Українська політика до 31.12.2016

[Shannou]

Улицу Баумана в Сумах переименовали в улицу им. Степана Бандеры. Об этом у себя в Facebook написал общественный активист Александр Хоруженко. Он отметил, что это его единственное предложение по переименованию, которое поддержал градоначальник Сум Александр Лысенко.

[Eney]

Мамай, він і в Африці мамай. До речі, жодної вулиці у Полтаві не перейменовано і навіть не планується.

Останнім питанням на позачерговій 2-й сесії Полтавської міськради стало «Про надання згоди на розміщення пам’ятника гетьману Івану Мазепі на Соборному майдані у Полтаві». Міський голова Полтави Олександр Мамай:
— Я народився в СРСР, де мене навчали, що Мазепа — зрадник. Якщо це й не так, але це питання роз’єднує територіальну громаду. Вважаю, що це питання політичне. Я підтримую хлопців, які воюють на Сході, але питання пам’ятника Мазепі не стосується цих хлопців. Якщо буде 22 голоси, то я ветувати рішення не буду.
Далі виникла дискусія.
3:43:00 — суперечка між Юліаном Матвійчуком та Анатолієм Клименком
Голова фракції «БПП «Солідарність» Андрій Матковський повідомив, що до пам’ятника потрібно ставитися не як до ідола, а як до туристичного об’єкту.
Фракції «Свободи», «Солідарності», «Самопоміч», «Рідного міста», «Батьківщини» (окрім Анатолія Клименка) і «Партії простих людей» проголосували «За».
Загальний результат голосування: «За» — 28 , «Проти» — 2 , «Утримались» — 5. Не брали участь у голосуванні — 6. Рішення прийнято.

[Старина Z]

Roman Khmil
7 хв · Kyiv, Ukraine ·
ЦІНА СВОБОДИ

Cпойлер

Сьогодні політична партія ВО "Свобода" вирішила продовжити блокування російського транзиту. Що це, піар-акція, чи патріотизм та відстоювання національних інтересів? І скільки Україні коштуватиме ця акція?
Розділимо два поняття, транзит та двосторонні перевезення між країнами. Транзит - це товари, що належать тій країні, куди іде вантажівка. При двосторонніх перевезеннях везуть товари з України до Росії та навпаки.
Транзит за міжнародними угодами має бути вільним та неперервним, країни не мають права його обмежувати взагалі. Інакше слідують санкції. І дуже жорсткі.
Двосторонні перевезення - це відносини між двома країнами. Вони регулюються національним законодавством та угодами між двома країнами. Тож їх Україна може обмежувати в односторонньому порядку, не зачіпаючи інтереси інших країн світу.
Зупинка російського транзиту для нас, як країни транзитера, яка має суттєву частку доходів бюджету від міжнародної торгівлі та транзитних потоків - це інфраструктурна катастрофа. Адже це призведе до зупинки нашого транзиту до країн Азії та двосторонніх перевезень до РФ. Потім зупиниться залізничний транзит. Далі міжнародні компанії поступово перестануть їздити нашою територією також, бо таким чином ми порушимо міжнародні угоди та їх інтереси. Потім нас виженуть з СОТ та позбавлять підтримки ЄС та США. Як тільки ми перестаємо вести себе цивілізовано, ми перетворюємось в очах наших партнерів на Сомалі, з усіма негативними наслідками.
Порахуємо наші втрати:
- транзит автомобільний через РФ: 4 млрд.грн. транспортних доходів + 50 млрд.грн. вартість наших товарів, які таким чином перевозиться до країн Азії
- двосторонні автоперевезення до РФ: 2 млрд.грн. + товарообіг
- транзит залізничний: 9 млрд.грн. + товарообіг
- а може ще зупинимо транзит російського газу до Європи?
- і так далі.
Груба оцінка втрат - 15 млрд.грн. транспортних доходів + мінімум 100 млрд.грн. від продажу наших товарів на експорт. Боюсь, що насправді значно більше, страшно рахувати.
З усіх цих грошей надходять податки до бюджету і фінансуються видатки на медицину, армію, пенсії тощо. Чим їх замістити?
Активісти Закарпаття, зібравшись докупи з експертами та нашими спеціалістами, розібравшись у суті питання, вирішили припинити блокаду: http://www.pravda.com.ua/news/2016/02/26/7100428/
Національна поліція з метою заспокоєння перевізників всіх країн, що пересуваються територією України, та відновлення іміджу країни як безпечного транзитера, опублікувала карту маршрутів, на яких вона готова забезпечити супровід транзитних потоків: http://www.pravda.com.ua/news/2016/02/26/7100419/
То може питання національної безпеки краще вирішувати за експертним столом, а вже потім виходити на вулиці? Бо варто зробити один необережний крок і наслідки міжнародного скандалу будуть шкодити нашій країні ще дуже довго і коштуватимуть десятки мільярдів гривень збитків.
Ось така на мою думку ціна свободи транзиту і непродуманих кроків. Тому закликаю всіх справжніх патріотів за експертний стіл і лише потім можна йти на протести та барикади, свідомо та виважено, розуміючи ціну на декілька кроків наперед.

