Автор Тема: Нотатки про насущне
 

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 30595
  • Karma: 17340
  • Стать: Чоловіча
Нотатки про насущне
« : Травень 08, 2022, 09:12:42 »
Цитувати (виділене)
Серж Марко
Ты стоишь перед зеркалом, после того как помылся первый раз за...а черт его знает сколько дней. Ты не следил за датами. И смотришь на себя. Похудевшего, с ободранными, загоревшими  руками, загоревшим лицом и  абсолютно белым телом. Выдохнув от кайфа чистого тела ты начинаешь втискиваться в грязное термобелье...

Ты выбегаешь из подвала дома после того как рация прошипела что то про прорыв. Ваша группа пытается понять что происходит, выходишь по рации на разных, пока азовцы лежащие рядом в посадке говорят: - Там танк и пара бэх прорвалась. В общем мы пошли, за@башим их.
И уходят.
А потом пригоняют танк и довольные рассказывают как заминировали подбитую бэху.

Ты стоишь в поле, наблюдая как Ми-8 летит на высоте в 2!!!метра над землей, и подлетев к посадке взмывает выпуская с подвесов "нурсы", и делая круг разворачивается и начинает уходить. А ты стоишь и восхищаешься мастерством неизвестного тебе пилота.

Ты ведешь своё крыло бпла в стороне от батареи Д-30 противника опасаясь пзрк, наблюдая за состоянием батареи. Двойка разношенных Д-20 с разбитыми казённиками и чуть ли не выпадающими замками пыталась в контрбатарейку с 4 гаубицами противника, и ты внимательно следишь за ситуацией на поле боя передавая координаты СОБу. И вот гаубица что никак не могла попасть "заносит" снаряд прямо в расчет. И ты орешь от счастья:- Дракарис нах@й! - как будто это ты лично его ввалил.

Ты идешь ночью в новых натовских ПНВ и активных наушниках вспоминая как ты когда то ходил так всматриваясь глазами в кромешную темноту с одним "голым автоматом".

Ты уставше кряхтя встаешь от винтовки, почти слепой в темноте, после того как отлежал свои полчаса вглядываясь в экран тепловизора. Ночь только началась, глаза надо беречь. Твой напарник сует тебе в руки одноразовый стакан с растворимым кофе и ложится за винтовку.

Ты заскакиваешь в окоп ласточкой, слыша вой штурмовой авиации. Голова прокручивает информацию где лежит Стингер и наспех пройденный курс по его использованию. Блок управления пристегнуть-раскрыть-снять переднюю крышку-вкрутить батарею- поместить в "лодку"-зажать кнопку....как будто он у тебя в руках. Мозгу ведь надо чем то занять себя в стрессе.
И вылетевшая над посадкой "сушка" устремляется к позициям противника и ты замечаешь родной пиксель на крыльях.
Отбомбившись, сушка пролетая над землей покачивает крыльями вам, пехоте, передавая привет. А ты воодушевленный, почему то радостный, рассказываешь это позже своему побратиму...

Ты зсу. Ты нацгвардеец. Ты азовец. Ты доброволец. Ты трошник. Ты иностранный доброволец.
Ты- украинец.

Я возьму на себя смелость сказать за них всех.
Им насрать что там завтра скажет Путин. Объявит войну или нет.  Потому что есть общий смысл происходящего, и неважно в какие слова это обличать, "спецоперация", "операция" или "волеизлияния независимых республик Л/ДНР".
Они знают что война началась восемь лет назад, и как бы Россия не меняла формат войны и в какие бы новые слова не игралась обозначая войну против Украины, они знают что эти слова неважны. У России ничего не выходит. Колосс оказался на глиняных ногах. И его пора свалить. Заявления Путина должно по его мнению нас заставить бояться.
Но мы не боимся.

