Автор Тема: Вірші українською.
 

Offline massii

  • ****
  • Повідомлень: 400
  • Karma: 593
Re: Вірші українською.
« Reply #60 : Червень 12, 2015, 12:27:00 »
Леся Литвинова
Я, конечно , предпочла бы, что б моя пятнадцатилетняя дочка писала о любви и цветочках... Но я очень ее люблю. За то, что она такая. Рано повзрослевшая. Надежная. Чувствующая чужую боль. Моя.

Поліна Патріотка

Повземо... Бункер не далеко.
Ховаєм тіло від орди.
Нас морить сонце, жарить спека.
І літо - в гостях у біди.

Повземо.. Ні, не видно краю..
Летить душа... - у височінь.
Від болю, від біди... злітаєм.
Ми більше не кидаєм тінь.

На вас ми дивимось із неба.
Згадайте, браття, любі, нас...
Не забувайте нас, не треба..

Ми дуже сильно любим вас.

10.06.15.

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 7026
  • Karma: 12821
  • Стать: Жіноча
Re: Вірші українською.
« Reply #61 : Червень 13, 2015, 13:19:48 »
http://www.glazovoj.ru/kumiada.html

ПРО СЕКЛЕТУ І ГАЗЕТУ


Голова сільради Сидір Півторакожуха
Якось, випивши, Секлеті відкусив піввуха.
Це обурило до того й потрясло Секлету,
Що вона послала скаргу в обласну газету.
Звідти скаргу переслали голові райради.
Голова її направив до сільської влади.
Прочитав уважно скаргу Півторакожуха
І в газету відписався: «Секлета — брехуха!»
Потім листа надіслала Секлеті газета.
Було в ньому написано: «Шановна Секлето!
Не підтвердилися факти, значить, ви — брехуха.
Ви самі собі відгризли половину вуха».

Offline IMXO

  • *****
  • Повідомлень: 1523
  • Karma: 590
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #62 : Червень 30, 2015, 17:06:04 »
Спека в степу, яструб у леті,
скрипить розчахнутий клен,
жук-олень повзе по моєму береті
галантний, як джентельмен.
Оскому набила губна гармошка -
ніяк не виходить блюз.
Сьогодні я сам не свій трошки,
трошки чогось боюсь.
Можливо, хтось цілить мені у спину:
на війні як на війні.
Я вчора, можливо, убив людину...
а можливо і ні.

Роман Семисал
13.06.2015

Offline massii

  • ****
  • Повідомлень: 400
  • Karma: 593
Re: Вірші українською.
« Reply #63 : Липень 04, 2015, 18:46:49 »
Іван Багряний був заарештований 16 квітня 1932 року в будинку “Слово” (м.Харків) за  звинуваченням у контрреволюційній пропаганді та агітації. Півроку перебував у в’язниці, в камері самотнього ув’язнення, а з 1933 р. –  у засланні на Далекому Сході. 1936 р. він тікає і живе нелегально. Думками Багряний зі своєю Батьківщиною, що знайшло відображення у вірші “Рідна мова” (1937 р.).

        Рідна мова

       Мово рідна!
       Колискова
материнська ніжна мово!
Мово сили й простоти, –
Гей, яка ж прекрасна Ти!
 
Перше слово –  крик любови,
Сміх і радість немовляти –
неповторне слово “Мати” –
Про життя найперше слово…
 
Друге слово – гімн величний,
Грім звитяг і клекіт орлій,  –
Звук “Вітчизни” неповторний
І простий і предковічний…
 
Ну, а третє слово – “Мила” –
Буря крові, пісня рвійна
І така, як пах любистку,
І така, як мрійка мрійна…
 
Перейшов усі світи я,
Є прекрасних мов багато,
Але першою, як Мати,
Серед мов одна лиш ти є.
 
Ти велична і проста.
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мова – пісня колискова.
Мова – матері уста.

Хабаровськ, 1937



"Ми є. Були. І будем ми!

Й Вітчизна наша з нами."


(Іван Багряний)

Offline massii

  • ****
  • Повідомлень: 400
  • Karma: 593
Re: Вірші українською.
« Reply #64 : Липень 08, 2015, 10:45:53 »


Усе моє, все зветься Україна. Ліна Костенко

Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
« Останнє редагування: Липень 08, 2015, 10:54:30 від massii »