Я не специалист в области регулирования транзитных перевозок, но мне кажется, что не так всё однозначно, как излагает Роман Хмиль.
Во-первых, были действия России, направленные на ограничение украинского транзита в страны Средней Азии с 1 января 2016 года. Его разрешили только с территории Беларуси. Можно симметрично разрешить российский транзит только с территории Молдовы, например, а еще лучше - Словакии.
Во-вторых, если международное законодательство настолько жестко борется с любыми ограничениями транзита, то о чем вообще спор Польши и России? Ведь вопрос может стоять не в перекрытии транзита со стороны России, а в запрете перемещения именно российских перевозчиков. В качестве мотивов может быть, например, нарушение гумконвоями РФ правил международных перевозок.

Ну а если более глобально рассуждать, то какие претензии могут быть к действиям Украины в отношении любых экономических отношений с Россией после аннексии Крыма и войны на Донбассе? Нацистская Германия обратилась в Лигу наций с требованием обязать Великобританию пропускать торговые суда, поскольку это ограничивает свободу транзита.

[dimoto]

Яка сумна новина 

У Європейського мовного союзу немає жодних претензій до пісні "1944", з якою виступатиме Джамала на Євробаченні у Стокгольмі. Про це повідомила співачка в Києві. За її словами, ніяких запитів щодо політичного контексту у її пісні від російських депутатів до EBU не надходило. Тому жодних правок, окрім авторських, у своєму тексті Джамала не робитиме

http://www.5.ua/video/Yevrobachennia2016-u-YeMS-nemaie-pretenzii-do-pisni-Dzhamaly-1944--107377.html

[Eney]

Roman Khmil
1 год. · Kyiv, Ukraine ·
Але все це не матиме сенсу, якщо ВО "Свобода" блокуватиме транзит і надалі. Бо не буде чого возити.
Парадокс в тому, що наш потік оцінюється в 35-40 тис. на рік, а росіяни через нас до 10 тис. за минулий рік їздили, цього року буде ще менше.
Але якщо у нас буде заблоковано цей невеликий потік, на нас накладе санкції СОТ та через нашу територію не поїде ніхто.
Чи патріоти на чолі з Олег Тягнибок не переймаються, яку ціну заплатить Україна за їхню забаву?

Украина и Польша начнут переговоры по либерализации транзитных перевозок
http://cfts.org.ua/news/2016/02/26/ukraina_i_polsha_dogovorilis_nachat_konsultatsii_po_liberalizatsii_tranzitnykh_perevozok_32658

[Eney]

«Казаки» принесли кролика і сказали: якщо він помре, то вас розстріляють – звільнений полонений
22-річний український військовий розповів про рік у полоні бойовиків

http://www.radiosvoboda.org/content/article/27569935.html

Cпойлер

Левко Стек
24.02.2016

Боєць 40-го окремого мотопіхотного батальйону Олександр Макух потрапив на Дебальцевський плацдарм 6 січня 2015 року. В підрозділі виконував обов’язки зв’язківця. 9 лютого за наказом командира разом з трьома товаришами виїхав у напрямку Артемівська. Втім доїхати до кінцевої точки маршруту так і не зміг. Саме того дня бойовики захопили село Логвинове, взявши таким чином під контроль трасу Артемівськ-Дебальцеве, яку тоді називали «дорогою життя». У населений пункт бойовики змогли зайти фактично без бою. Відтак ще впродовж кількох годин трасою повз Логвинове курсували групи українських військових, навіть не підозрюючи, що їдуть прямо під кулі бойовиків. В результаті, частина військових загинули, інші потрапили в полон. Одним з тих, кому «забули» повідомити про небезпеку був Олександр Макух, тоді ще 21-річний дніпропетровець, студент заочного відділення Київського інституту телекомунікацій. Знову залишити підконтрольну бойовикам територію військовий зміг лише через рік – 20 лютого 2016 року, коли поблизу Мар’їнки відбувся обмін полоненими за формулою «три на шість».

