Автор Тема: Истоки истории
 

Offline Чиби

  • *****
  • Повідомлень: 14720
  • Karma: 9209
  • Стать: Жіноча
  • Disce pati
Re: Истоки истории
« Reply #390 : Вересень 02, 2019, 13:56:37 »
Но надо быть ущербной сукой и считать ущербными читателей, чтобы,
исходя из невозможности обосновать точное количество жертв
делать вывод об отсутствии самого факта их огромного количества.
Ты прав. Но есть один момент. В мире огромное количество ущербных людей, которые считают, что если погибло, скажем, не 6 миллионов, а 1 миллион, то это уже как бы и не трагедия. Как пример -- на ФЭРе своими глазами видела, как на основании того, что Солженицын завышал цифры репрессированных, делается вывод: "Вы всьо врети, не было никаких масштабных репрессий. Да, конечно, где-то кое-где у нас порой, но вот прямо такого масштаба, чтобы об этом стоило говорить, не было". Поэтому она права в том смысле, что с цифрами в отношении трагедий нужно быть очень аккуратными.

Offline sergk1

  • *****
  • Повідомлень: 9975
  • Karma: 1744
  • Стать: Чоловіча
  • Хортиця
Re: Истоки истории
« Reply #391 : Вересень 02, 2019, 14:06:31 »
В мире огромное количество ущербных людей, которые считают, что если погибло, скажем, не 6 миллионов, а 1 миллион, то это уже как бы и не трагедия.
Так у тому й питання що ця аффтарка  :girl_dance:  - якраз з цього кодла.

Offline Чиби

  • *****
  • Повідомлень: 14720
  • Karma: 9209
  • Стать: Жіноча
  • Disce pati
Re: Истоки истории
« Reply #392 : Вересень 02, 2019, 14:09:41 »
Так у тому й питання що ця аффтарка  :girl_dance:  - якраз з цього кодла.
Тут я не сперечаюсь.

Offline kolyan68

  • *****
  • Повідомлень: 1819
  • Karma: 415
  • Донецк, Украина
Re: Истоки истории
« Reply #393 : Вересень 02, 2019, 15:27:14 »
При всей предвзятости автора - которая явно вытекает из ее биографии - в одном она точно права: бездумное повторение явных фейков или ошибок только вредит делу. Если оппонент легко определяет недостоверность информации - он сразу же об этом заявляет, и тогда подрывается доверие к сказанному и тому, кто сказал.
То, что история любой страны мифологизирована - это понятно. С этим смысла бороться нет - но надо аккуратно подходить к процессу. И отсекать заведомо недостоверные факты. Например - лет 7-10 назад появлялись материалы о ключевой роли казаков в осаде Дюнкерка 1646 года и гибели в засаде УПА высокопоставленного немецкого деятеля Виктора Лютце в 1943 году. Второе легко опровергается фактами (Лютце погиб в автокатастрофе в Германии), с первым - сторонники этой версии вроде еще трепыхаются, но реальных доказательств нет. Хорошо, что в принципе данные события никуда дальше особо не пошли, и в официальный исторический дискурс не вошли. Вот на такой глиняной основе национальную историю строить не стоит.

P.S. погуглил - это я поторопился с комплиментами. Зеленский вроде на День Независимости в речи вспомнил про Дюнкерк. Ну... молодцы, чего уж тут. (((   

Online Solmir

  • *****
  • Повідомлень: 4632
  • Karma: 3515
  • Стать: Чоловіча
  • Киев

Offline Kaa

  • *****
  • Повідомлень: 3024
  • Karma: 4554
  • Стать: Чоловіча
  • Жидомоскальский укр
Re: Истоки истории
« Reply #395 : Вересень 20, 2019, 14:13:15 »
Кто такие интеллигенты

Цитувати (виділене)
В древнем Риме основной силой государства была армия. И служили в этой армии все граждане Рима. Если ты не служишь или не работаешь на армию Рима, то ты не гражданин Рима и не римлянин, соответственно. Вот и вся система Римского государства.

Римская армия, в свою очередь, состояла из легионов, легионы из когорт, когорты из центурий, центурии из манипул. Отсюда и понятие !манипулировать». Легион состоял из 5 когорт, когорта из 10 центурий, центурия из 10 манипул, манипула из 10 легионеров.

Исходя из этого, можно рассчитать численный состав легиона — это 5.000 воинов. Воины внутри легиона разделялись на новичков, обученных, опытных, ветеранов и элиту.

