Автор Тема: Истоки истории
 

Offline Garfield

  • *****
  • Повідомлень: 9135
  • Karma: 5436
  • Стать: Чоловіча
  • Nederland
Re: Истоки истории
« Reply #690 : Липень 03, 2023, 14:43:49 »
Читав, що коли розглядався проект Уаховського водосховища, були альтернативні версії, де за допомогою додаткових дамб планувалося зберегти частину плавнів з їх екосистемою. Але вирішили, що то надто дорого...
Homo homini felis est.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35714
  • Karma: 23542
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #691 : Липень 13, 2023, 13:30:53 »
Цитувати (виділене)
13 липня 1949 року Папа Римський Пій XII оголосив, що будь-який католик, який свідомо і добровільно вступив в лави компартії або іншим чином підтримує її, буде відлучений від церкви.
Ось це діяч! А нинішній...

Offline Garfield

  • *****
  • Повідомлень: 9135
  • Karma: 5436
  • Стать: Чоловіча
  • Nederland
Re: Истоки истории
« Reply #692 : Липень 13, 2023, 13:44:38 »
Цитувати (виділене)
13 липня 1949 року Папа Римський Пій XII оголосив, що будь-який католик, який свідомо і добровільно вступив в лави компартії або іншим чином підтримує її, буде відлучений від церкви.
Ось це діяч! А нинішній...
І багато він поляків відлучив?
Дуже католицька країна, комуністи на той час керують...
Homo homini felis est.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35714
  • Karma: 23542
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #693 : Липень 13, 2023, 17:02:20 »
Цитувати (виділене)
13 липня 1949 року Папа Римський Пій XII оголосив, що будь-який католик, який свідомо і добровільно вступив в лави компартії або іншим чином підтримує її, буде відлучений від церкви.
Ось це діяч! А нинішній...
І багато він поляків відлучив?
Дуже католицька країна, комуністи на той час керують...
Не встиг розвернутися на повну.

 :unknown:
Цитувати (виділене)
Помер 9 жовтня 1958 року від серцевого нападу.
  :pardon:

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35714
  • Karma: 23542
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #694 : Липень 13, 2023, 17:35:22 »
А як Тарас Шевченко відзивався про канабіс?

Offline Teagan

  • *****
  • Повідомлень: 4719
  • Karma: 2825
  • Стать: Жіноча
Re: Истоки истории
« Reply #695 : Липень 13, 2023, 17:37:59 »
І багато він поляків відлучив?
Дуже католицька країна, комуністи на той час керують...
Поляки кажуть що католицька церква дуже сильно доклалась до того щоб випиздити коммуністів звідусіль, частково тому й в них такий великий вплив досі.
Тому можу допустити що відлучати багато не довелось.

Offline May Day

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 7636
  • Karma: 5632
  • Стать: Жіноча
  • USA - Україна
Re: Истоки истории
« Reply #696 : Липень 13, 2023, 18:06:10 »
А як Тарас Шевченко відзивався про канабіс?
От ти смієсся, а люди наукові дослідження роблять. Про коноплі там теж є :smilie5:
https://naurok.com.ua/roslini-v-tvorchosti-tarasa-grigorovicha-shevchenka-187498.html

The best is yet to come.

Online bobr.dobr

  • ****
  • Повідомлень: 348
  • Karma: 235
Re: Истоки истории
« Reply #697 : Липень 13, 2023, 19:10:50 »
От ти смієсся, а люди наукові дослідження роблять. Про коноплі там теж є :smilie5:
https://naurok.com.ua/roslini-v-tvorchosti-tarasa-grigorovicha-shevchenka-187498.html
А про мак то ми й забули.  :smilie5:

