Чепиножки

[RedCat]

Сьогодні бачив "батька года". В генделику.
Батько пиво пив, а син поряд сидів.
- Та, можна я піду надворі погуляю?
- Зараз не можна?
- А коли можна?
- Літом!...

[May Day]

Всі провідні європейські політики в душі трохи українці...

Чотири роки вони розповідали одне одному, що Трамп не повернеться й не стане президентом за жодних обставин...

Трамп повернувся і став президентом...

Європейські політики збентежено: "От, блядь!"

:-)

[Eney ♔]

Несподівано. Пише мені жінка з Дніпра: «Напишіть щось. Треба якась точка опори через призму гумору»…
Ой, любі мої! 🙂
Гумор – то така штука, яку треба кожного разу в собі знайти, і вичавить. А воно не завжди виходить.
Я днями писав статтю про чорний гумор під час час війни. Для французького часопису «Kometa». Кажу їхньому редактору: «Гумор взагалі важко перекласти на іншу мову. Але є ще одна проблема. Людям, які живуть у мирі, гумор людей, які живуть у війні – абсолютно незрозумілий, дикий і абсурдний»… Втім, таки написав, хоч і довелося повикидати найсмачніше, як абсолютно неперекладне.
В українців – особливий гумор, хоч так про себе всі кажуть. Був такий вчений, Іван Максимович Кошелівець, літературний критик з Чернігівщини, доктор філософії Українського вільного університету в Мюнхені. Він досліджував таку неоднозначну тему, як «народний гумор українців під час Голодомору 1933 року». Так, було й таке. Жартували навіть тоді. Гумор – як одна з форм виживання нації. Що ви хочете, як нашого «найсмішнішого» Остапа Вишню, тричі водили на розстріл, а потім – 10 років ГУЛАГу.
Я недавно одну бабцю з базару підвозив, вона каже:
- Чула, що скоро й нас бомбитимуть!
- Де ви таке чули?
- На базарі!
- Ну, раз на базарі, то мабуть таки бомбитимуть. У вас хата углова?
- Ага…
- Це погано!
- Чого?
- Вони по углових б'ють.
- Та в нас хата стара вже.
- А, ну як стара, тоді не должні…
Отакий у нас «гумор» нині… Втім, тримаймося! З Днем свободи і гідності. З Днем Майдану. І я там був, мед-пиво пив… По вусах не текло, бо вусів не було в мене.
Будьмо!

[RedCat]

На інстаграмі чоловік показує, як з гирі 96 кілограмів зробить гирю 112 кілограмів.
В общим треба гирю просверлить, видовбать, вийнять з неї "кишки", і напхати туди нових важчих. Залить металом, охладить... Для цього треба розплавить ще одну гирю…
Для темного й холодного листопадового ранку якраз саме то, шо нада... Залипательно і мотівірующе... Нада буде попробувать…
Добрий ранок!
))

[Garfield]

Для цього треба розплавить ще одну гирю…

І ніколи не кажуть навіщо. Замість придбати іншу гирю. Чи вона вже є і її розплавити треба? Щось Ільф з Петровим згадуються... 

[Eney ♔]

А навіщо людині була потрібна гиря саме 96 кг?  Чи він її нарощував з 16 кг?

[Garfield]

А навіщо людині була потрібна гиря саме 96 кг?  Чи він її нарощував з 16 кг?

Для такого нарощування в тих самих габаритах треба щонайменше уран... Боюся, то вийде не гиря...

[Milena]

Боюся, то вийде не гиря...

А чому "боюся"? Радіти тре - за нашіх часів на хазяйстві ще й як знадобитися може.

[invariant]

6 пудів. Колись бачив таку. Не дуже й велика, в формі зрізаної піраміди з кільцем зверху, років на той час їй було під 100. І якось сон наснився: тому, хто зможе донести дві такі гирі від райцентру до села (8 км), вони залишаться. Золоті, ага.  Майже доніс, але будильник.

Боюся, то вийде не гиря...

