Истоки истории

[invariant]

Базари це річ яка ближче до сіл, ніж до міст, вірно?

Хмм.
Вінницька площа Перемоги знаходиться на відстані 500 м від центрального ринку.
Чернігівська Красна - 600 м від аналогічного місця.
До найближчих сіл і там і там кілометрів десять-п'ятнадцять.
На ринках продається не лише сільгосппродукція. Поки що, мабуть, досить.

[Чиби]

Я вже мовчу про Одесу...

[Фрипп]

Гаразд, живіть у українському селі, чим більше вас тут буде, тим краще. Тисячоліттями жили і було нормально, так буде і надалі.

Ніхто, крім Матильди, не живе в селі, наскільки я зрозумів, зато всі чудово розписали мені як добре коли в городі є базар. М'ясо тільки не раджу із клійоночки на асфальті купувати.

[Фрипп]

Він про розмову на базарі. Базари це річ яка ближче до сіл, ніж до міст, вірно?

Невірно. Селянські ринки ярамрки регулярно трапляються в містах, навіть в Києві. Ти ніколи не був чи принципово обходиш по дузі? І там теж можна добре побалакать в дусі Чепиноги, в мене було.

Звісно бачив, і сам там купую картоплю, бо її не вирощуємо. Ну і звісно я не розмовляю про урожаї, якщо сам нічого не вирощую, тобто Чепинога ще й "прикрашає" свою участь у цьому навіть не сільскому господарстві, а в виживанні.
Бо село нікого крім себе не корме.

Бо кормлять великі господарства, сільгоспбарони, кормлять можливо фермери, якім не потрібно ціле село щоб працювати. Я не впевненний, але Україна має значний рівень урбанізації — 68,7 %

Тобто люди чомусь їдуть із сел в міста, мабуть там їм краще, чому б це?

Але якщо хочется залишатись країною глобального півдня - гаразд.

[Чиби]

Ну бачиш, як гарно, нам уже стільки сел роздовбали, в які люди, мабуть, ніколи не повернуться. Все, як ти хочеш, урбанізація прискорюється, селюків (тм) поменшало вже й поменшає ще. Та й війна ж іще не закінчилася, ще багато сел знищать. Будуть усі містяни. Зі супермаркетами, в яких картопля з Ізраїлю, а м'ясо з Польщі. Головне, щоб без селюкства (с).

P.S. До інших -- вибачте, вибісило, аж до пелени в очах.

[invariant]

Але якщо хочется залишатись країною глобального півдня - гаразд.

Австралія цілком собі південна. Рівень урбанізації майже 90%. В Аргентині ще вищий.

Зі супермаркетами, в яких картопля з Ізраїлю, а м'ясо з Польщі.

Ізраїльської картоплі спробувати поки що не довелося, а єгипетської ще й як. Заодно з індонезійськими огірочками. 

[Фрипп]

Ну бачиш Чиби ти мені приписала і селюків, і знищення сіл через війну, і нібито це все як я хочу.
Трохи пелену із очей знімай коли із своїми спілкуєшься, бо якось не добре.

Упд: хоча ні, про селюкство я писав, тож мабуть воно про це деяким чином.

[Volf Ram]

Я думав тут нудний тред про стародавні події (випадково клікнув), а тут дивись он шо, живенько.

[Чиби]

Упд: хоча ні, про селюкство я писав, тож мабуть воно про це деяким чином.

Не деяким чином, а саме про це. Я не хочу й не буду толерувати зневажливе ставлення до засобу життя людей, які, взагалі-то, є сіллю нашої землі.

[Volf Ram]

Я, здається, зрозумів що коїться. Фрипп висловив незадоволення педалюванням теми "селянства" в творчості, а його опоненти захищають реальних жителів сільської місцевості, на яких ніхто не нападав.
Якщо я вгадав - вам треба припинити сварку і обмінятися кабачками на знак примирення.

ЗІ: А чепінога кончений мудак якому насрати на села, міста та взагалі на країну.

Cпойлер

Вибачте, тема топіку вимагає надавати хочь якісь історичні справки.

