Як дожити до кращих часів

[Даяна]

Чи треба ще краще?

А бубочка зезидент?
Нє, звісно "і це минеться", але настрій псує.

[Мадам Петрановская]

Кажуть, що путь до щастя, набагато краще самого щастя.

[Даяна]

Кажуть, що путь до щастя, набагато краще самого щастя.

Це щось самурайське.

[AlexUA]

Це щось самурайське.

Совкове - главноє не победа а участіє...

[Мадам Петрановская]

Кажуть, що путь до щастя, набагато краще самого щастя.

Це щось самурайське.

З нашим шляхом - мабудь так.

[com ♔]

Видно, в повітрі щось відчувалось вже тоді.

[dlifua]

Дожити можна тільки шляхом йобки кацапні в хвіст і гриву, до останнього виблядка.

[Mr. Shark]

А до речі, визначення кращих часів так ніхто й не надав.

[Аля]

Так з райю ще ніхто не писав, як воно там

[Leo_need]

Так з райю ще ніхто не писав, як воно там

Та стопудово там заебись все )))) Гурии там всякие. Молочные реки, кисельные берега.

[invariant]

А вот и нифига. Река там одна, и вполне себе водяная, зато длиннющая, 20 миллионов км кажись. А на берегах, не кисельных, а обычных грунтовых, расставлены агрегаты, которые по расписанию выдают покушать и одеться, по минимуму... так, фантасту пора спать.

[Lilьka]

так, фантасту пора спать.

Хвантаст має думати реалістично. Отже, якщо десь у всесвіті щось таке почалося, то ми про це дізнаємось... ніколи.

[invariant]

То так.
Але, у всякому разі, бажаю Х...лу і йому подібним такої ж долі, як Герінгу в тій епопеї. Коли ти начебто безсмертний, тебе вбивають сотні разів, ти відроджуєшся в іншому місці... а потім дізнаєшся, що кількість реінкарнацій обмежена і - невідомо яка. Близько 700, але не точно. І жах щоразу.

[Lilьka]

Я фаталістка і люблю фізику і астрономію. Звичайно, ми всі помремо, кожен у свій час. Неможливо весь час думати про смерть, просто не варто.
Треба думати про майбутнє. От що буде, як "земля налетит на небесную ось"? Хіба  не цікаво? 
А от новий космічний телескоп надсилає нам шалену інформацію, про яку ми навіть не мріяли. Чи мріяли? Звичайно, мріяли!
Мені надзвичайно цікаво подивитись на ці знімки, я просто в захваті, бо я на ці знання сподівалась ще з 14-ти років.
Можливо, в мене ще є можливість подивитись на занепад якихось мудакуватих потвор. А може, і не має. Бо щось вже летить.
Поки є життя - будемо жити, бо Всесвіт безмежний. А ми - частка цього Всесвіту.

[Мадам Петрановская]

Я підтримую амбітну ціль пані Монової -не йобнутися. Все  інше вже якось.

[Elsewhere]

Я підтримую амбітну ціль пані Монової -не йобнутися. Все  інше вже якось.

Це дійсно амбітна мета. Я іноді думаю, що мною вона вже провалена.
А іноді - нічого так)