Мы просто ждем поставок вооружения и распределения их по ЗСУ.
Чтоб сказать "Иду на вы, сучара ты плешивая".
И мы еще это скажем.
Sorry for offtopic

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 30595
  • Karma: 17340
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #1 : Травень 08, 2022, 13:56:13 »
Цитувати (виділене)
Рауль Чилачава
Уважаемые владельцы электромобилей, которые решили, что настал час продать  убитые ниссаны лиф и прочий мотлох. Я вас очень прошу, не натягивайте "змею на глобус".

Война доказала, что все эти ваши смузимобли и барберкары  в случае тотального шухера - чистая дурня. На нем никуда нельзя эвакуироваться. Пока вы зарядитесь - вас просто догонит пехота противника с минометами на плечах.

Что касается топлива. Вместе с ним подорожает и электроэнергия. Это неизбежно. Кроме того ракеты могут прилетать и в объекты энергетики. Когда пропадет электричество - послушаем владельцев конюшен про эффективность гужевого транспорта?

Люди в Украине не дураки. Сегодня в Украине можно приобрести дизельный автомобиль по цене 4-7000 долларов. Он способен проехать от 500-до 800 километров на одном баке.  Электромобиль  с такими характеристиками пробега стоит от 25 до 120  тысяч долларов. О чем вообще идет спор?

Да, электромобили в мирном Монако - это прекрасно, но я подозреваю, что наше будущее на границе с Мордором - это пикапы с пулеметными турелями и полноприводные бусики с клиренсом под 30 сантиметров. Разумеется дизель.

Обратил внимание, что среди владельцев авто с ДВС тоже полно романтиков. Вчера, кто-то продавал американский внедорожник юрского периода (1996год) с мотором 4.0 за 3500 долларов. По нынешним ценам на бензин - еще 15 заправок и ты удвоил стоимость авто.
 
Очень порадовала девушка, которая сообщила, что у нее никогда не было авто с ДВС и она уже имеет опыт путешествий на электромобиле по ЕС и это прекрасно. Думаю, может и мне попробовать путешествие на электромобиле по ЕС....
Sorry for offtopic

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 30595
  • Karma: 17340
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #2 : Травень 08, 2022, 19:42:23 »
Цитувати (виділене)
Володимир Омелян. Нещодавно в соцмережах натрапив на відому історію, як в повоєнні часи, в 1950-х, в повстанській родині, в криївці, народилася донечка.
Батьки розуміли всі ризики перебування з дитиною у підпіллі і тому віднесли її до села неподалік і залишили незнайомим людям.
Вони змогли провідати доньку лише раз і залишили їй листи, сповнені любові.
Її батьки загинули в бою з нкаведистами через декілька місяців.

Донька вижила, чужі люди добре дбали про неї, і вона в дорослому віці дізналася правду про свій рід.
Здавалося, всі знищені і Москва перемогла, але ця відчахнута гілка вижила і дала життя тепер вже чисельній родині, яка складає понад 20 осіб.
І вони знову боронять Україну.

Любов і Україна завжди переможуть, які страшні часи би не були.

З днем Матері!
Україна понад усе!

П.С. Прощальний лист повстанців Григорія Вацеби - ("Варнак", "Сулима") та Бабінчук Марії - ("Калина") до своєї новонародженої дочки, яку вони змушені буди віддати на виховання стороннім людям (осінь 1950 року). Григорій Вацеба - "Варнак" та його дружина Бабінчук Марія - "Калина" загинуть в бою проти МГБ 01.07.1951 року :

Лист батька
Cпойлер
Слава Україні!

Дорога моя дитино Мотренько! Якщо доля не судила тобі в житті бачити свойого батька, то прийми від нього кілька слів, писаних до тебе на четвертому тижні після твого народження.

