Истоки истории

[Ellianna ♔]

Я конечно читала про антисемитизм украинцев, участие в погромах, но оказывается более 2 с половиной тысяч украинцев имеют звание "Праведник народов мира" за спасение евреев во Второй мировой войне.

[Begemot Fedya]

Вільгельм Франц фон Га́бсбург-Лотари́нзький (Васи́ль Виш́иваний) (нім. Wilhelm Franz von Habsburg-Lothringen;10 лютого 1895, Пула, Австрійське Примор'я, Австро-Угорщина — 18 серпня 1948, Київ, Українська РСР, СРСР) — український військовий діяч, політик, дипломат, поет, австрійський архікнязь (ерцгерцог) династії Габсбургів, полковник Легіону Українських Січових Стрільців. Вільгельма Габсбурга знали в Україні як Василя Вишиваного, під ім'ям, яке йому дали українські вояки під час Першої Світової Війни. Його вважали одним з неофіційних претендентів на український трон у разі утворення монархічного ладу. Хоча він сам офіційно ніколи не проголошував свої наміри бути українським монархом і навіть не мав до цього можливостей, Василь прославився своїми військовими та дипломатичними здібностями, поезією і любов'ю до України.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BC_%D0%93%D0%B0%D0%B1%D1%81%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3

Гросс-адмирал австрийского флота Карл-Стефан Австрийский (1860–1933) воспринимал свое эрцгерцогство, как самурай карму, и решил воспитать сыновей полезными работниками многонациональной империи. В начале двадцатого века предполагалось, что громоздкий габсбургский конгломерат должен преобразоваться в федерацию монархий, каждую из которых возглавит принц императорской крови. Своего старшего сына гросс-адмирал прочил в польские короли. Юный Карл-Альбрехт был воспитан в любви к польской истории, культуре, языку. Любовь была не по расчету, а искренняя, что принц впоследствии доказал на деле: стал офицером польской армии, а после поражения 1939 года отказался подписать «Фолькслист» (то есть признать себя арийцем). За это был арестован гестапо и подвергнут пыткам, в результате которых остался наполовину парализованным, ослеп на один глаз, но от своего добровольного «полячества» так и не отступился.
Однако герой моего рассказа не замечательный «поляк» Карл-Альбрехт, а другой сын гросс-адмирала, Вильгельм, который стал украинцем и полюбил свою доставшуюся по разнарядке родину со столь же интенсивной немецкой обстоятельностью.
Родился Вильгельм в 1895 году, то есть к моменту распада империи он был еще совсем молод. В отличие от большинства Габсбургов не эмигрировал в какое-нибудь тихое место, а ринулся в самую гущу кровавых событий.
Одно время про него говорили как про будущего «украинского короля», Вильгельм всерьез соперничал с гетманом Скоропадским. Принц участвовал в создании Западноукраинской республики, потом был полковником сечевых стрельцов, но в конце концов покинул Украину, рассорившись с петлюровским правительством.
Вильгельм до такой степени проникся украинскими интересами, что стал непримиримым врагом Польши и поляков, из-за чего даже разорвал отношения со своим старшим братом.
Одевался принц в вышиванку. Выпускал стихи на украинском языке под псевдонимом Василь Вышиваний: «О хмари, що в сторони рідні йдете» – причем под «рiдной стороной» имелась в виду вовсе не Австрия.
Прекрасен рыцарь, что лежит, сраженный, Средь тростников и камыша… (На самом деле это «Belle Dame Sans Merci» Ф. Коупера)
В эмиграции этот щирый Габсбург пытался участвовать в деятельности украинских политических организаций, но существенной роли в этом движении уже не играл. Его ждала грустная участь неудачника, раздавленного грузом «больших надежд»: переезды из страны в страну, тщетные потуги вернуться в политику, богемная жизнь, громкие скандалы…
Финал этой незадавшейся жизни трагичен.
В 1947 году обломок империи, тихо живший в советском секторе оккупированной Вены, был зачем-то арестован МГБ. Что делать с несостоявшимся «украинским королем», чекисты не знали, но из своих лап, конечно, не выпустили. Придумали какую-то мутную шпионскую историю, влепили 25 лет и посадили в киевскую тюрьму, где изнеженный поэт-эрцгерцог очень быстро умер.
Приятно, однако, что через сорок лет прокуратура Киевского военного округа реабилитировала гражданина В. Габсбурга за отсутствием состава преступления.

[Eney]

До різі в очах знайомий почерк

[Eney]

Нічого не змінилось і сьогодні.