Offline Elsewhere

  • Administrator
  • *****
  • Повідомлень: 18159
  • Karma: 12187
  • Стать: Жіноча
  • Київ, столиця Гобітону
Re: Вірші українською.
« Reply #65 : Липень 14, 2015, 22:13:19 »
Наталка Сняданко
Цитувати (виділене)
перша доба відколи в сім’ю приходить повістка
триває неприродньо довго
наче остання ніч із покійним дідусем
у сільській хаті
ти не провела тоді цю ніч разом із усіма
повернулася додому після парастасу
втомлена після
і кількох безсонних ночей у потязі
тепер не знаєш як воно було під ранок
про що говорили про що мовчали
як уперше розповідали про те
що жінки в сільському шинку
вирішили не брати грошей за поминки
бо дід достатньо там залишив за життя
дід пройшов війну
почав у п’ятнадцять
приніс контузію
коли закінчувалася горілка і гроші
пив одеколон і бензин
минула вже майже доба
а тобі і досі боляче
від того що довідалася про все від сусідки
чоловік відповів у скайпі коротко
що у нього все норм
що так взяв повістку хоча поштарка
пропонувала сказати що не застала його вдома
казала що першу ніхто не бере
і навіть після цього не передзвонив
не подумав що це потрібно
взагалі не подумав
що і як буде тобі казати
щоб менше боліло
ввечері намагався розігрувати невимушеність
ніби нічого не трапилося
жартувати готувати вечерю
відмахуватися від незручних питань
як тепер бути з відпусткою і
що тепер буде з кредитом
як платити за квартиру взимку
хто допомагатиме хворій мамі
яка не виживе на пенсію
а обидва сини пішли
і залишили по двоє дітей
ти мене не розумієш – повторював
ось кум мене розуміє
звичайно думала ти
кум розуміє
ображено відмовчувався
потім дратувався
щось придумаєш
у країні така ситуація
ти не повинна так казати
ти намагаєшся уявити
як зміниться ситуація
якщо він теж принесе з війни
контузію і посттравматичний синдром
який треба буде підливати горілкою і бензином
якщо лікар
не захоче зауважити усіх його діагнозів
і того що він бачить тільки на одне око
мабуть скаже
це ж не заважає вам водити машину
і подумає
стріляти теж не заважатиме
ти намагалася спробувати подивитися
на ситуацію з іншого боку
як радив він і знайти у ній щось
позитивне
уявити собі як озиратимуться ваші діти
за схожими на тата чоловіками
і проситимуть сусіда підкачати колесо на ровері
як затулятимуться мов від каміння
від слів що на море цього року не вийде
попри те що вже все спакували
уявити якими виростають діти
якщо занадто рано
усвідомлюють що в житті
батьків бувають важливіші речі
ніж їхнє дитинство
палимо танки з ночі до ранку

Offline Elsewhere

  • Administrator
  • *****
  • Повідомлень: 18159
  • Karma: 12187
  • Стать: Жіноча
  • Київ, столиця Гобітону
Re: Вірші українською.
« Reply #66 : Липень 19, 2015, 21:04:59 »
На двух языках
Цитувати (виділене)
Борис Херсонский
***
чем чаще я получаю
предупреждения издателей
литературных журналов
о том что присылаемые мною стихи
должны быть свободны от политики
и нужно считаться с реальностью

тем чаще я думаю
нужно посчитаться с реальностью
как можно скорее
прежде чем свобода от политики
не превратится в позорное рабство
прежде чем благоговение перед жизнью
не превратится в раболепие перед пиджаком и галстуком
прежде чем личная охрана репутации политика
не применит оружие массового вырождения

я думаю также о верлибре
свободном стихе
где нет ни рифмы ни ритма ни знаков препинания
ни камней преткновения
ни политики то есть
искусства жить в полисах и мегаполисах
искусства жить в подчинении
вовремя приходить на работу
нажимая кнопку или делая запись в журнале

я также думаю о родном языке
похороненном на поле боя
с помощью саперных лопаток
рядом с противопехотными минами
и осколками разрушенной жизни

**
чим частіше я отримую
попередження видавців
літературних журналів
про те що вірші якi надсилаються мною
повинні бути вільні від політики
і що треба рахуватися з реальністю

тим частіше я думаю
що потрібно порахуватися з реальністю
як можна швидше
перш ніж свобода від політики
не перетвориться на ганебне рабство
перш ніж благоговіння перед життям
не перетвориться в раболіпство перед піджаком і краваткою
перш ніж особиста охорона репутації політика
не застосує зброю масового виродження

я думаю також про верлибр
вільний вірш
де немає ні рими ні ритму ні знаків пунктуації
ні каменів спотикання
ні політики тобто
мистецтва жити в полісах і мегаполісах
мистецтва жити у підпорядкуванні
вчасно приходити на роботу
натискаючи кнопку або роблячи запис в журналі

я також думаю про рідну мову
яку поховано на полі бою
з допомогою саперних лопаток
поряд з протипіхотними мінами
і уламками зруйнованої життя
палимо танки з ночі до ранку

Offline Elsewhere

  • Administrator
  • *****
  • Повідомлень: 18159
  • Karma: 12187
  • Стать: Жіноча
  • Київ, столиця Гобітону
Re: Вірші українською.
« Reply #67 : Липень 22, 2015, 08:37:03 »
Переклади Шекспіра, власна версія:
Вот это да!  :clapping: :clapping: :clapping:
палимо танки з ночі до ранку

Offline massii

  • ****
  • Повідомлень: 400
  • Karma: 593
Re: Вірші українською.
« Reply #68 : Вересень 21, 2015, 10:01:46 »
Hanna Cherkasska
Цитувати (виділене)
Петрарка перевернувся б у домовині, якби побачив, що делікатні, тендітні сонети творив І. Світличний серед концтаборового бруду, матюччя, «у клоаці, бо де взяти інших декорацій?»
http://uahistory.com/topics/famous_people/2658



Ще паморозь терпка, шпичаста,
Мов бите шкло, іскриться скрізь,
Та світ гойднувся – і почався
Стриптиз осяяних беріз.
На тлі небес, мов на екрані,
В рясній траві, як на воді,
Берези!.. Молоді та ранні,
До щему в серці – молоді.
За листом листик елегантно
Під ноги ронять: впав? Не впав?
І вигинаються... Погляньте
На віртуозно плавні па!
А шиї гнуться лебедино,
Під струмом віт пружинить стан...
Божисто витончене диво,
І диву гідний маєстат!
І незбагненно, як це поруч
З магічним таїнством беріз
Дуб-нелинь, товстокора покруч,
Іржавим панцирем обріс.

