https://www.facebook.com/ashnar.lynx/posts/pfbid02RLQqTjKH1nu8mZL6jNepdpcx5Evxe3Ak4MKAMSthHpsYkZBqfHTaCpkJTKbE2gWplВячеслав Ільченко
mg8gu5h0cgc0flg
На прохання друзів спробую розповісти, що таке Ямна культура, чому Wall Street Journal написала, що з неї походить половина людства, і яке відношення до цього має Україна.
Перш за все, коротко, про що йдеться в самому дослідженні. Воно стосувалось так званих палеогенетичних маркерів - тобто, стійких фрагментів ДНК, які передаються за спадком і дозволяють визначати ступінь споріднення людських спільнот. Не окремих людей, а саме спільнот - народів, племен, етнічних груп. На сьогодні маркери, характерні для мешканців так званої "Ямної" археологічної культури, наявні у представників всіх народів, які походять від стародавніх кельтів, персів, македонців та латинян. Тобто, практично вся греко-романська та перська гілки людства генетично походять із степів українського Причорномор'я (якщо точніше, із Херсонської області). А це приблизно 4 мільярди людей по всій планеті.
Але найцікавіше в тому дослідженні не власне палеогенетичні знахідки, а те, на базі якого саме археологічного сайту відбувались дослідження. Це - село Михайлівка, яке знаходиться в Бериславському районі Херсонської області. Дуже цікаве місце.
В ньому перетинались дуже різні археологічні культури.
Найнижча розкопана частина михайлівського сайту - окремий культурний шар. Він старший за ямну культуру і деякий час існував паралельно із нею. Найбільш археологічно підтверджувана гіпотеза - що нижньомихайлівський археологічний шар належить до середньостогівської археологічної культури. Це середина V тис. до н. е. до середини IV тис. до н. е. А середньостогівці - це, так би мовити, "кореневе" доіндоєвропейське населення України - неолітичні мисливці-збирачі, до яких долучились неолітичні кавказці (звідкілясь із району Майкопа) та мешканці низової частини Волги. Саме середньостогівська культура вважається тією основою, на якій виникла потім ямна культура. Саме тому науковці і вважають, що саме Михайлівка стала ядром (окей, одним із ядер) формування праіндоєвропейського суперетноса.
Сусідами нижньомихайлівської культури були трипільці. Не родичами, а саме сусідами - тому що між ними археологічно зафіксовані культурні відмінності. Наприклад, трипільці будували повноцінні будинки, а ось нижньомихайлівці жили в напівземлянкових житлах. Але в той же час на нижньомихайлівців трипільська культура доволі сильно вплинула - особливо в плані гончарства.
Власне, за змінами в гончарстві і відрізняють різні етапи розвитку михайлівського культурно-етнічного хаба (саме так, він вважається як мінімум племінним центром). В середньому археологічному шарі було знайдено лійчастий посуд та кулясті амфори, які характерні для пізньоямної археологічної культури. Ось в цій точці і виникають "давні коневоди", про яких пише Wall Street Journal - тому що саме в цьому шарі було знайдено скипетри, прикрашені головами коней. Це свідчить про те, що саме на цьому етапі михайлівці мали доволі розвинене скотарство. Цей археологічний шар датується першою половиною III тис. до н. е.
І нарешті, в другій половині III тис. до н. е. на михайлівському сайті виникає... протомісто. Принаймні, йдеться про велике поселення, розміром приблизно в гектар, яке стопроцентно належить до ямної культури. Воно було оточено валами, а його мешканці жили в глинобитних будиночках на кам'яних фундаментах. Цілком можливо, що у цього протоміста були кам'яні стіни, але це неточно. Зате точно відомо, що це був великий торговельний центр, від якого шлях тягнувся аж кудись на Північний Кавказ. Було навіть своє ливарство, правда, не залізне, а мідяне - саме з міді мешканці протоміста виробляли знаряддя праці. Господарство у них було багатоукладне - там жили не лише мисливці та скотарі, а й землероби (натурально, знайдено залишки насіннєвого матеріалу та жнивні інструменти). Але найцікавіше те, що в поселенні були окремо виділені будинки під майстерні - саме тому поселення слід числити по розряду саме протоміст, бо в ньому уже існували професії.
Якщо ви думаєте, що на цьому історія михайлівського сайту закінчується, то це зовсім не так.
Особливо цікавими у михайлівському протомісті є поховання. Вони не зовсім курганні. Ранні михайлівські поховання стопроцентно належать до "курганної культури", а от пізні - ні. Михайлівці часів протоміста ховали своїх мертвих в спеціальних скринях із розписними стінками. Це унікальна ознака, характерна для так званої кемі-обинської культури Криму. А це дуже цікава культура, яка може бути частиною втраченої ланки між "містом людей кіммерійських" (на території Миколаївщини) та історичними кіммерійцями, із якими зустрічались грецькі мешканці Боспорського царства.
Так, між кемі-обинською культурою та кіммерійцями провалля майже в дві тисячі років, яке практично нічим не заповнюється. Однак кемі-обинська культура сама по собі розчиняється в повітрі - у неї немає чітко визначеного "спадкоємця", але потім її елементи спливають в низці археологічних культур раннього залізного століття в Криму та степовому Причорномор'ї - зокрема, шнурове оздоблення (а треба ще зауважити, що на основі шнурового оздоблення ще виокремлюється ціла археологічна культура шнурової кераміки). Знову ж таки, палеогенетично у кіммерійців є деякі маркери, характерні для ямної культури - тобто, зв'язок якийсь є, ми просто його іще не знайшли і не зрозуміли, якими манівцями йшла історія.
І це, уявіть собі, ми розібрали лише безпосередньо сайт, навколо якого будувалось дослідження.
Я ані слова не сказав про власне індоєвропейців, про їх поширення всією Европою (спойлер: найближчими до ямної культури з точки зору генетики є сучасні шотландці, валлійці та ірландці), ані про праіндоєвропейську мову, яка в теорії теж походить із зони ямної культури, оскільки пов'язана із знову ж таки поширенням шнурового оздоблення (спойлер: санскрит НЕ Є праіндоєвропейською мовою, він значно молодший за гіпотетичну праіндоєвропейську мову, та й взагалі належить до індо-іранської гілки, яка виокремилась десь на початку II тис. до н. е.).
Можливо, якось все це розберемо. Головне, що необхідно розуміти - цивілізації мезоліта та неоліта зовсім не нагадують картинки первісних стойбищ із шкільних підручників історії. Вони були набагато складнішими і комплекснішими, ніж ми думаємо. У них були міста, торговельні шляхи, дипломатичні відносини і цілком можливо, що літературна "гіборійська ера" - із усіма наворотами і спецефектами - всього лише контурний малюнок на фоні строкатого, яскравого і живого світу неолітичної Европи...