[Kaa]

Ровно 100 лет назад, 21 июня 1919 года в гавани британской базы Скапа-Флоу на Оркнейских островах были затоплены своими экипажами германские корабли Флота Открытого Моря. Были затоплены 10 линкоров, 5 линейных крейсеров, 5 легких крейсеров и 32 эскадренных миноносца. Англичане пытались помешать затоплению, но почти безуспешно. 1 линкор, 3 крейсера и 14 эсминцев удалось выбросить на мель и 4 эсминца остались на плаву. Погибли 9 немецких моряков, это были последние жертвы Первой Мировой.   

[Eney]

https://twitter.com/5channel/status/1144890661562458112

[Eney]

9 липня 1961 року у Вінніпезі відбулася знаменна для всієї української діаспори подія - прем'єр-міністр Канади Д.Діфенбейкер відкрив пам'ятник Тарасові Шевченку. Це був перший пам'ятник Кобзарю за океаном, на відкриття якого зібралися тисячі українців з Північної та Південної Америки.

Скульптура, створена Лео Молом та розташована біля Парламенту Манітоби, зображує поета, який сидить на камені й замислено вдивляється у далечінь. На коліні він тримає розгорнуту книжку. На гранітному постаменті розташовані бронзові барельєфи. З боків – сцени з ”Гайдамаків”, ”Катерини” та ”Невільника”. Посередині – бандурист, який грає козакам.

У супроводі двох сотень синьо-­жовтих прапорів, закуплених КУК до цієї події, скульптуру Тараса Шевченка, закриту прапорами Канади та України, урочисто відкрив прем'єр-міністр Канади Джон Діфенбейкер, який у своїй промові наголосив: "Якби живий Шевченко був тут сьогодні з нами, він би побачив плоди своєї творчості. Він би побачив волю, що нею втішаються на цій землі люди його народу. Він би подумав про народ на рідній землі, який все ще не має права вільного визначення своєї долі. Як він зазнавав тиранії за його днів, так тепер не мають свободи його численні сини".

З вітальним словом виступив і митрополит Вінніпезький та всієї Канади Іларіон (Іван Огієнко), який також відслужив панахиду перед пам'ятником. Голова провінції Манітоба Дюфферайн Роблін у своєму виступі пообіцяв, що відтепер українську мову вивчатимуть у місцевих середніх школах нарівні з англійською.
На завершення церемонії хор виконав "Заповіт", розчуливши усіх присутніх на церемонії до сліз.

[Eney]

https://twitter.com/falledlenin/status/1153952977620631552
https://twitter.com/falledlenin/status/1153954123324067840

[Solmir]

Банкнота і російський державник
Про Вернадского. Дам пару его цитат.
«Ведь каждое промедление всё усиливает здесь отделение Украины от России более решительное: создаётся привычка, утрачивается власть; создаётся новое тело. Совершенно ясно, что сейчас создано очень много для проявления в государственной истории украинского племени и очень опасно, что в дальнейшем будущем это его проявление примет характер отделения от русской государственности»
«Очень важно, чтобы украинская армия была русофильской. Наконец, при сложности жизни и при нашествии немцев важно, чтобы у украинского правительства была армия для защиты русских (в украинской окраске) интересов от немцев. ...»
«Сейчас в Полтаве очень тревожное чувство в связи с начинающейся насильственной украинизацией. Через три недели вывески магазинов должны быть по-украински. Новый налог и полное нарушение равенства национальностей. Всюду предписано ввести делопроизводство на украинском языке. Вводят на язычии. Возбуждается ненависть к языку. Небольшая кучка людей проводит, и начинается отношение такое же, как к большевикам. Вышла газета «Вільний голос» — ярко германофильская и русофобская, очень противная по типу и направлению. Пойдет ли? Но яд будет распространять как так единственная на украинском языке». 

[Eney]

Konstantin Boguslavskiy
· 6 серпня ·
 
В деле расстрелянного наркома внутренних дел УССР Балицкого, в архиве СБУ в Киеве, хранится записка 2-го секретаря Компартии Украины Павла Постышева на имя Балицкого с просьбой о репрессиях в отношении семей арестованных «контр-революционеров националистов». Спустя несколько лет судьба-злодейка сыграла закономерную суровую шутку с самим Постышевым и его семьей: в 1938 году был расстрелян его сын, в 1939 в один день расстреляли самого Постышева и его жену. Два других его сына получили 10 и 5 лет лагерей. Как бы ты не топил за власть и не пытался выслужиться- никто не может быть застрахован.

ВСЕВОЛОД АППОЛОНОВИЧ!

Надо обязательно семьи арестованных контр-революционеров националистов выгнать из квартир и обязательно выслать их из пределов Украины на север. С работы членов семей арестованных надо немедленно снять, с учебы- тоже.
Повторяю, надо как можно скорее выселить семьи из Украины, а также и всех тех, кто с ними жил в одних «гнездах». Хотя, может быть, на последних пока фактического материала и не имеется, но все равно- это несомненно одна шайка-лейка.
Это не мое только личное мнение.