Іван Світличний (народився на Донеччині в селі Половинкине Старобільського району Луганської області 20 вересня 1929 року)

Cпойлер
« Останнє редагування: Березень 27, 2016, 21:43:48 від massii »

Online Чиби

  • *****
  • Повідомлень: 14724
  • Karma: 9209
  • Стать: Жіноча
  • Disce pati
Re: Вірші українською.
« Reply #69 : Січень 24, 2016, 02:00:12 »
Сергій Жадан

Бої без правил— заробіток святих,
коли суддя щось кричить і натовп затих.
І молоді апостоли б’ються
проти місцевих,
себто проти чужих.

І Ісусу теж намотують бинти на кулаки,
і виштовхують в коло, ніби у води ріки,
і проти нього стоїть юний вантажник,
і, вітаючись, не подає руки.
І коли Ісус падає на циркове сукно,
коли зісковзує в пекло, кудись на дно,
тіло його стає ламке, мов хліб,
а кров — суха, як вино.

Але хтось кричить йому в спину: «Давай, зберись!
Згадай усе, що ти говорив нам колись!
Якщо ти не встанеш, про це дізнаються всі,
відразу й скрізь!

Підіймайся й бийся, як умієш лиш ти!
Вали цю наволоч! Не давай йому звідси піти!
Кожна твоя перемога —
ще один крок до мети!

Жодного прощення тим, хто боявся між рік і трав!
Жодної ласки Господньої, жодних прав!
Давай, ти ж стільки разів
падав і помирав!

Вони всі тут — зрадники й слабаки!
В них замість совісті — зябра,
замість крил на спині — плавники!
Вали їх, Спасителю, рань об них
кулаки!

Вали їх за їхню слабкість і їхні плачі!
Вали за те, що вони про все забувають вночі!
За те, що вони дивляться на власну смерть,
мов глядачі!
Вони все одно не слухають ні нас, ні тебе,
їх ніщо не врятує, їх ніщо не гребе,
знищуй їх, Господи, доки вони самі
не винищили себе!

Знищуй їх за їхню продажність і їхню лінь,
за їхню зсученість, що залягла в кожному з поколінь,
за хитрість, яку вони вплітають
до своїх молінь!»

...І він підіймається, і спльовує чорну кров,
підіймається, потім падає, потім підіймається знов,
і вантажники шепочуться, ну ось, знову
смертю смерть поборов.

І валить правим прямим просто під дих!
За кожне із заподіяних ними лих!
Оскільки бокс — справді справа завзятих
і молодих.

І юний вантажник, вилітаючи із життя,
встигає йому подякувати, тішачись, як дитя,
мовляв, блажен, хто вірить
у спасіння і забуття.

І апостоли прикладають йому рушник до лиця,
і говорять, що вірили йому до кінця.
І той, хто ставив на нього,
ставить далі
так само —
на досвідченого бійця.

("Месопотамія", 2014 р.)

Offline Спудей

  • *****
  • Повідомлень: 662
  • Karma: 274
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #70 : Січень 24, 2016, 08:57:00 »
Переведiть мене через майдан,
Туди, де бджоли в гречцi стогнуть глухо,
Де тиша набивається у вуха.
Переведiть мене через майдан.

Переведiть мене через майдан,
Де все святкують, б'ються i воюють,
Де часом i себе й мене не чують.
Переведiть мене через майдан.

Переведiть мене через майдан,
Де я спiвав усiх пiсень, що знаю.
Я в тишу увiйду i там сконаю.
Переведiть мене через майдан

Переведiть мене через майдан,
Де жiнка плаче, та, що був я з нею.
Мину її i навiть не пiзнаю.
Переведiть мене через майдан.

Переведiть мене через майдан
З жалями й незабутою любов'ю.
Там дужим був i там нiкчемним був я.
Переведiть мене через майдан.

Переведiть мене через майдан,
Де на тополях виснуть хмари п'янi.
Мiй син тепер спiває на майданi.
Переведiть мене через майдан.

Переведiть...
Майдану тлумне тло
Взяло його у себе i вело ще,
Коли вiн впав у центрі тої площi,
А поля за майданом не було.

Віталій Коротич

Offline Спудей

  • *****
  • Повідомлень: 662
  • Karma: 274
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #71 : Січень 24, 2016, 08:58:48 »
Старші питають Фому:
«Скажи, Фомо, чому
ти кожного разу будуєш церкву,
а отримуєш на виході
чергову тюрму?

І сидиш в цій тюрмі,
де навіть слідчі німі,
чекаючи, що зійде те, що не сіяв
у мерзлому ґрунті по довгій зимі.

Скажи, Фомо, чому
ти готовий вірити будь-кому,
але не хочеш слухати власного серця,
яке переганяє цю лють німу?»

А Фома відповідає так:
«Вважайте, що я останній мудак,
але так як ви несете свою віру,
хіба що вбитих виносять
під час піхотних атак.

Ви ж не думаєте взагалі,
як нам виглядати на вашому тлі,
як після вас нам лишатися жити,
тим більше – як нам лежати в землі.