Новички составляли обычно первую когорту, во второй когорте сражались воины, побывавшие в сражении, в третьей когорте сражались воины, побывавшие в нескольких сражениях, в четвёртой когорте сражались воины, за плечами которых целые кампании. И, наконец, пятая когорта или, по-другому, «непобедимая когорта» или «последняя тысяча».

Это когорта состояла из самых опытных воинов, воинов, за плечами которых были не только компании, а целые войны, и вступала в бой эта когорта в самый решающий момент схватки и именно она решала исход сражения.

Эта когорта никогда не отступала без приказа — она побеждала противника или погибала! Потому она и называлась «непобедимой», т.к. её нельзя было победить. Её можно было только уничтожить.

А уничтожив последнюю когорту легиона — противник уничтожал весь легион, т.к. основной костяк легиона — это именно те воины, которые и были хранителями орла легиона. Так вот, именно воины последней когорты легиона и назывались в древнем Риме интеллигентами.

Почему же эти воины назывались интеллигентами, т.е. «понимающими»?

А очень просто. Этим людям не надо было ничего объяснять, они сами всё знали и понимали, что им делать, и когда делать. Им не надо было объяснять как построиться черепахой; им не надо было объяснять когда поднимать щит, а когда нет; им не надо объяснять, как разомкнуть строй и, как его сомкнуть, им не надо объяснять когда им надо достать гладий, а когда работать пилумом.

Эти воины сами всё знали, всё понимали, и именно поэтому их называли понимающими, т.е., интеллигентами.

И именно в этих воинах была сокрушающая мощь Рима. Из этих воинов набиралась преторианская гвардия и когорты сената. Быть интеллигентом, то есть, воином последней когорты, считали за честь для себя патриции, сенаторы, трибуны, цензоры, преторы и т.д.

То есть, быть воином последней когорты — значит быть профессионалом в военном деле высочайшего класса, быть достойным плечом к плечу сражаться рядом с лучшими людьми Рима и это значит быть самому — представителем лучших людей Рима.

Интеллигенция — это становой хребет Римской Империи. Интеллигенция — это скелет римского общества. Интеллигенция — это то, на чём стоял Рим.
Praise the Lord and pass the ammunition
And we'll all stay free

Offline Smoke

  • *****
  • Повідомлень: 3784
  • Karma: 2151
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #396 : Вересень 20, 2019, 15:26:44 »
В древнем Риме основной силой государства была армия. И служили в этой армии все граждане Рима. Если ты не служишь или не работаешь на армию Рима, то ты не гражданин Рима и не римлянин, соответственно. Вот и вся система Римского государства.
Ну брехня же уже во втором предложении.
А если что-то нужно объяснять, то ничего не нужно объяснять.

Offline Garfield

  • *****
  • Повідомлень: 9100
  • Karma: 5424
  • Стать: Чоловіча
  • Nederland
Re: Истоки истории
« Reply #397 : Вересень 20, 2019, 16:20:25 »
В древнем Риме основной силой государства была армия. И служили в этой армии все граждане Рима. Если ты не служишь или не работаешь на армию Рима, то ты не гражданин Рима и не римлянин, соответственно. Вот и вся система Римского государства.
Ну брехня же уже во втором предложении.
Ну, перечитал автор Хайнлайна - перемешалось в голове...  :grin:
Homo homini felis est.

Offline kolyan68

  • *****
  • Повідомлень: 1819
  • Karma: 415
  • Донецк, Украина
Re: Истоки истории
« Reply #398 : Вересень 20, 2019, 16:25:48 »
В древнем Риме основной силой государства была армия. И служили в этой армии все граждане Рима. Если ты не служишь или не работаешь на армию Рима, то ты не гражданин Рима и не римлянин, соответственно. Вот и вся система Римского государства.
Ну брехня же уже во втором предложении.
Кто вообще автор сего опуса? Там такая лютая дичь написана по организации римской армии, что даже не знаю - как такое комментировать.

P.S. текст по инету ходит минимум с 2013 - при этом постят его всякие ватноновороссы.

