Автор Тема: Вірші українською.
 

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23424
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #180 : Серпень 28, 2023, 16:07:23 »
Цитувати (виділене)
Василь Симоненко

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні…

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 7025
  • Karma: 12819
  • Стать: Жіноча
Re: Вірші українською.
« Reply #181 : Вересень 22, 2023, 07:48:29 »
Tetiana Vlasova
·
їй говорять – це він. забирай його, забирай.
замість ока – діра. і замість серця – діра.
руки його стали холодними і твердими.
забирай, їй говорять, це ж ти його народила.
темрява коридору ховає її розгубленість і безсилість.
їй треба впізнати його за тим, що від нього лишилось.
вона соромиться свого тремтіння, своєї кволості.
хай би сказав хоч слово, вона упізнала б його за голосом.
за тим, як вона виношувала його і чекала,
за його першими дитячими іграшками і книжками. 
за тим, як учився ходити, як закохувався нестямно.
за його улюбленими стравами і дорогими місцями.
за його дзвінками, такими спокійними, такими тривожними.
за його рухами, які бачить тепер у кожному перехожому.
за його знайомими шрамами, за його короткими снами.
хай би він просто на неї глянув, вона би точно його упізнала. 
але її кваплять, немає часу, забирайте, ви ж його мати.
вона мовчить, бо й справді не може себе обманювати.
привезли їй хоча би тіло, в інших немає й тіла.
вона думає – коли я народжувала, хіба я такого хотіла.
коли я народжувала, якби ж я знала, що буде потому.
вона забирає його і везе додому.
вони їдуть до ранку, ніч оманлива і терпка.
він знову такий малий, що вона може втримати його на руках.

Offline invariant

  • *****
  • Повідомлень: 7786
  • Karma: 3621
  • Стать: Чоловіча
  • Київ <-> Вінниця
    • Шарага
Re: Вірші українською.
« Reply #182 : Жовтень 07, 2023, 08:01:46 »
Цитувати (виділене)
Коли своє майбутнє відкривав
Під початкові професійні кроки,
Найпершими були мої слова:
До пенсії ще тридцять п’ять аж років!
З тих пір води багато вже спливло.
Який короткий у людини вік!
Йшов по життю, чи то життя вело?
До пенсії лишився тільки рік…
Максималізм розвіявся, як дим,
І Богу знову голову морочу:
Дай мені ще побути молодим!
Не хочу ще на пенсію, не хочу!
А він: щоб доля доброю була,
Своїх стремлінь не можна відцуратись.
А пенсія? Вона ж така мала!
Чого її боятись?
…Що ж, часу плин ми зупинить не в змозі.
Тоді вперед – хоч на душі й щемить.
Дякую всім, з ким було по дорозі,
І з ким лиш перетнулися на мить!
М.Фесун
Russian warship, go fuck yourself!

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23424
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #183 : Жовтень 25, 2023, 22:20:31 »
Буває, що несеш – і терпнуть руки,
і гнуть додолу повні короми́сла,
і раптом крізь буденне безгоміння,
крізь товщу слів, крізь літери і звуки
глибинним сяйвом проступають смисли –
сріблястих рибок сизе мерехтіння.
Ти завмираєш, схоплений зненацька,
і, ніби крила, розправляєш плечі,
скидаєш тяж цупкого оніміння,
на мить осяяний умінням чудернацьким –
спинити час, заворожити речі,
щоб не сполохати дароване видіння.

Наталія Ковалик

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23424
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #184 : Листопад 08, 2023, 21:28:06 »
Діти не вміють сміятись
заздрісно,
Крізь сльози сміятися
і від злості.
Діти завжди сміються
радісно.
І їм заздрять дорослі.
Повно щирості в тому сміхові,
Повно сонця розлитого,
Повно пролісків,
повно втіхи
І ще чогось
невідкритого.
Сміх той тягне
з землі до неба,
Наче жайвір,
струну із радості…
І якщо у душі у тебе
Захвилювалася лють
чи заздрість,—
Ти всміхнися отак
по-простому,
І повернеться щирість втрачена.
…Люди!
Все робіть по-дорослому,
Тільки смійтеся
по-дитячому!
Григорій Чубай
«Коли сміються діти», 1970-ті.
Геній без освіти. Пішов з життя у 33 роки.
З юності під наглядом КДБ.