П. ПОСТЫШЕВ

28.III.34 г.

[Solmir]

https://www.facebook.com/Dmitriy.Chekalkin/photos/a.365582946801298/3771371506222408/

Дмитрий Чекалкин
 
Немного полезной истории Франции
"Де Голль, тащивший нацию сражаться за свою независимость, добился своего.
Петен, призывавший перестать стрелять ради какого угодно мира, в конце концов получил свой символический контрольный выстрел."

Максим Сердечный:
В свете успехов г-на Макрона в продвижении Европы до Владивостока запущу небольшой тред по поводу Франции во Второй мировой войне.

История крайне интересная, особенно по количеству аналогий с текущим моментом.

Итак, к концу тридцатых годов французская армия считалась самой мощной в Европе. Когда Гитлер договорился со Сталиным и вторгся в Польшу, Франция, вслед за Англией, объявила Германии войну.

По идее, это событие само по себе должно было заставить Гитлера присесть и включить заднюю.

Но что-то пошло не так.

10 мая 1940 года немцы начали наступление в Арденнах, а 14 июня немецкая армия вошла в Париж. Спустя неделю Франция капитулировала.

Особо издевательский зигзаг истории состоит в том, что уже накануне поражения французское правительство призвало во власть героев-победителей Первой мировой - маршала Филиппа Петена и генерала Максима Вейгана.

Спустя неделю после назначения герой-победитель Вейган предложил прекратить "бессмысленное кровопролитие" и заключить с немцами перемирие. Еще через 2 недели, накануне вступления немцев в Париж, про перемирие заговорил и маршал Петен.

Уже после падения Парижа, когда французское правительство сбежало в Бордо, не желавшего сдаваться премьер-министра Поля Рейно отправили в отставку, а его место занял Петен, который немедленно призвал французов "просто перестать стрелять".

За этот месяц французы так устали от войны, ну так устали, что предложение Петена было воспринято на ура. "Долгожданный мир", "наши мальчики больше не гибнут", вот это всё.

И только Шарль де Голль из Лондона баламутил воду и призывал французов продолжать сопротивляться.

В ответ миротворцы из правительства Петена заочно предали де Голля военному трибуналу и приговорили к смерти, а заодно и к конфискации имущества, чтобы два раза не вставать.

Итак, Франция оккупирована, но не полностью. Правительство Петена принесло нации долгожданный мир (т.е., капитуляцию) и "договорилось где-то посередине". Рейх забрал себе 60% территории Франции, остальные 40%, так и быть, остались за французским правительством.

Само правительство перебралось в городок Виши, а оставшийся клаптик суверенной Франции гордо назвали "Свободной зоной".

Эпоха республики закончилась, началась эпоха коллаборационизма. Слово "коллаборационизм", кстати, придумал спаситель нации маршал Петен.

Характерно, что действия правительства Виши представляли собой реванш махровой, ватной Франции над республикой. Первое, что сделали "новые лица", это изменили Конституцию. Вся власть переходила к "главе государства" Петену, а лозунг французской революции "Свобода, равенство, братство" был заменен на "Труд, семья, отечество". Затем "новые лица" начали борьбу с инакомыслящими. Первыми под раздачу попали коммунисты и масоны.

Затем дошла очередь до евреев. Начали с переписи евреев, продолжили запретом занимать госдолжности, и уже до конца года перешли к арестам всех евреев-иностранцев. В декабре 1940-го в лагерях "Свободной зоны" сидело более 50 000 евреев.

Дальше - больше. В 1941 правительство Виши занялось еврейской "деолигархизацией". По новому закону их предприятия "арианизировались" и конфисковывались в пользу "новых лиц". Братский Рейх тоже не остался в накладе, т.к. "новые лица" обильно снабжали ее рабочими руками.

Строить в Германии "новый мировой порядок" отправлялись пачками как евреи, так и французы. Причем аппетиты Рейха росли год от года. В рамках коллаборации правительство миротворцев поучаствовало и в гитлеровском "окончательном решении еврейского вопроса".

"Новые лица" отправили в немецкие концлагеря 76 000 евреев.

С отщепенцами из Сопротивления, которых де Голль из Лондона всячески подбивал расшатывать мир и новый порядок, тоже особенно не церемонились.

В 1943 "новые лица" создали "Французскую Милицию". Новая Милиция призвана бороться с "терроризмом" (Сопротивлением) и "язвой еврейства". А что поделать, такой вот был "запрос общества".