[Solmir]

Chepynoga Vitalii
1 год  ·
- Диви, синок, який часник!
- Крепкий?
- Та такий крепкий, шо його не можна видержать!
- Ну, давайте!
- Оце пройди по цілому базару, не знайдеш ти такого часнику ніде!
- Та я ж знайшов!
- Так, у мене ж!
- У вас
- Може тобі ще й пшінки?
- Та ні, дай боже свою поїсти
- Ох, і вродила цейгод!
- Вродила
- А абрикосів нема!
- Нема
- І сливи нема!
- Нема й сливи
- А прошлий год, ох і було ж!
- Було! Хай, на той год буде
- Дай бог, буде!
- Дякую, дай боже здоровʼя!
- І тобі дай бог… - А підожди, на ше квасолі. Це просто так, без грошей. Всьо-равно, я її не продам тут нікому
- Дякую!
- Бувайте!
- Ага, бувай і ти…
Це сьогоднішня нехитра розмова ні про що, на Черкаському базарі. Але насправді цій розмові тисячу літ. Це майже, як Біблія. Вона звучить і звучала завжди, по всій Україні. Від Ніжина до Одеси, від Ужгорода до Полтави…
Це - «патерн», як модно зараз говорити. Архетип. Атом історії, вічності…
Хай звучить!
🙂

На базарі тривало звичайне рутинне життя. Хтось прицінювався, хтось торгувався, а хтось просто ходив та куштував все, що можна. Але зненацька здалеку почулися крики:
- Йде! Вже поруч!
Покупці прутко розбіглися по кутам, частина продавців сховалася під столи.
- Що, Миколо, твій вихід? Не забув, як у середу в дурня програв?
Микола тільки люто сопів. Потім війшов вперед, приречено зітхнувши.
- Хай йому грець, дістав вже!
- А не треба було в дурня програвати. Знав, на що граємо.
Старий Микола розклав реквізит і дочекавшись, поки гість не наблизиться, здавленим голосом спитав:
- Пане Чепінога! Диви, синок, який часник!

[Eney]

- О, Грицько, диви, а хто ото пішов?
- Та то мудак місцевий, він ходе де хоче і постійно таку хуйню верзе...  В нього  хвамілія ще така смішна,чи то Пательня, чи яксь Кастрюля. Вобщєм, дурачок та й годі. Тезка ще твій, ага.

[Eney]

Плакати американських пацифістів часів Другої світової:

▪️ "Озброювати Британію - продовжувати війну";
▪️ "Ленд-ліз - втрати життів";
▪️ "Чому б не укласти мир із Гітлером?";
▪️"Гітлер не нападав на нас. Навіщо нападати на Гітлера?".

Іноді історія повторюється...

[True Path Into Nowhere]

[Eney]

 

Що Приховує Чорний Ворон? Історія Холодного Яру

[Eney]

Гуцульські кептарі на фотографіях і малюнках Зої Сагайдачної

https://localhistory.org.ua/rubrics/strii/gutsulski-keptari-na-fotografiiakh-i-maliunkakh-zoyi-sagaidachnoyi/?fbclid=IwAR311JiDq1e7OCII5pm9ZEpzc7ceDl_-g7pFYLihSR3wejkzutDbI_k3mQQ

[Eney]

Світ очами японців. 1932 рік.
https://www.earthlymission.com/wp-content/uploads/2019/03/japanese_stereotype_map_of_the_world_1932.jpg?fbclid=IwAR1CAqbtEL0tP6Em-r0qKKLO5pbkpQ7gnL3QBhmFrl1CIGahBba9_uZ9Y3A

[Eney]

120 років тому у Полтаві з’явився пам’ятник Котляревському: розповідь Симона Петлюри

Стаття про початок робіт по зведенню пам’ятника Котляревському — один з перших журналістських дописів Симона Петлюри, надрукованих у “Літературно-науковому вістнику”. (Через цензурні заборони української преси на підросійськіій Україні тоді не існувало, тому часопис, що виходив у Львові, був виданням, яке об’єднувало авторів Галичини, Буковини та Наддніпрянщини).

https://np.pl.ua/2023/09/120-rokiv-tomu-u-poltavi-z-iavyvsia-pam-iatnyk-kotliarevskomu-rozpovid-symona-petliury/?fbclid=IwAR0Yt-23v0ztkjDXjbzpPKVneFY9ANZg-cHfF3CmU7NyaD4NwHVrMn1WuEs

[Eney]

Автоматично зіганув

Етруський золотий амулет 7 століття до н.е. знайдений у гробниці, Болесна, Італія.

