Автор Тема: Вірші українською.
 

Offline Кру_Элл

  • *****
  • Повідомлень: 4170
  • Karma: 4229
  • Стать: Жіноча
  • Миколаїв - місто корабелобандерівців.
Вірші українською.
« : Травень 31, 2015, 18:28:26 »
Приєднуйтесь. :) Давайте ділитися прекрасним, а я почну с Жадана, тому що Жадан - це щось справжне та прекрасне.



- Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?
- Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.
Прийшли сюди, принесли покору і втому.
Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.

Наше місто було з каменю та заліза.
У кожного з нас тепер у руці дорожня валіза.
У кожній валізі попіл, зібраний під прицілом.
Тепер навіть у наших снах пахне горілим.

Жінки в нашому місті були дзвінкі й безтурботні.
Їхні пальці вночі торкались безодні.
Джерела в місті були глибокі, наче жили.
Церкви були просторі. Ми їх самі спалили.

Найкраще про нас розкажуть могильні плити.
Можеш із нами просто поговорити?
Даруй нам свою любов, стискай лещата.
Тебе ж, капелане, і вчили сповідувати і причащати.

Розкажи нам, навіщо спалили наше місто.
Скажи хоча б, що зробили це не навмисно.
Скажи, принаймні, що буде покарано винних.
Скажи взагалі бодай щось, чого не скажуть в новинах.

- Добре, давайте я розкажу вам, що таке втрата.
Звісно, всіх винних чекає гідна розплата.
І невинних вона, до речі, теж чекає потому.
Вона чекає навіть тих, хто взагалі ні при чому.

Чому саме ви потрапили до темних потоків?
Потрібно було уважніше читати книги пророків.
Потрібно було оминати пекельні діри.
Для мирянина головне – не бачити в дії символи віри.

Пам’ятаєте, що сказано в пророків про біль і терпіння,
про птахів, які падають на міста, мов каміння?
Ось саме тоді й починаються, власне, втрати.
В кінці – там взагалі погано, не буду навіть розповідати.

Яка між нами різниця? Як між приголосними й голосними.
Всі готові сприймати смерть, якщо це буде не з ними.
Ніхто й ніколи в цьому житті не омине розплати.
Я завжди говорю про це своїм, коли не маю чого сказати.

Я не знаю нічого про неминучість спокути.
Я не знаю де вам жити і як вам
Планы на вечер: мотать новостную ленту с недовольным лицом.

Offline Кру_Элл

  • *****
  • Повідомлень: 4170
  • Karma: 4229
  • Стать: Жіноча
  • Миколаїв - місто корабелобандерівців.
Re: Вірші українською.
« Reply #1 : Травень 31, 2015, 18:34:38 »
Кость Москалець.

Україно, земле непізнана, шибка, до котрої
вічногарячим чолом дотуляюся; каюся —
я на папір переношу ім’я твоє зболене,
дагеротипи, мохом покриті, з матері-покритки
пропоную перехожим, а хто з них вартує того,
щоб смутну хворобу оцю — батьківщину —
у груди прийняти, до того прийняти, аби
лише внутрішнім жити відтоді, хворобою жити…
Може, ти скажеш: «Боплан був так само чужий,
а проте, мої ріки і села, гори й міста встиг
на вічноплиннім камінні паперу закарбувати».
Так, але жодна вдова не змальована там,
а відтак — не доводиться сперечатися про ідентичність
в цілому, звичайно, ретельно-любовно-майстерно
змальованих мап.
А скількох він сиріт — хоча б крапкою
кожен десяток — позначив? А кобзарів?
Ні, не хочу я слави Боплана, фортець,
що як труни — на тлін розраховані;
я кожен слід тогочасних орлів і лелек
у нечіпанім лоні квітучого неба
зобразити хочу і кожну сльозу в позолочених
рамах поставити в залах Олеського замку,
кожну сльозу, що як відбитки пальців,
котрі наругу і благо приносили
Роксоланії… А коні, що жодного разу
за чотири століття не спали?
А чайки козацькі, а хлюпіт води
попід веслами з щирого золота?
А дзвони, в залізному тілі яких
карбували вірші? Серця породіль,
живими закопаних ляхами в землю
так не били, як дзвони ті з віршами.
Врешті що тут казати! Поглянь,
де ми зараз знаходимось — ти
погодишся: тільки хоробрий і чесний народ
міг опинитися тут.
Планы на вечер: мотать новостную ленту с недовольным лицом.

