб.м економії газу щорічно (а це 300 млн доларів), 5 млрд гривень економії держбюджету на субсидіях, створення близько 75 тисяч нових робочих місць, 10 млрд гривень нових податкових надходжень. Детальні пояснення щодо всіх механізмів функціонування фонду є у презентації.
У коментарі Сергій Савчук, голова Нацагентства з енергоефективності та енергозбереження, зазначив, що вже більше 130 тисяч домогосподарств скористалися «теплими кредитами» на суму 1,9 млрд гривень. Лідером тут є Львівська область, в той час як місто Київ, Запорізька та Тернопільська область навіть не розпочали цієї програми. Необхідно поширити програму на ОСББ та експлуатаційні компанії: 80% будинків потребують термомодернізації, а водночас лише 20% ОСББ готові взяти кредити на утеплення (дослідження КМІС).
Голова правління НАК Нафтогаз України Андрей Коболев представив комплексну програму модернізації систем опалення для 6 млн малозабезпечених громадян, розроблену спільно з Банком розвитку Китаю. При вартості проекту 2,4 млрд доларів очікується позитивний ефект для держбюджету 5,8 млрд доларів. Проект передбачає великий кредит під державні гарантії, на який закуповується китайське обладнання, а українські компанії отримують доступ до ринку монтажу і сервісу обсягом приблизно 1 млрд доларів. Проект спрямований на найбідніші верстви, з якими не будуть працювати українські комерційні компанії. Пан Коболєв представив фінансовий план проекту з IRR = 14% (хто не знає такого слова, не переймайтеся).
Голова Нацкомісії держрегулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Дмитро Вовк похвалився успіхами у сфері обліку тепла. Якщо у 2014 році будинкові лічильники були на 38% будинків, у 2015 — 51%, цього року показник має досягти 80%, а наступного — 100%. Він також відповів на запит, зроблений на початку засідання прем’єр-міністром: треба прийняти закон про ринок електроенергії, це значно спростить підключення до мереж. У жвавій дискусії голова комісії та прем’єр-міністр з’ясовували, що можна зробити до прийняття закону. Виявилося, що проблемою є надмірне і безвідповідальне замовлення потужності промисловими споживачами — воно не може бути безкоштовним, платити треба не лише за спожите, але й за замовлене неспожите, що викликає збитки енергокомпаній.
Народний депутат Віктор Пинзеник піддав сумніву концепцію Національного фонду ЕЕ. На його думку, фонд має бути комерційним інститутом, а не державним. За рахунок ціни на газ, зазначив Віктор Михайлович, ми вже виграли набагато більше. Він також розкритикував «теплі кредити» (130 тисяч домогосподарств — це крапля в морі) і закликав використати момент для скасування всіх пільг на житлово-комунальні послуги (цей радянський рудимент існує одночасно із субсидіями, хоча нині ним через субсидії ніхто не користується).
Міністр фінансів Alex Danylyuk зазначив, що проект фонду розроблений ще 2 роки тому його командою (привіт, Yura Butsa, Yana Bugrimova), але коштів бюджету немає, тож мусять бути залучені інші кошти. До того ж, потрібно забезпечити високі стандарти корпоративного управління, щоб люди побачили: там немає навіть місця корупції. Міністр також офіційно заявив, що не підтримує проект Нафтогазу: ідея хороша, але на таких умовах брати гроші, аби наповнити країну мільйонами китайських котлів, недоцільно. Краще створити Національний фонд і використовувати його як основний інструмент.
Міністр освіти та науки Лілія Гриневич Lilia Hrynevych нагадала, що, окрім домогосподарств, існує ще надзвичайно неефективна з точки зору енергоспоживання система освіти. [І охорони здоров’я, треба додати.] Геннадій Зубко погодився і вказав, що саме для цього існують програми для муніципальних бюджетів. Президент підкреслив, що він не буде миритися з невикористанням коштів місцевих бюджетів саме на ті цілі, для яких вони призначені, і для них ЕЕ має бути безумовним пріоритетом. [Місцеві бюджети дійсно отримали великі гроші у ході реформи децентралізації, але часто не вміють, а часто не хочуть ефективно їх використовувати.]
Другу половину засідання запишу ввечері, там ще багато було цікавого. Зараз не встигаю, мушу бігти.
https://www.facebook.com/valerii.pekar/posts/10205407227174804 
