Реальних (бойових) частин для повномасштабного вторгнення на той час не було.
Я не знаю що саме ти називаєш "повномасштабним вторгненням". Але я знаю, що без обмеження на "іхтамнєт" Росія могла би ввести в Україну в кілька разів більше сил, ніж то було в реальності, підтримавши їх силами авіації, флоту та ОТР. Вважати таке вторгнення "повномасштабним", чи ні - діло вже друге.
Окрім казарм треба ще мати склади, паливні сховища, госпіталі... Їх також на той час також не було (а зараз до речі все це вже є).
Це все було на території РФ, хоч і не впритул до кордонів, але діяти війська мали на теріторії України, де цього не було і бути не мало.
Військові кажуть що були готові...
Україна двічи стикалася з введенням регулярних сил РФ у більш-менш значній кількості. В серпні 2014 та у січні-лютому 2015. Обидва рази ЗСУ зазнали поразки. Але військові кажуть, що були готові до стримання в кілька разів більших сил, підтриманих силами авіації, флоту та ОТР. Авжеж, авжеж...
Але зараз ми обговорюємо не гіпотетичне вторгнення, а наслідки підпису під Мінськими угодами... І вони не гіпотетичні а цілком реальні.
Мінські угоди були дуже зручним політичним інструментом, яким сторони намагались тиснути одна на одну. У України це виходило краще ніж у Росії, адже у порушенні Мінських угод на Заході (в рішеннях ПАСЄ наприклад) звинувачували Росію, а не Україну. І навіть санкції якісь на Росію накладали.