"Туман сховав стежки карпатських гір"... ну і далі за текстом. 

Cпойлер

[Фрейя]

Прийшла зима. 1 грудня. Надворі темно і сіро...
Але, за невблаганними законами природи і правилами діалектики, кожен новий день зими невпинно наближає нас до літа, хочете ви того, чи ні.
За народними прикметами на цей день, якщо сьогодні ворони в землі ритимуться, - то воно на потепління.
Я ще ворон не бачив, бо досі ніч. Думаю, навряд, щоб вони отак прямо вдосвіта в землі бадлялись. Але якшо де стрінете ворону, то кажіть, хай іде в землі риється. Всьо равно вони ніхрена не роблять...
В общим, весна переможе, - казав Будда! І я кажу!

[Солоха]

З приводу чемодана Шольца
В середині 80-х я працював сварщиком на Одеській нафтобазі.
Наш прораб Оганесян кожного дня приходив на роботу (в вагончик бригади) з подібним чемоданом (не таким крутим, як у Шольца, звісно). В тому чемодані в Оганесяна були всі скарби радянської людини: касєтний магнітофон, кришталева ваза, три тома "мушкетьорів" Дюми, годинник, золота "печатка" в коробці, джинси, кросовки)...
Увечері він відчалював з цим чемоданом додому...
- В мене два сина, - казав Оганесян. - Якщо я це покину вдома, вони то спиздять і проп'ють...
- А на роботі я це теж кинути не можу. - Бо спиздите й проп'єте ви!...

[RedCat]

В сиву давнину первісно-общинні люди не знали, як облаштовано всі діла у Всесвіті. Коли увечері сонце йшло за обрій, їм здавалося, що воно сховалося назавжди, і більше сонця не буде ніколи. Люди плакали і молилися поганським божкам та ідолам.
А вранці сонце сходило заново, люди раділи й сміялися, як дурні. Кожен день - новий празник...
Отак і в нас зараз з свєтом і електрикою. Празник - по кілька разів на день.
Гемінґвей Ернест навіть спеціальний роман про це написав: "Свято, яке завжди з тобою"...
Добрий ранок! День Збройних Сил України! Миколая! З святом!

[Солоха]

В селі людей важко чимось здивувати. Всі всього набачились. Кожне знає, що «всяке може буть»…
Але є в мене один секрет…
Хобіхорсинг!!!
Займаться хобіхорсингом треба вдосвіта, коли ще зовсім не розвиднілось… Коли люди з похмілля йдуть на роботу!
Ефект гарантую!
Всякі вершники апокаліпсиса просто позорно курять десь збоку…

[Eney ♔]

 
- Мишко, як там та машина? Годиться?
- Дарованому коню в зуби не дивляться - дипломатично відповідає Міша. - Ми її зробили, трохи вклалися, буде їздить довго...
Якось непомітно наші хлопці, наші однокласники, однокурсники, сусіди, друзі, сини, брати і онуки, звичайні пацани, враз поробилися козаками. Ті, що на фронті... В них навіть зовнішність змінилася. Повадки, міміка, жести, погляд...
Чотириста-п'ятсот років так званої "цивілізованості" - як корова язиком злизала. ЗСУ - це Січ!
Десь воно дрімало в землі цілими віками, під коріннями старих дерев, у глибині... Прокинулося, піднялося... Та штука, що зветься сила, зухвалість, доля, призначеність... Шлях!
Так зранена Нація захищає і боронить саму себе. Імунітет! Через айтішників і баріст проросли прадідовою пам'яттю кошові отамани й ватажки... Час настав! Бороди, вуса і "оселедці". Удавсь на всеє зле проворний... Тільки без червоних шароварів. - Звиняй, Іване Петровичу, це нині не модно, не актуально...
Замість козацьких чайок, йдуть у синьому морі безпілотні катери "Sea Baby". На Крим...
В колядках - гнів! В щедрівках - помста! Буде тобі, враже...
Сини приходять у відпустку сьогодні так, як сини приїжджали до Тараса Бульби. Батько боїться. Батько гордиться!
Їхав-їхав козак містом, під копитом камінь тріснув... Камінь тріснув під "M2Bradley". - Як трактор, але стріляє! І добре стріляє!
Американці передали новітній безпілотник. Пасивний, розвідувальний. Літає дуже високо, дивиться. Хлопці приладнали до нього тенісні м'ячі, начинені вибухівкою й осколками. Прописали програму. Кидає ті м'ячі тепер в ворожі окопи. Чого його літать просто так? Без діла? Хай робе роботу...
Чотириста років. Та ж сама війна, ті ж самі хлопці, той самий ворог... І прапори на гробках... Аби головний прапор майорів у Києві над Дніпром!
"Се остання війна. Се до бою чоловіцтво зі звірством стає..."...
Ой, на горі та й женці жнуть!

