"Ностальгия" по СССР часть 2

[Выдра]

Nice try but no.

[invariant]

В Києві сметана була не те щоб дефіцитом, але якось так:

- Я вчора купив кефір, а він як молоко!
- То беріть сметану, вона буде як кефір!

[Ash]

В Києві сметана була не те щоб дефіцитом, але якось так:

Щоб взяти молоко у магазині  потрібно було встати дуже рано та  відстояти велику чергу. Це я дуже добре памятаю, бо одного разу коли мене було чи то 10 років, чи то 11, всі дорослі лежали з температурою (грип, я перехворіла, як і завжди, першою) та мені довелося йти до магазину самостійно о сьомій ранку.

[Ash]

Nice try but no.

А именно?

[Eney ♔]

Щодо молока, то згадалися молочні ріки біля металевих боксів з пірамідками молока. Черга стоїть, переступає, топчється в калюжах молока... Як не мий підлогу, а запахи в цьому магазині були ще ті. 

[Аля]

З молоком проблем не було, бо саме я за ним і ходила. Неподалік від дому був магазин Молоко. І воно майже завжди було. Інше питання, якої якості.

Щодо інщої молочки - вже точно не пам'ятаю. Інколи - точно було. 

А взагалі, овочі фрукти нам везли бабусіни знайомі з Берислава, Херсонської області. Молочку ми купляли в Лубнах, у іншої бабусі. Там був нормальний молокозавод, а уж базарна продукція - взагалі смакота. І ціни приємніши, на відміну від Києва.

Там же і купляли одяг у великому універмазі.

[Аля]

До речі, а навищо на дітей були принято навішувати золото? Серьожки, інколи кулони. Взагалі цього не розуміла.

[Чиби]

До речі, а навищо на дітей були принято навішувати золото? Серьожки, інколи кулони. Взагалі цього не розуміла.

За кулони нічого не скажу, навколо мене такого не робили, а сережки -- коли вухо проколюють, там же ж ранка, відповідно, кров та сукровиця. Золото -- метал, який не окислюється, тому не буде запалень. Це зараз у салонах, наскільки мені відомо, одразу дають тимчасові сережки, поки заживе. А тоді такого взагалі не було. Тому купляли одразу золоті або позолочені.

[Rumor]

Из металлического у нас у всех на теле был только ключ на шее.

[Gerbil]

Во Львове магазинные торты (местной выпечки) были вполне вкусные. Фаворит - "Пражский". "Киевский" был замечательный, но очень редко появлялся. Даже самый паршивый "бисквитно-кремовый" был без лишних химических крашеных розочек, можно было в любой момент купить четвертушку, пожмякать вилкой, добавить какао и налепить пирожных "картошка" - по вкусу не отличались от покупных, а гораздо дешевле. Потом ещё была какая-то хрень с белковым кремом, мои дети любили, а я - нееее... Такое что-то как будто с зубной пастой сверху и на белом слое по шаблону какао-порошком натрушено "ЛьвIВ"

[invariant]

Щоб взяти молоко у магазині  потрібно було встати дуже рано та  відстояти велику чергу. Це я дуже добре памятаю, бо одного разу коли мене було чи то 10 років, чи то 11, всі дорослі лежали з температурою (грип, я перехворіла, як і завжди, першою) та мені довелося йти до магазину самостійно о сьомій ранку.

А мене так за хлібом в чергу ставили. Років з 5 до 7. Бо рано прокидався, бабусі треба було поратися по господарству, а мамі доперевіряти зошити з домашніми роботами. Магазин був зовсім поруч, десь в 30 метрах (власне, діаметр центральної площі села ). Чергу починали займати о 5, хліб підвозили близько 7 і давали по 1 буханцю в руки. Матюкалися, коли не "по 14", а "по 16" чи "по 20"... "По 14" був звичайний житній, як на мене, то досить смачний. Але згодом в райцентрі запрацювала пекарня (чи то її розширили, точно вже не згадаю), стало легше.
(upd) Прибрехав, як виявилося. Не 30 м до того магазину було, а майже 70.  І не з 5 до 7 років, а з 4 до 6. В 1972 нас вже почали з тої хати виганяти.