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35714
  • Karma: 23542
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #698 : Липень 17, 2023, 08:39:01 »
Цитувати (виділене)
@Ярослав Грицак
... У світі є близько двох тисяч народів – і тільки двісті націй. Шанси народу стати нацією досить невисокі: 1 до 10. Це дуже низький шанс.
... Нація – значно складніший конструкт. Якщо, умовно кажучи, народ – це трава, то нація є газоном; тобто якщо народ – це хащі, то нація – це сад або парк.
... Українці використали свій шанс у винятково невигідних ситуаціях. Нагадаю: Валуєвський циркуляр, Емський указ, насильство, яке ми бачили у Другій світовій війні, і все інше: наші шанси стати нацією були дуже невисокі як статистично, так і історично. Зважаючи на перешкоди, які стояли перед українцями, можна вважати це справжнім чудом.
Ми не розуміємо характер цього чуда, але воно є подиву гідним.
В українській історії було принаймні три періоди, три фази, коли українці реально зникали, коли про зникнення цієї групи говорили як про доконаний факт. Це кінець 18 століття, коли після ліквідації козацької держави козацька еліта активно інтегрувалася в російське дворянство. Нагадаю, тоді головним образом була розрита могила – тобто Україна, яка похована, яка прекрасна, красива, героїчна, але це вже минуле, в майбутньому цього не буде. Її можна оплакувати, вона варта найтепліших споминів – але вона померла і її не воскресити.
Другий момент – 1860-ті, коли в Російській імперії видали Валуєвський циркуляр, який сказав, що українців, української мови нема, не було і не буде – і тоді ж тут, в австрійській Галичині, перемагають москвофіли. В умовах, коли у двох частинах України перемагає російський проєкт, шанси на появу українського проєкту були майже нікчемні.
І третій (згадаю зі свого життя – той, хто має більш-менш відповідний вік, може пам'ятає) – у кінці 1970-х чи на початку 1980-х навіть у Львові було відчуття, що справа погана. Я недавно перечитував есей Мілана Кундери "Трагедія Центральної Європи". У примітці (важливо читати ці footnotes) він пише про те, чим Радянський Союз небезпечний: він призводить до знищення цілих народів. І далі Кундера пише такий footnote: правдоподібно, ми є свідками зникнення української нації. У 1984 році. Коли бачиш оцей перелік подій, то розумієш, що національна стійкість українців є навіть вищою, ніж стійкість українців як народу.
... Чому? Бо завше є люди, які не звертають уваги на нібито об'єктивний стан історії, а починають розвивати свої проєкти, які йдуть проти історії. Дуже умовно кажучи, ними є:
- Тарас Шевченко у першому випадку, коли зникала козацька Україна;
- Франко – у другому випадку, коли зникала Україна в Галичині;
- та Василь Стус – у третьому.
Ми зазвичай вживаємо імена національних поетів, бо вони є найбільш символічними. Це фігури першого ряду, а за ними тисячі менш знаних.
... Кожна людина в кожному суспільству потребує міфу. Без міфу ніхто не може жити, жодне суспільство. Без міфу ми всі перетворюємося на таких собі егоцентриків-егоїстів, які не мають спільної мети, нас нічого не клеїть. Міфи – те, що нас клеїть. Міф – це не про створення якоїсь зручної правди. Міф – це про те, що робить нас великими, про те, що дає нам відчуття, що ми більші насправді, ніж ми є, і що маємо якусь особливу місію.
... Крім всього, мають бути інституції, які ці емоційні міфи зберігають, примножують і роблять їх більш ефективними. Має бути хтось, хто будує пам'ятники, друкує «Кобзар», готує бутерброди на Євромайдані, збирає донації на армію. Коротко кажучи, мають бути інституції. Сталін казав, що кадри вирішують усе; моя теза – інституції вирішують все.
Підставово ці інституції – це кав'ярні, університети, нецензурована преса, вільна Церква, міське самоврядування. Більшість таких інституцій виникли не тут, не на цій території. Більшість інституцій прийшли з Заходу. Географічна близькість до Заходу надзвичайно важлива, бо це близька територія, де цей досвід може передатися. Це, на мою думку, є однією з причин, чому в Росії так швидко зникають етнічні групи. За останні роки там не стало 13 етнічних груп народів Сибіру, а деякі перебувають на грані знищення. Їх вбили двічі: вперше фізично, а вдруге в пам'яті – ніхто не знає про них і не згадує про їхню боротьбу за виживання, бо вважається, що вони цю долю прийняли.
... Ми не зможемо зрозуміти, що робиться в Україні, якщо не візьмемо до уваги того, що сталося в останні двадцять років:  в Україні тепер грошовий, людський капітал мігрує зі сходу на захід. Війна це рішуче прискорила, але це було вже перед війною, навіть перед 2014 роком, а зараз стало масовим. А культурний капітал мігрує із заходу на схід. Я декілька років перед війною був у Миколаєві, і мене найбільше втішило – приходиш і бачиш кав'ярні, галицькі пляцки, шоколад по-львівськи і таке інше. Я не про якийсь галицький шовінізм – а про те, що це західна культура, яка йде на схід. Мені розповідають про новий центр гіпстерства в Києві, це Рейтарська вулиця: пройдіться по ній – і раптом матимете відчуття повністю такого собі Львова. Йде трансплантація тієї культури, яка є дуже важливим елементом стійкості.
Що далі? Перемога.
Але повертаюся до початку: ми маємо два елементи стійкості – стійкість виживання і стійкість самовираження, стійкість народу і стійкість нації. Зараз можливий третій елемент стійкості: або життя в умовах апокаліпсису – або (і це найбільший виклик) перетворення цієї стійкості в стабільний розвиток, сталий розвиток. А це ключовий момент стійкості і в Україні, і у всьому світі – чи ми зможемо витримати такий темп без катастрофи. Історики вважають, що цей стан переходу триває більш-менш п'ятдесят років. Ми вже тридцять років маємо. Але не скажу, що лишилося двадцять років, бо є ефект війни, війна прискорює. Багато речей, які були неможливими перед 24 лютого, на жаль, сталися. Хоча вони би сталися і так, але не такою ціною і не такими темпами. Виклик залишається той самий: стійкий розвиток перевести в сталий розвиток. Іншими словами, спасти себе і спасти ціле людство.
Зі сторінки Ольги Рудої

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2198
Re: Истоки истории
« Reply #699 : Липень 17, 2023, 11:18:30 »
Чому всі, хто вміє сказати/написати вважає що інструментарій, який вони використовують, важливіший за ідеї, які вони висловлюють?

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35714
  • Karma: 23542
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #700 : Липень 22, 2023, 09:05:54 »
Цитувати (виділене)
Сьогодні є привід для цікавої аналогії з далеким минулим. Спеціально для тих, хто ще у 2015-му "втомився від війни" й прагнув зазирнути кудись путіну. Заразом дізнаємося й справжню сутність старого виразу "блакитна кров" та хто такі ренегати. Дуже повчально, знаєте.
19 липня 711 року між військом Омейядів та вестготами відбулася битва при Гвадалете, яка закінчилася цілковитою перемогою арабів. Наслідком цієї битви стало падіння держави вестготів та завоювання арабами Піренейського півострова. А далі, знаєте, що було?
Далі була знаменита Реконкіста, що з іспанської перекладається як "відвоювання". Тривала Реконкіста - увага - 770 років.
Протягом 770 років християни боролися за визволення Піренеїв. Пролили море крові, власної та чужої. Билися не лише з арабами, але й зі своїми зрадниками. Колишніх християн, які перейшли в іслам, і називали РЕНЕГАТАМИ.
2 січня 1492 року нарешті впав останній мусульманський емірат на півострові - Гранада. Період Реконкісти закінчився.
А знаєте, звідки пішов вираз "Блакитна кров"? Іспанська знать, яка століттями билася із загарбниками, дуже тремтливо ​​ставилися до свого походження, пишалися тим, що веде свій рід від вестготів і не має жодних родинних зв'язків з маврами.
Шкіра іспанських грандів залишалася білою, і на ній було видно блакитні вени, на відміну від смаглявої шкіри тих, хто "змішався" із загарбниками. До таких протягом наступних десятиліть ставилися вороже й зневажливо, і щоразу під час суперечок вимагали показати передпліччя руки: де твої вени?
770 років, друзі. 770 років... Здавалося б - чом би не породичатися з могутніми окупантами? Чому не піти в ренегати, отримавши титули, землі, палаци? Власне, Арабський халіфат був дуже багатою й розвиненою державою, де квітли мистецтво й науки і до християн ставилися цілком нормально.
"Какаяразніца"...
Не хочеш в ренегати? Йди у мосараби, зберігай свою віру, володій своїми землями, плати податок маврам, май власне судове самоврядування, служи в арабському війську або уряді.
"Какаяразніца" та "мірлюбойценой".
І таких було чимало. Але більшість коритися не хотіла й століттями лила кров свою, своїх дітей та онуків.
770 років...
Павло Бондаренко

