Такий таємний план, що про нього, звісно, знають в Axios
І не просто знають, а знають в деталях та навіть блоках питань.
💬 Такий таємний план, що так таємно про нього міг дізнатись тільки й лише ізраїльський журналіст Равід Барак, який все життя фокусувався на висвітленні Близького Сходу (останні роки переважно по Газі), але раптово зацікавився Україною.
Не просто зацікавився, а одразу зайшов з чутливих інсайдів по темі, до чого більшість журналістів чи аналітиків йдуть роками.
До слова, пан Барак дуже часто мав інсайди з офісу Віткоффа в питаннях процесів щодо Гази, що цікаво, саме у вигідному ключі для Віткоффа та «його успіхів». Думаю, пояснювати не треба, що це означає.
Такий таємний план, що його вільно коментує Дмитрієв і надає деталі. Таємність — наше все.
Такий таємний, що Барак і його напарник Дейв Лоулер вирішили, що 18 годин від одного інсайду про «перемовини США та Кремля щодо заручників» недостатньо, тому менш ніж за 15 годин зробили другу статтю про «таємні перемовини щодо України». При цьому «встигли» запитати коментарі у Дмитрієва, дочекатись відповіді, написати та провести редактуру.
Так таємно, підсвічені формулювання, які вигідні дуету Віткоффу – Дмітрієву, що, звісно, ми зробимо вигляд, що цю таємність не помітимо. Бо все має бути таємно. Тільки чомусь Трамп вчора все одно жалівся наслідному принцу Саудівської Аравії на путіна.
Скажу так само таємно-таємно, що це класична джинса, на що вказує все: біографія авторів та дивність зміни журналістського фокуса, дотичність до Віткоффа, період публікацій та системність публікацій (перша — привернення уваги через полонених, друга — цільовий вкид, поки актуалізована увага), ну і сама логіка дій.
Проста логіка: якби у Кремля була можливість вести реальні таємні перемовини — це ж їхня мрія. Мрія, яку б Дмитрієв не коментував.
🔄 А так, два невдахи — Віткофф і Дмитрієв, після провалу поїздки другого у США, де перший не зміг забезпечити реалізацію цілей, шукають шляхи відновлення впливу на власних босів через засоби інформаційних маніпуляцій, які простіше узагальнено назвати ІПСО.
Вони можуть між собою розмовляти скільки захочуть і зливати це потрібним журналістам Axios, але дії Білого дому зараз визначає не Віткофф і не його вплив — і це поки факт.
➡️ І останнє: ці дві пов’язані «інсайдні» публікації виходять у потрібний час — прямо напередодні зустрічі Віткоффа з Єрмаком у Туреччині 🇹🇷, зустріч, яку, схоже, Віткофф підв’язав під інший паралельний процес між Україною та США, у рамках чого має прибути висока американська військова делегація і нещодавно літали ATACMS.
📍 Зустріч Віткоффа ж в Туреччині була б ні про що, але вона була потрібна Віткоффу для легалізації ІПСО, яке він запустив з Дмитрієвим. Ціллю якого була спроба відновити власне положення, «створивши з повітря» новий процес.
Але, як зазначив цілий ряд американських журналістів, Віткофф у своєму стилі не дуже розумів контекст корупційного скандалу в Україні, коли організовував зустріч із Єрмаком, і тому джинсовщики опублікували все як треба, але їм не фортануло, бо Че-гевари, Карлсони і Шугармени стали непередбачуваним фактором. Фактором, що, схоже, вплинуd на процеси довкола Єрмака, через що зустріч в Туреччині зірвалась. Звучить смішно, але Че-Гевара і Ко випадково зруйнували плани-пастки Віткоффа.
Тепер з нашого боку варто провести роботу над помилками та визначити, хто настільки свідомо чи несвідомо недопрацював, що був близький сприяти діям Віткоффа і Дмитрієва, які явно спрямовані не на користь Україні.
І це все без урахування ще одного контексту, який явно елемент з боку Кремля поточної операції Дмітрієва - «прибуття делегації Кремля з РПЦ МП у Вашингтон».
І останнє-останнє, нагадаю, що якось активізація явно лобістської кампанії «чомусь» відбувається напередодні 21 листопада як рубіжної події (початком дії введених санкцій Трампом). Що підкреслює те, що Дмітрієву для відновлення положення — стоїть завдання уникнути дії санкцій.
Resurgam