Коли будеш читати той лист, тоді мене, може, не буде на світі, але Ти зрозумієш його і зрозумієш ті обставини, в яких ми знаходимося сьогодні. Знай, Ти прийшла на світ в час найжорстокішої боротьби Українського народу проти північної Москви. Вже шостий рік у нерівній боротьбі з большевицьким окупантом день у день кладуть свої голови за ідею Української Самостійної Соборної Держави (УССД) найкращі сини українського народу – українські революціонери й повстанці, їх вже тільки горстка, а між ними Твій батько й мати…

Докладаєм надлюдських зусиль, щоб зберегти свою екзистенцію й продовжити боротьбу… Ліс наш батько, а ніч мати, але і вони не дають повної запоруки безпеки і треба ховатись під землею…

В таких обставинах одної серпневої ночі, в темному, глухому лісі прийшла Ти на світ… Не було коло Тебе ані лікарської помочі, ані баби-повитухи… В простій партизанській колибі прийшла Ти на світ, але пам’ятай, місце це – це святиня партизанська і вона ще не осквернена окупантською ногою.

Ти прийшла на світ вільною, а не рабою!

Четвертого дня забрав я тебе від хворої ридаючої матері і відніс у село чужим людям на опіку.

Сьогодні ми прийшли відвідати тебе, відвідати, може, останній раз в життю, бо ми відходимо в інший терен і тільки Всевишній знає, чи тебе ще побачу…

Складаю на Твоєму чолі батьківський поцілунок і благословляю Тебе, хай Всевишній збереже Тебе в своїй опіці і дозволить зажити на волі, якої ми прагнемо. Останні мої слова до тебе — це заповіт: Добро Нації — найвищий наказ! Для неї Ти віддаш силу, розум і життя так, як я складаю голову на її жертівнику. Якщо ти зрадиш український народ, то я вже проклинаю Тебе, а мій дух не дасть Тобі спокою ніколи.

Прийми останній гарячий поцілунок…

З болем серця я лишаю тебе…

Прощай!..
Твій батько
[/spoiler]
Sorry for offtopic

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 30595
  • Karma: 17340
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #3 : Травень 09, 2022, 13:22:38 »
Аркадий Бабченко.
Открыл ленту - и аж отшатнулся. Понятно, что из россиян у меня остались уже совсем единицы, те, кто не стал на четвереньки и не залаял, но даже и у этих - одни сплошные деды сегодня нескончаемым домкратом с самого утра. Все же имперский либерал неизлечим. Совершенно. Ремиссии не бывает. 
Наши деды победили фашизм…

Ваши деды не победили фашизм. Фашизм победили не ваши деды. Фашизм победили английские, американские, австралийские, канадские, французские, норвежские деды. А ваши деды при помощи англичан и американцев устранили главного конкурента по фашизму.
И сами возглавили его.

Ваши деды - были фашистами. Вишь ты, историческая несподиванка то какая.
Точно такими же фашистами, как деды Ганса и Клауса.

Ваши деды от Сахалина до Эльбы не освободили ничего. Вообще ничего. От Сахалина до Эльбы они только захватывали.
Ваши деды были оккупантами. Ровно такими же, как и деды Клауса и Ганса.

Немы захватили
Cпойлер
половину Польши. Русские захватили половину Польши.
Немцы растерзали Чехословакию. Русские растерзали Чехословакию.
Немцы вошли в западную Румынию. Русские вошли в Бессарабию.
Немцы оккупировали Таллин. Русские оккупировали Таллин.
В чем, блядь, вы вообще умудряетесь находить различие-то?

Покажите мне ту лупу, через которую фотоны через вашу сетчатку попадают в ваш мозг и он делает вывод: коричневый фашизм - это да, это фашизм. А красный фашизм - это нет, это совсем другое! это победа над фашизмом.

Кого вы освободили-то? Чехов в шестьдесят восьмом? Чеченцев в сорок третьем? Крымских татар в сорок четвертом? Латышей в сорок первом? Поляков? Украинцев?
Кого?

Может, хоть себя? Гугл - голод 146-1947 годов, вторая самая мощная после тридцать седьмого волна репрессий 1946 года - искать - учить.