Удивительно, но перемирие с "братской Германией", договорняки где-то посередине и даже борьба с евреями не спасли коллаборационистов от полной оккупации. Когда в 1942-ом союзники высадились в северной Африке, французские колонии перешли на сторону сражающейся Франции. Гитлер понял, что достаточно наигрался в миротворца, и в 43-ем оккупировал Францию полностью. К пиру присоединилась Италия, откусив себе Корсику и юго-восток "Свободной зоны". С этого момента власть правительства Виши стала просто картонной.

6 июня 1944, день "Д". Союзники высадились в Нормандии и начали ковырять Рейх с запада. 19 августа бабахнуло восстание Сопротивления в Париже. Через неделю он был освобожден. Де Голль с триумфом прошел по Елисейским Полям.

Тем временем у "новых лиц" продолжалось веселое шоу. Они успели арестоваться немцами, затем эвакуироваться в Германию и даже - будете смеяться - поучаствовать во "французском правительстве в изгнании".

В мае 1945-го шоу резко поменяло продюсеров. "Новые лица" были доставлены в Париж, где предстали перед судом. Петен, Лаваль и еще ряд товарищей были признаны государственными изменниками. Финальным действием шоу был расстрел. С конфискацией, разумеется.

Мораль всей истории проста и доступна: "борітеся - й поборете".

Де Голль, тащивший нацию сражаться за свою независимость, добился своего.

Петен, призывавший перестать стрелять ради какого угодно мира, в конце концов получил свой символический контрольный выстрел*

* из уважения к преклонному возрасту обвиняемого и его заслугам в годы Первой мировой войны смертная казнь для Анри Филиппа Петена была заменена на тюремное заключение. В 1951 году он был переведен из тюрьмы в гражданскую больницу, где и умер.

[Eney]

https://twitter.com/falledlenin/status/1167679325627437062

[Solmir]

На всякий случай запощу здесь статью, в том числе и для потенциальной критики.

ПІДРИВ ДНІПРОГЕС ТА 81 МЛН УКРАЇНЦІВ. ЯК СТВОРЮЮТЬ ІСТОРИЧНІ ФЕЙКИ

Наталя КРЕСТОВСЬКА
доктор юридичних наук, кандидат історичних наук (Одеса)
Пятница, 30 Августа 2019, 15:45
Ця стаття присвячена способам виготовлення конструкцій фейк-хісторі та методології їхнього демонтажу

Є думка, що у брехні - короткі ніжки. Але в історичної брехні, на жаль, дуже довгий медіа-хвіст. Міфи, вигадки, добросовісні омани щодо історії України заполонили соцмережі й подекуди потраплять у промови державних діячів, політичні документи, шкільні підручники. З сайту на сайт, з книги до книги крокують міфи про найпершу у світі конституцію, найкрасивіші у світі українські валюту, гімн, мову.... І нема тому ради.

Ця стаття присвячена способам виготовлення конструкцій фейк-хісторі та методології їх демонтажу. Спростування фейків, про які далі йтиметься, давно надано справжніми вченими-істориками, яких, на щастя, в країні все-таки набагато більше, ніж фальсифікаторів. Я всього лише систематизувала їх доробки.

Отже, як фальсифікують історію?

Спосіб 1. Повністю фальшується вихідний документ. Напевно, найзнаменитішими в цьому плані підробками є так звані Краледвірський та Зеленогірський рукописи, в якому викладено "відомості" про найдавнішу історію чехів. Якісно виготовлений на справжньому старому пергаменті чеськими просвітителями Ганкою та Ліндою, він аж до середини ХХ століття уводив в оману істориків (потрапив навіть до праць Льва Гумільова). В нашій історії такі підробки теж гуляють. Серед них, напевно, найзнаменитішою є так звана Велесова книга - дуже незграбна підробка середини ХХ століття. На кількох дерев'яних табличках (яких, утім ніхто не бачив, крім, звісно автора фейку) нібито було викладено факти з дохристиянської історії слов'янства.

Спосіб 2. Умисно редагується документ у потрібному для публікатора дусі. Саме так з'явився на світ божий "наказ Жукова про виселення українців". Публікатор - кандидат історичних наук Василь Марочкін (думаю, що країна має знати імена не тільки героїв, але й антигероїв) умисно "обрізав" останній рядок з документу. А він такий: "Украинцы! Этот приказ находится в руках Германского Верховного Командования".
До того ж, Марочкін, якого викривачі фейку нерідко плутають з відомим істориком Василем Марочком, не вказав, що документ являє собою німецький метелик (агітаційну листівку) і, відповідно, зберігається в Центральному державному архіві громадських об'єднань України (ЦДАГО України) саме в такому вигляді. Цей фейк було миттєво викрито: уже за два тижні після публікації директор цього архіву Руслан Пиріг спростував наявність такого наказу і надрукував реальний документ.

