Зимою 1993 року, коли моя зарплатня долізла до відмітки в районі 20ти доларів, вирішив спробувати поторгувати у Роісії, як це тоді було модно. Зібрали сумки, в яких було намішано все,що тоді ще продавалося в наших магазинах - батони вареної ковбаси, карамельки, ще щось таке і саме головне - коробка окулярів, штук 30ть. Оскільки їхніх діоптрій ніхто не знав, то їх просто міряли і писали на папірцях +1, -2 і тому подібне, навіть з дробами були. Кожні окуляри в окремих целофанових пакетиках з цими голубенькими папірцями. Довга історія, як добиралися в ті єбєня десь під Тулою, не буду вже розказувати, що й як продавалося, але заробив я в той день, як за три місяці роботи. Загалом, половину тих окулярів я продав.
Було навіть черга.