Offline Кру_Элл

  • *****
  • Повідомлень: 4170
  • Karma: 4229
  • Стать: Жіноча
  • Миколаїв - місто корабелобандерівців.
Re: Вірші українською.
« Reply #2 : Травень 31, 2015, 18:42:34 »
Юрій Іздрик.

розривати обійми немов електричне коло
зупиняючи струм кровообіг і внутрішній спів
вимикаючи небо і землю і все доокола
розсипаючись в тетріс із двох нероздільних тіл..

нас розрізали навпіл іще у життях минулих
де були ми хлібиною яблуком чи колесом
нас розрізали навпіл а потім про нас забули
і почався цей довгий важкий і фатально фальшивий сон

це такий напіврозпад що далі вже падати нікому
це така параноя де пара не рівна двом
половинність свою як вину усвідомлюєш з віком
бо не гоїться шов за єдиним твоїм крилом

розмикати обійми і болісно і небезпечно
електрична дуга ніби гад: прослизнула – й уже нема
лиш відгонять горілим і губи і пальці обпечені
і розлазиться світ по усіх своїх палених-палених швах

арифметика тіл не вкладається в рамки програми
геометрія кола завжди потребує двох
обійми мене мила всіма чотирма руками
хай народиться знову наш високовольтний бог
Планы на вечер: мотать новостную ленту с недовольным лицом.

Offline Кіндрат Калистратович

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 38699
  • Karma: 23439
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #3 : Травень 31, 2015, 19:01:13 »

Джозеф-Редьярд Кіплінґ
Синові

Перекладач: Є.Сверстюк
Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ - ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).- К.: "Навчальна книга", 2002.


Як вистоїш, коли всі проти тебе -
Упали духом і тебе клянуть,
Як всупереч усім ти віриш в себе,
А з їх зневіри також візьмеш суть;
Якщо чекати зможеш ти невтомно,
Оббріханий - мовчати і пройти
Під поглядом ненависті, притому
Не грати цноти ані доброти;

Як зможеш мріять - в мрійництво не впасти,
І думать - не творити думки культ,
Якщо Тріумф, зарівно як Нещастя,
Спримеш як дим і вітер на віку;
Якщо стерпиш, як з правди твого слова
Пройдисвіт ставить пастку на простих,
Якщо впаде все, чим ти жив, і знову
Зумієш все почати - і звести;

Якщо ти зможеш в прориві одному
Поставить все на карту і програть,
А потім - все спочатку, і нікому
Про втрати навіть слова не сказать;
Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили
Служити ще, коли уже в тобі
Усе згоріло, вигасло - лишилась
Одна лиш воля - встоять в боротьбі;

Як зможеш гідно річ вести з юрбою
І з Королем не втратиш простоти.
Якщо усі рахуються з тобою -
На відстані, яку відміриш ти;
Якщо ущерть наповниш біг хвилини
Снагою дум, енергією дій,
Тоді весь світ тобі належить, сину,
І більше: ти - Людина, сину мій.



Offline LivingNextDoorToAlice

  • *
  • Повідомлень: 1
  • Karma: 2
  • Стать: Жіноча
  • Free hugs
Re: Вірші українською.
« Reply #4 : Травень 31, 2015, 19:01:47 »
Трохи Андруховича :)

Травень  є  травень.  І  ми  неповторно  живі, 
й  наші  сади  мов  ліси  з  непролазною  тінню. 
Скільки  тепла  подаровано  цьому  камінню, 
світла  —  цим  вікнам,  підземного  тління  — 

                                                       траві? 

Скільки  увімкнуто  в  нас  кольорових  вогнів? 
Травня  несем  на  собі  неспокійну  відзнаку: 
тут,  між  великістю  каменя  й  малістю  злаку, 
чи  не  обернеться  милість  природи  на  гнів? 

Скільки  на  наших  очах  облетіло  кульбаб? 
Що  залишається  —  стебел  пусте  безголів’я? 
Мислячих  стебел  розкішно-густе  пустослів’я? 
Стежмо  за  вітром,  і  промінь  —  мов  поданий  трап. 

Кров  переміниться.  Цвіт  на  каштанах  мине. 
Ми  поспішаємо  жити,  немов  після  мору. 
Може,  у  тім  і  спасіння  —  пізнати  цю  пору, 
ніби  останнє  цвітіння.  Єдине.  Одне.
Anyone can do any amount of work provided it isn’t the work he is supposed to be doing at that moment.

Offline Ксанка

  • *****
  • Повідомлень: 8473
  • Karma: 2224
  • Стать: Жіноча
  • Одесса
Re: Вірші українською.
« Reply #5 : Травень 31, 2015, 19:05:18 »
Іван Франко

***
Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?

Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні -
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці - минаєш,
Вклонюся - навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.