Спосіб 3. Гра з перекладом документу та контекстом його створення. Саме така доля спіткала Конституцію Пилипа Орлика - дійсно визначну пам'ятку правової думки, але не реально діючий нормативно-правовий акт. В оригіналі назва є такою: "Договоры и Постановлεnѧ Правъ и волностεй войсковыхъ мεжи Яснε вεлможнымъ εго милостю паномъ Филиппомъ Орликомъ новоизбраннымъ Войска Zапорожского гεтманомъ, и мεжи εнεральними особами, полковниками и тымъ жε Войскомъ Zапорожскимъ сполною з обоихъ сторонъ обрадою утвεржεnnыε и при волной εлεкції формалною присягою ωт того жъ Яснε вεлможного гεтмана потверженnые року ωт Рождεства Христова αψί, м[εся]ца априля дня ε", а латиною "Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus zaporoviensis". Думаю, тепер зрозуміло, звідки взявся міф про першу у світі конституцію. Додам лише, що в першій Речі Посполитій, до культури якої, зрозуміло, були так чи інакше причетні освічені українці, конституціями називали усі постанови сеймів. Наприклад, усім історикам добре відома Радомська конституція 1505 року "Nihil novi".

Спосіб 4. Вигадується факт, який поміщається до цілком достовірного контексту. Фактом, наприклад, була оборона Москви восени 1941 року. І героїзм, і реальні подвиги у ній мали місце. Але серед них було поміщено повністю вигаданий редакцією фронтової газети подвиг панфіловців біля роз'їзду Дубосєково. В наших українських реаліях до цілком достовірного контексту сталінщини поміщено факти "розстріляного з'їзду кобзарів", "33 розстріляних та 800 репресованих за бажання складати іспит українською, а не російською мовою харківських (або львівських, тут є варіанти фейку) студентів", "3000 українських дівчат, утоплених в колимських болотах, щоб не народжували бандерівців". Інколи автори вигадок доволі швидко ідентифікуються, як це було з авторами панфіловської історії або з автором історії про розстріляних студентів, інколи має місце так звана міська легенда, тобто поступове й колективне перетворення чуток на доведений факт.
"Розстріляні студенти" з'явилися на світ 1966-го у статті письменника Дмитра Нитченка (який з повоєнних часів жив зовсім "недалеко" від описуваних подій - в австралійському Мельбурні), надрукованій в журналі "Визвольний шлях". Звісно, що жодних згадок про цю подію немає ні в архівах, ні у спогадах сучасників.

Спосіб 5. Перетворення художнього слова, тобто вигадки, на історичний факт. Спосіб, відомий здавна. Досить згадати написані Проспером Меріме "Пісні західних слов'ян", на які "купився" навіть Пушкін. А на фальшивого кельтського барда Оссіана (його поеми насправді написав цілком реальний Дж. Макферсон) половина літературної Європи молилась.

Зрозуміло, що цей спосіб особливо ефективним є за доби масових комунікацій. Чарівна сила митецького слова або, ще краще, відео або кіно, створює неправдиві уявлення і навіть хибні спомини про події. Хрестоматійний приклад - шедевр Ейзенштейна "Панцерник Потьомкін". Епізод з розстрілом матросів під брезентом є чистою вигадкою геніального режисера. Але до спогадів деяких потьомкінців брезент потрапив. І навіть у пам'ятнику повсталим увічнений.
"Утоплені на Колимі дівчата", про яких нічого не говорять дослідники та дослідниці ГУЛАГу, судячи з усього, є результатом перетворення чуток на привід для створення художнього твору (поеми Дмитра Шупти "Колимські дівчатка"), а він, своєю чергою став основою фейкового історичного "факту".

Спосіб 6. Реальний історичний факт домислюється вигадками у бажаному для фальсифікатора дусі. Такою виглядає розміщена сьогодні у багатьох інтернет-джерелах історія підриву греблі ДніпроГЕС у серпні 1941 року. Греблю дійсно підірвали, аби хоч якось затримати наступ німецьких військ на Лівобережну Україну (наскільки це мало ефект - інша справа). Задля зменшення обсягу неминучої повені з верхнього водосховища протягом кількох днів до підриву спускали воду з верхньої водойми. Підірвано було лише верхню частину греблі, а не її тіло. Зрозуміло, що негативні наслідки підриву греблі та повені були. Але НЕ було 30-метрової хвилі, яка нібито докотилась до Нікополя.

Розрахунки, зроблені гідротехніками, показують, що максимальна висота хвилі в районі голови острова Хортиці могла бути 1,5 метри, а швидкість підйому води була кілька сантиметрів на хвилину. Вся ця вода протягом максимум доби розійшлась по поймі та річках-припливах Дніпра. Зрозуміло й те, що були загиблі від повені. Але не 100 тис. осіб: стільки людей фізично не було у поймі Дніпра на той момент.

