Dorje Batuu в настроении подурачиться.
11 июля в 18:46 ·
— Джорджіо, мені здається, тебе хочуть звільнити! — я згорнув вікно з даними телеметрії і спокійно подивився на напарницю. З-за монітора на мене дивились круглі від хвилювання і чорні, як велика лісова смородина, очі. Коли #Франческа хвилювалась, очі завжди видавали її з головою. Крім того, ледь скинуті догори густі чорні брови, робили її схожою на сумну панду.
— Cara mia, Francesca, з чого б це мене мали звільнити? — зовні я намагався бути спокійним, хоча у голові роїлись неприємні думки. «За що?! За те, що написав книжку про колег і комусь це не сподобалось?! За те, що публічно закликав звільнити Олега Сєнцова? За критику FIFA? За те, що п’ю каву на робочому місці? Так усі п’ють тут каву! За те, що запізнився минулого тижня? Якого минулого тижня? Я ж не був на роботі минулого тижня!».
— Джорджіо. Зі мною сьогодні говорила Еліс!
Я відчув, як моє серце впало в холодний і слизький шлунок. Розмова з начальницею відділу персоналу про моє звільнення означало ніщо інше, як моє звільнення.
— Сьогодні?
— Так. Прямо перед зміною.
— Що ж ти мені одразу не сказала?! Ми ж вже майже завершили!!!
— Я не хотіла, аби ти хвилювався у процесі! — і справді. Якби напарниця повідомила мені про цю дурну новину перед зміною, я б не зміг спокійно займатись розрахунками.
— Дякую, що потурбувалась, — пробурмотів я. — І що сказала Еліс?
— Ну... Вона спитала мене, якби я відреагувала, якщо б мені дали нового напарника...
— Що?!
— Отакої.
— Нового напарника?!
— Уяви собі! — розвела руками сицилійка.
— А ти?!
— А що я? Я сказала, що вкрай негативно!
— Так і сказала: «вкрай негативно?»
— Ну ні...
— А як?!
— Ну, взагалі-то я сказала, «Alice, what the fuck is going on here?»
— Ну ОК, це більше на тебе схоже.
— Що ти маєш на увазі, Джорджіо?! Що я завжди матюкаюсь?
— Я мав на увазі, що ти сильно переживала!
— Ну а ти як думаєш?!
— А що Еліс?
— Вона сказала: «Language, young lady!».
— Чессіно, не треба мені дослівно передавати ваш діалог, давай по суті!
— Ну вона питала, як ми працюємо, як розділили обов‘язки, хто займається адміністрацією, і чи не могла б я частину адміністрації взяти на себе і сказала подумати про нового напарника.
— Pizdiets.
— Так, це саме він.
— І що ти?
— Я сказала, що ми чудово працюємо, що ти закриваєш всю цю бісову адміністрацію, що ми увійшли у чудовий темп, а нового напарника я не хочу.
— Так і сказала, «не хочу»?
— Ні!!!
— А як?!
— Я сказала, що бачила цього довбаного нового напарника в труні!!! — крикнула напарниця, — А якщо вона хоче звільнити тебе, то хай і мене тоді звільняє до довбаної матері!!!
— Не кричи! Чого ти волаєш, як олень?!
— Та бо ти то суті від мене вимагаєш, то прямих цитат! Ти вже визначись, нє?!
— Дякую тобі, Чессіно... — в мене раптом защіпало в носі.
— Та за що?
— Що так переживаєш за мене.
— Ну а ти б не переживав?! Джорджіо, якщо тебе звільнять, мені капець! Я тоді сама звільнюсь! Не потрібні мені нові напарники!
— Напарники? Так тобі ніби тільки одного поки пропонують.
— Джорджіо!!!
У двері Командного центру тихенько постукали.
***
От скажіть мені, що ви зазвичай робите, коли до вас хтось стукає?
Ну, напевно, залежить від ситуації, правда ж? Або ви говорите: «Увійдіть!», або «Секунду!», ну або ж сидите собі тихо і робите вигляд, що нікого немає.
Але тільки не моя напарниця. Почувши, що у привідкриті броньовані двері хтось постукав, Франческа білкою пірнула під мій стіл. В мене від несподіванки ручка випала з рук, я нахилився її підняти і ніс до носа опинився поряд з божевільною дівчиною.
— Франческо, якого бі...
— Андрію? Джорджіо? Ви самі? — у Командний центр увійшла начальниця HR, Еліс.
