“Бачив в небі двох лелек. Перших. Записав в зошит: «15 березня. Перші лелеки. Треба випить»…
Так і формуються оті «народні прикмети»…
Колись хтось знайде той зошит, і прочитає… Потім минуть віки, і мене вже не буде, але люди знатимуть, що «на лелеки» слід випить. І ніхто не знатиме, чого й навіщо… Треба, та й всьо! Казатимуть: не ми то придумали, але поважати традицію мусім!
І піп казатиме в церкві: хоч і великодній піст нині, але на лелеки - не гріх!
Мені це нічого не стоє, а нащадкам буде приємно…
Ще на карася треба щось придумать. Коли ця благородна, шляхетна, хитра риба йде на нерест… Як ти не вип’єш, коли карась нереститься? А нереститься він круглий цілий рік, слава богу…”
Vitalii Chepynoga