И если бы США не применили ядерную бомбардировку Хиросимы - ваши деды по приказу усатого фюрера пошли бы дальше. Ни на секунду не сомневаюсь. И захватывали бы уже и Францию, и Бельгию и Испанию с Ла Маншем.
Это Трумен остановил фашизм на восточных рубежах Эльбы.
А не ваши деды.
Это именно вас он и остановил. 

Но только Клаус и Ганс всё поняли про своих дедов. Вот Kлаус и Ганс реально уже победили фашизм.
А внуки Иванов да Сидоров снова несут фашизм на чужую землю.

Жить в фашисткой стране, в Четвертом Рейхе, который уже приступил к откровенно фашистской политике с концлагерями и пытками внутри страны и начал агрессивную фашистскую захватническую войну на внешней территории, носить на плакатах Дедов-оккупантов, солдат красного фашизма, и орать при этом «Мы победили фашизм» - да вы, блядь, хоть понимаете, насколько вы упоротые?

Если бы не мой дед, меня бы не было на этом свете… А вот это - правда. Вот это - чистейшая правда. Вы ж не против фашизма боролись. Вы исключительно за свои жизни боролись. Которые у вас хотел отнять фашизм коричневый.
Но сами при этом вы были носителями фашизма красного. 
Вот и всё.

И вот только тогда, когда вы осознаете, только тогда, когда вы поймете, примете, пропустите через себя и сделаете аксиомой мысль, что ваши деды были фашистами, переработаете эту мысль, проведете общественную дискуссию об этом, придете к новому общественному договору и сделаете из него выводы - вот только тогда вы фашизм и победите. В себе.
Больше его, собственно, уже нигде побеждать-то и не надо.

Вот только тогда и можно будет хоть о чем-то говорить.
Когда вы поймете, что с такими дедами гордится нечем.
Что это - да, было в нашей истории. Да, было. Да, с моими дедами.
Но вытаскивать это из сундука и бегать по улицам с этим на палках - не надо.

Пока же ни о каком выздоровлении и речи нет.
Вы все всё ещё в глубочайшей коме.
В фашисткой коме.

День победы над фашизмом ещё только в будущем. И назначит его Украина. Украинская армия.
А уже не вы.

Зеленскому еще, блядь, снова кто-то залез в вавку и снова переключил тумблер в режим «Малоросс». И тот снова начал нести какую-то хуйню про «Мы никому не отдадим наше девятое травня».
Мы никому не отдадим наш девятомайский день победы, наш русский язык, нашего Булгакова и наш Ан-224 Мрия.
Да это просто, блядь, мечта Путина!
Сесть вместе на Красной площади в наш и ваш День победы, на нашем и вашем русском языке вспомнить нашего и вашего Булгакова, глядя как над головой пролетает ваша и наша Мрия.
Да это ж праздник какой-то для любого россиянина!!
Вова, ты понимаешь, что он именно за это воюет-то?
Что цель его нападения на страну, в которой волей случая ты стал говорящей президентской головой, не в том, чтобы у вас не было русского языка и Булгакова - а как раз ровно в том, чтобы он у вас и был!!

Мы никому не отдадим нашу саркому. Она объединяет и утолщает нашу кость.
Великого ума заявление.