Бойовики угруповання «ДНР» у Вуглегірську, 6 кілометрів від Дебальцева. 9 лютого 2015 року
Бойовики угруповання «ДНР» у Вуглегірську, 6 кілометрів від Дебальцева. 9 лютого 2015 року
​Детальніше про виведення військ з Дебальцевського плацдарму Радіо Свобода писало в матеріалі «Дебальцеве: рішення, які врятували військо».

Розмова з Олександром Макухом відбувалась вже у Києві, куди бійців доправили для медичного огляду. Відтак відповідав на запитання Радіо Свобода військовий прямо у палаті клініки в перерві між оглядами лікарів, які змушені були раз по раз заходити до кімнати, щоб нагадати хлопцю про процедури, які того дня ще мусив пройти військовий.

– Коли проїжджали наш останній блокпост з Дебальцева, пригадую, там стояв один хлопець: ми просто помахали один одному рукою і поїхали далі. А вже за дві хвилини потрапили в засідку біля Логвинова. Там зупинка, біля неї танк і людей тридцять, от на них і наткнулись. Ми навіть не знали, що чогось треба остерігатись. Не знаю, як назвати це правильно. Можливо, розслабились. А тут водій різко тисне на гальма, лунає автоматна черга. І тільки тоді я помітив, що дорога перегороджена ящиками, а біля ящиків міни лежать. Я дивлюсь на водія, а він вже сидить з піднятими руками. В лобовому склі – купа дірок від куль. Ще за 50 метрів стоїть танк і спрямовує на нас своє знаряддя. Я тоді  кричу: вибігаємо. Далі нас повезли в Донецьк, показали по телебаченню. Наскільки я зрозумів, то це у них був перший аргумент, що вони взяли Дебальцеве в кільце.

– Виходить, Ви провели рік в полоні через чиюсь неуважність?

– Вони (бойовики – ред.) стояли там не 5 хвилин, не 10 хвилин, не 15-ть. Вони стояли там кілька годин, бо ще до нас на них наткнулось дві машини – військові вантажівки, які були розстріляні. Це ж треба було встигнути розставити людей, виставити танк, дорогу перекрити, розставити міни. А за 5 хвилин їзди – вже Дебальцеве. Невже не видно було, чи не чути, як танк їде?


Я навіть не знаю, хто на тому блокпосту стояв, яка бригада, звідки? Чесно, вже рік минув, я розумію, що багато людей загинуло, багато зникли безвісти, але в той же ж час, я ні на кого зла зараз не тримаю.

– Тобто Ви пробачили?

– Якщо є кого, то я пробачив. Просто сподіваюсь, що таке не повториться. Я просто вважаю, що не вдасться знайти людину, яка за це відповість. У нас країна така. Якби все було відповідно до закону, то, можливо, їх би й знаходили. А так, бачите, навіть з Майданом досі розібратись не можуть, а тут Дебальцеве.

– Знаю, що Ви не можете розповісти все, оскільки Ваші товариші досі перебувають в полоні, та все ж не можу не запитати про те, як до Вас ставились? Чи були тортури або побої?

У «казаків» я провів майже три місяці – з 9 лютого до 30 квітня. Понапиваються і приходять «колекцію» розглядати. Вони так полонених називали
– В «донецькому СБУ», де нас утримували перед звільненням, вже не б’ють. Тиснуть хіба морально. А от у «казаків», де були спочатку – там були тортури. У кожного по-різному: когось топили у воді, когось катували електричним струмом, когось просто били. Там, у «казаків», я провів майже три місяці – з 9 лютого до 30 квітня. Для них це було в прикол. Понапиваються і приходять «колекцію» розглядати. Вони так полонених називали. Могли просто кілька разів кулаком чи ногою вдарити, могли прикладом, чи над головами чергу автоматну пустити.