Як не мий підлогу, а запахи в цьому магазині були ще ті.

Порівняно з деякими київськими овочевими - то фігня... 

[Ash]

З молоком проблем не було, бо саме я за ним і ходила. Неподалік від дому був магазин Молоко. І воно майже завжди було. Інше питання, якої якості.

Щодо інщої молочки - вже точно не пам'ятаю. Інколи - точно було. 

А взагалі, овочі фрукти нам везли бабусіни знайомі з Берислава, Херсонської області. Молочку ми купляли в Лубнах, у іншої бабусі. Там був нормальний молокозавод, а уж базарна продукція - взагалі смакота. І ціни приємніши, на відміну від Києва.

Там же і купляли одяг у великому універмазі.

Аля, ти про які роки розповідаєш? Я про 80ті.

[invariant]

Так в 80-х молоко в тетрапаках в Києві якраз і було, без ажіотажу. Кефір теж. В інших містах могло бути зовсім інакше. А на периферії зовсім ніяк, все домашнє.

[Shana]

Мій син народився у 83-му. Чоловік о 5-й ранку займав чергу за молоком. У Києві.

[invariant]

За розливним, мабуть. Котре було більш-менш нормальне.

Cпойлер

...Мій старший народився теж в Києві, але вже пізніше, в 1990. Так склалося, що завдяки перестройці мали на прожиття мінімум рублів 300 щомісяця і харчувалися в основному з базару. Але то швидко закінчилося...

[Rumor]

В совке в пределах одного города с молоком все могло юыть совершенно по-разному.

[Eney ♔]

Сморід овочевих магазинів у СРСР переслідує мене й дотепер, як прохожу мимо цих будівель (неважливо, що там зараз). Мабуть, так повинно тхнути десь у передмістях пекла.

[invariant]

В совке в пределах одного города с молоком все могло юыть совершенно по-разному.

Конкретно мой случай - Васильковская-Ломоносова-Теремки-2, 1983...1990.
А вот за каким-то другим продуктом приходилось и побегать. За теми же сигаретами - в центр, в "Гавану", и выстоять там получасовую очередь за "Партагасом" по 20 коп. Это когда в местном гастрономе курево пропадало от слова совсем, этак на месяц (вьетнамская "Sapa" не в счёт ).

Сморід овочевих магазинів у СРСР переслідує мене й дотепер, як я прохожу мимо цих будівель (неважливо, що там зараз).

Хе. В армії якось довелося склад овочевої продукції чистити. В основному там було те, що за років 10 залишилося від цибулі. Десь пів-вагона.  А от на м'ясному складі там норм. було. Штампики 1953...1958 р.р. А що йому станеться при -30? Тримали, мабуть, на випадок ядерної війни. Бо в нашому меню були лише кісточки і всілякі субпродукти (виняток - коли приїздила комісія з генштабу).

[Rumor]

Что касается тортов дома, у нас миксера-то не было, какая там Прага дома. Да и дорогие компоненты. Простенькое пекли что-то из готовых смесей.

[Выдра]

А именно?

Имхо, выход "как вы можете такую гадость есть" - это заход на срач.

[Охтирка]

До речі, а навищо на дітей були принято навішувати золото? Серьожки, інколи кулони. Взагалі цього не розуміла.

За кулони нічого не скажу, навколо мене такого не робили, а сережки -- коли вухо проколюють, там же ж ранка, відповідно, кров та сукровиця. Золото -- метал, який не окислюється, тому не буде запалень. Це зараз у салонах, наскільки мені відомо, одразу дають тимчасові сережки, поки заживе. А тоді такого взагалі не було. Тому купляли одразу золоті або позолочені.

Та ні, більшість колола вуха дітям, щоб саме золото повісити і показати, що воно є. 

[Аля]

Я теж пишу про 80-ті та про молоко на разлив

[Ash]

Что касается тортов дома, у нас миксера-то не было, какая там Прага дома. Да и дорогие компоненты. Простенькое пекли что-то из готовых смесей.