О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити -
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха, -
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!

Offline Чиби

  • *****
  • Повідомлень: 14720
  • Karma: 9209
  • Стать: Жіноча
  • Disce pati
Re: Вірші українською.
« Reply #6 : Травень 31, 2015, 19:13:42 »
Ліна Костенко

Здається,  часу  і  не  гаю,
а  не  встигаю,  не  встигаю!
Щодня  себе  перемагаю,
від  суєти  застерігаю,
і  знов  до  стрічки  добігаю,
і  знов  себе  перемагаю,
і  не  встигати  не  встигаю,
і  ні  хвилиночки  ж  не  гаю!

            ***

Великі  поети  не  вміють  писати  віршів.
Клював  їх  орел  в  печінку  і  сумнів  сни  випасав.
Графоманові  краще.  Графоман  вирішив
написати  -  і  написав.

Про  що  завгодно.
Коли  завгодно.
Скільки  завгодно.
І  завжди  всує.
Головне,  що  не  антиприродно.
Народ  засилосує.

А  геніальні  поети  -  такі  бездарні!
Виходять  з  ночей  аж  чорні,  як  шахтарі  з  забою.
А  ті  клаптенята  паперу  -  то  смертельні  плацдарми
самотньої  битви  з  державами,
                                       з  часом,
                                                 з  самим  собою.

Offline Кру_Элл

  • *****
  • Повідомлень: 4170
  • Karma: 4229
  • Стать: Жіноча
  • Миколаїв - місто корабелобандерівців.
Re: Вірші українською.
« Reply #7 : Травень 31, 2015, 19:20:25 »
Ще переклад. :)


ВЕРЕСОВИЙ ТРУНОК
Із вересового квіту
Пикти варили давно

Трунок, за мед солодший,
Міцніший, аніж вино.

Варили і випивали
Той чарівний напій

І в темрявих підземеллях
Долі раділи своїй.

Та ось володар шотландський —
Жахались його вороги! —

Пішов на пиктів оружно,
Щоб знищити їх до ноги.

Він гнав їх, неначе ланей,
По вересових горбах,

Мчав по тілах спогорда,
Сіяв і смерть, і жах.

І знову настало літо,
Верес ізнов червонів,

Та трунок медовий варити
Вже більше ніхто не вмів.

В могилках, немов дитячих,
На кожній червоній горі,

Лежали під квітом червоним
Поснулі навік броварі.

їхав король шотландський
По вересовій землі;

Дзинчали завзято бджоли,
Курликали журавлі.

Та був можновладець похмурий,
Думу він думав свою:

«Владар вересового краю —
Чом з вересу трунку не п'ю?»

Раптом васал-' королівський
Натрапив на дивний схов:

В розколині між камінням
Двох броварів знайшов.

Витягли бідних пиктів
Миттю на білий світ —

Батька старого і сина,
Хлопця отрочих літ.

Дивився король на бранців,
Сидячи у сідлі;

Мовчки дивились на нього
Ті броварі малі.

Король наказав їх поставить
На кручі й мовив: —

Старий, Ти сина й себе порятуєш,
Лиш тайну трунку відкрий.
Глянули вниз і вгору
Батько старий і син:

Довкола — червоний верес,
Під ними — клекіт пучин.

І пикта голос тоненький
Почув шотландський король:
—    Два слова лише, володарю,
Тобі сказати дозвольї
Старість життя цінує.
Щоб жити, я все зроблю

І тайну трунку відкрию, —
Так він сказав королю.

Немов горобчик цвірінькав,
Мова лилася дзвінка:
—    Відкрив би тобі таємницю,
Боюся лише синка.

Смерть його не лякає,
Життя не цінує він.

Не смію я честь продавати,
Як в очі дивиться син.

Зв'яжіть його міцно, владарю,
І киньте в кипучі нурти,

І я таємницю відкрию,
Що клявся повік берегти.

І хлопця скрутили міцно,
І дужий вояк розгойдав

Мале, мов дитяче, тіло,
І в буруни6 послав.

Крик бідолахи останній
Поглинули хвилі злі.

А батько стояв на кручі —
Останній пикт на землі.
—    Владарю, казав я правду:
Від сина чекав біди,

Не вірив у мужність хлопця,
Який ще не мав бороди.

Мене ж не злякає тортура.
Смерть мені не страшна,

І вересового трунку
Зі мною помре таїна!


Переклад Євгена Крижевича
Планы на вечер: мотать новостную ленту с недовольным лицом.