Були хлопці, які розповідали, що на допитах їх занурювали у воду і тримали так до втрати свідомості. Потім відкачували і занурювали знову. Були люди, яких струмом били
Були хлопці, які розповідали, що на допитах їх занурювали у воду і тримали так до втрати свідомості. Потім відкачували і занурювали знову. Були люди, яких струмом били. Мене так не катували, але прикладом по голові отримував дуже часто.

Спочатку вони так свідчення вибивали, а потім це перетворилось просто на розвагу. Напились, прийшли в камеру, познущались і пішли. Або хтось до них з іншого підрозділу приїхав і вони хизуються, показують свою «колекцію». Оце, кажуть, танкісти, це артилеристи, зв’язківці, розвідка, тільки авіації бракує.

Це були донські «казаки». Але зараз їх, як нам казали, там вже немає
Це були донські «казаки». Але зараз їх, як нам казали, там вже немає. Як та сторона говорила, вони у них були, як «Правий сектор», тобто неконтрольовані. Отак було спочатку. А вже в будівлі СБУ нікого не чіпали – це офіційне місце.

– І не було злості? Тобто Вам же довелось пройти крізь все це через чиюсь помилку.

– Злість була. Спочатку один на одного, потім на водія, який їхав попереду і не побачив цього, потім на комбата. А потім перестав про це думати. Рік життя не повернеш. Я, якщо чесно, просто сенсу в цьому не бачу. Це тільки зайве нагадування про те, про що хотілося б швидше забути.

Коли ти перебуваєш в полоні, то намагаєшся шукати бодай якусь краплю позитиву в цій чорній масі. Тому в нас хлопці говорили, що в кімнату, де ми жили, потрапив снаряд. І це було буквально через два дні після того, як ми потрапили в полон. Тому, можливо, так треба було.

– Коли йдеться про полон, то часто можна почути про так званий «стокгольмський синдром». Ви помічали, що за рік Ваше ставлення до бойовиків змінилось?

У нас в камері була домовленість між своїми, щоб в будь-якому разі не забували, де вони знаходяться. Якщо хто переходив межу, то нагадували. Тобто ми – вороги і про це не слід забувати. Серед сепаратистів були люди, які прихильно до нас ставились
– У нас в камері була домовленість між своїми, щоб в будь-якому разі не забували, де вони знаходяться. Хто вони для нас і ми для них. Якщо хто переходив межу, то нагадували. У нас таке було. Хтось щось комусь позичив, дав, допоміг. Коли ми дізнавались, то говорили: краще так не роби. До тебе ж, коли повернешся додому, будуть зайві запитання. Тобто ми – вороги і про це не слід забувати. Меж військовополонених ми не переходили. Заводити з ними якусь дружбу я не бачу сенсу. Так само серед сепаратистів були люди, які прихильно до нас ставились. Тоді ми вже помічали, що його ж товариші від нього відвертаються.

– Час в полоні тягнеться, мабуть, надзвичайно повільно. Чим голову займали?

– Більшість днів нагадують «день бабака». Ти не можеш згадати вчорашній день, бо він був такий самий, як і позавчорашній, а той, як попередній. Тобто для тебе все це злилось в один день.

Я, наприклад, ремонт перед війною почав, то порівнював свою кімнату з камерою. Думав, що і де я там поставлю. Радився з хлопцями
А думки були дуже різні. Я, наприклад, ремонт перед війною почав, то порівнював свою кімнату з камерою. Думав, що і де я там поставлю. Радився з хлопцями. Хто чим займався до армії, про те й говорив. Хтось бджолярем був, то постійно про бджіл розповідав – весь день одне й те саме про бджіл. Були книжки, то одну й ту саму по три-чотири рази перечитували.

– Які книжки?

Мали всього дві книжки. І їх всі перечитували по три-чотири рази
– Шерлок Холмс. Я раніше тільки фільми бачив, а там почитав. Ще про Другу світову була. Не скажу, що вона улюблена, просто інших не було. Мали всього дві книжки. І їх всі перечитували по три-чотири рази. Просили принести ще, але нічого не давали – ані газет, ані книжок.