Ось ви за ним ідете,
спів його тихий, а волосся густе,
але як йому вірити, коли я знаю,
що з цього каміння нічого не зросте?»

«Та ладно, – кажуть старші, – Фомо,
а для чого ми тут стоїмо?
Для чого зазираємо йому в обличчя
з надією, наче сліпі в трюмо?

Думаєш, нас не вбиває,
скільки розпачу містять його слова,
як він однім дарує віру,
а іншим лише громадянські права?

Просто, Фомо, не бійся, не бійся.
Страх у серці – найжорстокіший вбивця.
Страх позбавляє тебе любові.
Він не боїться – і ти не бійся.
Страх не лишає тобі надії,
він діє на того, на кого діє.
Страх – це не пам’ять про те, що минуло,
А відсутність віри в майбутні події».

«Ладно, – говорить Фома, –
віра ніколи не приходить сама,
віра – як форель, на яку полюєш
і тримаєш по тому руками обома,

Хай тепер б’є хвостом,
лускою зблискує над блок-постом.
В мене є лише те, що я тримаю в долонях.
Так само ось із вашим Христом.

Ви самі вірите лише тоді,
коли він втішає вас у біді.
Легко вірити, коли з вами поруч
хтось радиться з мертвими і ходить по воді».

А старші кажуть: «Фомо,
а з чого ми живемо?
З того, що небо працює, мов машина,
і в надійних руках аварійне кермо.
Ти теж можеш вірити, Фомо, вір,
оскільки жоден демон і жоден звір
не позбавить тебе твого права на віру,
доки ти маєш мову і зір.

Говори про довгі жнива,
про почуті підлоти і побачені дива.
Неважливо, чи при цьому хтось тебе почує,
головне, чи знайдеш ти потрібні слова».

І старші стоять над ним,
діляться справжнім і головним,
говорять, як глухонімі зазвичай
говорять із іншим глухонімим.

Протягом довгих років
життя половлює боржників
і робить із атеїстів та клерків
місіонерів та чоловіків:

йти в одній із ватаг,
писати знамення на прапорах,
вірити в те, у що насправді не віриш,
не боятись того, що вганяє в страх.

Жадан


Offline Ксанка

  • *****
  • Повідомлень: 8473
  • Karma: 2224
  • Стать: Жіноча
  • Одесса
Re: Вірші українською.
« Reply #72 : Лютий 05, 2016, 11:12:46 »
Улюблений вірш Кіплінга, в улюбленому перекладі Сверстюка.

Як вистоїш, коли всі проти тебе -
Упали духом і тебе клянуть,
Як всупереч усім ти віриш в себе,
А з їх зневіри також візьмеш суть;
Якщо чекати зможеш ти невтомно,
Оббріханий - мовчати і пройти
Під поглядом ненависті, притому
Не грати цноти ані доброти;

Як зможеш мріять - в мрійництво не впасти,
І думать - не творити думки культ,
Якщо Тріумф, зарівно як Нещастя,
Спримеш як дим і вітер на віку;
Якщо стерпиш, як з правди твого слова
Пройдисвіт ставить пастку на простих,
Якщо впаде все, чим ти жив, і знову
Зумієш все почати - і звести;

Якщо ти зможеш в прориві одному
Поставить все на карту і програть,
А потім - все спочатку, і нікому
Про втрати навіть слова не сказать;
Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили
Служити ще, коли уже в тобі
Усе згоріло, вигасло - лишилась
Одна лиш воля - встоять в боротьбі;

Як зможеш гідно річ вести з юрбою
І з Королем не втратиш простоти.
Якщо усі рахуються з тобою -
На відстані, яку відміриш ти;
Якщо ущерть наповниш біг хвилини
Снагою дум, енергією дій,
Тоді весь світ тобі належить, сину,
І більше: ти - Людина, сину мій.
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!

Offline Няма Донецкая

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 13722
  • Karma: 5604
  • Стать: Жіноча
Re: Вірші українською.
« Reply #73 : Лютий 06, 2016, 17:02:50 »
Я тут залишу маленький віршик мого батька про Олену Степову. Це після того, як я їм книжку привезла:
ОЛЕНІ  СТЕПОВІЙ
Олена Степова луганська жінка
Хоч мову нецензурну і вжива.
Це щира і правдива українка
І Україна завдяки таким жива.
Змете всіх ополченців Україна,
Втечуть російські банди за кордон.
Дурдом Народу Русского загине,
А з ним й новоросійський Лугандон.
"Кстати, ты заметил, что этот мир полон людей, которые совершенно уверены, что прекрасно понимают, что происходит с остальными?" Макс Фрай

Online Чиби

  • *****
  • Повідомлень: 14724
  • Karma: 9209
  • Стать: Жіноча
  • Disce pati
Re: Вірші українською.
« Reply #74 : Травень 12, 2016, 00:09:48 »
У жінок цього селища місія непроста:
пильнувати, щоб жодна сестра не зганьбила хреста,
ані мужа, ні роду, городу, худоби, двора.
І ногами не вперлась, коли помирати пора.
У жінок цього селища вдача покірна й легка:
тихо ріжуть корову, яка не дає молока,
тихо трусять колиску під співи нічної сльоти,
тихо судять сестру, що не вміє упряжку тягти.
У жінок цього селища в грудях -- осине гніздо,
а на тім'ї -- пташине, а в тілі -- нудьга до судом.
Очі цілять без промаху, дбаючи ревно про те,
щоби раптом від рук не відбилась яка із сестер.
У жінок цього селища -- вічна по колу хода,
білі плями на сірому: крижма, віночок, фата
і невдовзі остання сорочка, найлегша за всі,
аби вільно ступати у ній по небесній росі.
У жінок цього селища змінюються імена
і спливають обличчя, і дні висихають до дна.
І насуплена дівчинка із ланцюжком золотим
заступає на варту, яку їй довіку нести.

