От вчора йшла повільно, і по паралельній стежці йшло гарне подружжя, років 35 -40. Може, гуляли. Гарно вдягнені, собачка під пахвою. Не маргінали. Я чую розмову. Жінка закінчила фразу "дцять гривень", і абсолютно спокійно і невиразно чоловік їй відповідає: "Та чо ти за хуйню верзеш, Сонько! Ти чого із себе розумницю строїш? Ти дура, і мовчи". Жінка нічого не відповіла. Я бачила, як вона знизала плечима і взяла чоловіка під руку, бо там вже стежка розширилась.
Я подумала про себе, - а скільки б секунд отой козел після отої фрази залишився би моїм чоловіком? І чи вижив би?