У нас миксер был, но рецепт на 5 яиц это был разврат и мотовство. Сметана в тесто в редчайших случаях.

[Milena]

Всюди було по-різному, у Львові, коли ми оговтались після хрущовської кукурудзяної політики і з продуктами стало краще, ми пекли такі домашні торти (не без впливу польских традицій, звісно!), що тепер мені навіть здається, що це була не я, хто спроміся створити такий шедевр як мій новорічний торт. Це були два бісквітні коржі, один з яких був з мелених в кавомолці сухриків бородинсько хліба, а другий з меленего маку, крем - вершковий, полегшений сгущеним молоком, і прикраса з волоських горіхів.

Cпойлер

Міксер і кавомолка в мене були.

[Otrawa]

Что касается тортов дома, у нас миксера-то не было, какая там Прага дома. Да и дорогие компоненты. Простенькое пекли что-то из готовых смесей.

У нас миксер был, но рецепт на 5 яиц это был разврат и мотовство. Сметана в тесто в редчайших случаях.

У меня есть еще книги с рецептами, те самые, которые из детства. Готовить мы по ним почти не готовили, потому что масло, яйца, сгущенка...все это было не в такой доступности, что бери, да готовь. Помню, как выискивали рецепты, чтоб поменьше яиц. Чаще всего мама пекла печенье из творога (треугольнички и розочки), я его и сейчас очень люблю. Пирожки на кефире или дрожжевые с яблоками, картошкой, вишней. Торты — это было предприятие только на праздники. А сейчас, когда я знаю/умею печь, понимаю в каких условиях это все пеклось! Форм для наливного теста не было (может и были, но крайне редко по факту), пекли в сковородке, у которой папа отвинчивал отверткой ручку. Бумаги для выпечки не было как класса. О ней я знала только из кулинарных книг, а своими глазами не видела в детстве. Духовка была газовая, и пламя там вело себя очень непредсказуемо. )))

[Чиби]

Та ні, більшість колола вуха дітям, щоб саме золото повісити і показати, що воно є.

Не знаю, навколо мене змалечку небагато кому кололи, в основному тоді, коли дівчата вже самі хотіли.

[Ксеня]

Я хотіла собі кульчики у вуха ще в початкових класах, але мені не дозволили. Бабуся казала, що це прикраси для дорослих. Тому вуха я проколола на наступний день після останнього іспита в 10 класі, 17 років мені було.
А ще, памʼятаю, в школі до якогось класу забороняли носити кульчики. Принаймі, в моїй школі.

[Ash]

Помню, как выискивали рецепты, чтоб поменьше яиц.

ТБД.

Пирожки на кефире или дрожжевые с яблоками, картошкой, вишней.

А еще - шарлотка с яблоками, печенье"Домашнее", которое в конце надо пропустить через мясорубку, на маргарине , вообще, почти  вся выпечка дома делалась на маргарине. Только паска, емнип, масло с маргарином. По очень большим праздникам в раннем моем детстве делался Наполеон, потом его заместили на Черного принца( у которого в тесто идет  стакан варенья).

[Выдра]

Столько разных причин, почему люди покупают готовую еду, а не готовят сами. Нет времени готовить, нет желания, нужны какие-то ингридиенты, которые продаются только в больших количествах, тебе столько не надо (например - ложка коньяку), нет оборудования (вот эти все миксеры, мешки для крема, насадки на них, градусники, весы и пр). Да хз. Да вообще это ничье собачье дело.
Простите, не удержалась.
И про совковые кулинарии.
Что-что, а масла там не жалели.
Я в Монреале один раз нашла кондитерскую по запаху. То есть шла по делам, чувствую - пахнет кулинарией моего детства - сливочное масло, ваниль и еще что-то. Пошла на запах. Оказалось, запах шел из француской булочной. И там да, делают офигительные пирожные. 

[Фрипп]

Не тільки градусники та ваги, взагалі, ті, хто готують вдома, мають більше всього - і каструль і ложок і вилок.