Юлія Мусаковська

Offline Smoke

  • *****
  • Повідомлень: 3784
  • Karma: 2151
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #75 : Серпень 16, 2016, 11:59:35 »
Найближчий до оригиналу переклад Осiннего Дня Рiльке:

Осінній день
(Переклав Михайло Москаленко)

Час, Боже! Йде велике Літо в путь.
Окрий же тінню сонячний годинник,
І хай вітри твої на доли дмуть.

Звели останнім кетягам одно:
Дозріти. Довшого вділи їм строку
Для стиглості, щоб солодощі соку
Перебродили на важке вино.

Бездомному вже дому не знайти.
Самотній — самоти вже не здолає,
Не спатиме, читатиме, листи
Писатиме чи вийде в парк брести
Алеями, де листя опадає.
А если что-то нужно объяснять, то ничего не нужно объяснять.

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 7026
  • Karma: 12821
  • Стать: Жіноча
Re: Вірші українською.
« Reply #76 : Серпень 29, 2016, 08:48:32 »
КОРЕКТНА ОДА ВОРОГАМ
Мої кохані, милі вороги!
Я мушу вам освідчитись в симпатії.
Якби було вас менше навкруги,—
людина може вдаритись в апатію.
Мені смакує ваш ажіотаж.
Я вас ділю на види і на ранги.
Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж,
мої гантелі, турники і штанги.
Спортивна форма — гарне відчуття.
Марудна справа — жити без баталій.
Людина від спокійного життя
жиріє серцем і втрачає талію.
Спасибі й вам, що ви не м’якуші.
Дрібнота буть не годна ворогами.
Якщо я маю біцепси душі —
то в результаті сутичок із вами.
Отож хвала вам!
Бережіть снагу.
І чемно попередить вас дозвольте:
якщо мене ви й зігнете в дугу,
то ця дуга, напевно, буде вольтова.
© Ліна Костенко

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 7026
  • Karma: 12821
  • Стать: Жіноча
Re: Вірші українською.
« Reply #77 : Жовтень 28, 2016, 09:42:00 »
У запічку гномик плямкає.
Цвіркунчик завів руладу.
Тихенько цокнула клямка —
бабуся іде із саду.
Глуха сінешна акустика.
За лиштву чіпляються айстри.
Бабуся скидала хустку
І ставала біла, як айсберг.
А я, діждавшися мужньо,
Не зводжу з неї очей.
А хатка, як біла мушля,
На самому дні ночей.
Жаринка в печі зачаєна,
Сніпка перевесло туге…
Таке все тоді звичайне,
Таке все тепер дороге!
#Ліна_Костенко #ЛінаКостенко #Ліна #Костенко

Offline Kaa

  • *****
  • Повідомлень: 3024
  • Karma: 4554
  • Стать: Чоловіча
  • Жидомоскальский укр
Re: Вірші українською.
« Reply #78 : Жовтень 28, 2016, 14:56:43 »
Як це я минув цю тему...
Мені останнім часом дуже до вподоби Роман Семисал - актор, музикант, доброволець, ну і, зрозуміло, поет.

Це - моє улюблене:

Коли скінчиться війна
і стане тихо аж лунко,
повернеться син додому,
а до матері - сон,
губи наші затерпнуть
від трунків і поцілунків,
і буде ранок рожевий,
наче казковий слон.
Коли замовкнуть гармати
і зникне у череві холод,
я уткнуся у шибку
посивілим чолом
і слухатиму сусідське
фортепіанне соло,
злившись зі звуками тілом,
як у дитинстві - з Дніпром.
Коли непотрібними стануть
берці, брехня і ліки
і пережите стане схожим
на гротеск,
я в переході зустріну
молодого каліку,
закутого у форму,
ненависть і протез.
Коли оця м'ясорубка
поросте травою і міфом
і смішними здаватимуться
рефлекси і дежавю,
я буду цілитись в когось
тільки гітарним грифом,
коли скінчиться війна...
і, звісно, якщо доживу.

А це - з нового:

Блякне харизма,
довшають фрази,
вростає вітчизна,
як метастази,
і просіює щось наосліп
тебе на породу, попіл і послід.
Минулого клаптик,
як карта надалі,
а далі - галактик
вогненні спіралі,
а ближче - кружляння, прозріння, падіння
додолу, додому...до одуріння.
Ось уже стали
рівновеликі
старі ідеали
й нові черевики,
та тягне тебе іще до людини
вечірнє багаття і запах дитини.
Ти - просто далекий
нащадок примата,
дарунок лелеки,
блукаючий атом,
вишукуєш смисли, потоки і фази
і ловиш екстази крізь метастази.
Praise the Lord and pass the ammunition
And we'll all stay free

Offline mxm

  • *****
  • Повідомлень: 22534
  • Karma: 8965
  • Стать: Чоловіча
  • Одесса
Re: Вірші українською.
« Reply #79 : Листопад 22, 2016, 11:34:07 »
Сергій Жадан [офіційна сторінка]
Цитувати (виділене)
З випаленими очима й залізом в ключиці
жити далі потрібна вагома причина.
І вона говорить йому, дивлячись в застиглі очниці:
не хвилюйся – тепер я буду твоїми очима.