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 7025
  • Karma: 12819
  • Стать: Жіноча
Re: Вірші українською.
« Reply #185 : Листопад 22, 2023, 18:40:00 »
Дарка Бабіч

Коли тут починається сніг,
То я думаю знову про тебе.
Наче йдеш собі поміж ялинок,
Наче просто ніколи не гинув,
А чекаєш Різдва й Миколая,
Наче знову мене привітаєш…
Вовченя, ось букет карабінів,
Твої книги, улюблені квіти,
Наче просто ніколи не гинув,
Бо одні не лишаються діти.
Коли тут починається сніг,
То цікаво, чи йде він у тебе?
Це питання дурне, бо на небі
Біля тебе
Творився цей сніг.
Вовченя, ось букет карабінів…
Вибачай, цього року
Не зміг.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23424
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #186 : Грудень 24, 2023, 18:55:24 »

Ми свої  не міняємо звички
Вдалені від рідних ппд
В рюкзаці в мене сало і спички
 І тротила 15 кг


Offline invariant

  • *****
  • Повідомлень: 7786
  • Karma: 3621
  • Стать: Чоловіча
  • Київ <-> Вінниця
    • Шарага
Re: Вірші українською.
« Reply #187 : Грудень 24, 2023, 19:43:19 »
Цитувати (виділене)
Як просто було жити в час застійний!
Брехали менше навіть супостати.
Щоб голод вгамувать інформаційний 
Читав я все, що тільки міг дістати.
Тепер же правду годі відшукати,
Хоч в Інтернеті нам доступно все!
А аналітиків – не перерахувати!
І всіх несе, несе,  несе, несе!
Чи вірно ми в майбутнє шлях обрали?
Де та благословенна старина,
Коли на вуха лиш лапшу чіпляли?
Тепер затоплюють потоками лайна.
…Якщо я не учений, не політик,
Якщо митці – теж не моя сім’я,
То може, я як інші – аналітик?
А що? Якщо вони – то й я!
(Знову Коля)
Russian warship, go fuck yourself!

Offline Солоха

  • *****
  • Повідомлень: 9847
  • Karma: 5913
  • Стать: Жіноча
  • Я не крило, я дзьоб
Re: Вірші українською.
« Reply #188 : Січень 15, 2024, 19:17:16 »
І коли він збирав свої зуби
На підлозі в чужому холодному домі
Прийшли всі скривавлені жінки його роду
Сіли навчіпочки хитали головами
Дивились прозорими очима
А потім Софія простягнула м'якиш
Захований між скам'янілими пальцями
Секлета обгорнула рани
Зжовкле весільне мереживо із скрині
робило боляче шкірі
Вона дула на рани щоб вгамувати біль
От і згодилось нарешті мереживо з посагу
Оляна гострила ножа
Витирала його рукавом
Тішилась що встигла спритно сховати
І ще одна без імені і без обличчя
Спочатку мовчала а потім почала просити
Не бійся бийся гризи зубами біжи
Не здавайся дитинко спробуй вижити
А стара Ївга з попелястими косами
Нічого не казала читала свою молитву
Може її молитва цього разу когось спасе
Скривавлені жінки його роду
Тримали його серце
Не давали йому зупинитись
Тримали його голову
Не давали їй  покотитись
Тримали його тіло
Не давали йому зломитись
Він рвонув розбиваючи стіни і двері
Рубаючи голови і ланцюги
Скривавлені жінки його роду
Розправили плечі усміхнулися
Софія Секлета Оляна Ївга і та
що без імені і без обличчя
Пішли собі далі на небо
Куди йому поки не треба
Куди вони його не візьмуть

@Зоя Казанжи

Online Марика

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 455
  • Karma: 523
  • Стать: Жіноча
  • Варшава
Re: Вірші українською.
« Reply #189 : Січень 28, 2024, 19:02:00 »
Олена Білозерська

ОСТРІВ ЗМІЇНИЙ

Море, каміння, вітри і руїни -
Острів Зміїний.
Спека, горіле залізо і міни -
Острів Зміїний.
Місце початку великого зламу
Вражої схеми.
Місце народження древнього храму
Й вічного мему.
Місце народження солі і сили,
Солі і сили.
Місцезнаходження попелу й пилу -
Острів Ахілла.
Місце, що знало тюрбани й корони,
Кладезь бездонний,
Закам'янілий навік в обороні
Стовп прикордонний.
Майже казкове в своїй далечіні
Місце почину.
Кожен плавзасіб сканує очима -
Дивиться, чий він.
Хвилі морської предивні відтінки,
Ніжні світанки.
ФАБи здувають зі скель, як пір'їнки,
Кинуті танки.
Жодних дерев, тільки кущиків трішки,
Вибиті вишки.
Тут без людей виживають успішно
Кури і кішки.
Півень стрічає своїм "кукуріку"
Сонце одвіку.
Ми переможемо зграю без ліку,
Темну і дику.
Промінь лягає на скелі і скалки
Кожного ранку.
Ми потримаємо, міцно і палко,
Їх за горлянку.
Море безмежне і дні неосяжні,
Ночі тривожні.
Ми не святі, але все-таки справжні,
Непереможні.
Море, каміння, вітри і руїни -
Острів Зміїний.
Спека, горіле залізо і міни -
Острів Зміїний.