[Eney]

5 Жовтня —  сповнюється 140 років з Дня Народження практично легендарного українського полководця — полковника Петра Болбочана.

Події «Другої Руїни» дали йому військову славу, вони ж — забрали його життя. Визволитель Таврії та оборонець сходу України, що став жертвою політичних інтриг.

Державник, що оступився, але продовжував протистояти розвальним тенденціям у війську, всупереч державній політиці.

Оббреханий сучасниками та возвеличений нащадками.

[Фрипп]

ЗАБУТА ПЕРЕМОГА. КРИМСЬКА ОПЕРАЦІЯ ПЕТРА БОЛБОЧАНА 1918 РОКУ

Книжка присвячена спробі Української Народної Республіки у квітні 1918 р. включити до свого складу Кримський півострів, попередньо визволивши його від більшовиків, що раніше узурпували там владу.

У книзі розповідається про трактування "кримської проблеми" на світовій арені у березні 1917 — квітні 1918 років, про сили і плани сторін, про хід бойових дій на півострові та про втрачену унікальну можливість приєднати Крим до України ще сто років тому.

https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/zabuta-peremoga-krymska-operaciya-petra-bolbochana-1918-roku1

[Eney]

22 жовтня 1835 року в селі Шляхові Коричинці був убитий український "Робін Гуд", керівник повстанського руху на Поділлі Устим Кармелюк.
Він більше семи разів тікав із в'язниці і повертався з Сибіру в рідні місця, щоб продовжити боротьбу.
Селянський рух під проводом Кармелюка охопив усе Поділля, суміжні з ним райони Бессарабії, Волинь та Київщини. Повстанські загони Кармелюка здійснили понад 1 тис. нападів на поміщицькі маєтки. У повстанському русі брали участь не лише українці, а й поляки та євреї.
Устим Якимович Кармелюк (Кармалюк) народився в селі Головчинці Літинського повіту Подільської губернії (нині село Кармалюкове Жмеринського району Вінницької області) в селянській родині.
У віці 17 років був відданий поміщиком на 25-річну службу в царську армію. У 1813 дезертирував з 4-го уланського полку, який розміщався в Кам'янці-Подільському та повернувся в рідні місця. Незабаром був спійманий і засуджений до 500 ударів батогом, після чого його скерували до кримського штрафного батальйону. На шляху до Криму Кармалюк втік з-під варти.
У 1814 році очолив повстання селян проти російської адміністрації і дворянства, що розгорнулося в Літинському, Летичівському і Ольгопільському повітах. У 1817 році Кармелюк був схоплений жандармами і засуджений до смертної кари. В останній момент кара була замінена на 25 ударів батогом і 10 роками каторги в Сибіру. Однак під час етапування Кармалюк втік із В'ятської етапної в'язниці. Повернувшись на Поділля, продовжував боротьбу, доки його знову не схопили під час облави. Скориставшись знанням російської мови й відповідними документами, під час слідства видав себе за солдата з Костроми. Після того, як його запроторили у Кам'янець-Подільську фортецю, Кармалюк разом з іншими в'язнями здійснив свою четверту втечу. При спробі до втечі був поранений, потім схоплений і прикутий до кам'яного стовпа у вежі Юлія II (Папській, пізніше названій Кармелюковою).
Взимку 1824 року його покарали 101 ударом батога, затаврували розпеченим залізом і знову відправили етапом у Сибір. Наступні два роки Кармалюк разом з іншими каторжанами конвойований до Тобольська. У 1825 з Тобольської каторжної в'язниці потрапив у Ялуторовськ. Незабаром він знову втік, але був схоплений і запроторений у набагато гірші умови. Утеча звідси - один із найзнаменитіших документованих випадків. Восени, під час нічної бурі, Кармалюк виламав грати, зібрав сорочки всіх співкамерників і зв'язав їх у довге полотнище. До кінця прив'язав камінь і закинув за частокіл в'язниці. По цьому висячому мосту, прямо вікна за огорожу один за одним перебралися усі в'язні - зранку камера була порожня.