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35714
  • Karma: 23542
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #701 : Липень 22, 2023, 17:10:26 »
Фотка Леніна на роботі

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35714
  • Karma: 23542
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #702 : Липень 24, 2023, 21:27:14 »
Цитувати (виділене)
Ви про це знали???
Одна з тих страшних речей, якими ламали українців за часів совєтів - то був податок на дерева (і кущі) та масова примусова вирубка садів.
Їх було кілька: 1929го, 1939го, 1948го і останній 1953го, буквально перед самою смертю Сталіна.
В деяких селах люди самі вирубували дерева і кущі, бо не мали чим платити (за несплату карали). В інших - це робили показово бригади "буксірів" і червоноармійців.
Скасували його в 1954 р.
Те, який вплив мав цей аспект геноциду на українську культуру - важко оцінити. Про це детально мають говорити як історики, так і ботаніки. Але якщо коротко: було знищено десятки старовинних сортів яблук, груш, слив, жерделів і морелів (старі різновиди абрикос), смородини, вишень, черешень, малини, суниці, бросквини (старовинна назва персиків). От ви куштували коли-небуть дулі? Не ті, що з маком, а я маю на увазі різновид дрібних ранніх літніх груш, дуже запашних і солодких, він був поширений на території Речі Посполитої із 16 ст. (і аж до 19 ст. не мав конкурентів).  Деякі культури - чишкун, айва, старовинні сорти горіхів, вишнево-черешневі гібриди, персики - просто зникли, часом навіть назви не лишилося... (Мені здавалося, що фізаліс - це нова культура. А виявляється, його масово вирощували в кін. 19 ст. і називали ліхтарником.)
...А разом із тим усим - зникли рецепти солодощів і домашніх наливок.
І навіть слова - зникли.
От ви знали, що первісно означало слово "смаколик"?  На Фастівщині, в районі с. Яхнів і с. Мала Половецька ще з царських часів - від скасування кріпацтва і до першого податку на садки, тобто майже три покоління - селяни вирощували на продаж для Києва масово фрукти і ягоди. Кожна сім'я мала свою спеціалізацію - смородина, малина, аґрус... або яблука, або вишні. А "смаколик" - це цукати, виготовлені за принципом сухого київського варення.
Коли податок на садок скасували, мій дідо - Петро Сікачина - заповзявся посадити садок. Це була його стрижнева мрія, життєва опора. Того ж року селянам-колгоспникам дозволили мати більші присадибні ділянки. І ось родина отримала рівніший наділ на город, а схил яру дозволено було засадити садком і використовувати як сінокіс. А сам яр - для стримання ерозії - засадити швидкоростучими деревами (дід посадив верби, осокори, вільхи, терносливи, а також ліщину й бузину). Ерозія припинилася. Загалом тоді по селу було висаджено багато дерев - лісосмуги між полями, стримуючі балки по ярах, ялини, верби, осокори, тополі, дуби. Це по суті врятувало село й поля довкола нього. Інакше б прийшли суховії.
Так ось, щоб змогти посадити садок із яблунь і груш - всі дерева дід сам щепив - він обійшов усі довколишні села в пошуках живців. Бо плодових дерев, що вціліли - були одиниці. Йому вдалося роздобути: донешту, антонівку, семеренку, пепенку, шафран, папіровку, джонатан, сніжний кальвіль і ще якесь дрібне раннє солодке яблуко (за моєї пам'яті в нас його ніхто, крім корови, не їв, на Вінничині це - "канхветка"). Крім того, 4 сорти груш. Сливи і вишні росли дикі. 4 сортові сливи посаджені були вже в кінці 1960х. Найважче було відновити популяцію абрикос і горіхів - дідові молодші брати, які пішли у військові, надсилали дідові кісточки з Кавказу. Ще одну морелю місцеву дід нашукав у лісосмузі. Смородина в нас росла дика - велетенські кущі в півтора людські зрости, з дрібними кислими ягодами, дуже пахучими. Порічки й малина з'явилися пізніше.
До дерев ставилися з благоговінням. Зрубати? Гріх. Кожне вимерзле чи поламане бурею дерево - оплакували. Кожне весняне саджання - свято і символічний акт "я живу, я росту, я вірю в майбутнє... і коли навіть я помру, дерева - залишаться".
Вікіпедія пише, що відновити шкоду завдану цими сталінськими указами і втамувати "фруктовий голод" вдалося в 1969р. Як на мене, відновити шкоду не вдалося ніколи - втрачені сорти й культивари, природні гібриди... вони втрачені навіки. Зупинка селекції та розвитку на три десятиліття - це втрачений час. І головне, що зцілить душевний біль тих, хто пам'ятав з дитинства, як поторочі в чорному з червоними зірками вирубували щойнорозквітлі садки? Такі рани зціляє тільки Бог. Такі гріхи прощає тільки Бог.
Наш обов'язок - пам'ятати.
Автор: Зоя Жук.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35714
  • Karma: 23542
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #703 : Липень 26, 2023, 15:22:52 »
Цитувати (виділене)
Доля зрадників.
26 липня 1708 року у селі Борщагівка за наказом гетьмана Івана Мазепи через відрубування голів страчені полтавський полковник Іван Іскра, що доніс російському царю на Мазепу, та Василь Кочубей, генеральний суддя гетьманської України, співучасник Іскри в передачі Петру І відомостей про зближення Мазепи зі шведами.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35714
  • Karma: 23542
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #704 : Липень 30, 2023, 15:36:06 »
Лєнін прідумьіваєт Україну. Подліннік. Масло.