https://www.facebook.com/bilozerska/posts/pfbid02oTj9AowUXzGpAfi2dpr7FqTo55SuZCqyWfpFEVck9JFcBfB3iXQA3tDV5wizotRql

Offline Leto

  • ****
  • Повідомлень: 356
  • Karma: 141
  • Leto in Nl
Re: Вірші українською.
« Reply #190 : Січень 28, 2024, 23:20:38 »
Які щемливі вірші  :(

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 7025
  • Karma: 12819
  • Стать: Жіноча
Re: Вірші українською.
« Reply #191 : Лютий 09, 2024, 08:16:46 »
Vasyl Mulik
Скинувши обладунки після чергового бою,
Всядеться у посадці, умовно-прикритий РЕБом,
Відкриє бляшанку "Red Bull" замурзаною рукою...
Йому двадцять три. І він - штурмовий демон.
"Мультикам" передпліччя волого тьмяніє багряним -
З пальців спадають важкі сургучеві краплі...
І риється поруч у рюкзаку втомлений медик-ангел -
Худеньке руде дівчисько з очима кольору сталі.
Ангел шипить змією і матюкається стиха:
"Не напасешся на вас турнікетів, ви, придурки шалені!"
Демон мружиться безтурботно... Злизує сніг відлига,
Лютневе повітря напалмом горить в легенях.
Очі - смола із гарячою лавою - навпіл.
Серце - реактор. Лють - у активній зоні.
Поки руку йому бинтом перемотує ангел -
Він гортає список контактів у телефоні.
Душі ворожі - демон скидає до пекла.
Ворожі тіла - землі на поталу лишаються.
Демон всміхається - ікла в бездонне небо.
Небо у відповідь - знову чомусь не всміхається.
У демона пара контузій і пара татуювань,
Вдома сестричка і мама. Вітчим - у "сорок сьомій".
У демона - жодних рефлексій. У демона - жодних вагань.
У демона - орден "За мужність"... І до срібла всивілі скроні.
Демону хочеться спати... А ще - "біг-мак" і додому...
"Додому"... Так ніжно здригаються передсердя...
Демон про це не скаже. Не скаже ніколи й нікому...
Демон сьорбає свій "Red Bull", станцювавши бачату зі смертю.
#мулікпише

Offline Солоха

  • *****
  • Повідомлень: 9847
  • Karma: 5913
  • Стать: Жіноча
  • Я не крило, я дзьоб
Re: Вірші українською.
« Reply #192 : Лютий 18, 2024, 17:53:00 »
Бачиш, за небом холодні дерева,
між віттями сни?
Бачиш на гілці червоного лева –
спить до весни?

Бачиш, його перебиті ключиці,
знесилений рик?
Бачиш, чатують голодні лисиці
неподалік?

Бачиш, круки затулили пів світу –
хмару без меж?
Бачиш, розкидані плити граніту,
і не збереш?

Бачиш, з-за обрію білі дракони
віють крильми?
Бачиш, замерзлий рубіж оборони?
То ми.

Anatoliy Anatoliy

Offline invariant

  • *****
  • Повідомлень: 7786
  • Karma: 3621
  • Стать: Чоловіча
  • Київ <-> Вінниця
    • Шарага
Re: Вірші українською.
« Reply #193 : Лютий 29, 2024, 19:54:45 »
Не те щоб зовсім згоден...
Цитувати (виділене)
Вільний переклад Макаревича, хоч може й не на часі...
***
Досить уже істерики,
Досить множити треш.
Більше немає Америки,
Та і Європи теж.
Жить на межі карти випали,
Два розділять  світи.
Значить, з тим, кого вибрали,
Будемо далі йти.
Будемо між людей своїх
Нових героїв шукать.
Ставить на ноги дітей малих,
Полеглих бійців ховать.
Гризтись в фейсбуці чи твіттері,
Гудить чужих і своїх.
Лаяти всіх правителів
І знов обирати їх.
Світ став схожим на вегана.
Скільки б не грала сурма
Більше немає Рейгана,
І Черчіля теж нема.
А нам робити найкращою,
Тим, хто іще в строю,
Потом і кров’ю нашою
Землю политу свою.
М.Фесун
Russian warship, go fuck yourself!