Offline Кру_Элл

  • *****
  • Повідомлень: 4170
  • Karma: 4229
  • Стать: Жіноча
  • Миколаїв - місто корабелобандерівців.
Re: Вірші українською.
« Reply #8 : Травень 31, 2015, 19:23:10 »
Нехай і холод, і вітри,
І сніг з дощем, і сніг з дощем –
Я від негоди захищу
Тебе плащем, тебе плащем.
Нехай і горе, і біда,
І море тьми, і море тьми –
Я від недолі заслоню
Тебе грудьми, тебе грудьми.
Нехай я буду злидарем
В чужім краю, сумнім краю –
З тобою буде скрізь мені
Як у раю, як у раю...
Нехай я стану владарем
На цілий світ, на цілий світ –
В моїй короні будеш ти
Як самоцвіт, як самоцвіт...

Бернс.

Переклад  Ігоря Ковтуна.
Планы на вечер: мотать новостную ленту с недовольным лицом.

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 7025
  • Karma: 12819
  • Стать: Жіноча
Re: Вірші українською.
« Reply #9 : Травень 31, 2015, 20:05:25 »
Леся Українка

Фантазіє! ти сило чарівна,
Що збудувала світ в порожньому просторі,
Вложила почуття в байдужий промінь зорі,
Що будиш мертвих з вічного їх сна,

Життя даєш холодній хвилі в морі!
Де ти, фантазіє, там радощі й весна.
Тебе вітаючи, фантазіє ясна,
Підводимо чоло, похиленеє в горі.

Фантазіє, богине легкокрила,
Ти світ злотистих мрій для нас одкрила
І землю з ним веселкою з’єднала.

Ти світове з’єднала з таємним,
Якби тебе людська душа не знала,
Було б життя, як темна ніч, сумним.

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 7025
  • Karma: 12819
  • Стать: Жіноча
Re: Вірші українською.
« Reply #10 : Травень 31, 2015, 20:07:56 »
і ще Ліни Костенко, просто таки про сьогодення

"Не знав, не знав звіздар гостробородий..."

Не  знав,  не  знав  звіздар  гостробородий,
що  в  антисвіті  є  антизірки,
що  у  народах  є  антинароди,
що  у  століттях  є  антивіки.

Це  знаю  я.  Жалій  мене,  звіздарю!
Це  знаю  я,  і  голову  хилю.
У  антисвіті  зірочкою  марю,
в  антинароді  свій  народ  люблю.

Offline Кіндрат Калистратович

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 38699
  • Karma: 23439
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #11 : Травень 31, 2015, 21:05:12 »
Чари

Набери в долоні, сину,
Землю рідної країни,
А тоді згадай на мить,
Тих, хто в тій землі лежить.
Без клейнодів, нагород –
Незчислимий твій народ.
Хто поклав своє життя
Без жалю і каяття...
Притули той ґрунт до серця –
Всяка хворість враз минеться.

Ред'ярд Кіплінґ
переклад Володимир Чернишенко

Offline Galochka99

  • ***
  • Повідомлень: 142
  • Karma: 75
  • Стать: Жіноча
  • Иерусалим, Израиль
Re: Вірші українською.
« Reply #12 : Травень 31, 2015, 21:25:52 »
Роза Ауслендер
(переклад з німецької Петра Рихла)

Примарний путівець

Труйні мари вистежують наш путівець.
Ми йдемо навпростець,
обходимо їх манівцями.

Ми стоїм край закритої брами.

Це був наш дім, наш світ,
наш сад із гривою віт,
рідний запах, мов ніжний цвіт.

Ми вертаєм і йдем навпроостець,
труйно-чорний у нас путівець
в гетто.


Offline Fabiola

  • *
  • Повідомлень: 12
  • Karma: 18
  • Стать: Жіноча
Re: Вірші українською.
« Reply #13 : Травень 31, 2015, 21:43:34 »
Володимир Сосюра

Васильки

Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.

Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем — я і ти.

Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.

Offline Кру_Элл

  • *****
  • Повідомлень: 4170
  • Karma: 4229
  • Стать: Жіноча
  • Миколаїв - місто корабелобандерівців.
Re: Вірші українською.
« Reply #14 : Травень 31, 2015, 21:50:53 »
Це в тему вірша Сосюри, про кохання.

Ой ти дівчино,з горіха зерня(Іван Франко)


Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько - колюче терня?

Чом твої устонька - тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?

Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?

Ох, тії очі темніші ночі,
Хто в них задивиться, й сонця не хоче!

І чом твій усміх - для мене скрута,
Серце бентежить, як буря люта?

Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!

Тебе видаючи, любити мушу,
Тебе кохаючи, загублю душу.
Планы на вечер: мотать новостную ленту с недовольным лицом.

