Айзенберг колись писав що це почалось багато в чому з ньюта гінгрича, який при Клінтоні у середині 90х був спікером палати і першим оголосив фактичну війну демократам на всіх рівнях. Буквально методички з ненависті розсилав по осередкам. Ідея в тому, що до того одна партія сприймала іншу як опонента, а він організував сприйняття як ворога і з того понеслося. Далі пішов негативний відбір (хто краще мочить ворога, а не хто краще керує), який спочатку видав нагору буша-молодшого а врешті-решт і трампа.
Я якраз у той час прожив в Америці майже рік і це співпадає з моїм сприйняттям того, що тоді відбувалося, я ніяк не міг для себе второпати, навіщо йде таке рубилово по звичайним питанням управління, що вже такого там робить той Клінтон що його виставляють звіром, якого треба винищити.
Гінгрич до речі в трампа був радником.