Offline Kaa

  • *****
  • Повідомлень: 3024
  • Karma: 4554
  • Стать: Чоловіча
  • Жидомоскальский укр
Re: Истоки истории
« Reply #399 : Вересень 20, 2019, 16:48:44 »
Ну брехня же уже во втором предложении.
Ну, перечитал автор Хайнлайна - перемешалось в голове...
Кто вообще автор сего опуса? Там такая лютая дичь написана по организации римской армии
Ну, налетели...
А так хотелось себя настоящим интеллигентом ощутить... с гладиусом и в лорике сегментата. Взяли и обломали.
Praise the Lord and pass the ammunition
And we'll all stay free

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #400 : Листопад 18, 2019, 21:39:37 »
Цитувати (виділене)
На початку літа 1945-го року загін НКВС рейдував у верхів’ях Чорного Черемоша, вишукуючи бункери і криївки повстанців. У лісі совєти натрапили на ведмедицю з малям. Коротка черга і чекісти вже смакували ведмежатиною, нашвидкуруч спеченою на вогні. Гуцули, до речі, ведмежого м’яса не їдять через одвічне табу. Перелякане ведмежа втекло. Його ніхто й не переслідував. Через кілька днів голодне і знесилене ведмежа, що жалісливим скавулінням кликало матір, знайшла у лісі повстанська боївка «Хмари».

На постої стрілець УПА Василь Білінчук на псевдо «Сибіряк» (псевдо отримав через втечу із заслання в Сибіру) спробував нагодувати ведмежа пляшкою молока, і йому це вдалося. Ведмедик оклигав і прив’язався до партизанів. Ходив за ними, як песик, супроводжуючи боївку в непростих переходах. За звичайного життя ведмеді, в основному, харчуються рослинною їжею. Але повстанський їв те, що й партизани: хліб, кулешу, солодке і кисле молоко. Та через півроку прийшла зима. І ведмежа почало впадати у сплячку. Аби не залишати друга, Василь Білінчук ніс його на собі під час переходів.

Із цього періоду збереглося декілька унікальних світлин, на яких серед бійців УПА значиться і вже доволі великий ведмідь. Кремезний «Сибіряк» мав справді сибірське здоров’я, носив не тільки молодого ведмежа, а ще й кулемет Дегтярьова. Василь Білінчук, який виходив ведмежа, загинув у 1952-му році коли важко пораненим прикриваючи відхід боївки. Йому було всього 26 років. Того ж року в нього народився син — нині відомий український письменник Василь Портяк, автор сценаріїв до фільмів «Залізна сотня» та «Нескорений».

На світлинах повстанець Василь Білінчук разом із ведмежам в Карпатах під час переходу його боївки взимку 1945-го року.

Поширьте цю неймовірну історію, якщо вже дочитали до цього місця🇺🇦 Слава Україні

Джерело: kray.ridne.net
Світлини з сховку: Володимира Яким'юка



Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #401 : Листопад 19, 2019, 16:26:36 »
"Боже, якщо я вмру молодим, відправ мене до раю, у пеклі я вже був." Хорватський вояк. 90-ті.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #402 : Листопад 22, 2019, 22:37:00 »
Цитувати (виділене)
Невідомі фото Голодомору інженера Вінербергера
Радіо Свобода віднайшло у сімейному альбомі Вінербергера невідоме фото Голодомору в Харкові

22 ЛИСТОПАДА 2019, 15:23
Дмитро Джулай
https://www.radiosvoboda.org/a/nevidomi-photo-holodomoru-inzhenera-winerbergera/30286506.html?fbclid=IwAR14yJk1ir9g20-2fWlF8G8_Mhg6bfY9uynorAQfl2Ykmg3A0D5VfR-hXXg

Offline Старина Z

  • *****
  • Повідомлень: 41886
  • Karma: 31805
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #403 : Листопад 23, 2019, 00:34:42 »
Cпогади Маляренко Марії Іванівни, уроженки с.Любимівка (тоді – Воздвиженське) Вишгородського району Київської області:

«Я хочу розповісти про трагедію мого роду і свою власну долю. Мій рідний край, де я народилася і де могилки моїх дідів, бабусь та родини, край колись квітучий, а тепер спустошений і забутий – 60 км від Києва і 40 км від Чорнобиля.

