Потом была мечта о татуировке «мааааленькой, вот тут, совсем крошечной»,
Моє щастя волосся періодично фарбує. То у синій, іноді, синій виходить зеленим (коли неосвітлене волосся фарбуємо), то просто освітлює. Волоссям - хай бавиться (хтозна, враховуючи татові гени, може воно в нього к тридцятнику повилазить), а ось до татуювань в мене відношення негативне*. Але, сподіваюсь, що бажання такого не виникне, бо в малятка панічний жах перед голками.
*на інших іноді подобається, але два питання: 1)картинка яка б не була банальною можна побачити дуже рідко; 2)що з нею робити коли набридне?