Offline ТетраМ

  • *****
  • Повідомлень: 18384
  • Karma: 17887
  • Стать: Жіноча
  • Пропагандист нездорового образца
Re: Вірші українською.
« Reply #15 : Травень 31, 2015, 21:59:15 »
            Іван Драч

            КРИЛА

(Новорічна баляда)

Через  ліс-переліс, 

через  море  навкіс 

Новий  рік  для  людей  подарунки  ніс: 
Кому  —  шапку  смушеву, 

кому  —  люльку  дешеву, 

Кому  —  модерні  кастети, 

кому  —  фотонні  ракети, 

Кому  солі  до  бараболі, 

кому  три  снопу  вітру  в  полі, 

Кому  пушок  на  рило, 

а  дядькові  Кирилові  —  крила. 

Був  день  як  день,  і  раптом  —  непорядок, 
Куфайку  з-під  лопаток  як  ножем  прошило. 
Пробивши  вату,  заряхтіли  радо, 
На  сонці  закипіли  сині  крила. 
Голодні  небом,  випростались  туго, 
Ковтали  з  неба  синє  мерехтіння, 
А  в  дядька  в  серці  туга, 
А  в  дядька  в  серці  тіні. 

(Кому  —  долю  багряну, 

кому  —  сонце  з  туману, 

Кому  —  перса  дівочі, 

кому  —  смерть  серед  ночі, 

Щоб  тебе  доля  побила, 

А  Кирилові,  прости  господі,—  крила). 

Жінка  голосила:  "Люди,  як  люди. 
Їм  доля  маслом  губи  змастила. 
Кому  —  валянки, 

кому  —  мед  од  простуди, 

Кому  —  жом  у  господу, 

а  цьому  гаспиду, 
прости  господи,  —  крила?!" 

Так  Кирило  до  тями  брів, 
І,  щоб  мати  якусь  свободу, 
Сокиру  бруском  задобрив, 
І  крила  обтяв  об  колоду. 
Та  коли  захлинались  сичі, 
Насміхалися  зорі  з  Кирила, 
І  пробивши  сорочку  вночі, 
Знов  кипіли  пружинисті  крила. 
Та  Кирило  з  сокирою  жив, 
На  крилах  навіть  розжився  — 
Крилами  хату  вшив, 
Крилами  обгородився. 
А  ті  крила  розкрали  поети, 
Щоб  їх  муза  була  небезкрила, 
На  ті  крила  молились  естети, 
І  снилося  небо  порубаним  крилам. 

(Кому  —  нові  ворота, 

кому  —  ширшого  рота, 

Кому  сонце  в  кишеню, 

кому  —  дулю  дешеву. 

Щоб  тебе  доля  побила, 

А  Кирилові  —  не  пощастить  же 
отак  чоловікові!  —  крила). 


      *   *   *

Десь  на  дні  моїх  ночей 
Горить  свічка  біла 
Йшов  вітер  не  погасив 
Йшов  віл  не  погасив 
Йшов  кінь  з  гривою  сивою 
Йшов  танк  навшпиньках 
Йшов  літак  з  парасолькою  неба 
Не  погасили  не  погасили 
Кожен  собі  нахилявся 
Кожен  свою  засвітив 
Йшов  вітер  свічку  ніс 
Йшов  кінь  свічку  ніс 
Йшов  віл  танк  літак 
З  свічкою  з  свічкою 
Йшов  величний  скляний  палац 
З  маленькою  свічкою 
І  маленький  сивий  комарик 
З  великою  свічкою 
Десь  на  дні  моїх  ночей 
Горить  свічка  біла 
Радісно  мені 
Болісно  мені 
Нестерпно  до  оніміння 
Свічка  біла. 

«Ганьба! Слава! Тобто – добрий вечір!» ©

Offline ТетраМ

  • *****
  • Повідомлень: 18384
  • Karma: 17887
  • Стать: Жіноча
  • Пропагандист нездорового образца
Re: Вірші українською.
« Reply #16 : Травень 31, 2015, 22:03:35 »
     Богдан-Ігор Антонич

             Різдво

Народився бог на санях
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий.

Ніч у сніговій завії
крутиться довкола стріх.
У долоні у Марії
місяць — золотий горіх.

         КОЛЯДА

Тешуть теслі з срібла сани,
стелиться сніжиста путь.
На тих санях в синь незнану
Дитя боже повезуть.

Тешуть теслі з срібла сани,
сняться веснянії сни.
На тих санях Ясна Пані,
очі наче у сарни.