Online Марика

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 455
  • Karma: 523
  • Стать: Жіноча
  • Варшава
Re: Вірші українською.
« Reply #194 : Березень 02, 2024, 21:45:06 »
Діти в дворі обговорюють кількість снарядів для передової.
Двірник розмітає незʼїдену снігом сіль.
На поверхах десь хтось декламує вірш Горової.
Буде тобі, враже. Буде тобі. let it be!

Вибиті вікна замінюють, мабуть, вже втретє.
Новинами замість тєліка знов керують старші жінки.
На колінах все частіше не на освідченні, а при смерті.
Буде тобі, враже. Буде тобі. let it be!

Дівчатам все важче дивитися в очі хлопцям.
Це як відчувати вже неіснуючих кінцівок біль.
І хоч ніхто не певний ввечері, що зранку побачить сонце…
Буде тобі, враже. Буде тобі. let it be!

Любов до своїх корелюється до ворога злістю.
А це вірна ознака того, що ми досі живі.
І вкотре твої вірші хтось перетворить на пісню.
Буде тобі, враже. Буде тобі. let it be!

Ruslan Gorovyi

Online Марика

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 455
  • Karma: 523
  • Стать: Жіноча
  • Варшава
Re: Вірші українською.
« Reply #195 : Березень 18, 2024, 12:39:39 »
Справедливість загинула. Торік. У Бучі.
Помирала страшно, у вогні, зґвалтована...
Вони ж теж чиїсь діти? Так. Діти. Сучі.
Після пологів - варто було б відразу закопувати...

Польовою дорогою, вночі, під обстрілом
Тисне на газ Надія - позаду важкий трьохсотий...
"Тільки б довезти!" - шепоче та хреститься поспіхом...
Від батальйону Надії - залишилось меньше роти.

Любов волонтерить - дрони, пікапи, броніки -
Майже порожній офіс у середмісті Львова.
Лікує безсоння тістечками з "Верóніки",
Лікує тривогу канабінольними смолами.

Віра - майже осліпла від хлорпікрину -
Байдуже ловить сирени розпачливі звуки.
Вірі так само болять її незагоєні стигми -
Та цей біль фантомний - у Віри відірвані руки.

Ненависть та Гнів одягли арамідні комбези -
Ріжуть турбінами простір хижі сталеві примари -
Під крилами - смерть, замість душ - біонічні протези -
Ненависть та Гнів польоти виконують парою.

Правда - в піхоті. Ну де б іще бути Правді?
Видали "AR-ку" - Правда не може натішитись.
Правда і "AR-ка" - у кривди стоять на заваді.
Правда і "AR-ка" - єдине, що всім нам залишилось.

Не знає жалю, не згадає ніколи про милість.
Тиша. Світанок. Улюблений "триста-восьмий".
Згадуючи свою старшу сестру - Справедливість,
Крізь оптичний приціл на ворога дивиться Помста.

Vasyl Mulik

Online Марика

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 455
  • Karma: 523
  • Стать: Жіноча
  • Варшава
Re: Вірші українською.
« Reply #196 : Березень 24, 2024, 10:01:45 »
Vasyl Mulik
6 min  ·
Небеса цієї країни - тісні від стрімкого металу,
Ескадрильями душ перекриті повітряні траси.
Знову і знову людей заганяє в підвали
Закритий повітряний простір - небо воєнного часу.

Касетними гронами смерті важчають небокраї,
Персеїди білого фосфору креслять новий Зодіак.
Галасливі асфальтні міста - стишуються, завмирають,
Сирени скорботно віщують про хвилі ракетних атак.

І піднімаються - вкотре - примарні зенітні щити,
І дюралеві хижаки запускають серця-турбіни.
Пекло форсажних камер рве атмосферні фронти,
Азартний та праведний гнів займає місця у кабінах.

Кришталь небесної тверді спалахує колами Данте,
Рясніють екрани локаторів мітками-метастазами,
Осатаніло ревуть березневі коти - "Гепарди" -
Шиють реальність липким павутинням трасерів.

Та попри хаос, що панує в повітрі глевкому,
Всупереч полум'ю, крізь кордони, моря, країни -
Повертаються вперто - тільки б до рідного дому -
Небесні кочівники, втомлені вирієм пілігріми.

Ні гіроскопів, ні компасів, ні інерційних систем -
Цим древнім маршрутом з країв африканської спеки
Їх непохитно прадавній інстинкт веде -
Назустріч ракетам додому летять лелеки.

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.