«Наш» можно сказать только про то событие, предмет, действие, которое в основе своей имело свободу выбора.
Если бы Украина имела свободу выбора, она бы в жизни не стала строить этот ей не пришей кобыле хвост Имперский Бомбовоз для перевозки Его Величества «Бурана», Чтобы Утереть Проклятым Пиндосам Жопу.
Если бы Украина имела свободу выбора, никакие родители Булгакова из своей Курской губернии не переехали бы в имперскую Малороссию и не родили бы там Михаила Афанасьевича.
Если бы Украина имела свободу выбора, она изучала бы всех тех 259 українських письменників, которые були расстреляны в Сандармохе и на приисках Партизанский Колымы, и Булгаков был бы где-то на задворках, в разделе «иностранная литература» - и на украинском же языке.
Если бы у Украины была свобода выбора, никакого колониального образования не было бы и в помине, а было бы свое, украинское.
Вы понимаете, что Булгаков с Достоевским, как двадцатикилограммовый блин от штанги, положенный на огород - задавливали все украинское, что могло бы прорасти, взойти на этом месте?
И если бы у Украины была свобода выбора, она не воевала бы на стороне одного фашизма против другого. Она бы, исключительно как УПА, воевала бы И против коричневого, И против красного фашизмов.
Что и происходит именно сейчас. Когда этот выбор у страны все же появился. Просто с задержкой на семьдесят лет.
Какой, к чертям, видосик про девятое мая на Крещатике? 

Зачем снова тянуть эти ниточки в совок? Не понимаю. История дает такой шанс отрубить и выбросить все эти раковые опухоли…
Булгаков жил в Киеве, уехал в Москву.
Довлатов жил в Таллине, уехал в Нью-Йорк.
Скажи эстонцу, что Довлатов эстонский писатель - да он напрочь охуеет.

В Таллине Довлатова нет вообще. Нигде. Никаким упоминанием. Ни улицы, ни памятника, ни музея, ни таблички.
В Таллине нет никакого Девятого мая. Вообще. Ни парада, ни шествия, ни упоминания, ни выходного.
Площадь Победы переименована в Площадь Свободы.
На Площади Свободы которой проходят мероприятия в честь окончания Второй мировой войны. 
Восьмого мая.
Как и везде во всем мире.

Эстония из всех постсоветских стран находится на первом месте. По всему. По уровню жизни, по средней зарплате, по образованию - тут с Финляндией делят первое место вообще в Европе - по уровню счастья, по экологии, по простоте ведения бизнеса, по свободе слова, по рождаемости - вот вообще по всем показателям.
В чем, блядь, проблема??

В чем проблема отказаться от девятого и перейти на восьмое?
Отказаться от довлатовых-булгаковых-толстоевских и перейти на Калевапоэга и Пiдмогильного?
Отказаться от имперского бомбовоза и начать развивать свое?
Может, это как-то связано все же? Восьмое мая и первое место по всем показателям?
полный обрыв с империей, и наивысший уровень счастья?
Отcутсвие Булгакова и лучшее образование в Европе?
А? Владимир Александрович?

Украина тоже победит фашизм не тогда, когда перемелет их танковые орды. Да, это будет победа в войне. Да, это будет победа за Независимость. И свободу. Но все же это будет еще не окончательная стадия.
Окончательная же победа произойдет тогда, когда будут разорваны все ниточки, которые тянутся в это имперское прошлое.
И история сделает новый виток и начнет уже со здрового начала.
Без этой раковой опухоли.
С которой не будет больше связывать вообще ничего.

В рамках проекта «Журналистика без посредников».
К сожалению, пока я живу только на ваши донаты.
Подписывайтесь на меня на Патреон. Спасибо:
https://www.patreon.com/babchenko
Мой телеграм: https://t.me/s/babchenko77
Мой ютуб: https://www.youtube.com/watch?v=BsYJYQMdxkg
Sorry for offtopic

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 30595
  • Karma: 17340
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #4 : Травень 10, 2022, 04:20:27 »
Цитувати (виділене)
Віктор Пузанов
Давайте ещё раз это всё проговорю, чтоб даже просто убрать из головы, и оставить, насколько это возможно, в прошлом. Чтоб можно было хоть как-то спать, есть, жить.

24 февраля росия напала на Украину. Были нанесены массированные ракетные удары по местам предполагаемого скопления войск, техники, военной авиации, средств противовоздушной обороны, аэропортам, по местам постоянной дислокации наших военных (казармам). Предполагалось, что после уничтожения половины, или более, нашего оборонного потенциала, не будет оказано никакого сопротивления дальнейшим действиям руских. Я специально не пишу "руским войскам", а именно "руским", потому что напала на нас вся соседняя страна, прямо или опосредованно, поддерживая нападение, захлёбываясь слюной от радости. За редкими исключениями, скажу ради справедливости.