Потім було завдання писати твір – «Чому я повинен жити?». Всім ручки давали. Одну заховали – все, є ручка. Тоді на якихось клаптиках паперу писали, що кому заманеться
Потім було завдання писати твір – «Чому я повинен жити?». Всім ручки давали. Одну заховали – все, є ручка. Тоді на якихось клаптиках паперу писали, що кому заманеться. Був хлопець – програміст, то він сам собі завдання вигадував з програмування. Сам їх писав і сам вирішував. Я з другом на обкладинці книжки малювали нарди, зі штанів та светрів обрізали ґудзики, робили з фольги позначки, з хліба – кубики і так грали.

Вони Новий рік святкували, розвішували стрічки в столовій, я крав жовті і сині і ніс до себе в камеру. Або десь прямо в столовій приліплю – ходжу і милуюсь. А вони коли бачать – істерика одразу, коли скрізь прапори Росії і «ДНР», хоч і маленький, але український прапор, вже око тішить
А ще любив позлити їх. Вони Новий рік святкували, розвішували стрічки в столовій, я крав жовті і сині і ніс до себе в камеру. Або десь прямо в столовій приліплю – ходжу і милуюсь. А вони коли бачать – істерика одразу. Для них це, можливо, й дрібниця, а тобі, коли скрізь прапори Росії і «ДНР», хоч і маленький, але український прапор, вже око тішить. А ще, бувало, карту України знаходили, де Крим – Україна, теж в камеру несли.

Одного разу, коли обшук в камері був, знайшли український прапор. Вони постелили його перед входом і говорили, щоб ми виходячи наступали. То у нас в камері всі військові – просто переступали
Одного разу, коли обшук в камері був, знайшли український прапор. Вони постелили його перед входом і говорили, щоб ми виходячи наступали. То у нас в камері всі військові – просто переступали. Охоронці хотіли просто поприколюватись, а для нас це щось вартісне. Здавалося б, шматок тканини, а все одно… Для нас це було важливо. Ми ж за цю країну і потрапили в полон.

– А про що у тому творі написали?

– Написав, що вдома рідні чекають, а життя занадто цінне, щоб так просто закінчитись. Що вдома племінниця, якій я обіцяв повернутись. Блін, а що можна їм написати? Те, що вони хочуть прочитати! Що ти більше сюди не повернешся, що ти усвідомив свої помилки, що тут борються звичайні люди. Хоча, коли писали, на відсотків вісімдесят були впевнені, що нікого не вб’ють. Та все ж хтозна, що у них на думці.

Те саме по телебаченню. Коли тебе вперше знімають: якщо скажеш, щось зайве – будуть проблеми тут, скажеш щось хороше – або поб’ють, або просто не покажуть. А тобі треба, щоб тебе показали. Бо якщо десь засвітився, то, вважай, з тобою нічого не трапиться. Якщо не помиляюсь, в першому інтерв’ю я сказав якусь дрібницю: про те, що не вистачало грошей на утримання машин. Тобто ремонтували їх власним коштом. Я розумів, що вони таке покажуть. Звісно, перебільшать, але покажуть, що я живий. Рідні про це дізнаються і зможуть боротись.


А ще у «казаків» був випадок, коли вони принесли кролика і сказали: якщо він помре, то вас розстріляють. Годуйте і дбайте про нього. Мусили годувати. Просили у них, щоб приносили хоч трохи капусти. Бувало, моркву приносили йому, то ми її крали, бо самим дуже хотілось солодкого.

– Думаєте, полон Вас змінив?

– Думаю, так. В першу чергу, змінилось ставлення до рідних. А ще полон дав хороший урок – в один момент ти можеш втратити все. І не має значення через війну чи ні. Тому після полону зникає прив’язаність до речей. Уявіть собі, цілий рік без телефона. Хто зараз так зможе? Раніше і двох днів не було, щоб без ноутбука обходився, а зараз просто забув, коли востаннє до нього торкався. І навіть бажання немає. Те саме з соціальними мережами. На цьому я вже хрест поставив. Навіть заходити не хочу. Приїду додому – видалю свої профілі. Більше немає прив'язаності.

– Тобто Ви вважаєте, що стали кращим?

– Думаю, кращим. Просто більше досвіду з’явилось, якого у інших людей немає. Я не кажу, що полон – це корисно. Корисно в житті все переосмислити. А полон – це привід для цього.