Cпойлер
Мої діди були хуторяни. У мого прадіда по матері, сільського писаря, було 11 дітей. Всі вони жили в селі Воздвиженське (нині Любимівка) Вишгородського району. В дідів моїх теж були великі сім’ї – шестеро, семеро дітей. Це була велика рідня – дружна, трудяща. Вони ростили не тільки хліб, а й дітей-хліборобів. Вважалося ганьбою видавати дівчину в чуже село чи брати невістку з іншого села…

І от весь мій рід нещасний розігнали по білому світу, вивезли з села. Мої діди не багаті були, але їх теж знищили поступово разом з тими, кого записали в куркулі. Мій дід по матері, Федоренко Петро Маркович, віддав все в колгосп і сам хотів працювати в гурті, але його не прийняли, занесли до списків на виселення.

Мій дід по батькові, Опанасенко Степан Миколайович, теж був хуторянином. Хуторяни одержали землю в нашому краю не кращу. Це були бідні грунти, пісок або болото, заросле чагарниками. У нас було три хутори по 10-15 садиб. Найкращий хутір – Німецьке, там були хазяї німці. Це були дуже хороші люди, вони культурно обробляли землю, і всі хуторяни у них училися. Другий хутір – Гали. Ніхто не знає, чому його так назвали. Це було 12 дворів. Розмістився хутір попід лісом на пустощі і болоті. Згодом Гали стали квітучою стрічкою попід лісом. Зазеленіли сади, заблищали ставочки. Багатодітні сім’ї вперше наїлися хліба, хоча ще й не мали чобіт.

В діда Степана була старенька хата і семеро дітей – чотири сини і три доньки. Були пара волів, пара коней, дві корови і декілька свиней. Достатку в домі не було. Хліба ледве вистачало. На всіх дітей були одні чоботи, взували їх по черзі. За хлів бігали босоніж по снігу. Дід трохи майстрував колеса і сані. Стало краще, коли підросли сини. Мій батько був старшим. Стала сім’я майструвати колеса, сани, бочки, ночовки, постоли і возити по першому снігу аж за Київ, у степ. Там міняли на зерно. Дома зерно продавали. Хлопці трохи одяглися, дівчат видали заміж. Одружився мій батько і залишився в старій хаті, а дід з бабою, двома синами і дочкою перейшли в нову збудовану хату. Але сім’ю прогодувати було ще важко. Пахотної землі було 2 гектари. Вся сім’працювала від темна і до темна. Хазяйство не ділили, жили однією коморою. Дід мріяв виростити на своєму полі пшеницю. Всю зиму готували посівне зерно, перебирали руками, розсипали по мішечках.

Зимою 1932 року хазяїв обклали великими податками – зерном і грішми. Стали продавати худобу, щоб внести податки. Весною почали в людей вигрібати зерно. Грошей не було щоб сплатити податки, прийшли забирати воли. Моя мати, 22-річна молодиця, мені тоді було 6 місяців від роду, не віддавала воли. Вона повисла на налигачі і впала під ноги волів. Один з комсомольців ударив її ногою. Коли вона піднялася, то кинула поліном навздогін грабіжникам. Матір судили, дали 5 років і відправили в тюрму в Одесу. Доки її везли до району, дуже били. І так я училась ходить і говорить в тюремному питомнику. Через рік батько викупив нас із тюрми, продавши на це корову і свиней.

Жити було все тяжче. Батько і дядьки Яків та Матвій продали материні, від покійної прабабки, сережки, купили коней і поїхали до Києва грабарювати. Моя мама з двома дітьми, дід Степан, баба Люба, Андрій (17 років) та Наталя (14 років) жили на хуторі. Була на дві сім’ї одна корова. Поле не було засіяне, хліба не було, його нам возили з Києва батько та дядьки.
Коли стали розкуркулювать, то дід не підходив під статтю – не було ні землі, ні худоби. Була тільки гарна хата. Одного зимового дня приїхало багато підвід і людей до дідової хати. Непрохані гості викинули з хати просто на сніг постелі і стали розбирати хату. Скриню з Наталиними подушками, рушниками та полотнами – посаг дівчини – поставили на підводу і вивезли. За один день розібрали і вивезли хату, наступного дня розібрали всі будівлі. Залишилися на подвір’ї тільки піч та груба. З них вирвали всі заслінки й дверцята. Навіть кулі соломи і геть усе сіно забрали. Корова стояла у нашому старому хліві , це і спасло її для сім’ї на всю зиму. По весні і її забрали…