У 1828 році знову був схоплений і відправлений до Сибіру на Боровлянський скляний завод у Тобольській губернії. Потім знову втеча, а в 1830 - черговий арешт. Через 2 роки Кармалюк розібрав стелю в своїй камері і втік із Літинської в'язниці.
У 1830-1835 селянський рух під проводом Кармалюка охопив усе Поділля, суміжні з ним райони Бессарабії та Київщини. У ньому брали участь близько 20 тисяч осіб. Протягом 23 років боротьби повстанські загони Кармалюка здійснили понад тисячу нападів на поміщицькі садиби. Захоплені у поміщиків гроші та цінності роздавали селянським біднякам. У повстанському русі брали участь не тільки українці, а й поляки та євреї. Довгі роки сподвижником Кармалюка були євреї Аврум Ель Іцкович, Абрашко Дувідовіч Сокольницький, Арон Віняр та Василь Добровольський, а також поляки Ян і Олександр Глембоцькі, Фелікс Янковський та Олександр Витвицький. Жоден з них на допитах і очних ставках не зрадив Кармалюка, за що деякі з них були страчені, а інші вислані в Сибір.
Для боротьби з повсталими російський уряд у листопаді 1833 р. створив т. зв. Галузинецьку комісію.
У 1835 році Кармелюк був убитий із засідки шляхтичем Рутковським; за переказами - не кулею, а срібним гудзиком-тільки так можна убити «характерника», тобто чаклуна, яким вважали отамана.     
З метою залякування непокірних селян тіло ватажка ще довго возили по містах і селах. Поховали його в Летичеві(Хмельницька область), де пізніше, в 1974 році було встановлено 5-метровий пам'ятник. Допитавши 2700 осіб, урядова комісія постановила, що Кармелюк підняв на боротьбу 20 тисяч повстанців.
В Головчинцях резонанс судової справи Кармалюка був таким великим, що вся його численна рідня була змушена, щоб уникнути репресій, відмовитися від свого прізвища. Переважна більшість взяла собі прізвище Карман: таке було прізвисько соратників Устима. Після 1955 р, коли село перейменували на Кармалюкове, почався зворотний процес зміни прізвищ: майже всі Кармани стали Кармалюками.
До наших часів дійшов лише опис зовнішності Кармалюка, а єдиний достовірний його портрет належить пензлю Тропініна, відомий в кількох копіях, одна з яких зберігається в Ермітажі. За словами свідків і очевидців, Кармелюк був не дуже високого зросту, але широкоплечий, надзвичайно сильний, і відрізнявся неабияким розумом.
Феномен Кармелюка відобразили у своїх творах Михайло Старицький, Марко Вовчок, Степан Васильченко, Василь Кучер та ін. Харківський композитор Валентин Костенко - автор опери «Кармелюк». Усні народні легенди про народного героя збирали Микола Костомаров і Тарас Шевченко (останній назвав його «славним лицарем»). Також Кармелюку іноді приписують авторство низки українських народних пісень.

[Eney]

Присяга військ ЗУНР, 1918

[Eney]

Року 1867 в Москві відбулась Імператорська етнографічна виставка. Творець російської "офіційної народности" Михайло Поґодін тішився з того, що в експозиції вдалося "зобразити не лише різноплемінне населення Росії, але й побут споріднених слов’янських племен". Основною ідеєю тоді був панславізм. Українці, у тодішній термінології "малороси", стали тлом для "найсильнішого народу зі слов’янських народів" — росіян. Саме у XIX столітті в імперії винайшли типовий колоніальний образ Малоросії — з піснями, гопаком і горілкою.

далі...

https://localhistory.org.ua/texts/statti/malorosiiskii-proiekt-na-imperskii-vistavtsi-v-rosiyi/?fbclid=IwAR1xb3aDl8tn6qiAPln0R7l8UkP-Nn42xr_N5BTf-MDBPJK0frJtwg4fQpo

[Eney]

Вперед до комунізму.