– Чого найбільше потребує людина, яка опинилась в полоні? Що можуть зробити для неї рідні чи близькі?

– Боротися за неї. Та навіть просто привіти передавати. Це ж приємно. Навіть коли ти дзвониш рідним, а вони говорять, що сьогодні друзі приходили. Тобто важливо відчувати, що тебе чекають, що ти потрібен, що тебе ніхто не засуджує.

Після інтерв’ю Олександра продовжили оглядати лікарі. Військовий скаржиться на головний біль. Причиною цього, вважають медики, можуть бути отримані черепно-мозкові травми під час перших трьох місяців полону. Поки що фахівці не можуть однозначно сказати, скільки часу знадобиться для реабілітації. Цілком можливо, що за нормального ритму життя, відновити здоров’я вдасться доволі швидко. Водночас завжди існує небезпека, що лікування після подібних травм триватиме роками, а усунути наслідки повністю так і не вдасться.

[Eney]

Галина Геннадіївна Однорог
2 год. ·
СІЗО в Донецькій обл переповнені нашімі військовими та добровольцями . Хлопців судять за те ,що вони вбивали людей . Але ж в нас тут на спавді йде війна ,а ніяке не АТО . І завтра за гратами можуть опинитись усі наші військові , що відкривали вогонь , бо спочатку треба довести , що перед тобою бойовик а не сепаратіст ,і що у тебе дійсно була загроза життя .
А зараз увага !!!
Судять хлопців судді Донецького Апеляційного суду , більшість з яких з Донецька , і на вихідні вони їздять додому в Донецьк відпочивати !!!
Люди добрі , ви собі таке уявляєте ? Наші патріоти і волонтери допомогають нашім хлопцям ,як можуть , але побороти цю машину дуже важко . Тут треба більш радікальні міри , бо інакше результату нема. Мабуть ми почнем з Маріуполя робити Громадську люстрацію судей , я так думаю , що бажаючих допомогти багато знайдеться !!!
Вже прийшов час діяти Громадам !!!

[Eney]

[Мадам Петрановская]

Пы Сы. Кстати эти движняки связывают с Муженко. Его идеи.

Это тот плюс, который сильно перетягивает минусы. Плюс в том, что нынешний НГШ не сидел в штабах, а пришел на эту должность перепрыгнув положенные ступени карьерного роста и не успев понабираться штабных привычек и замшелости. Быстрее всего, это и позволяет ему быть более восприимчивым ко всему новому и более гибким в решениях. Т.к. Полтарак и сам "живчик", то  такой человек, в пару, ему очень подходит. 
Но это ИМХО. 

[Ellianna]

Герман Антонов
5 mins ·

Вроде бы недосчитались говорящей головы донецких терров Эдуарда Басурина.
Пустячок, а приятно. Минус один!

[Lilьka]

Улицу Баумана в Сумах переименовали в улицу им. Степана Бандеры.

Не повірю, поки сама своїми очами влітку не побачу. Це як НЛО, блін. Ще хочу, щоб у моєму селі прибрали усяких Чапаєвих, Свєрдлових, Жданових, Калініних.

[ТетраМ]

Я колись писав, що залишилося в світі лише дві нації, які ніяк не годні порахувати свої жертви. Увесь час їм здається, що жертв замало. Це українці і поляки. Євреї вже порахували Голокост. Правда, жертви Хмельниччини і Гайдамаччини досі тасують в різні боки.
 
Багатьом українцям чомусь дихається легше, коли вони відчувають себе страшною жертвою. Тому їх не задовольняє близька до реальності цифра жертв Голодомору в 3,5–4 мільйони, вона в різних публікаціях чи промовах публічних людей виростає до семи й десяти мільйонів.
 
Взагалі це цікавий феномен. В давні віки літописці завжди перебільшували жертви ворогів, а свої якраз применшували. У нас усе навпаки.
 
В нагоді стають різноманітні фейки, які люблять множити патріоти. І тут уже треба скрушно зітхнути над рівнем інтелекту навіть публіки, яка користується інтернетом, а що вже говорити про маси приковані до телевізорів?