Я завжди зможу дати якусь пораду.
Я оповідатиму, яка погода.
Я тебе надто люблю, щоби казати неправду.
Твоє небажання жити – просто погорда.

А він відчуває, що в тілі його забагато металу,
А він знає, як чорно буде йому до кінця його віку.
А він чує голоси тих, хто виходить з вокзалу.
А він знаходить сльозу, торкнувши мертву повіку.

І каже: тоді розкажи мені, чого я не бачу?
З чого зараз складається небо над нами?
Скажи, як ти переконуватимеш мою душу незрячу?
Скажи, як домовлятимешся з моїми снами?

Ти не бачиш, - говорить вона, - як нам бракує удачі,
як вперто протоптують стежку ранкові трамваї,
а ще не бачиш, як постаріли ті, кого ти бачив,
і як забувають про тих, кого вже немає.

Я зможу, - говорить вона, - бути легкою, як видих,
бути як звір, що нікому не вчинить кривди.
Єдине, чого не зможу –
зробити так, щоби ти забув про своїх загиблих,
щоби тобі не снились ті, хто ніколи не прийде.

…І навіть якщо ця зима буде тривати роками,
навіть якщо світ болітиме кожним вдихом –
будь його диханням і руками,
будь голосом його, будь його сміхом.
Маєш тепер бачити за тих, хто не бачить,
Маєш тепер любити за тих, хто не любить,
Цієї зими навіть дерева стоять, неначе
вони теж втомилися, вони теж, як люди.
Будь продовженням його збитих пальців,
будь закінченням його довгих речень.
Зимове небо над вами вранці
складається з доказів і заперечень.

Online Чиби

  • *****
  • Повідомлень: 14724
  • Karma: 9209
  • Стать: Жіноча
  • Disce pati
Re: Вірші українською.
« Reply #80 : Березень 26, 2017, 18:50:28 »
+ + +

І ти водив полки, і займав міста,
і влітку 14-го тобі було 35.
Скільки вас залишилось? Двадцятеро зі ста.
Ті, що вижили, зазвичай погано сплять.

Три роки тому ти міняв світ.
Правив його, мов учнівський диктант.
Світ не може складатися лише з поразок та бід,
не може складатися лише з утрат.

Його можна чогось навчити, ніби пса,
його потрібно вправити, наче плече.
Три роки тому ти відчував, як горять небеса,
як ріка серед чорної ночі тече.

Три роки тому формувались полки,
літо лише народжувалось і жило,
і плесо форсованої вами ріки
спалахувало на сонці, мов пташине крило.

Три роки тому смерть брала твій слід,
гіркота стояла в мові, як сік у стеблі.
Щоранку тобі сниться світ –
ламаний тобою,
зрозумілий тобі.

Світ не може складатися лише з нарікань.
Світ не мають наповнювати страхи.
Серед ночі тече ріка, тече ріка.
Летять птахи серед ночі, летять птахи.

Сергій Жадан

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 7026
  • Karma: 12821
  • Стать: Жіноча
Re: Вірші українською.
« Reply #81 : Квітень 04, 2017, 12:00:13 »
Найкращі українські скоромовки!

* * *
Бабрились в брудній баюрі
Два бобри брунатно-бурі:
— Правда, брате бобре, добре?
— Дуже добре, брате бобре!

* * *
Бабин біб розцвів у дощ,
Буде бабі біб у борщ.

* * *
Босий хлопець сіно косить,
Роса росить ноги босі.

* * *
Варка варила вареника,
Василь взяв вареника.
Варка Василя варехою.
Василь Варку вареником.

* * *
Вередували вереднички,
Що не зварили вареничків.
Не вередуйте, вередниченьки,
Ось поваряться варениченьки.

* * *
Дзижчить над житом жвавий жук,
Бо жовтий він вдягнув кожух.

* * *
Ішов Прокіп, кипів окріп,
Прийшов Прокіп — кипить окріп,
як при Прокопі так і при Прокописі і при Прокопенятах.

* * *
Їхав Прокіп мимо кіп.
Лічив снопи по три копи:
Одна копа ковпаком,
Друга копа ковпаком,
Третя копа ковпаком.

* * *
Коса косить - бруса просить,
Косар Герасим погострив - клин окосив.

* * *
Кричав Архип, Архип охрип,
Не треба Архипу кричати до хрипу.

* * *
Летів горобчик, сів на стовпчик,
Прибіг хлопчик, утік горобчик.

* * *
Летів горобець через безверхий хлівець,
Вхопив гороху без червотоку,
Без червоточини, без прачервоточини.

* * *
Пік біля кіп картоплю Прокіп.

* * *
Прийшов Прокіп, налляв окріп.
Іде Гаврило — ще не зварилось.
Прийшов Денис — налляв сім мис.
Прийшов Тарас — з’їв все нараз.

* * *
Серед корчів корч найкорчакуватіший.