Коли звістка дійшла до дядьків у Київ, вони вирішили у село не повертатися. Продали коней і помандрували аж у Казахстан – самі себе виселили. Увесь хутір Гали був зруйнований. Багатших вивезли, бідніші самі розбіглися. Всі будівлі зруйнували, а деякі спалили. Хутори німців теж зруйнували. А хутір Осикова з 15 дворів залишився. Там жила одна біднота. З них і появилися активісти-комсомольці. Один з них, Роман Приймаченко, і продав хату мого діда в село Ясногородка. За ті гроші було куплено кумачу для сільради і шкірянку для Романа…
Край наш лісовий, дров скрізь багато, та «активісти» не хотіли їх заготовляти, розбирали «куркульські» будівлі і палили. Адже зруйнувати легше, ніж збудувати.
Настала весна 1933 року. Посіяно було мало. Нашу хату оборали по самий поріг і засіяли ще восени житом. У нас не було і метра землі, щоб посадити городину. А кругом були незасіяні поля, вони заростали бур’янами.

Одного разу до нашої оселі прийшло кілька чоловік комсомольців і два міліціонери. Вони зробили обшук у хаті, забрали фотокартки дядьків і батька, зв’язали руки матері і повезли її з собою. Мені було три роки, сестрі – рік. В Димері, в районній міліції, матір тримали три дні. З неї знущалися, закладали пальці в двері, вимагали адресу дядьків і питали, де батько. Мати нічого не знала, нічого сказати вона не могла. Її відпустили додому. Коли матір повернулася, раптом вночі загорілася наша хата. Всі проснулися лише тоді, коли стали задихатися від диму. Андрій вибив вікно і викинув дітей і непритомну бабуню. Вся сім’я залишилася, в чому спала. Сусіди дали якусь стару одежину. Через кілька років мати дізналася від колишнього міліціонера Сагачка правду про ту пожежу. Так комсомольці хотіли спіймати моїх дядьків і батька. Вони думали, що батько і дядьки, дізнавшись про арешт і звільнення матері, вночі прийдуть додому. Постукать у двері вони побоялися і підпалили хату, а самі засіли в жито і спостерігали, хто з хати вискочить.

Через кілька днів у сільраду підкинуто записку, що батька вбито і де його знайти. Знайшов батька в лісі дядько Андрій через тиждень. Він був убитий, роздягнений до білизни, палець на руці відрубаний з каблучкою, яка не знімалася. Були вирвані золоті зуби. Батька похоронили в старій чужій одежі, просто прикрили, бо одягти вже не можна було. Через три дні схоронили і діда Степана. Андрій – 18-річний юнак – зліг після похорону, і його схоронили через кілька місяців.

Після похорону мати пішла світ за очі. Вона уже нічого не розуміла. Нас, діток, забрали чужі бездітні люди. Кругом був голод, люди їли коріння, листя липи, щавель. У річці, на болотах та озерцях було багато людей. Мати блукала два місяці. Десь в чернігівських лісах вона розшукала своїх батьків, які втекли від переселення. Вони там різали дрова, і ще дехто з наших хуторян там переховувався.

А тим часом у Києві батькова бригада грабарів шукала свого бригадира. Були в той час ще і хороші люди. Коли ці робітники взнали про смерть батька і долю його родини, то добилися виплати страховки. Він був застрахований на досить велику суму. За ці гроші мати купила стару німецьку хату на хуторі під лісом. Робітники в Києві зібрали для сім’ї трохи грошей і продуктів. Це спасло нас від смерті 1933 року. Вернулась мати, забрали бабу Любу та Наталю, які жили в чужих людей. На зиму 33-34 років повернулися з мандрів і дід Петро і баба Ганна – голодні й опухлі. Вони вернулись, щоб померти вдома.

По весні Наталка вийшла заміж і забрала бабу Любу. Мати подала заяву до колгоспу. Нам наділили землю біля хати. То була дуже гарна латочка землі. Німці вміли хазяйнувати. Картопляними головками і росточками засадили 20 соток, посіяли просо, гречку, ячмінь. Посадили капусту, огірки, кабаки. Насіння мати збирала всю зиму по зернині. Вона людям пряла і ткала полотна. Все в городі росло і визрівало. Ми раділи. Баба з дідом опухлими ногами ледве ходили, але носили воду з рівчака і поливали город. Мати від сходу до заходу сонця працювала в колгоспі. Дома з дітьми були старі. В матері було більше за всіх жінок труднощів… Та нас чекало нове лихо…».