Offline Teagan

  • *****
  • Повідомлень: 4719
  • Karma: 2825
  • Стать: Жіноча
Re: Истоки истории
« Reply #705 : Липень 30, 2023, 15:40:10 »
Це треба в гумор  :)

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35714
  • Karma: 23542
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #706 : Липень 30, 2023, 16:17:03 »
Карл Маркс прідумьіваєт Лєніна.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35714
  • Karma: 23542
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #707 : Серпень 06, 2023, 13:13:44 »
КАРТА РОССИИ 1565 года


Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35714
  • Karma: 23542
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #708 : Серпень 10, 2023, 16:35:25 »
Цитувати (виділене)
ГІБРИД, АБО  ВИРВАНІ З КРОВ’Ю РОКИ
Гібрид керував країною понад десять років, а вночі гуляли Сардинія та скоробагатьки – Кучма святкував свої вісімдесят.
Дехто написав, що Кучма – наше все. Не псуватиму настрій: він більше, ніж усе. Він вирвав у громадян золоті, найпродуктивніші роки життя.
Кучма будь-що робив лише для самого себе, для доці Лєни, для свого другого зятя Пінчука, для подружок і друзяк – тієї ж Тимошенки й того ж Шуфрича, своєї дружини Людмили і її фаворитів, для свого «вірного оточення» – міністра Кравченка та міністра Кирпи, яких після Кучми, на початку 2005 року, перестріляли як скажених собак у власних дорогих конурах.
Чому вцілів голова адміністрації президента Кучми україножер Медведчук? Досі загадка.
Кучма в останню чергу думав (якщо думав) про Україну, він ніколи не був Українським президентом, він був президентом  в Україні, тому й переймався проблемами країни з огляду сидіння у найвищому кріслі. Він був гібридом, і все його життя доводило це, починаючи з того, що одруження сприяло стрімкій кар'єрі на «Південмаші».
1994 року Кучма як кандидат у президенти зажадав зустрічі з лідером опозиції Вячеславом Чорноволом. Дуже просив за рандеву друг-демократ од імени Кучми. Голова Руху погодився на зустріч (непублічну), щоби, правда, не тільки познайомитися з дніпропетровським «дивом», а й висловити у вічі огиду щодо кандидатської програми Кучми. Гібрид одповів, що своєї програми не читав (перед другим туром), а всю промосковську й антиукраїнську муйню понаписував дорадник Гриньов, космополіт з Харкова, що 1990-93 років обіймав посаду заступника голови Верховної Ради.
Після обрання президентом Кучма запропонував голові Руху назвати кандидатури на посади міністрів (Геннадій Удовенко стояв у рухівській обоймі першим) та президентських очільників областей. На кожного рухівця Кучма призначав по двадцять антирухівців. Отак народилася «конструктивна опозиція» – Рух підтримував владу там, де йшлося про користь Україні, і був проти, де бовваніла шкода національним інтересам. Кучма мав не залізні яйця, він їх просто не мав.
2001 року міністр оборони генерал армії Кузьмук вибачився за те, що українська протиповітряна оборона збила Ту-154 компанії «Сибір» над Чорним морем, що прямував з Тель-Авіва до Новосибірська. Загинули 78 пасажирів і летунів. Потім генерал зізнався, що взяти відповідальність за літак йому наказав особисто верховний головнокомандувач Кучма, бо надійшло прохання (можливо вказівка) з Кремля. Що доводило, Московія сама знищила пасажирський авіалайнер.
Міністр Кузьмук негайно подав рапорт про відставку. За офіційними даними, Україна сплатила по 200 тис. американських доларів за кожного загиблого – 7,8 млн Московії та 7,5 млн Ізраїлю.
2002 року я приїхав на саміт НАТО у Празі, який зібрав понад 50 президентів і прем'єрів. Соромно було за Україну, коли нашого президента (найопецькуватого) відсунули на край стола, зробивши розсадку за французькою абеткою (досі застосовувалась англійська). Цей фінт був продемонстрованиий з тим, щоби Кучма (Ukraine) не сидів між прем'єром Блером (UK) і президентом Бушем-мл. (USA).
[За французькою абеткою: Etats Unis (З'єднані Стейти), Royaume Uni (Об'єднане Королівство), Ukraine].
У Празі мені й колегам видалося, що бачимо нищівне приниження України – нашого президента біля параші.
Я помилявся: це не Україну поставили у ганебному кутку, а кремлівського лакузу, брехливого верховного головнокомандувача відправили подалі з очей істеблішменту. Саміт запросив до НАТО сім країн – Болгарію, Естонію, Латвію, Литву, Румунію, Словаччину та Словенію. Президент України сопів у кутку, за спиною скалив зуби Медведчук.
Ставлю крапку, аби не втомлювати читача. Сказати про Кучму злим, гучним словом є ще багато чого.
Дмитро Понамарчук