Спосіб 7. Некритичне сприйняття хибодруків. Найвідоміший - хибодрук у таблиці, де наведено дані про чисельність українців до Голодомору. Замість цифри 3 помилково надруковано 8. Так 31 млн українців перетворився на 81 млн. Цей хибодрук потрапив до однієї з промов президента Віктора Ющенка, який заявив, що протягом радянської доби число українців зменшилось удвічі (з 80 до 40 млн)
Абсолютно заслужено цей псевдофакт був висміяний тодішнім президентом Росії Дмитром Медвєдєвим. Що ще раз доводить: міфи прекрасно застосовуються супротивником в інформаційній війні проти України.

Як протистояти фейкхісторі? Маю кілька корисних порад.

Порада 1. Попри те, що історія - наука гуманітарна, не забувати про закони природи. Вони для всіх однакові. Не може підрив 15 метрів греблі по 1/10 її довжини (130-160 метрів) створити 30-метрову хвилю. Створюється водоспад, а не цунамі.

Інший приклад: не може людина, лежачи на дні водойми, дихати через тростину (фейк, дуже поширений в байках про козаків). Тут, власне, кожен може перевірити на собі, але дуже обережно! Візьміть коктейльну соломину, ляжте у ванну і спробуйте подихати. Вдалось?

Порада 2. Слідуйте здоровому глузду. У поймах річок ніколи не будують села (кажу як дитина, яка зростала у річково-озерному краї). Адже неминучий підйом води навесні-влітку як мінімум підтопить село. Тому не могло бути численних втрат цивільного населення внаслідок підриву ДніпроГЕС. Це підтверджують і спогади старожилів Запоріжжя. Ось один з них: "Слышал в 60-е годы от старожила Запорожья (с. Вознесеновка) Максима Филипповича, свидетеля тех событий: "Вода піднялась, як у велику весняну повінь, коли не було ГЕС. Нижні хати у Вознесенівці не затопило, вода лише заходила у двори. Відступила вода за 6-8 годин, залишились тільки озерця і болота".

Порада 3. Слідуйте правилам послідовної відповіді на питання: "Що сталося? Де? Коли? Хто вчинив? Яким способом?", і тільки після того відповідайте на питання: "Які наслідки? Кому вигідно?". Проілюструємо на прикладі "розстріляного з'їзду кобзарів". Автори цього фейкового історичного конструкту плутаються і у відповідях на питання: "Де?", і у відповідях на питання: "Коли?", називаючи різні локації та дати. Це - точний маркер фейку.

Спробуйте поставити авторам колимського фейку відповіді на питання: "Де був той табір і те болото, де потопили 3000 українських дівчаток?". І додайте питання: "Як там опинились діти, бо на Колиму посилали людей для важкої праці, а не дітей?" Точної відповіді не буде.

Порада 4. Пам'ятайте, що при усній передачі інформації її початковий оригінальний зміст повністю втрачається на п'ятому реципієнтові інформації. Тому якщо факт викладено приблизно так: "Я це чув від дядька, знайомий якого спілкувався з особою, якій це розповів рідний брат", то спокійно можна не брати "факт" до уваги. До того ж, дуже багато залежить від способу постановки питання. Якщо воно містить у собі навіювання, то і відповідь, швидше за все, буде мати хибний характер.

Порада 5. Ґрунтуйтесь на першоджерелах з дотриманням правил зовнішньої та внутрішньої їх критики, а не їх авторській інтерпретації. Спробуйте, наприклад, знайти хоча би одне першоджерело щодо "розстріляного з'їзду кобзарів". Нема нічого, є лише переповідання.

Порада 6. Пам'ятайте, що будь-яка історична подія, в якій задіяно велику кількість людей, не може не залишити інформаційних слідів (вербальних чи невербальних). Принаймні події останнього століття майже усі документовані. І якщо йдеться про масову загибель людей, то точно мають бути й масові поховання. Де вони в історії про підрив ДніпроГЕС? Уявляєте, яку би поживу для нацистської пропаганди дали би ті 100 тис тіл?! Скільки було би фото могил, родичів загиблих тощо?!

Порада 7. Не бійтеся бути звинуваченим у відсутності патріотизму. Нагадаю золоті слова президента Чехословаччини Томаша Масарика: "Патріотизм не може ґрунтуватися на брехні". Так він відповів захисникам Краледвірського рукопису, які наполягали на тому, що заради піднесення національної ідеї можна й прибрехати. Багата, цікава, трагічна та велична, весела та сумна історія українського народу не заслуговує на перетворення на низку міфів та фейків.

[Шо?]