По замыслу политического руководства и генштаба росии, в течение двух-трёх дней должны были быть взяты Киев, Харьков, Полтава, Запорожье, Днепр, Херсон, Николаев, Одесса, Умань, Белая Церковь, Винница, Кривой Рог, и в этих городах должна была начаться зачистка. Параллельно с зачисткой продолжалось бы движение руских танков на запад от Киева, и они уже не встречали бы никакого сопротивления.

"Зачистка" это,
Cпойлер
во-первых, подписание капитуляции президентом Украины, и замена его на "легитимного", причём даже не важна фамилия "легитимного". Поставили бы кого угодно. Во-вторых, это физическое уничтожение всех, кто отказался бы быть "руским". Причём, там было бы три варианта развития событий для каждого конкретного человека.

Первый - ты украиноязычный? В крематорий. Ты за вiльну Украiну? В крематорий (вы думаете, мобильные крематории и  сорок тысяч трупных мешков они для себя везли? нет, они не рассчитывали на такое количество своих потерь).

Второй - ты колеблешься? Езжай в сибирь, поживи там, поосваивай.

Третий - ты рад приходу руских и всячески это показываешь? Ок, оставайся здесь и будь унтерменшем. Работай, ссука. Мы тебя ассимилируем, а твои дети уже совсем на ближайшую сотню как минимум лет (а лучше навсегда) забудут, что такое Украина, потому что школы будут работать по руской программе и всё остальное тоже будет руским. Они очень большое значение придают телевидению, у них, с их придурками глубинными это работает, и у нас, с основной массой, к сожалению, тоже. Первое, что они сделали бы - включили бы здесь соловьёва круглосуточно. Наших пропагандонов тоже оставили бы, тех, кто прошел бы фильтрацию.

В итоге этих зачистных мероприятий было бы убито порядка двух-трёх миллионов Украинцев. Порядка пяти миллионов Украинцев были бы вывезены из страны (уже на сегодня только со временно оккупированных территорий вывезено порядка 200 000 детей и порядка миллиона взрослых, и возвращать их будет очень сложно). Освобождённое жильё занималось бы рускими военными и их семьями, а также желающими переехать из бурятии, урала и прочих хуятий в благословенный климат, поближе к Европе. Это называлось бы "денацификация". Все эти мероприятия должны были начаться примерно с начала марта и были бы завершены примерно к концу 2022 года.

Примерно к концу марта вся та техника и живая сила, которая зашла на территорию Украины, стояла бы на границах Польши, Словакии и Литвы. Беларусь, кстати, тоже зашла бы в Украину (чтоб поучаствовать в мародёрствах), если бы всё пошло по плану, и пропустила бы существенную часть руских техники и войск к Литовской границе. Возможно, Венгрия захватила бы часть Закарпатья, под предлогом "защиты братьев". Возможно, Румынии была обещана часть Молдовы - я не знаю.

Итого, у границ названных стран на сегодня базировались бы:
- около 120 000 живой силы руских (это то, что уничтожено нами на сегодня, включая убитых, тяжело раненых, пленных  и дезертиров)
- 1145 танков, включая новейшие
- 2764 боевых бронированных машин
- 87 (как минимум) средств ПВО, типа "Тор" и С-300
- порядка 200 самолётов и 158 боевых вертолётов, включая новейшие
- как минимум  400 беспилотных летательных аппаратов оперативно-тактического назначения.
- около 2000 крылатых ракет по прежнему оставались бы в распоряжении руских.

Это я перечислил то, что нами, Украинцами, на сегодня уничтожено (или на нас потрачено, как крылатые ракеты). Не думаю, что руским пришлось бы вводить дополнительные резервы, чтоб скапливать их на вышеуказанных границах. Такой "силищи" итак испугались бы. Очень бы испугались.