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35714
  • Karma: 23542
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #709 : Серпень 12, 2023, 12:15:40 »
Цитувати (виділене)
ИДОЛ НА КУРГАНЕ
         Виктор СУВОРОВ                 
                                     Глава 4
             НИКОГДА НЕ ЗАДАВАЙТЕ ЭТОТ ВОПРОС
                            «Историческая наука  представляет собой
                  не что иное, как повторение одних и тех же
                  суждений, которые никто не смеет оспаривать.
                          В конце концов все повторяют их так,
                  как выучили в школе»
                                      Густав Ле Бон
                               «Психология толпы»*                               
                                                    1. 
          Итак: был Адольф Гитлер участником Великой Отечественной войны или не был?
         В ранние школьные годы понять не мог, отчего вопрос этот задавать нельзя, отчего у моих учителей от такого вопроса, словно у серых волков перед схваткой, шерсть на загривках дыбом вздымается.
          Понимание пришло через много лет. Суть в том, что один только вопрос разрушает всю, казалось бы, нерушимую конструкцию. Любой ответ на данный вопрос ведет в тупик.
         Теоретически возможны два ответа: отрицательный либо положительный.
          Но только теоретически.
          Ибо оба неприемлемы. Ибо нарушают душевный покой. Ибо мозг взрывают, выносят и выворачивают.
                                             2.
          Раздвинем горизонты: были ли участниками Великой Отечественной войны германские министры и фельдмаршалы, генералы и адмиралы, подчиненные им войска и флоты, миллионы офицеров и солдат?
          Имели или не имели хоть какое-то отношение к Великой Отечественной войне конструкторы германских танков и боевых самолетов, рабочие военных заводов и вообще все люди, населявшие Германию?
        Нужно ли включать в число участников Великой Отечественной войны личный состав германских карательных батальонов, охранников Освенцима и Бухенвальда, доблестных бойцов расстрельных команд Бабьего яра и лагеря смерти Тростенец?             
           Если признать, что главари гитлеровской Германии, миллионы их подчиненных и подданных не были участниками Великой Отечественной войны, то получится чепуха.
          Получится, что гитлеровцев на нашей священной земле не было вовсе. Не бомбили самолеты Геринга советскую авиацию на мирно спящих аэродромах, танки Гудериана и Гота 28 июня 1941 года не замкнули кольцо окружения в районе Минска, не было немцев ни в Севастополе, ни Сталинграде, ни на подступах к Москве и Ленинграду. И в сражениях за Берлин, Будапешт, Вену и Кенигсберг гитлеровцы тоже участия не принимали.
           Выходит, что в ходе Великой Отечественной войны воины Красной Армии проливали кровь свою, героически обороняя Заполярье и Северный Кавказ, Крым и Донбасс, а враги в тех краях так никогда и не появились.
           Если признаем, что ни сам Гитлер, ни вся его проклятая орда участия в Великой Отечественной войне не принимали, то предстоит согласиться с заведомой чепухой: начиная с 22 июня 1941 года, Красная Армия воевала так, словно тот одинокий боксер, который в пустом спортзале героически машет кулаками, врага пред собою не имея, ответных ударов в зубы не получая.
                                              3.
            Теперь пусть кто-то на данный вопрос попытается дать положительный ответ.
           Пусть кто-нибудь вякнет, что Гитлера следует признать участником Великой Отечественной войны.
           Сам на такое не решаюсь.
            Представляю возможность отличиться кому-то безумно храброму. Пусть он скажет, что фюрер германского народа и возглавляемые им народные массы Германии принимали участие в Великой Отечественной войне.
          Из такого ответа однозначно следует, что ни главари Третьего Рейха, ни нацистская партия, ни Вермахт, ни структуры СС, ни весь народ Германии ничего плохого не совершили. Они всего лишь принимали самое активное участвовали в великой, святой и справедливой войне.
          Гарантирую: положительный ответ на данный вопрос будет немедленно признан оправданием нацизма. Ибо участие в Великой Отечественной войне - дело святое и праведное.
         Для тех, кто попытается приплести гитлеровцев к великим свершениям, для тех, кто решится впарить положительный ответ на данный вопрос, предусмотрена статья Уголовного кодекса РФ.
           И поделом.
           Положительный ответ следует квалифицировать как оправдание нацизма. Сторонников таких взглядов надлежит вылавливать и сажать беспощадно.
           Потому от любых, как положительных, так и отрицательных, ответов на данный вопрос воздержитесь.
             Вам же не хочется на нары.
             Мне тоже не хочется.
                                        4.
           Если главарей Третьего рейха и всех остальных нацистов признать участниками Великой Отечественной войны, тогда недобитых гитлеровцев следовало считать заслуженными ветеранами, любить их и уважать, воспевать их подвиги, награждать орденами, уступать им место в трамвае.
         А еще попытаемся представить ситуацию: 16 октября 1946 года диктор московского радио торжественно читает сообщение ТАСС.
          Содержание такое:
             «Сегодня по приговору Международного трибунала в Нюрнберге повешены двенадцать участников Великой Отечественной войны: Герман Геринг, Иоахим фон Риббентроп, Ганс Франк…»
          Звучит как-то нехорошо.
          Но если признать, что обвиняемые в Великой Отечественной войне участия не принимали, тогда непонятно, какие обвинения мог им предьявить сталинский прокурор Роман Андреевич Руденко, Главный обвинитель от СССР на Нюрнбергском процессе.           
          Пусть бы нацистских преступников судили американские и британские судьи за массу преступлений против других народов и стран в ходе Второй Мировой войны, но только не за преступления в ходе Великой Отечественной войны, к которой обвиняемые явно никакого отношения не имели.
                                               * * *
            Итак: принимала Германия участие в Великой Отечественной войне или не принимала?
           На данный совершенно конкретный вопрос теоретически возможно получить только два ответа: да или нет.
           Любой из двух ответов неприемлем.           
            Следовательно, что-то не так не с возможными (вернее - с невозможными) ответами, а с самим вопросом.
          *В России эта книга публиковалась под именем «Психология народов и масс». Автором книги назван некий Гюстав Лебон.
          Хотя имя автора Gustav Le Bon.
          Писать это имя слитно, - примерно то же самое, что имя главного героя «Трех мушкетеров» представить в новом виде: Шарль Дартаньян. Или утверждать, что 23 августа 1939 года в кабинете товарища Сталина пакт о разделе Польше, то есть - о начале Втрой Мировой войны, вместе с товарищем Молотовым подписал министр иностранных дел Германии Иоахим Фонриббентроп.
          Давайте же не будем коверкать иностранные имена, а вместе с ними - и мировую историю.
          Не только имя великого психолога, но название его книги следует писать иначе.
          Гюстав Ле Бон дал своему трактату звонкое имя  La Psychologie des Foules - Психология толпы.
        Книга эта - о безмозглой толпе, а вовсе не о каких-то благородных народных массах.
            Но в нашей великой стране, в которой безмозглые толпы всегда дружно и единогласно голосовали за любое решение вождей, не толко название, но и содержание книги пришлось слегка подправить вопреки замыслу автора.