не може людина, лежачи на дні водойми, дихати через тростину (фейк, дуже поширений в байках про козаків). Тут, власне, кожен може перевірити на собі, але дуже обережно! Візьміть коктейльну соломину, ляжте у ванну і спробуйте подихати. Вдалось?

Чому, саме, лежачи?
Чому, саме, з коктейльною трубкою, а не з очеретиною?

Моя дитина два літа тому їздила до Козацької фортеці - табір біля Холодного яру на Черкащині.
Їх там вчили сидіти з очеретиною під водою.
Кілька хвилин нетреновані сиділи без проблем.
Хіба автор з маскою і трубкою ніколи не занурювався?

Нема часу все аналізувати, але такі про..би викликають недовіру до автора.

[Шо?]

Порада 7. Не бійтеся бути звинуваченим у відсутності патріотизму. Нагадаю золоті слова президента Чехословаччини Томаша Масарика: "Патріотизм не може ґрунтуватися на брехні". Так він відповів захисникам Краледвірського рукопису, які наполягали на тому, що заради піднесення національної ідеї можна й прибрехати. Багата, цікава, трагічна та велична, весела та сумна історія українського народу не заслуговує на перетворення на низку міфів та фейків.

[/quote]

Фігня.
Історія будь-якого народу - це міфи і фейки.
Вільгельми Теллі, Королі Артури, сармати-поляки...
Не кажучи про славних русичів - які різко стали русскімі.

[Solmir]

У меня осталось подобное впечатление. Но детали, вроде дыхания через камышину, это не главное. Больше интересуют конкретные примеры фейков. Ясно, что подавляющее число ими и есть, но все ли? Может кто-то, лучше разбирающийся в истории, найдет пример ложного фейка.
А примеров ложной логики здесь хватает.

[Eney]

Письмо из Берлина поверенного СССР в Германии Георгия Астахова Молотову от 12 августа 1939 г. Пакт Молотова-Риббентропа будет подписан спустя 11 дней.
​Максимально откровенно о том, кому и зачем был нужен этот пакт и понимал ли Кремль,что помогает развязать большую войну в Европе

[sergk1]

На всякий случай запощу здесь статью, в том числе и для потенциальной критики.

Ця тупа бувала коли небуть на гірських річках ? Там переважно набагато менше ніж 1,5 метра глибини, але вбити вони можуть дуже швидко. Потік води при цунамі зазвичай теж не високий, але людей гине дуже багато.

[Шо?]

Спосіб 6. Реальний історичний факт домислюється вигадками у бажаному для фальсифікатора дусі. Такою виглядає розміщена сьогодні у багатьох інтернет-джерелах історія підриву греблі ДніпроГЕС у серпні 1941 року. Греблю дійсно підірвали, аби хоч якось затримати наступ німецьких військ на Лівобережну Україну (наскільки це мало ефект - інша справа). Задля зменшення обсягу неминучої повені з верхнього водосховища протягом кількох днів до підриву спускали воду з верхньої водойми. Підірвано було лише верхню частину греблі, а не її тіло. Зрозуміло, що негативні наслідки підриву греблі та повені були. Але НЕ було 30-метрової хвилі, яка нібито докотилась до Нікополя.

Розрахунки, зроблені гідротехніками, показують, що максимальна висота хвилі в районі голови острова Хортиці могла бути 1,5 метри, а швидкість підйому води була кілька сантиметрів на хвилину. Вся ця вода протягом максимум доби розійшлась по поймі та річках-припливах Дніпра. Зрозуміло й те, що були загиблі від повені. Але не 100 тис. осіб: стільки людей фізично не було у поймі Дніпра на той 

Висота Київської низьконапорної  плотини - 11 метрів.
Спеціалісти кажуть, якщо, ндБ, її прорве,
загинуть сотні тисяч.

Висота Дніпрогеса - 54 м.
Це високонапірна плотина.
Об'єм дніпровського водосховища - 3 млрд. кубів.
Чи могло бути стільки жертв?
Могло.
Чи було? Хтозна.
Радянська влада намагалась не залишати сліди своїх злочинів.
Інколи це вдавалося.
Перевіряти, безумовно, треба, але заклик не довіряти усним переказам -
шлях в нікуди, коли нема документів.
Спочатку  опитують свідків, потім - намагаються перевірити.

[Solmir]

На всякий случай запощу здесь статью, в том числе и для потенциальной критики.

Ця тупа бувала коли небуть на гірських річках ? Там переважно набагато менше ніж 1,5 метра глибини, але вбити вони можуть дуже швидко. Потік води при цунамі зазвичай теж не високий, але людей гине дуже багато.

Когда историки рассуждают о физике это всегда забавно. Понятно, что цунами тут не при чем. И речь идет о простом растекании воды, которая затопила окрестности. А дальше надо смотреть, насколько упал уровень воды в водохранилище, объем вытекшей воды и конкретно какие места могли бы быть затоплены. Но историк ограничивается аналогией с весенним паводком. И рассказом про одно село, в котором затопление было небольшим.

