та суть цієї історії такова - even if he’d folded them you’d have a gripe about how he’d done it.
О, і тут я згадала свого приятеля.

Він увесь із себе дуже героїчний (без сарказму), але має досить складний характер, який до того ж погіршился після перебування на війні. І от він лягяє на чергову реабілітацію на два тижні, и до них приїжджає його дорослий син. Поки наш приятель перебуває в лікарні, син із дружиною приятеля роблять невеличкий косметичний ремонт в квартирі. І от ми сидімо в кафе, завтра той віходить з лікарні, і син такий засмучений. Я кажу, ну чого ти, дивись, які ви молодці, все встигли зробити, він прийде та зрадіє. Да де там, відмахується він. Завтра, каже, я поїду, а мені ще три дні буде дзвонити й розказувати, як я погано все зробив, треба було все не так.

Дружина сміється, мовляв, точно, так все й буде.

Зустрічаємося ми десь за два тижні, я питаю, ну як там ремонт, класно ж, коли приходиш, а все вже зроблено, еге ж? "Та ти шо", -- каже мій знайомий, -- ти би бачила, що він наробив, і те мало бути не так, і се! Ну я йому вже все сказав, що я про це думаю!"