[RedCat]

Історія дня:
Сніг, вітер, моква, сирість, ворони знічев'я катають горіхи лапами... Лежу, читаю книжку, нікого не займаю. Свєт є!!!
Чую, хтось стукає в ворота. Хтось добивається активно...
Вдягаюся, виходжу, матюкаюся...
Стара синя "Мазда". Чоловік в шапці.
- Віталій Михайлович, добрий день! Мене Микола звати. А це моя жінка - Ліда. Ми з Богодуховки. Добавте нас в друзі, бо ми вам писали, а ви не відповідаєте...
Добавив...
Що ви знаєте про оффлайн?
Треба тікать з цього села нахуй... Якось я тут завис...

[RedCat]

17 грудня.
Пишуть в народних прикметах: якщо зайці шкребуться в двері, то це до великого морозу.
Я думаю, якщо зайці шкребуться в двері, то пора до психіатра, незалежно від погодних умов.
Замість великого морозу й зайців нині надворі противний вітер, дощ і шахеди.
Пора придумувать нові прикмети. Якщо заєць біжить в той самий бік, що й шахед, - то на відлигу.
В дитинстві були гори снігу. Велетенські кучугури під саму стріху. Зараз такого снігу вже не роблять.
Але то нам тільки так здається. Бо в дитинстві зима триває півжиття. А зараз - три дні. Добре про це написав Тарас Прохасько на «Збручі».
Насправді було всякого. І сніг був, і без снігу було. Наша погодна дитяча памʼять - дуже зрадлива штука.
Але зимою були колядки, був «новий год», були мандарини і ялинка. Був хокей на лузі. Тріскотіли дрова в печі. Баба пекла пироги. І теплий кіт спав на лежанці…
За бажання, все це можна відтворити і зараз. Але вже воно трохи нетойво… Та й баби немає давно вже…
Ну, піду принаймні пошукаю кота…
Гарного дня всім! Тримаймося!

[RedCat]

Жодна релігія світу не толерує схвалення вбивства, яке б воно не було.
Але ми радіємо спецопераціям наших спецслужб і не пишемо то собі в гріх та відступ.
Бо це ті вбивства, що плата за тисячі вбивств. Це ті вбивства, що попереджують тисячі вбивств нових.
Ганді тут не жив. Ганді тут не прожив би й тижня. Неспротив злу? Зло тебе з'їсть і посцить на твою могилу. І саму могилу розвіє по вітру. І навіть пам'яті по тобі не буде. Кому, як не нам про це відомо.
Хай буде вчинена справедливість.
Ми нині живемо в добіблійні часи. Коли бог був богом. Коли бог карав зло і захищав світло.
Ми на стороні бога. Бог на нашій стороні.
Це зухвала заява. Це заява про те, аби вижити!
Вічні істини - тимчасові. Ми неодмінно полюбимо всіх. Після того, як виживемо!
Ми не за себе. Ми - за Світ!
Амінь!

[Фрейя]

Я щитаю, що до голосування в Дії можна допускать тільки людей з довідкою з ЖЕКу про сплату комунальних послуг. З мокрою печаткою. Плюс флюорографія, само собою….
І не буде ніяких збоїв…