Alina Akulenko
24 июня в 23:35 ·
Як невдобно вийшло....
Відмикаю хвіртку на дачі - і натикаюся на сусідку: вона рве вишні в моєму саду.
Ой, як невдобно вийшло, як невдобно.
- Добрий день, а що ви тут робите? - питаю так ввічливо, що самій не віриться, що так умію.
- Та оце дитина компоту вишневого попросила. А у нас нема вишень. Дитина у мене маленька зовсім. Зовсім маленька.
Я стараюся не помічати відерця літрів на сім, на дві третини заповненого вишнями. По-моєму, компоту має вистачити на цілі дитячі ясла, причому - на тиждень.
- А як ви сюди потрапили?
- Та оце через паркан перелізла. Там, де ото нижче.
Мені чешеться язик спитати, а чи вперше ви лізли через мій паркан і чи тільки за вишнями лазили. Але стримуюсь - і натомість уточнюю:
- А як назад планували? З відром через паркан незручно...
- Так ми домовилися з чоловіком, що я його наберу, і він підійде під паркан і забере відро....
- А.... - кажу задумливо я, бо вже не знаю, що ще питати. - Ну, бачите, як добре, що я приїхала. Тепер Ви можете вийти через хвіртку.
І тут сусідка стривожено дивиться на мене і каже:
- Так я ще відро не дорвала.... а може, ви поможете мені. Удвох таки швидше буде?
P.S. Коментарі під цим постом можна видавати окремою книжкою. Вони вартують не одного відра вишень )))