Вічна пам'ять невинним жертвам червоної чуми

Взято отсюда: https://www.facebook.com/maks.pavlenko.98/posts/2593384240774842

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #404 : Листопад 23, 2019, 18:02:57 »

Цитувати (виділене)
7 років тому у селі Великі Крушлинці на Вінничині випадково відкопали скляну пляшку із просом. Зерно пролежало у землі 80 років.

Пляшку закопав під деревом Семен Побережняк.
Чоловік сховав ту пляшку в кінці свого городу під коренем осики, коли у селян 1932-го року масово забирали усе зерно з обійстя.

Навесні чоловік хотів посіяти це просо, щоб врятувати сім'ю від голоду. Та не зміг знайти зерно з-поміж інших дерев. Забув, куди сховав. До кінця віку жалкував. що не зробив мітки на дереві. Не пробачив собі, що тоді від голоду у нього померла донька Юстина і її троє дітей – дві дівчинки і хлопчик. Усі спухли з голоду.

Відкопав пляшку його правнук у листопаді 2012 року.

- В кінці городу пеньок осики мішав оранці. Почав його викорчовувати. Вдарив сокирою по кореню. Земля розпушилася і я побачив дно пляшки, - розповідав Роман Сорока. - Через скло помітив зерна проса. Таке чисте, ніби його щойно насипали. Зерна почорніли тільки в горловині. Дід мабуть щільно наштовхав його в пляшку. У той час мама стояла біля мене. Кажу: "Дивіться, знайшов золото!" А мама відказала, що ці зернятка колись були дорожчі за золото. Цим зерном можна було б половину городу засіяти.

Ця пляшка із зерном зараз виставлена в краєзнавчому музеї Вінниці.

Фото: Юрій Коваль

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #405 : Грудень 01, 2019, 08:11:38 »
Від Фінляндії до України. Нічого не змінилося.




Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #406 : Грудень 01, 2019, 08:34:08 »


Сосняком по откосам кудрявится
Пограничный скупой кругозор.
Принимай нас, Суоми - красавица,
В ожерелье прозрачных озер!

Ломят танки широкие просеки,
Самолеты кружат в облаках,
Невысокое солнышко осени
Зажигает огни на штыках.

Мы привыкли брататься с победами
И опять мы проносим в бою
По дорогам, исхоженным дедами,
Краснозвездную славу свою.

Много лжи в эти годы наверчено,
Чтоб запутать финляндский народ.
Раскрывай же теперь нам доверчиво
Половинки широких ворот!

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #407 : Грудень 14, 2019, 21:11:59 »
Цитувати (виділене)
Влад Бевх
20 год
Французские женщины хлестали по щекам и плевали в американских и британских солдат (французские «мужчины» тоже не отставали), а немцы пытались не дать толпе распоясаться и старались урезонить их пыл.

Что произошло? Почему такая картина стала возможной?

Состоявшаяся 6 июня 1944г. высадка англо-американских войск в Нормандии прошла для союзников очень успешно, но война есть война и

в течение первых недель боевых действий во Франции солдатам Вермахта всё таки удалось взять в плен некоторое число тысяч американских, британских и канадских солдат.

17 июля Немцы выгрузили из автобусов и грузовиков военнопленных американцев и англичан, прогнали их по улицам до парижского вокзала.

Реакция парижан была довольно мерзкой, складывалось ощущение, что по улицам ведут ненавистных агрессоров. Немцам пришлось даже осаживать особо ретивых, чтобы толпа не покалечила пленных.

Ну а вскорости парижане восторженно встречали освободителей (последнее фото)









Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #408 : Грудень 21, 2019, 20:06:54 »
Цитувати (виділене)
Helgi Sharp з Ol Sharp.
25 хв ·
Історичні світлини.
Відкриття українського павільйону на виставці “Століття прогресу” в Чикаго у 1933 році.
* * *
На офіційному прапорі Чикаго на білій смузі зображено чотири червоні шестикутні зірки. Кожна з них розповідає про найвидатнішу подію в історії міста. Четверта зірка приcвячується виставці “Століття прогресу” (1933-1934), яка принесла славу Чикаго, як третього найбільшого на той час міста світу. Свою вагому лепту у його розбудову та процвітання внесла українська громада.

На площі, що зайняла 427 акрів землі вздовж озера Мічіган, розмістились павільйони різних країн. І посеред них – павільйон "Україна".