Коллективный запад высказывал бы очень сильную обеспокоенность. Все изо всех сил старались бы предотвратить ядерную войну (у нас уже давно настроение - "ёбнет, ну и хуй с ним"). Внутри Украины на сегодня, на 9 мая 2022 года, продолжалась бы резня, не очень заметная миру, потому что её, естественно, не афишировали бы. Девятого мая состоялись бы "парады победы" во всех областных центрах Украины и в Киеве. руские войска приветствовал бы с трибуны условный януковощ.

Но что-то пошло не так.

Что-то пошло не так.

Я очень хотел написать это именно девятого мая две тысячи двадцать второго года. Я успел, ещё нет полночи.

Я давно говорил, что 21 век будет гораздо более кровавым, чем был двадцатый. Такова логика развития человечества, этого самого агрессивного и страшного вида на планете. Ничто не говорит о том, что мы изменились, стали мирнее или цивилизованнее. Нет, наоборот, мы всё те же создания, склонные к экспансии более, чем к чему-либо. К сожалению, наше технологическое развитие (средства убийства) опережает наше эволюционное развитие (эмпатию, милосердие, интеллектуальность).

Но, кажется, мы (Украинцы) смогли что-то изменить.

Может быть, мы и есть ключевые игроки во всей этой истории, несмотря на всю нашу ёбнутость?

Очень на это надеюсь.

И ещё. Это последний пост, который я написал руским языком. Нахуй руский язык.
Sorry for offtopic