Ходить сонце у крисані,
спить слов’янськеє Дитя.
Їдуть сани, плаче Пані,
снігом стелиться життя.
«Ганьба! Слава! Тобто – добрий вечір!» ©

Offline GizmoGremlin

  • ****
  • Повідомлень: 375
  • Karma: 813
Re: Вірші українською.
« Reply #17 : Травень 31, 2015, 22:10:13 »
Переклади Шекспіра, власна версія:

44

Якби-то плоть приймала форму думки! -
Гніт відстаней не тамував б мій путь;
Я б легко милі подолав розлуки
Із далечі - щоб лиш з Тобою буть.

Бо мисль, наперекір землі твердині,
В далекі землі, крізь материки
Та океан в ту ж саму мить прилине, -
Лиш як подумаю про світ, де Ти.

Та я - не думка, не зметнусь одразу
У світ, що тішиться Твоїй красі.
Бо з глини і води я, як усі.
Тому й корюся простору і часу.

Вода - важка сльоза мого відчаю,
Земля - моє коріння в собі має.

45

Та вітер і вогонь - ці Всесвіту основи
Завжди з Тобою, і не знають меж.
Бо думку-вітер не візьмеш в окови,
Й жадання пломінь не погасиш теж.

Коли ці два посланці-елементи -
Кохання знак - відіслано Тобі,
Моє єство, двох втративши з квартету,
В смертельній побивається журбі.

Та знов життя лунає в консонансі,
Як хоч один з нестримних посланців,
Від Тебе повернувшись, вістку дасть, і
Що Ти - здорова, - сповістить мені.

Дізнавшись це - радію, та в ту ж мить
Шлю посланців назад, - щоб знов тужить.

Offline Galochka99

  • ***
  • Повідомлень: 142
  • Karma: 75
  • Стать: Жіноча
  • Иерусалим, Израиль
Re: Вірші українською.
« Reply #18 : Травень 31, 2015, 22:32:07 »
Бертольт Брехт в перекладі Сергія Жадана

1

Ми чули: ти не хочеш більше з нами працювати.
Ти зламався. Ти не можеш далі бігти.
Ти втомився. Ти не можеш більше вчитися.
Для тебе все скінчилось.
Від тебе марно вимагати, аби ти ще щось робив.

Тож знай:
Ми вимагаємо ось що.

Коли ти втомишся й заснеш,
Більше ніхто не розбудить тебе й не скаже:
Підіймайся, ось твоя їжа.
Звідки має взятися їжа?
Коли ти не зможеш більше бігти,
Будеш лежати. Ніхто
Тебе не знайде й не скаже:
Революція здійснилась. Фабрики
Чекають на тебе.
Чому мала б здійснитись революція?
Коли ти помреш, тебе поховають,
Незалежно від того, винен ти в своїй смерті чи ні.

Ти говориш:
Ти надто довго боровся. Ти не можеш більше боротись.
Тож слухай:
Винен ти чи ні,
Якщо не можеш більше боротися, ти загинеш.

2

Ти говориш: ти занадто довго сподівався. Ти не можеш більше
сподіватись.
На що ти сподівався?
Що боротьба буде легкою?

Не той випадок.
Наше становище гірше, аніж ти думав.
Воно ось яке:
Якщо ми не здійснимо щось надлюдське,
Ми пропали.
Якщо ми не зробимо того, чого від нас не в стані
вимагати,
Ми загинемо.
Наші вороги чекають,
Що ми втомимося.

Чим жорстокіша боротьба,
Тим утомленіші бійці.
Бійці, які надто втомилися, боротьбу програють.

Offline Кру_Элл

  • *****
  • Повідомлень: 4170
  • Karma: 4229
  • Стать: Жіноча
  • Миколаїв - місто корабелобандерівців.
Re: Вірші українською.
« Reply #19 : Травень 31, 2015, 22:37:33 »
Як гарно. :) Дуже милозвучна наша мова, дуже.  :prapor2:
Планы на вечер: мотать новостную ленту с недовольным лицом.

Offline Ellianna

  • *****
  • Повідомлень: 11182
  • Karma: 6930
  • Стать: Жіноча
  • Люблю читать чужие мысли
Re: Вірші українською.
« Reply #20 : Травень 31, 2015, 22:39:28 »
Уривок з Марусі Чурай Ліни Костенко.

А дні стоять, – не хочеться тужити!
І кожна пташка хатку собі в'є.
– Скажи, зозуле, скільки мені жити? –
Кує зозуля… Цілий день кує…

Іван приходив. Так, посидів мовчки.
Устав, пішов, оглянувся з воріт.
Лише весна укинулась в листочки,
підняв їх знову гетьман у похід.

