Taras Chornovil
22 ч ·
Колеги, я трохи шокований зарядженістю на негатив навіть адекватних експертів та політологів. Мова не про зрадофілів та брудних, профінансованих з Москви політтехнологів, а нормальних людей, з якими неодноразово перетинався в ефірах й можу їх позитивно оцінювати. Це вже хронічно... Вони щиро бажають уряду й президенту, щоб у них все вийшло, але при тому самі сіють просто таки вбивчу безнадію.
Це був чисто психологічний відступ після аналізу сьогоднішнього телевізійного ранку. А тепер коротко про суть. Основна тема - вчорашнє рішення ПАРЄ щодо мовної статті нашого освітнього закону. Я вже почув і про жахливу поразку нашої дипломатії, і про міжнародне приниження України (уявіть собі - про це відважився заявляти Лубківський, чий політичний бос Наливайченко разом із Саакашвілі та Тимошенко демонстративно принизив свою країну, зневаживши наш державний кордон), а ще, що ми умудрилися пересваритися зі сусідами, підтримка яких нам конче необхідна.
Насправді ж, усе в порядку. Подивіться на рішення ПАРЄ. Там є якісь абсолютно невизначені застереження (не зауваження й не звинувачення) щодо нашого закону й РЕКОМЕНДАЦІЯ його підкорегувати. Більше того, на комісії одноголосно проголосована й підтримана Радою поправка Арієва, що наш закон не суперечить жодним нормам і принципам європейського права. Знаєте, що це? Це формальний компроміс, який абсолютно типовий для Ради Європи: ми не засуджуємо вас і фактично знімаємо з вас усі звинувачення, але ж ми також не хочемо принизити кількох інших членів, особливо враховуючи, що в них на носі вибори. Тому вам пропонуємо рекомендаційний і розпливчатий текст, а їм дозволяємо зберегти обличчя.
Чи мала наша делегація погодитися на такий компроміс? Так мала, бо нам це нічим не шкодить, а за цю поступку чисто морального характеру ми "розміняли" значно важливіший результат. Нам удалося заблокувати навіть створення робочої групи, яка мала б напрацювати зміни, завдяки яким Рашу могли б повернути в ПАРЄ. І ще одне. Я сам жорстко обурююся всіма реваншистськими заявами й діями Віктора Орбана та партії Фідес, але це ще не найбільше зло в сусідній Угорщині. Там до влади рветься фашистська й проросійська партія Йоббік. Ті варіанти жорсткої відповіді, яких вимагали наші деякі ура-патріоти-міжнародники, як Яременко чи Лубківський - це якраз те, чого від нас чекали й прагнули отримати в штабі угорських фашистів та в їхніх кураторів у Москві. Одні й другі (Фідес і Йоббік) - відверті мерзотники, але вміння передавлювати Орбана й витискати з нього необхідні для нас рішення у Порошенка вже виробилося. Є й відповідні механізми в Єврокомісії. А от з чистими московськими маріонетками діалог неможливий.
Після виборів, якщо переможе знову Фідес чи, чого дуже хочеться, але не дуже віриться, якась із адекватних партій, про наш закон у Будапешті дуже скоро забудуть. А для фашистів постійна дестабілізація ситуації на наших кордонах та в українському Закарпатті буде нормою поведінки. Тому треба просто навчитися прораховувати наслідки своїх дій, а не сіяти зайву паніку.
