Cпойлер
Тамара Горіха Зерня
Відкриваю курси психологічної реабілітації. Дорого.
Вже вкотре ловлю у простягнуті руки та відхекую друзів і подруг, які ходили у групи Зеленського вести контр-агітацію.
Ааааа… ти не уявляєш! Там таке! Там такеее!!!
Людина робить паузу, випиває стакан мартіні і не дивлячись загрібає рукою з тарілки. У тарілці у мене корм для кота, «кролик у білому соусі». Ми з котом проводимо корм очима, але не коментуємо.
«Там просто неможливо! Я до них толерантно! Я запитую, аргументую, а хоч би один відповів! Хоч би хтось нормально сказав!»
- Що, обзиваються? У мене рогалики з джемом є, будеш?
- Насипай, кума.
Я все розумію, люди. Багатьом із нас страшно, не стільки за себе, скільки за дітей. Багатьом смішно, незрозуміло, шкода своїх років і зусиль. Але перш ніж себе жаліти, давайте все-таки нагадаю.
Люди з протилежного табору – вони не інопланетяни. Всі ці роки вони були біля нас. На їхньому тлі ми будували Україну, просували зміни, воювали, волонтерили – все це під їхнє осудливе мовчання або єхидне бухтіння. Ну так, зараз вони будуть менше мовчати, а більше кричати. Не довго, кілька місяців, але так буде. Ну і що? Їх не стане більше у кількісному вираженні, так само, як нас не стане менше. Паритет сил і пріоритетів збережеться.
Далі. Відкидаємо і душимо у зародку почуття сорому. По-перше, за себе нам нема чого соромитися, хай іще пошукають таку кількість відданих і активних патріотів та просто думаючих людей. По-друге, не потрібно особливо посипати голову попелом перед Заходом чи Європою. Жодна із західних країн не стикалася із викликами і тиском такого рівня, як українці. Жодна з країн Європи не стала мішенню такої складної і дорогої спецоперації. Захід тільки починає досліджувати феномен гібридної війни, а всі експерименти росія ставить на нас.
Докладаються надзусилля, щоб буквально звести людей з розуму. Людська психіка, емоційна сфера дуже вразливі, і це взагалі диво, що у нас як мінімум третина населення виявилася стійкою до отрути.
Попереду іще десять днів, у наших умовах за цей час може статися що завгодно. Але якщо навіть не вдасться переломити тренд істерії та штучно навіяного безумства, це ще не кінець світу. Зараз час працює проти нас – я впевнена, якби другий тур виборів був перенесений, скажімо, на кінець травня, ПП виграв би без проблем. Але після виборів час працюватиме проти наших противників, причому судячи з того, як події розвиваються зараз, інтенсивність і амплітуда тільки наростатиме.
Тому ще раз закликаю: давайте розраховувати сили, у нас не спринт, а виснажливий марафон. Попереду літо із загостренням на фронті, яке станеться незалежно від того, хто зараз переможе. Попереду парламентські вибори.
Дихайте, вдих-видих. І без паніки.
Можете з’їсти рогалика, ми з котом дозволяємо.