Юрій Винничук. Казкове життя

[Няма Донецкая]

Зашла сегодня в ресторанчик пообедать. Рядом за столом сидят-отдыхают 3 семейные пары, все возраста под 60 и более. Разговаривают громко. Периодически долетают фразы о том, что гады америкосы, что хотят, то и творят, Обама чмо, доколе и т.п.... Ватники, короче.
И тут вспомнилось, что буквально несколько часов до этого во время моей пробежки ко мне пристраивался товарищ такого же возраста в попытке познакомиться. Причем очень настойчиво знакомиться хотел. 
Вот тут-то меня и настигла мысль, что сегодня даже у просто знакомящегося на улице товарища надо сразу спрашивать "Крым чей?". Ну, чтобы зря время не терять и сильно не расстраиваться, если вдруг в какой-то момент из него полезет...   
Уже по выходе из ресторанчика увидела мущщину с собакой, на ошейнике которой была желто-блакитная ленточка. Облегченно вздохнула, что вопросы всем задавать не обязательно, иногда достаточно внимательно осмотреть. 

[Чиби]

Пфф, незнакомый дядечка на улице... Тут вон бывшего коллегу, с которым больше пяти лет не виделась, встречаешь, общаешься чуть-чуть, а потом, пообещав найти его в ФБ, задумываешься, а стоит ли искать. Потому что ввиду слишком малого времени, отведенного на общение, главный-то вопрос так и остался незаданным.

[Ксанка]

Яценюк согласился подать в отставку.
https://www.rbc.ua/rus/news/tsenyuk-soglasilsya-podat-otstavku-1456503197.html

[Eney]

Яценюк согласился подать в отставку.
https://www.rbc.ua/rus/news/tsenyuk-soglasilsya-podat-otstavku-1456503197.html

[Няма Донецкая]

Яценюк согласился подать в отставку.
https://www.rbc.ua/rus/news/tsenyuk-soglasilsya-podat-otstavku-1456503197.html

Пусть сам Яценюк скажет! 

[Old Stager]

в виду

Чиби! 

[Няма Донецкая]

Пфф, незнакомый дядечка на улице... Тут вон бывшего коллегу, с которым больше пяти лет не виделась, встречаешь, общаешься чуть-чуть, а потом, пообещав найти его в ФБ, задумываешься, а стоит ли искать. Потому что в виду слишком малого времени, отведенного на общение, главный-то вопрос так и остался незаданным.

Ну так, это он пока незнакомый. А потом мало ли...   

[Няма Донецкая]

в виду

Чиби! 

 

[Ксанка]

Яценюк согласился подать в отставку.
https://www.rbc.ua/rus/news/tsenyuk-soglasilsya-podat-otstavku-1456503197.html

Че смеешься? Что не так?

[Охтирка]

Яценюк согласился подать в отставку.
https://www.rbc.ua/rus/news/tsenyuk-soglasilsya-podat-otstavku-1456503197.html

Че смеешься? Что не так?

Новости уже сутки.

[Eney]

Яценюк согласился подать в отставку.
https://www.rbc.ua/rus/news/tsenyuk-soglasilsya-podat-otstavku-1456503197.html

Че смеешься? Что не так?

Не скажу.  Це таємна інформація і я не маю право на розголошення. Я клятву давав. 

[Ксанка]

 

[dimoto]

 

Українському уряду треба ще один-два роки, щоб економіка країни знову почала зростати, а наслідки реформ стали відчутними. Про це заявив прем'єр-міністр Арсеній Яценюк в інтерв'ю німецькому виданню Frankfurter Allgemeine Zeitung, передає ВВС Україна.

[Eney]

До речі, з субсідіями не наколов. Був сьогодня у батьків дружини. Такі довольні, такі довольні... Вікна роскриті, в кімнатах Африка. Жалкують, що січень прогавили, пізно кинулися. 

[Eney]

Буде ще й на твої вулиця свято. З хвейєрквєрками.

[Ксанка]

Буде ще й на твої вулиця свято. З хвейєрквєрками.

[Чиби]

в виду

Чиби! 

Ой, блин, это я начинала писать фразу, в которой было именно "в виду"... Потом десять раз перекроила, а прочитать забыла. Бегу исправлять, спасибо!

[dlifua]

Яценюк согласился подать в отставку.
https://www.rbc.ua/rus/news/tsenyuk-soglasilsya-podat-otstavku-1456503197.html

Шо, апять?