[kolyan68]

А есть какие то свидетельства немцев по подрыву и его результатам? Если речь о больших масштабах жертв - незамеченным это никак не могло пройти. Вот и один из вариантов для проверки достоверности.

[Шо?]

https://www.svoboda.org/a/27193109.html

[jeckie]

Спосіб 7.

Спосiб 8. Вiзмiть низку вочевидь хибних фактiв, додайте кiлька неперевiренних, а потiм додавайте якi завгодно. Разом це буде легко назвати фейками. I не потрiбно обгрунтування для кожного, людина побачить першi справжнi фейки, а потiм вже з довiрою буде ставитися до спростування iнших. 

[Шо?]

На всякий случай запощу здесь статью, в том числе и для потенциальной критики

Прочитал все же этот текст полностью.
Посмотрел, кто такая автор.
Доктор/профессор Крестовская.
Из киваловской академии.
Вики: 1986 року захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук на тему
 «Рабочее движение на Украине в период отступления первой российской революции».
З 1986 року працювала викладачем кафедри історії КПРС, згодом доцентом кафедри політичної історії
Одеського електротехнічного інституту зв'язку.
Стало понятно, откуда у нее такое рвение бороться с фейками в украинской истории и учить украинцев основам логики.

Насчет логики, кстати, пар цитат из ее статьи:

...якщо факт викладено приблизно так: "Я це чув від дядька, знайомий якого спілкувався з особою,
 якій це розповів рідний брат", то спокійно можна не брати "факт" до уваги.

...не могло бути численних втрат цивільного населення внаслідок підриву ДніпроГЕС.
Це підтверджують і спогади старожилів Запоріжжя. Ось один з них: "Слышал в 60-е годы от старожила Запорожья

То есть, в первой цитате она учит не полагаться на устные пересказы, во второй же цитате пытается обосновать свои бредни
ссылкой на такие же устные пересказы.

[Шо?]

Крестовская, ссылаясь на старожила, которому старожил района Запорожья Вознесен(ов)ки рассказал
о том, что Вознесенку не смыло, почему-то не проверила, где находится Вознесенка.
А находится она на возвышенности:

Советский украиновед, специалист по истории Запорожского казачества Дмитрий Яворницкий (1855-1940) писал: «Вознесенка тянется вдоль Днепра на две-три вёрсты по каменисто-песчаному взгорью».

Вот что писал о тех временах русско-украинский писатель и этнограф Александр Афанасьев-Чужбинский в произведении «Поездка в Южную Россию»: «Село Вознесенское довольно многолюдно...В этом селении замечателен казённый центральный хлебный магазин, корпуса которого придают Вознесенскому вид городка, раскинутого наполугорке».
https://subbota.ua/istorija/19739/voznesenka-zhalkie-ostatki-starogo-sela-posredi-zaporozhja

Вопрос: имеет ли право профессор, пусть даже киваловский, делать вывод о невозможности какого-то события на основании одной информации из источника, аналогичные которому сама призывает не рассматривать, как достоверные?

[Solmir]

Вот почему я это и запостил. ИМХО в ближайшем будущем мы это и подобное встретим в большом количестве. И стоит заранее разобраться, где фейк, а где нет. Потому, что аналогии не работают, если есть не общие рассуждения, а факты, это всегда лучше.

[Шо?]

Порада 2. Слідуйте здоровому глузду. У поймах річок ніколи не будують села (кажу як дитина, яка зростала у річково-озерному краї).

"Ричково-озерний край" в Одессе - междуречье Дуная и Днестра.
На любой карте голосований в Украине именно эта часть Одещины окрашена в ярко-синий цвет.
Такой же, как на Донбассе.

[Шо?]

Что касается сути:
разница есть, конечно, погибло от воды 100 тысяч или 10 тысяч.
Погибло от голода 8 миллионов или 4.
Но надо быть ущербной сукой и считать ущербными читателей, чтобы,
исходя из невозможности обосновать точное количество жертв
делать вывод об отсутствии самого факта их огромного количества.

Блядь, зачем я читал эту суку?
Словно пыльный учебник истории КПСС нарыл на свалке.

[Шо?]

Что касается смытого Никополя: посмотрел Вики.
Он расположен на высоте от 13 метров над уровнем моря.
Вполне реально, что мог пострадать.

А что такое прорыв даже невысокой дамбы,
в истории полно примеров.

[Шо?]

Solmir прав в том, что истории Украины нужно уделять серьезное внимание.
Вместо этого детей в вузах учат "бороться с украинскими фейками" такие фейковые кпссовские профессора.