1
Піквікський клуб / Re: Чепиножки
« Остання відповідь від Eney Вчора в 22:13:42 »Цитувати
Моє покоління - воно начебто відносно й не таке «давнє», всі ми ще досі - «хлопці й дівчата». Але ми носії такого унікального життєвого досвіду й такої «культури», якої більше немає, і, сподіваюся, ніколи не буде.
Моя донька - доволі зріла людина. Вона народилася ще за Радянського Союзу, хоч і за кілька тижнів до його безславної загибелі. В неї в самої вже двоє дітей.
Але навіть вона від подиву роззявляє рота, коли я згадую, що в моїй молодості, аби купити «джінси», треба було здати державі 20 кілограмів коріння болотяного аіру.
Були такі магазини, які торгували «дефіцитом» за лікарські рослини.
Тобі давали довідку про зданий аір, і ти отримував священне право купити заморські штани. Ну, й за гроші, само собою. Не за сам аір. Аір давав тільки можливість витратити власні кошти.
І ми з матірʼю тиждень лазили в болоті по самі вуха, аби назбирати того чудо-зілля.
Потім зʼясувалося, що ми зібрали не той «аір», не кондиційний. І ми його віддали нутріям.
Якась, сука, неймовірна, абсурдна тотальна КНДР. Кін-дза-дза… І рожеві штани. Ку!
Як не дивно, я вже тоді якимись генетичними фібрами душі і своїм куцим розумом розумів, що це - неправильно. Що це велике приниження самого статусу - Людини! Її вродженої гідності.
От, прикиньте, що вам зараз, сьогодні знадобилися джинси! То треба йти не в інтернет-магазин, а роздягаться до трусів, і лізти в копанку на тиждень! І не за ті штани, які хочеться, а - які є!
Це - антиутопія! Орвелл!
І це - кінець ХХ століття!
Якщо розповісти цю історію через сто років, хто в неї повірить?
- Ніхто!
Скажуть: не утріруйте!…