* * *
Синку, принеси синьку.
Принеси синьку, Васильку.

* * *
Сів шпак на шпаківню,
Заспівав шпак півню: —
Ти не вмієш так, як я,
Я не вмію так, як ти.

* * *
Семен сіно віз - не довіз:
Лишив сани - узяв віз.

* * *
Ти, малий, скажи малому
Хай малий малому скаже,
Хай малий теля прив’яже.

* * *
У садочку барвінок,
На барвінку — втінок.
Заберімо втінок,
Вирвімо барвінок.

* * *
Ходить квочка коло кілока,
Водить діточок коло квіточок.

* * *
Хитру сороку спіймати морока,
А на сорок сорок — сорок морок.

* * *
Цей ковпак зроблений не по-ковпаківськи.
Треба його перековпакувати, щоб він був перековпакований.

* * *
Як місили тісто в місті,
Усе місто стало в тісті.

* * *
Бук бундючивсь перед дубом,
Тряс над дубом бурим чубом.
Дуб пригнув до чуба бука —
Буде букові наука.

Offline Polosatovna

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 1996
  • Karma: 990
  • Стать: Жіноча
Re: Вірші українською.
« Reply #82 : Квітень 04, 2017, 14:07:42 »
Вчера узнала, что песня "Човен" группы Один в каное это оказывается на стихи Франка. :i_am_so_happy:

Online Чиби

  • *****
  • Повідомлень: 14724
  • Karma: 9209
  • Стать: Жіноча
  • Disce pati
Re: Вірші українською.
« Reply #83 : Квітень 10, 2017, 02:29:41 »
Наталія Гейман

вимикаю як можу розум
залишаю з інстинктів гірші
забуваю потрохи прозу
покидаю сирими вірші

замальовую ноти чорним
затушовую карти білим
замість сили плекаю спротив
замість волі плекаю віру

резервую на потім зброю
викидаю назовсім якір
зостаюсь сам на сам з собою
вирізаю з-під шкіри знаки

Online Чиби

  • *****
  • Повідомлень: 14724
  • Karma: 9209
  • Стать: Жіноча
  • Disce pati
Re: Вірші українською.
« Reply #84 : Травень 05, 2017, 21:24:39 »
+ + +

Півжиття прожити в готельних кімнатах.
Дивитись, як місяць висить на циркових канатах.
Слухати, як відпустивши свої химери,
уві сні розмовляють місіонери.

Вітер з ночі – застуджений і терпкуватий.
Жити з простим проханням не турбувати.
Жінки, не поспішаючи, йдуть на ранкову месу.
Напиши мені колись на готельну адресу.

Сходяться на центральній площі шляхи господні.
З ночі в готелі прокидаються найбільш самотні,
найбільш закохані й найбільш темнолиці.
Жінки від дощу ховаються в темній каплиці.

І одна говорить до іншої, тихо, мов при арешті:
напевно, цього року все скінчиться нарешті.
Напевно, - відповідає їй інша, - все скінчиться, напевно.

Напиши мені про те, що все було недаремно.
Напиши мені про те, що ти встигла забути.
Напиши, як у літку лікуватися від застуди.
І ще напиши про тих, хто опинився в скруті.
З ночі в готелі плачуть зраджені і забуті.

Зранку зрушує тишу сміх прибиральниць.
І ти ховаєш солодке яблуко в ранець.
Мучаться від безсонь циркові артисти.
Лишається півжиття, щоби про це розповісти.

Сергій Жадан

Online Чиби

  • *****
  • Повідомлень: 14724
  • Karma: 9209
  • Стать: Жіноча
  • Disce pati
Re: Вірші українською.
« Reply #85 : Червень 08, 2017, 00:49:34 »
+ + +

І тоді митник записав до книги моє ім’я.
- Чия це смужка землі, Господи?
- Нічия.
Відстань звідси додому – єдина величина.
Я шепочу вві сні:
Галичина, Галичина.

Я з тієї частини світу, де горять ліси,
де немає мови – є лише голоси,
де смерть щоранку перетинає кордон,
де з богом тебе поєднує шкільний коридор.

Там і до церкви йдуть, аби припасти до його щоки.
Там за мною досі плачуть заміжні жінки.
Там на села падає сніг зернами кришталю.
Там залишилось все, що я люблю.

Впиши мене до своєї книги, апостоле темноти.
Мою особу підтвердять морські кити.
Світиться білим камінням церква нічна.
Повторюй, апостоле, за мною:
Галичина, Галичина.

Стояти на цій землі, в своєму гурті.
Ще стільки потрібно встигнути в цьому житті:
навчити абетки довколишню дітвору,
полюбити землю, в якій помру.

Напиши про мене так: зимове взуття,
сіра сорочка,
довге життя,
темні очі, зубні коронки, шрам на щоці,
порядковий номер наколотий в таборі на кулаці.

А внизу допиши:
немає вини
в тій любові, яку несуть усі вони,
в тій печалі, яка за ними стоїть,
в пам’яті, яку вони проносять між століть.

Жодної вини,
жодного зла.
Жодного непотрібного ремесла.
Вписаний в книгу, будеш літерою в псалмі.
Діти виростуть, прочитають усе самі.

