Щойно лише звернула увагу у вікі на те, що Толстой закінчив "Хаджи-Мурата" на початку 1900-х, але повість не публікувалася за життя Толстого за його ж рішенням. (Уперше видали в 1912, скорочено цензурою.)
Цікаве щодо єврейської теми.
Примірно тоді ж, у квітні 1903, Шолом-Алейхем під своїм дійсним призвищем
звернувся до Толстого з проханням написати щось для збіркі на користь постраждалих від кишинівського погрому, яка мала була видана єврейською мовою (тобто розповсюджуватися серед саміх євреїв). Толстой нічого не знав про Рабіновича/Шолом-Алейхема, але відгукнувся:
Соломон Наумович,
Ужасное совершенное в Кишиневе злодеяние болезненно поразило меня. <...>
Я очень рад буду содействовать вашему сборнику и постараюсь написать что-либо, соответствующее обстоятельствам.
К сожалению, то, что я имею сказать, а именно, что виновник не только кишиневских ужасов, но всего того разлада, который поселяется в некоторой малой части — и не народной — русского населения — одно правительство. К сожалению, этого-то я не могу сказать в русском легальном издании.
Толстой написав чотири казки і надіслав їх Шолом-Алейхему, який переклав три з них їх ідишем і включив до збірки.
Автор іншої
статті каже, що у секретному архіві Особливого відділу знайшла справу Рабиновича (вони тоді не знали, що Р - це письменник ША) , до якої було підшито його листування з Толстим. До пошука автора підштовхнула фраза з одного з листів ША:
"Я знаю, что с тех пор, как я в переписке с Горьким и Толстым, за мной ведется усиленная слежка". Можливо, через те, що Толстой незадовго до того був відлучений від Церкви і відданий анафемі.
ША начебто звернувся з тим самим проханням також до Чехова і Горького, але не знаю, що з того вийшло. У всякому разі здається, що дійсно жодний з "перших" зробив щось для захисту пригнічених народів, навіть якщо був проти пригнічення.
