Доречі, моя вчителька української у донецький школі чомусь вважала, що сполучник «і» є більш російським ніж українським (прямо вона так не казала, але з контексту сприймалося так, принаймі мною), тому перевагу віддавала «й» та «та». Мені це так запало, що я й зара це пам’ятаю - кожного разу, коли треба вжити сполучник, руки не бажають писати «і» ))
Після того, як стала більше вживати письмову українську, прочитала декілька статей про сполучники, й в них нічого такого не шлося стосовно «і», але дитяча травма
глибоко засіла.
Тому, якщо бачити, що я постійно вживаю «й» замість «і» - виправляти не треба, я й сама знаю.