Сергій Жадан

Offline Кіндрат Калистратович

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 38699
  • Karma: 23439
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #86 : Червень 17, 2017, 21:48:02 »

Offline Кіндрат Калистратович

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 38699
  • Karma: 23439
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #87 : Червень 17, 2017, 21:55:12 »

Offline Кіндрат Калистратович

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 38699
  • Karma: 23439
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #88 : Липень 20, 2017, 20:45:54 »

Може й не вірш, але майже. Хай буде. :)
текст
Цитувати (виділене)
Сергій Притула - офіційна сторінка
Зайшло дівча в спортзал.
З порогу тихо привіталось, але ніхто уваги не звернув. Всі зайняті були собою та й музика лунала гучно. Лиш тренер стримано їй відповів кивком та показав на бігову доріжку. Пішла до неї так, як кажуть у народі, «не йде, а пише»! Струнка, волосся зібране в косу і як сарна гнучка, здалеку видно!
Пішла неспішним кроком, та чим далі то все швидше й швидше. Росою вкрилося чоло. Зійшла з доріжки й розпустила косу. Стріпнула головою, по плечах розпустивши густі коси. І наче б і не сталося чогось такого, та враз її помітили усі.
Тихенько припинились балачки у залі, всі якось дружно перейшли у ту його частину, де дівчина гантельки взяла в руки. А руки, наче дві лозини, тендітні, довгі, сплелися в одну, за голову гантельку опускають. Старається дівча й не помічає, що козаки, всі як один, навколо неї наче яструби шугають. Той походжає гордо, як павич, той, наче індик випинає груди, а той набрав собі стільки млинців на штангу, що ледь’му очі не вилазять! Усе довкола промовляє, мовляв, дивись-но, чічко, які довкола легіні та й без уваги пропадають.
Повисолоплювали хлопці язики, слину вже не встигають витирати. А милуватись, слава Богу, було чим. Юні перса крізь майку випирали, немов невільники, що рвалися з галери на свободу. Сідниці, з кожним присіданням, примушували козаків зітхати скрушно, а ніжки… про ніжки ті могли б співати пісню кобзарі, але не було поряд ні бандури, ані кобзи, та й кобзарів, звичайно, не було.
Були слабкі та немічні створіння, що мускусом заповнили спортзал, забувши про свій прес і тріцепс, і навіть про свій дельтовидний м’яз. Пропав і страх і сором, їм на заміну хіть прийшла. І погляди ті хтиві вже стали помічати й інші молодиці у спортзалі. Лиш не вона. Та тільки до моменту, коли для вправи не підійшла до дзеркала. І там відбилося усе: і погляди, і пошепки оцінки, і смакування, і навіть жести непристойні.
Вмить зашарілася! Із ямочками щічки вкрилися рум’янком, від зайвої уваги якось незручно стало і збилось дихання, за гирю зачепилася ногою та ледь не впала. Зі всіх боків підбігли хлопці, чи все гаразд і чи не треба допомоги? А та не знає, де подіти очі…
Йшла зі спортзалу, тримала голову високо! Тримала спинку рівно, бо знала, що витріщаються на неї через вікна харцизяки! Ніщо не видавало хвилювання, ніхто й не знав, як десь у грудях, дрібненьким тактом билися литаври серця.
Прийшла додому. Матір з порогу бачить, що вернулась геть зовсім не такою, як ішла. «А що там, дівко, у спортзалі? Бува, не залицялись хлопці?» - пита у доньки. А те дівчисько ховає посмішку в долоньці: «Та що ви, мамо! Тим бугаям тільки гантелі в голові!» - І очі десь убік відводить. А очі ж мамі не набрешуть!
«Дивись на неї! Прийшла, як кицька, що сметани гладущик з’їла! Ти б так ото з науки, з інституту з такою пичкою приходила – ціни б тобі не було! - трохи промовчала і знову: - Завтра підеш?»
- «Піду!» - і чкурнула у кімнату.
Матір зітхнула, подивилася услід, потім на дзеркало свій погляд перевела і враз, без зайвої на те причини, стріпнула головою, по плечах розпустивши густі коси.

Offline Кіндрат Калистратович

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 38699
  • Karma: 23439
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #89 : Липень 25, 2017, 14:36:27 »

Cпойлер
Цитувати (виділене)
А скажи - Модільяні був ідіот? -
допитувалась вона,
коли я вправними, як у піаніста, пальцями
вигравав на засмаглих персах.
- Такий же ідіот, як і всі в цьому світі, -
повчав я, обіймаючи
успокоєні вибухи її сідниць.
- Розумієш, старий, я часто думаю
про незвичайність мистцтва.
Це зайва розкіш.
- Так, мистецтво - то завше надмір, -
відповідав, виціловуючи коліна.
- Але надмір лише й рятує нас від убогості.
Смертним полишається єдине:
бодай маленький надмір -
У вірі,
у звичках,
у смаках,
просто - в примхах.
- Так, моя маленька. Саме так.
Ти як завжди говориш діло, -
повторював,
клацаючи зубами од пристрасті.
- А коли в нас народиться доня,
ми кластимем їй в узголів'я тільки троянди, -
охриплим голосом проказувала вона.
- Так. В узголів'ї і неодмінно -
троянди, - не своїм голосом
я погоджувався покірно.
- Яка докучлива муха -
дзижчить і дзичжчить.
Убий її, любчику.
Автор Василь Стус
Читає Andriy Lyubka
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2005132936433079&id=1906352409644466

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.