Offline BigSister

  • *****
  • Повідомлень: 1747
  • Karma: 640
  • Німеччина
Re: Истоки истории
« Reply #710 : Серпень 12, 2023, 14:45:03 »
Виктор СУВОРОВ...
Маячня сивої кобили (пардон майн френч).


Offline Poodle

  • *****
  • Повідомлень: 5886
  • Karma: 3197
  • Стать: Чоловіча
  • USA, Gold Country
Re: Истоки истории
« Reply #711 : Серпень 15, 2023, 22:13:56 »
Ни с того ни с сего вдруг припомнилась история рассказанная знакомой, думаю в этой теме самое место.

По приезде в Штаты в лихих девяностых устроилась она нянькой в дом престарелых. И как-то привезли им нового клиента - деда, да не простого, а выходца из старинного венгерского княжеского рода. Был он совсем ку-ку, даже есть сам не мог. Перед ним ставили тарелку с едой, клали вилку, ножа не давали, чтобы не дай Б@г не поранился. Сидел он тупо в тарелку пялился и не понимал что надо делать, так что приходилось кормить его с ложечки.
В один прекрасный день нянька отвлеклась на других постояльцев и забыла ножик рядом с ним. Дед очнулся от ступора, схватил ножик, вилку и стал кушать.
Его манеры приема пищи вполне могли послужить сюжетом для учебных пособий…
Слава Украине!

Offline Milena

  • *****
  • Повідомлень: 8290
  • Karma: 3325
Re: Истоки истории
« Reply #712 : Серпень 17, 2023, 17:13:33 »
Коли та ким були засновані міста України