Заграли знову труби до походу,
війнуло громом з Тясьмина-ріки.
Богдан підняв козацтво за свободу,
універсалом обіслав полки.

– І знов земля кипить у боротьбі.
І знову я належу не собі, –
сказав Іван. Дивився, як востаннє.
Торкнув мене прощальними вустами.

Не знала я, що сум такий огорне.
Вмирати буду, – пом'яну добром.
Кирея з вильотами чорна
в останній раз майнула за бугром.

І я, котрій давно вже все байдуже,
уже нічим я сльози не впиню.
Прощай, Іване, найвірніший друже,
шляхетна іскро вічного вогню!

Виходить полк. Іван під корогвами.
І я край шляху осторонь стою.
Моя душа здригнулася словами.
Співають пісню, Боже мій, мою!

І "Зелененький барвіночку",

й "Не плач, не журися,

а за свого миленького Богу помолися".
І про того козаченька,
що їхав за Десну.
"Рости, рости, дівчинонько,
на другу весну!"
І про воду каламутну,
чи не хвиля збила.
І про ту дівчиноньку,
що вірно любила.
І про гору високую,
і про ту криницю…

Дівчата вчора берегом ішли,
та й заспівали: "Ой не ходи, Грицю".

А я стояла… Що ж мені, кричати?..
Які мені сказати їм слова?..
Дівчаточка, дівчатонька, дівчата!
Цю не співайте, я ж іще жива.
Sarcasm and compassion are two of the qualities that make life on Earth tolerable
Nick Hornby

Offline Galochka99

  • ***
  • Повідомлень: 142
  • Karma: 75
  • Стать: Жіноча
  • Иерусалим, Израиль
Re: Вірші українською.
« Reply #21 : Травень 31, 2015, 22:41:16 »
Юрій Андрухович
"Астролог"


У нього палка потреба,
у нього жадання слізне:
окраєць нічного неба
піймати у фокус лінзи...

Бо він живе на горищі,
а там сутерени вищі:
у сутінках — мерехтіння
і сонце межує з тінню.

Він дивиться тільки вгору,
і небо лоскочуть вії,
коли в полудневу пору
від кухні смаженим віє.

Над містом літають птахи,
а поруч із ними «ахи»,
коли роззявлять на площі
голодні роти бідолахи.

Земля собі пілігримить,
кружляє собі й кружляє,
а хтось нові пелерини
на осінь собі замовляє —

а він живе на горищі
(там зимно, там вітер свище),
але насправді з горища
небесна ковбаня ближча.

У нього маєтків немає —
згори в декольте заглядає,
а в місті вічність минає
не так, як він загадає.

(Балконне крило ажурне
й сентиментальне, мов танґо,
обжив бароковий янгол —
створіння пухке й безжурне).

І взявши голову в руки,
він крикне собі з розпуки:
«Чого я марную роки?!
Візьму попід руку Юзьку,
піду в пивничку на Руську,
забуду святі мороки!

Забуду святі мороки...»

Offline Ellianna

  • *****
  • Повідомлень: 11182
  • Karma: 6930
  • Стать: Жіноча
  • Люблю читать чужие мысли
Re: Вірші українською.
« Reply #22 : Травень 31, 2015, 22:41:43 »
І ще Костенко
"... І не дивуй, що я прийду зненацька"
...  І  не  дивуй,  що  я  прийду  зненацька. 
Мені  ще  ж  побороти  переляк. 
На  штурм  Бастилій  –  просто.  На  Сенатську. 
А  от  до  тебе  –  я  не  знаю  як. 
Вже  одпручалась  гордістю  і  смутком, 
одборонилась  даллю,  як  щитом. 
Як  довго  йшла  до  тебе,  як  нехутко, 
і  скільки  ще  і  сумнівів,  і  втом! 
Прийми  мою  понівечену  душу, 
збагни  й  пробач  мій  безнемірний  острах. 
Дай  хоч  на  мить  забути  слово  –  «мушу», 
це  перше  слово  з  букваря  дорослих. 
Мені  без  тебе  сумно  серед  людства. 
Вже  людству  не  до  себе  й  не  до  нас. 
А  дика  груша  світиться  як  люстра. 
І  чутно  гомін  тополиних  трас...
Sarcasm and compassion are two of the qualities that make life on Earth tolerable
Nick Hornby

Offline Galochka99

  • ***
  • Повідомлень: 142
  • Karma: 75
  • Стать: Жіноча
  • Иерусалим, Израиль
Re: Вірші українською.
« Reply #23 : Травень 31, 2015, 22:46:14 »
С. Малюця "Виїзд на чужину"
 (пїсня, що її співали Мареничі)

 Мене рано розбудила мати
"Вставай, доню і молися Богу.
Час нам з хати зараз виїжджати
 В далеку незнану і тяжку дорогу".