Якщо брати до уваги політичну ситуацію в світі, то на той час – це був справжній героїзм відстоювати права неіснуючої на карті світу самостійної держави України. Мерією міста Чикаго в 1933 році від 14-ого по 20-е серпня було проголошено Український тиждень, а 19 серпня – Український день.

Проти планів побудови українського павільйону виступив тодішній посол СРСР в США Максим Літвінов. Організаційний комітет з побудови українського павільйону дав гідну відсіч послові, розпочавши збірку грошей по усіх країнах, де проживали українці. Кошторис будови виносив $20,000.00. На цей час це були великі кошти. Люди надсилали пожертви від 25 центів до $1.

Найбільш масовою була подія, що відбулася 16 серпня 1933 року – міжнародний конкурс красунь. Серед 25 учасниць – 18-ти річна українка Марія Любас отримала головну корону. Про це писали усі газети на своїх перших сторінках. Дівчину було короновано, як принцесу української діаспори.

Для дорослих вхід до українського павільйону коштував 50 центів, для дітей – 25 центів, а для тих, що приходили в вишиванках – вхід був безкоштовним.
* * *
Дякую Марію Климчак, кураторку Українського Національного Музею в Чикаго за надану інформацію.


Хор під керівництвом Юрія Бенецького, який успішно виступив під час виставки “Століття прогресу” 1933 року в Чикаго.


Павільйон української вишивки на виставці “Століття прогресу” 1933 року. Фото з архіву УНМ в Чикаго.



Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #409 : Січень 01, 2020, 18:57:36 »

Цитувати (виділене)
Орієнтовно 12-14 жовтня 1959 року) в Альпах зроблено  останню прижиттєву світлину Степана Бандери. Якраз напередодні вбивства провідника ОУН. Світлина – кольорова. На фото зліва направо – дочка Леся, дружина Ярослава, Степан Бандера, дочка Наталя та соратник

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #410 : Січень 29, 2020, 11:54:35 »
Цитувати (виділене)
Volodymyr Viatrovych
4 год
Неправда про Крути:
1. «Це чергова поразка».
Насправді українські військові виконали поставлене перед ними завдання і затримали наступ переважаючих сил ворога. При цьому завдали йому значних втрат.
Політичне керівництво скористалося затримкою більшовицького наступу на Київ і встигло підписати Брестський договір, який став міжнародним визнання УНР і основою отримання військової допомоги.

2. «Нещасні діти, яких послали на смерть».
Насправді серед 520 українських учасників бою крім юнаків (це не про вік, а про курсантів військових шкіл), були офіцери та вояки армії УНР (зокрема Вільного козацтва та Січових стрільців).
А щодо «нещасних, яких послали» - такий підхід принижує героїв Крут («Карпатської Січі», УПА, Небесної сотні, нинішньої війни). Вони були не безвольними вівцями, які йшли на забій. Їх жертва - свідома, і в цьому її найбільша цінність.
Не обкрадаймо їх посмертно, не змарновуймо їх подвигу. Так, їх загибель є трагедією, але водночас - перемогою.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #411 : Лютий 03, 2020, 22:12:19 »
Дєдьі поздравляли... Йшов четвертий місяць Другої світової війни.

Offline com

  • *****
  • Повідомлень: 1651
  • Karma: 69
  • Стать: Чоловіча
  • Львів
Re: Истоки истории
« Reply #412 : Лютий 13, 2020, 16:04:22 »
Цитувати (виділене)
Про те, чому застрелилися Скрипник і Хвильовий і чи було це їхньої реакцією на голодомор – у цьому випуску "Розсекреченої історії".
Дивився у повторі на ЮА:Донбас, потім знайшов на Ютубі.
https://www.youtube.com/watch?v=QNQ0oPSotTg


Також док. фільми транслюють на Еспресо та є на їх Ютубі.

Offline com

  • *****
  • Повідомлень: 1651
  • Karma: 69
  • Стать: Чоловіча
  • Львів
Re: Истоки истории
« Reply #413 : Лютий 15, 2020, 22:42:38 »
Непоганий документальний серіал.
https://www.google.com/search?client=firefox-b-d&q=Велич+і+падіння+Версаля
Транслюють на каналі КРТ, який є на супутнику.
Також частково є вбудовані (не Ютуб) англійські субтитри. Можна згадати англійську.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #414 : Лютий 18, 2020, 14:23:51 »






Цитувати (виділене)
Volodymyr Ariev
1 хв ·
Рецепт боротьби проти агресивної Росії відомий давно. Рівно 101 рік тому в "Свободі", газеті американських українців, була розміщена стаття про те, як перемогти російський більшовизм.