[Eney]

Вскоре после того, как Советский Союз 22 июня 1941 года перешел из гитлеровской коалиции в антигитлеровскую, лидеры СССР посчитали, что война с одним лишь III Рейхом – это слишком просто. Советское руководство приняло решение об ударе по Финляндии.
  25 июня 1941 года мирные финские города, включая Хельсинки, подверглись бомбардировке. В ответ, вечером того же дня парламент Финляндии принял решение начать боевые действия против Красной армии для отражения советской агрессии.

https://garmatny.blogspot.com/2018/10/25-1941.html?spref=tw

[Eney]

Карикатура, опублікована 1854 року у французькому виданні ”Le Charivari”, на якій зображені російські військові, що мародерять у тимчасово окупованій Валахії.

У московитів все стабільно.

[Eney]

🇺🇦🇺🇦 6 грудня 1919 року розпочався легендарний Перший зимовий похід Дієвої армії УНР.

Перший зимовий похід — похід Армії Української Народної Республіки під проводом Михайла Омеляновича-Павленка, тилами окупаційних Червоної та Добровольчої білої армій Денікіна (6 грудня 1919 — 6 травня 1920 рр.)

Головним завданням Зимового походу було збереження присутності української армії на українській території, у ворожому запіллі, шляхом партизанських дій. 

За весь рейд запіллям ворога пройдено 2500 кілометрів, проведено понад 50 успішних боїв.
Маршрут Першого Зимового походу пролягав територіями нинішніх Житомирської (Романівський, Любарський, Чуднівський р-ни), Київської (Тетіївський р-н), Черкаської (майже всі райони), Кіровоградської (майже всі райони), Миколаївської (Врадіївський, Доманівський, Вознесенський, Єланецький, Новобугський, Казанський р-ни), Одеської (Миколаївський, Любашівський, Ананіївський, Балтський р-ни), Вінницької (в 1919 — Хмільницький, Калинівський, Козятинський, Липовецький, Погребищенський, Оратівський, закінчення походу — Чечельницький, Бершадський, Тростянецький, Крижопільський, Томашпільський, Ямпільський, Тульчинський, Піщанський р-ни).

Основні битви були під Липовцями, Жашковом, Уманню, Каневом, Черкасами, Смілою, Золотоношею, Ольвіополем, Голованівськом, Гайсином, Вознесенськом, Ананьївом і Балтою.

За оцінками воєнних істориків перший Зимовий похід Армії УНР є найгероїчнішою сторінкою воєнного мистецтва періоду Української революції (1917—1921 рр.), під час якого українська армія вперше вдало застосувала партизанські методи боротьби з численними ворогами. Досягнута головна мета — збережена армія УНР. Зимовий похід був зразком партизанської війни.

Усі учасники Зимового походу, що повернулися, були нагороджені орденом Залізного Хреста, який у системі відзначень українського війська посідав перше місце».

✝ 23 серпня 2019 року 28-ма окрема механізована бригада ЗСУ отримала почесну назву: «28 ОМБр імені Лицарів Зимового Походу».

🇺🇦 День Збройних сил України 6 грудня - символічно збігається з початком Першого Зимового Походу армії УНР. Версія що саме тому 6 грудня визначили Днем ЗСУ, є ймовірною, але не підтвердженою. 

[Eney]

❌Лист генерального секретаря ЦК ВКП(б) Й.Сталіна та голови РНК СРСР В. Молотова до ЦК КП(б)У з повідомленням про постанову ЦК ВКП(б) та РНК СРСР від 15 грудня 1932 р. з вимогою припинення українізації низки районів СРСР, щоб запобігти розповсюдженню українського націоналізму та української свідомості на територіях Далекого Сходу, Казахстану, Середньої Азії і т.д. (малиновий, зелений, жовтий, сірий клини).

[Shana]

Ярослав Мудрый по завещанию разделил государство между сыновьями

📌 Изяслав получил Киев, Туров, Новгород и Псков;

📌 Святослав – Чернигов, Муром, Тмутаракань (Тамань);

📌 Всеволод – Переяслав и Ростов;

📌 Игорь – Владимир-Волынский;

📌 Вячеслав – Смоленск.

1057 год. На Москву никого не назначили. Потому что ее просто еще не было