● КИЇВ — 482 рік,
КНЯЗЬ КИЙ.
○ Київ - стародавній центр слов`янства, столиця могутньої Київської Русі. З давніх часів Київ відігравав важливу державотворчу роль для східнослов`янських племен.
● ЧЕРНІГІВ — 690 рік,
КНЯЗЬ ЧОРНИЙ.
○ Місто славиться своїми пам`ятками часів Русі й Чернігівського князівства, а також Гетьманщини й козацького Чернігівського полку.
● ЖИТОМИР — 884 рік,
ДРУЖИННИК ЖИТОМИР.
○ Місто здавна було важливим поселенням слов`янського племені древлян, а згодом, імовірно, одним із важливих форпостів Київської Русі.
● УЖГОРОД — 893 рік,
КНЯЗЬ ЛАБОРЕЦЬ.
○ Археологічні знахідки на території сучасного Ужгорода належать до епохи раннього палеоліту (близько 100 тис. р. до н. е.). За всю свою багатовікову історію Ужгород мав різноманітні назви – Унгвар, Гунгвар, Онгвар, Унгуйвар, Унгоград, Гункбар, Оуггород тощо, але всі вони перекладаються, як «замок або місто на річці Уж».
● ПОЛТАВА — 899 рік,
КНЯЗЬ ОЛЕГ ВІЩИЙ.
○ Засноване слов`янами-сіверянами у IX ст. укріплене першопоселення на Івановій горі поклало початок розвитку давньоруського граду Х-ХІІІ ст., поселення XIV, XV віків. Розкопки, проведені в історичному центрі Полтави, виявили ділянки міської забудови, вулиці, житла, господарські і виробничі приміщення давніх полтавців.
● ДНІПРО — 940 рік,
ВОЄВОДА СВЕНЕЛЬД.
○ Ще з часів палеоліту місцевості біля Дніпровських порогів були щільно заселені. Протягом неоліту-бронзової доби землі над порогами населяли племена сурської, середньостогівської, ямної, катакомбної культур.
● ЛУЦЬК — 1000 рік,
КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ.
○ За легендою стародавнє місто започаткував Лука – вождь східнослов`янського племені дулібів. Польський історик Ян Длугош приписує заснування міста Київському князю Володимиру Святославичу і датує його 1000 роком, проте є дані, які свідчать,що місто існувало вже в 7 ст. Про нього згадує арабський географ Массуді, коли говорить про державу Валінана (співзвучно з «волиняни»).
● ЧЕРНІВЦІ — 1185 рік,
КНЯЗЬ ЯРОСЛАВ ОСМОМИСЛ.
○ В околицях Чернівців виявлено слов`янські пам`ятки початку нашої ери (II—V ст.), поселення склавінів в урочищі Кодин (V—VII ст.), що були носіями празької культури, за ранньої історичної доби тут були поселення білих хорватів і тиверців (IX—XI ст.).
● ЛЬВІВ — 1256 рік,
КОРОЛЬ РУСІ ДАНИЛО РОМАНОВИЧ.
○ Археологічні розкопки свідчать, що територія сучасного міста була заселена ще у V столітті. Наприкінці X століття ці землі ввійшли до складу Русі, зокрема удільних Галицького, а з 1199 року — Галицько-Волинського князівств.
● РІВНЕ — 1283 рік,
КОРОЛЬ ДАНИЛО РОМАНОВИЧ.
○ Археологічні знахідки доводять, що на території, де розкинулося Рівне, проживали люди в часи мідного віку (IV — ІІІ тисячоліття до н.е.), ранньої бронзи (кінець III — початок II тис. до н. е.), землеробські та скотарські племена. Було знайдено римські знахідки — щит, статуетки І — ІІ століть, — що свідчить про зв`язки місцевого населення з римськими провінціями. Проживало тут деякий час слов`янське плем`я древлян.
● ЧЕРКАСИ — 1356 рік,
КНЯЗЬ ОЛЬГЕРД.
○ У VII—III столітті до нашої ери велика частина придніпровських степів була зайнята скіфами. Саме на цих землях Придніпров`я формувалося ядро східнослов`янських племен, з яких виникла Київська Русь.
● ВіІННИЦЯ — 1363 рік,
КНЯЗЬ ОЛЬГЕРД.
○ На землях теперішньої Вінниці люди оселялися з давніх часів. Археологи знайшли тут знаряддя праці епохи неоліту, поховання бронзової доби, ранньослов`янські поселення черняхівської культури; згодом тут жили племена Київської Русі, Галицько-Волинського князівства. Виявлено зокрема поселення трипільської культури.
● ОДЕСА — 1413 рік,
ШЛЯХТИЧ КОЦЮБА-ЯКУШИНСЬКИЙ.
○ В II—VI століттях у північних районах Одеської області жили слов`янські племена черняхівської культури, поселення яких під періодичними напливами кочовиків — аварів, булгарів, хозар, угорців у VI—IX столітті були суттєво скорочені. У V—VIII століттях — у межиріччі Дунаю та Тилігулу осіли алано-булгарські племена, яких за часів Київської Русі витіснили та частково асимілювали слов`яни.
● МИКОЛАЇВ — 1415 рік,
КНЯЗЬ ВІВОВТ.
○ Найдавніша історія місцевості, де зараз розташований Миколаїв, пов`язана з подіями у південній місцині сучасного міста — Вітовці. Ці землі, за даними досліджень археологічних розкопок, були заселені починаючи від залізної доби. Тут були стани кімерійців або скіфів, що залишили по собі кургани.
● ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ — 1431 рік,
КОРОЛЬ РУСІ ВЛАДИСЛАВ ІІ.
○ Територія, на якій розташований Хмельницький, була заселена ще в давні часи. Дослідження виявили в околицях міста чимало археологічних пам`яток. Зокрема, поселення з матеріалами доби бронзи 2 тис. до н. е. та скіфського часу 7-3 ст. до. н. е., та багатошарове поселення з матеріалами ранньої залізної доби 1 тис. до н. е.
● ДОНЕЦЬК — 1530 рік,
ГЕТЬМАН ЛЯНЦКОРОНСЬКИЙ.
○ Перші знахідки проживання людей на території сучасного Донецька датуються кінцем новокам`яної (неоліту) — початком мідно-бронзової доби. У 1959 році було знайдено два стародавніх поховання. Одне, у Пролетарському районі Донецька, на вулиці Радищєва, котре датується початком бронзової доби. Інше, у Київському районі Донецька, на території Центральної гірничо-рятувальної станції, котре датується другою половиною третього тисячоліття до нашої ери.
● КРОПИВНИЦЬКИЙ — 1533 рік,
ГЕТЬМАН ОСТАФІЙ РУЖИНСЬКИЙ.
○ На території, до якої входила територія сучасного міста, у різні часи перебували кімерійці, скіфи, сармати. Згодом на зміну прийшли тюркомовні племена гунів, аварів, хозарів, угрів та печенігів, слов`янське плем`я уличів (угличів).
● ТЕРНОПІЛЬ — 1540 рік,
ГЕТЬМАН ЯН АМОР.
○ Люди селились тут значно раніше (приваблювали родючі землі на лівому березі Серету, дрімучі ліси, в яких можна було сховатись від нападників). У Тернополі та околицях виявлено сліди стоянок первісних людей; припускають, що територія міста була заселена в Х тис. до н. е. Давньоруське укріплення Топільче (Сопільче) було зруйноване під час зимового 1240–1241 рр. походу Батия до Карпат.
● ЗАПОРІЖЖЯ — 1552 рік,
ГЕТЬМАН ДМИТРО БАЙДА.
○ Місто має багатолітню історію. За свідченням археологів, поселення на території сучасного Запоріжжя відомі з часів Середньостогівської культури (5 до — середина 4 тисячоліття до н. е.) — залишки давнього поселення були знайдені на північно-східному кутку острова Хортиці. Іншим відомим археологічним пам`ятником є вознесенський комплекс — кам`яна споруда, яку пов`язують з хозарами, булгарським ханом Аспарухом (VII ст.) або Князем Святославом Ігоровичем (X ст.).
● СУМИ — 1652 рік,
ОТАМАН КОНДРАТЬЄВ.
○ Люди дуже давно почали селитися на обох берегах Псла. Вже в II–VI сторіччях нашої ери тут жили слов`янські племена, залишки їхніх поселень і могильників виявлені в південно-західній частині міста, на вулиці Павлова. У VIII–X століттях в районі колишнього села Тополі (нині вул. Тополянська міста Суми) існувало поселення сіверян, а на Луці до теперішнього часу збереглися залишки великого городища часів Київської Русі, яке мало назву Липеньськ.
● ХАРКІВ — 1654 рік,
КОЗАК ІВАН КАРЧАК.
○ Археологічні розкопи на території Харкова доводять, що тут було поселення вже за бронзової доби у 2 тисячолітті до Хр.; є також знахідки зі скіфського (6-3 ст. ст. до Хр.) та сарматського (2-1 ст. ст. до Хр.) періодів; в околицях Харкова знайдено ранньо-слов`янські сліди Черняхівської культури (2-6 ст. ст.) та слов`янське городище Донецьке з княжої доби. Проте, в 12-17 ст. теперішня територія Харкова належала до Дикого Поля, що його опановували половці, а згодом татари.
● ІВАНО-ФРАНКІВСЬК — 1662 рік,
ГЕТЬМАН АНДРІЙ ПОТОЦЬКИЙ.
○ У середині XVII ст. між річками Бистриця Солотвинська та Бистриця Надвірнянська було споруджено форт. 1662 року польський магнат Андрій Потоцький заснував поселення Станиславів, яке назвав на честь Святого Станіслава. Для Андрія Потоцького Святий Станіслав мав особливе значення, оскільки це був небесний покровитель кількох чоловіків у його родині, зокрема його батька і сина.
● ХЕРСОН — 1672 рік,
ОТАМАН ІВАН СІРКО.