Якщо Еліс викликала вас після активної зміни – нічим добрим це не закінчувалось. Ближче до другої половини дня завжди повідомляли про звільнення. Якщо ж Еліс сама прийшла до вас на робоче місце – можете сміливо збирати речі – справи настільки кепські, що ви відправитесь за браму прямо звідси.
— Джорджіо, ви самі? — активна зміна вже майже завершилась, тож наша зв‘язкова Трейсі вийшла зробити собі кави, а старший офіцер Баррел, розпушивши вуса відправився обходити своїх друзів – він незабаром йде на пенсію, тож обходив усіх і дратував усіх солодкими планами на тривалу відпустку.
Я знову подивився під стіл. Франческа зиркнула на мене і приставила пальця до губ.
— Вітаю, Еліс! Не хочете пройти на кухню? — потрібно було вивести звідси начальницю від гріха подалі.
— Та ні, на кухні Трейсі, а мені потрібно поговорити з вами наодинці. — тут мої нерви не витримали і я вирішив поставити питання руба.
— Ви хочете мене звільнити? — Еліс розреготалась.
— Хто вам про це сказав, Франческа? — я подивився під стіл. Франческа показала мені кулак.
— До мене дійшли чутки. — як журналіст я знав, що маю право не розкривати свої джерела. Еліс посміхнулась.
— Я лише спитала Франческу про нового напарника.
— Нового напарника? А я чим не вгодив? — завжди строга начальниця HR посміхалась, їй явно подобалось мати з нами справу, особливо після Геловіну: ([ Invalid Facebook URL ]posts/1847386645279431/)
— Я поясню. Ви знаєте, що офіцер Баррел незабаром іде на пенсію. І я хочу вас посунути на його місце – ми з вами про це неодноразово говорили.
— Так, я пам‘ятаю. — Франческа під столом шумно зітхнула. Я наступив їй на руку, аби сиділа тихо. Еліс дивилась кудись у сторону, тому не помітила моїх маневрів.
— І у зв‘язку з цим я подумала, вивести вас зі зміни з Франческою.
— Навіщо? — настрашився я, ніби мене хотіли не підвищити, а звільнити.
— Ви будете займатись адміністративними питаннями і курувати операторів. А крім того, у вас попереду навчання. Навряд чи у вас вистачить часу суміщати все це, чи не так? І я подумала...
— Насправді, я вже біля місяця виконую функції офіцера Баррела. Він мене усьому вчить.
— Я знаю цого метод, — знову посміхнулась Еліс, — він просто спихнув на вас усі папери а сам курить бамбук! — Франческа нарешті висмикнула свою руку з-під мого черевика і боляче вщипнула мене за ногу. Я копнув її у відповідь.
— Джорджіо, з вам все гаразд? — Еліс підозріло подивилась на мене. Я кашлянув і смикнувся у кріслі. Напарниця щипалась з-під столу, як лобстер. Власне, вона була і такого ж кольору.
— Все у порядку, — вичавив я і теж почервонів.
— Ну так я і вирішила, що зможу зберегти позицію і дати Франчессіні іншого напарника.
— А ви у неї питали? Що вона думає про це? — спитав я, заздалегідь знаючи відповідь. Еліс хитро подивилась на мене і сказала:
— Вона сказала, що не проти, і дуже навіть «за»!
— Неправда!!! — донеслось з-під стола. Напарниця у пориві гніву гупнула головою об кришку стола, і нарешті, виповзла назовні. — Я такого не говорила!
Еліс реготала так, що з кухні прибігла #Трейсі.
— Що тут відбувається? Я щось пропустила? Джорджіо?!
Взагалі, я мав почервоніти від сорому, але я був червоний від сміху. Розлючена Франческа переводила погляд з мене на Еліс і теж засміялась. Трейсі безпорадно клипала очима, не знаючи, що їй робити і як поводитись. Зрештою, засміялась і вона.
— Як ви дізнались, що Франческа тут, під столом? — спитав я, — Ви навмисно її виманили!
— Я із самого початку знала, що вона під столом!
— Звідки?!
— Франческо, можна подумати, я перший день з вами працюю!
Еліс була абсолютно права. Вона дуже добре знала, на що здатна наша прибацана двійка. Тим більше, вона бачила, що з поверху напарниця не виходила, тож...
***
Деколи події розвиваються зовсім не так, як ти собі уявляєш. Просто не треба одразу думати про погане.