Тоді це було:
Перше - роззброєння червоної гвардії.
Друге - торгівельні обмеження.
Третє - просвіта, бо ідеї більшовиків добре ростуть на ґрунті невігластва.

Тепер майже те саме:
Перше - необхідність створення сильної армії на противагу російській.
Друге - ефективні міжнародні санкції.
Третє - просвіта, бо сучасні російські фейки і пропаганда теж добре ростуть на ґрунті невігластва.

Історію варто вчити. Інакше все закінчиться, як і минулого століття, коли не почули, а натомість усі проводили сеператні перемовини з більшовиками і чубилися між собою замість організації ефективного опору.

Деяким націям тоді вистачило одного разу наступити на граблі. Сьогодні вони в ЄС.

Offline Ellianna

  • *****
  • Повідомлень: 11182
  • Karma: 6930
  • Стать: Жіноча
  • Люблю читать чужие мысли
Re: Истоки истории
« Reply #415 : Лютий 29, 2020, 18:03:28 »
Польские ветераны второй мировой не участвовали в параде Победы в Лондоне в 1946 году из-за давления на британское правительство со стороны Сталина. Отсутствие поляков продолжалось до 2005 года, когда британское правительство формально извинилась за такие действия.
Sarcasm and compassion are two of the qualities that make life on Earth tolerable
Nick Hornby

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #416 : Березень 01, 2020, 11:45:36 »

Offline com

  • *****
  • Повідомлень: 1651
  • Karma: 69
  • Стать: Чоловіча
  • Львів
Re: Истоки истории
« Reply #417 : Березень 09, 2020, 15:02:59 »
Лекція Михальчишина про окупацію Львова та Західної України 1939

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #418 : Квітень 02, 2020, 13:47:36 »
З кухлем пива і мітким слівцем. Просто про важливе. Не знаю, як кому, а мені дуже зайшло. Це цілий цикл історичних посиденьок на тему давньої Русі -минулоріччя України. Багато чого не знав...
ЗИ: Це не перша частина і тому, кому цікаво, легко можна знайти й початок циклу.

Цитувати (виділене)
Чи можна придумати народ? Вигадати його мову та культуру? Чи реально зробити в рамках одного генерального штабу? Іван Семесюк та Кирило Галушко детально розберуть основні міфи і фейки державотворення, як зовнішні так і внутрішні. Дадуть відповідь на питання: хто і коли кого попридумував і, зрештою, зроблять це легко та душевно, під пиво.

Цитувати (виділене)
Пивна Історія #3.5 Фейки шкільної освіти. Трипільські лящі
Як недосконалість шкільної освіти врятувало ціле покоління українців від численних історичних фейків?  Міф про мирних трипільців - землеробів та наскільки могутніми були їхні лящі?  Іван Семесюк та Кирило Галушко детально розберуть основні міфи і фейки державотворення, як зовнішні так і внутрішні. Дадуть відповідь на питання: хто і коли кого попридумував і, зрештою, зроблять це легко та душевно, під пиво.
« Останнє редагування: Квітень 02, 2020, 14:27:50 від Eney »

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #419 : Квітень 09, 2020, 18:14:51 »
Цитувати (виділене)
Багато років тому антрополог Маргарет Мід запитала студентів, що вони вважають першою ознакою цивілізації. Студенти очікували, що Мід розповість про риболовні гачки, глиняні горщики або оброблені камені.
Але ні. Мід сказала, що першою ознакою цивілізації в стародавній культурі є стегнова кістка, яка була зламана, а потім зрослася.
Мід пояснила, що якщо жива істота в царстві тварин ламає лапу, то вона помирає. Зі зламаною лапою воно не може втекти від небезпеки, дістатися до річки, щоб напитися або полювати за їжею. Вона стає здобиччю для хижаків, оскільки кістка зростається досить довго.
Стегнова кістка, яка була зламана, а потім зрослася – це доказ того, що хтось витратив час, щоб залишитися з тим, хто отримав це ушкодження, перев’язав рани, переніс людину в безпечне місце і охороняв її, поки та не відновилася. Допомагати іншій людині під час важкого періоду – це той вчинок, з якого починається цивілізація, – сказала Мід.

0 Користувачів і 2 Гостей дивляться цю тему.