Offline Lilьka

  • *****
  • Повідомлень: 8736
  • Karma: 2524
  • Стать: Жіноча
  • Львів
Re: Истоки истории
« Reply #713 : Серпень 17, 2023, 17:52:40 »
У цьому переліку немає міста Ромни, 1096 рік. За останніми дослідженнями (не знаю, чому досі немає цих даних у Вікі), м. Ромни було збудоване/ засноване у 906 р. від Р.Х.
Та й багато міст немає у цьому списку. Путивль, Глухів, Новгород-Сіверський і багато інших, яким понад 1000 років.

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2198
Re: Истоки истории
« Reply #714 : Серпень 17, 2023, 17:54:36 »
А я був там, дитиною...

Offline Lilьka

  • *****
  • Повідомлень: 8736
  • Karma: 2524
  • Стать: Жіноча
  • Львів
Re: Истоки истории
« Reply #715 : Серпень 17, 2023, 17:57:34 »
А я був там, дитиною...
Земляк?  :smilie1:

Offline Solmir

  • *****
  • Повідомлень: 4675
  • Karma: 3539
  • Стать: Чоловіча
  • Киев
Re: Истоки истории
« Reply #716 : Серпень 17, 2023, 18:06:25 »
Білгород-Дністровський (Тіра)
Це місто Тіра в Одеській області було засноване у 498 році до нашої ери греками. З 1944 року місто назвали Білгород-Дністровський. У місті величезна кількість історичних пам’яток. Фортеця Аккерман – середньовічна фортеця на березі Дністровського лиману, один з найбільших і найбільш збережених в Україні.

Коростень
В давнину, Іскоростень — столиця міцного союзу племен древлян. Сьогодні це місто відоме багатою і драматичною історією з руйнуваннями. Засноване місто у 705 році.

Переяслав-Хмельницький
Одне з найдавніших міст Русі — вперше згадується у 907. Місто було столицею Переяславського князівства.
Відомий національний історико-етнографічний заповідник містить у собі 25 музеїв, де зібрано 166 тисяч експонатів, які репрезентують різні аспекти історії Переяславщини.

Хотин – засноване місто 1002 року. Відоме фортецею XIII — XVIII століття, що збереглася до сьогодення.
Ромни – вперше про Ромни згадав Володимир Мономах у своєму “Повчанні”. Місто було засноване 1096 року.

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2198
Re: Истоки истории
« Reply #717 : Серпень 17, 2023, 18:34:02 »
А я був там, дитиною...
Земляк?  :smilie1:

Родичи жили в селі, до якого через Ромни добиралися.

Offline invariant

  • *****
  • Повідомлень: 7799
  • Karma: 3636
  • Стать: Чоловіча
  • Київ <-> Вінниця
    • Шарага
Re: Истоки истории
« Reply #718 : Серпень 18, 2023, 06:04:39 »
Та й багато міст немає у цьому списку. Путивль, Глухів, Новгород-Сіверський і багато інших, яким понад 1000 років.
В списку обласні центри.
Russian warship, go fuck yourself!

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35714
  • Karma: 23542
  • Стать: Чоловіча
Re: Истоки истории
« Reply #719 : Серпень 18, 2023, 14:09:42 »
Цитувати (виділене)
Chepynoga Vitalii
1 год  ·
- Диви, синок, який часник!
- Крепкий?
- Та такий крепкий, шо його не можна видержать!
- Ну, давайте!
- Оце пройди по цілому базару, не знайдеш ти такого часнику ніде!
- Та я ж знайшов!
- Так, у мене ж!
- У вас
- Може тобі ще й пшінки?
- Та ні, дай боже свою поїсти
- Ох, і вродила цейгод!
- Вродила
- А абрикосів нема!
- Нема
- І сливи нема!
- Нема й сливи
- А прошлий год, ох і було ж!
- Було! Хай, на той год буде
- Дай бог, буде!
- Дякую, дай боже здоровʼя!
- І тобі дай бог… - А підожди, на ше квасолі. Це просто так, без грошей. Всьо-равно, я її не продам тут нікому
- Дякую!
- Бувайте!
- Ага, бувай і ти…
Це сьогоднішня нехитра розмова ні про що, на Черкаському базарі. Але насправді цій розмові тисячу літ. Це майже, як Біблія. Вона звучить і звучала завжди, по всій Україні. Від Ніжина до Одеси, від Ужгорода до Полтави…
Це - «патерн», як модно зараз говорити. Архетип. Атом історії, вічності…
Хай звучить!
🙂

0 Користувачів і 4 Гостей дивляться цю тему.