Карл Волох
Був днями на одній телепередачі, де ведуча, між іншим, повторила відому ще з передвиборчої кампанії тезу про «теплу ванну Порошенку», котра й стала причиною незадовільного керівництва країною та, врешті, програшу ним і постмайданною владою виборів з подальшою зміною вектору розвитку країни. Не знаю, як для вас, а для мене повторення цієї тези нічим не відрізняється від «розіп‘ятого хлопчика» чи зґвалтування бабусі монтажною піною. А стан мізків людини, котра таке ретранслює, інакше, як імбецильним, назвати складно.
Я багато писав на цю тему, але дозволю собі повторити: попередня влада була репутаційно знищена українськими ЗМІ, котрі гатили по ній цілободово з усіх калібрів. Найбільше відзначилися промосковські та коломойські медіа, але й інші, в тому числі грантоїдські, зробили посильний внесок у зомбування населення і абсолютне спотворення реальної картини дійсності.
Чи були в цей період медіа, котрі працювали на владу і давали необ‘єктивну картину, але з протилежним знаком? Так, були. Але їхні сукупні рейтинги не наближалися й до десятої частини від антивладних. Тому суттєвого впливу на ситуацію вони не мали.
Єдине місце, де співвідношення сил було іншим - це соцмережі та блогосфера. Переважна більшість ЛОМів (людей схильних до аналізу і, як правило, не залежних від зовнішнього фінансування) підтримали попередню владу, попереджаючи про небезпеки від її заміни під час війни. І - так, ми теж не завжди були об‘єктивними, хоча помилки тієї влади бачили і розуміли. Але чимало з нас обмежили себе в критиці зумисно, бо вважали, що на тлі моря негативу наша крапля позитиву лише зменшує ентропію і робить загальну картину більш об‘єктивною.
До речі, я й сьогодні так вважаю.