Шлях стелився нам через Карпати,
Через Лісько і сріблистий Сян,
На чужину там долі шукати,
А доля нас гнала аж за океан...

Батько й мати мені обіцяли,
Що по войні вернемось домів.
Сорок років даремно чекали,
Я далі чекаю сама без батьків.

Часом сниться мені рідна хата,
Коло хати золоті лани.
Тужні пісні чую з України
 Про мамину вишню і мої ясени.

Хоч неправда панує над світом,
То для неї вже гряде кінець.
Зрозуміла тут я на чужині,
Що від золота сильніший терновий вінець.

Offline ТетраМ

  • *****
  • Повідомлень: 18384
  • Karma: 17887
  • Стать: Жіноча
  • Пропагандист нездорового образца
Re: Вірші українською.
« Reply #24 : Травень 31, 2015, 22:53:27 »
Переклади Шекспіра, власна версія:
:up:
«Ганьба! Слава! Тобто – добрий вечір!» ©

Offline Fabiola

  • *
  • Повідомлень: 12
  • Karma: 18
  • Стать: Жіноча
Re: Вірші українською.
« Reply #25 : Травень 31, 2015, 22:58:36 »
Одне з найулюбленiших у Лiни Костенко

Блискоче  ніч  перлиною  Растреллі
З  гори  збігає  Боричів  узвіз.
І  солов'ї,  пташині  менестрелі,
всю  ніч  доводять  яблуні  до  сліз.
Цвіте  весна  садами  молодими,
шумлять  вітри,  як  гості  з  іменин.
В  таке  цвітіння,  князю  Володимире,
тобі  не  важко  бути  кам'яним?

Offline Galochka99

  • ***
  • Повідомлень: 142
  • Karma: 75
  • Стать: Жіноча
  • Иерусалим, Израиль
Re: Вірші українською.
« Reply #26 : Травень 31, 2015, 22:59:53 »
Мойсей Фішбейн

…І вже вуста судомою звело,
І прийняла душа неопалима
 Розпечені горби Єрусалима
 І Києва обпалене зело.

О крапелько, промінчику, бджоло,
Перлинко, доле, о напівнезрима, —
Мого буття недоторканна рима, —
Солодке і розвогнене жало, —

Благослови, хай лишаться мені
 Юга понад скорботною Стіною
 Й понад Рікою схили весняні.

Благослови, хай лишаться зі мною,
Допоки йти дорогою земною,
Допоки є ще спогади земні.

Offline Ellianna

  • *****
  • Повідомлень: 11182
  • Karma: 6930
  • Стать: Жіноча
  • Люблю читать чужие мысли
Re: Вірші українською.
« Reply #27 : Травень 31, 2015, 23:10:50 »
Василь Стус

Отак  живу:  як  мавпа  серед  мавп,
Чолом  прогрішним  із  тавром  зажури
все  б'юся  об  тверді  камінні  мури,
як  їхній  раб,  як  раб,  як  ниций  раб.
Повз  мене  ходять  мавпи  чередою,
у  них  хода  поважна,  нешвидка.
Сказитись  легше,  аніж  буть  собою,
бо  ж  ні  зубила,  ані  молотка.
О  Боже  праведний,  важка  докука  -
сліпорожденним  розумом  збагнуть:
ти  в  цьому  світі  -  лиш  кавалок  муки,
отерплий  і  розріджений,  мов  ртуть.
Sarcasm and compassion are two of the qualities that make life on Earth tolerable
Nick Hornby

Offline Кру_Элл

  • *****
  • Повідомлень: 4170
  • Karma: 4229
  • Стать: Жіноча
  • Миколаїв - місто корабелобандерівців.
Re: Вірші українською.
« Reply #28 : Травень 31, 2015, 23:12:53 »
От ми життерадісна нація, га?  :obm: Це я не до того, що вірші кумедні, ні, вони трагічні та пронизуючі, але в цілому зоставляють дуже гнітюче враження.
Планы на вечер: мотать новостную ленту с недовольным лицом.

Offline Galochka99

  • ***
  • Повідомлень: 142
  • Karma: 75
  • Стать: Жіноча
  • Иерусалим, Израиль
Re: Вірші українською.
« Reply #29 : Травень 31, 2015, 23:26:36 »
Не переймайся, це випадково  ::)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.