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 5909
  • Karma: 10250
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #5 : Травень 10, 2022, 09:01:24 »
Taras Sorochak
6 травня о 20:57  ·
МАЛОРОСІЙСЬКИЙ СИНДРОМ
Цією історією нарешті вирішив з вами поділитися. Пам'ятаєте, як колись проводилася така цікава "акція",  коли сім'ї зі сходу України приїжджали на захід і навпаки? Так от, під час однієї такої подорожі сім'я із східного міста (не буду писати, якого саме, бо насправді це не принципово) приїхала у Львів. У новому місті всім членам сім'ї дуже сподобалося. Звичайно, влада не оминула нагоди, щоб відзняти про це сюжет і показати на загальнонаціональному каналі. Тому в одному із випусків новин хлопчик з батьком жваво розказував про свої враження від міста Лева. Розповідь була поверхневою і короткою, сповненою типових епітетів та красивих слів. І наостанок прозвучало запитання від журналіста: "А що тобі запам'яталося найбільше?" Хлопчик відповів (російською) приблизно так: "Там мнє очєнь панравілісь домА, ані такіє красівіє, но самий красівий  - дом, в котором даже снімалі кіно о Д'Артаньянє і мушкітьорах"...
Чому я виділив зараз саме цей епізод багаторічної давнини?  А все дуже просто: дитині, яка приїхала зі сходу і якій проводили професійну екскурсію містом Лева, "чомусь" не запам'яталися, наприклад, Ратуша, площа Ринок, Опера (яка стоїть майже на Полтві і зображена на 20 гривнях), не численні храми чи пам'ятники, кожен з яких має свою історію, легенду і так далі.
Дитині запам'ятався Будинок вчених. Ця споруда - одна з моїх улюблених у Львові. Але вона йому запам'яталася не тому, що збудована в прекрасному стилі необароко. Не тому, що авторами проекту є знамениті австрійські архітектори. Вона запам'яталася, бо в ньому знімався якийсь там радянський примітивний фільм про мушкетерів з Боярським в головній ролі!
Думаю, що багато хто з вас уже догадався, про що я. Якщо коротко і без сентиментів, то насправді я про те, що нам потрібно не лише російську мову викорінити з нашого життя, життя пересічного українця, а решту ознак "русского міра". Бо російська мова - це лише видима частина айсберга. А справжню небезпеку становить "русскій мір" всередині українців, який в купі з війною породив ще одне чудовисько - малоросійський синдром.
А тепер спробую пояснити докладніше. Назвав я цей феномен "малоросійським синдромом" за аналогією із синдромом стокгольмським (хто не розуміє щодо останнього, може прочитати в інтернеті).
Я не писатиму надто багато про малоросійський синдром, який вразив мільйони українців, а лише зупинюсь на головному. Давайте поставимо собі такі питання:
Зі скількома країнами межує Україна? Згадали географію? А тепер поїхали далі:
Назвіть хоча б 5 найвідоміших письменників чи поетів Польщі (до речі, кілька з них - лауреати Нобелівської премії).  Чи читали ви їхні твори? Назвіть найвідоміших співаків та співачок Румунії. А Білорусі? А Молдови?  А художників Угорщини ви знаєте? А хто зараз президент Словаччини? А може навіть так: а ви знали, що президент Словаччини - жінка? Чи, може, в перерахованих мною країнах ніхто не вмів та не вміє досі малювати, співати, писати вірші чи музику, знімати фільми?
А от коли мова заходить про Росію, то тут не вистачить місця в стрічці, щоб про все це писати. Вас ніколи не бентежило, що наші діти половину письменників із зарубіжної літератури вивчають саме російських? До того ж, майже усі "класики" російської літератури - шовіністи по відношенню до України та українців. Може, Булгаков хороший, який жив у Києві, не визнавав УНР, зневажав українське і втікав від мобілізації? Чи Солженіцин, який на старості літ став геть схибленим українофобом?
Чому ми вивчаємо стільки російської літератури, коли у світі налічується майже 200 країн?
Це саме про відомих художників, музикантів, композиторів... Іноді складається враження, що малювати ніхто, крім росіян, не вмів та не вміє... Та достатньо зайти в Львівську картинну галерею, щоб побачити десятки шедеврів не російських митців, щоб збагнути: і представники інших національностей вміють, виявляється, малювати не гірше від придворних художників Російської імперії, які те й робили, що за царські гроші  вчитися малювати їздили в ... Європу.
І все це продовжується усі роки існування незалежної України,  в тому числі під час 8 років війни з Росією. Ми так і не змогли позбутися отого рабського малоросійського синдрому, який нам насаджувався і продовжує насаджуватися як зовні, так і п'ятою колоною всередині країни. Ми так і не виробили імунітету проти його отруйної, руйнівної дії. Скажу більше: малоросійський синдром під час активної фази війни почав діяти ще підступніше! Не вірите? А перевірте себе на його наявність у нашій свідомості. Знову ж таки, запитайте себе:
Як часто ви бачите повідомлення наших ЗМІ про те, що там сказав Галкін? А де зараз Пугачова? А як там бідний Макаревич? Ой, а що там Панін, молодець чи ні? Не кажу про всяких там нафталінових петросянів, ургантів і т.д. Ми ще їх не забули за 8 років війни? Ой, іду подивлюся, що скажуть популярні російські блогерки  про війну. Хоч би були проти війни, бо відписуватися не хочеться... Або: які молодці деякі притомні росіяни (запитайте їх, чи віддали б вони Крим назад Україні). Або: а що там російські класики писали про Україну (ой, як мило)? Або: що там дружини російських військових? Мучаться чи каються? А може звернутися до них російською?...
Перелік питань можна продовжувати. Вдумайтеся у їхній зміст і запитайте себе: хіба не безглуздо все це в наш час - час жорсткого протистояння з Росією? Хіба це не ознака чистого "малоросійського синдрому", який межує з стокгольмським синдромом, а ще нагадує якісь душевні фантомні болі?... І якщо на заході країни ще якось пів біди, то на сході - картина сумна. Там люди навіть після обстрілів не можуть себе ідентифікувати. Хто вони? Які в них традиції? Де та їхня ідентичність, за якою ми можемо ствердно сказати, представники якої вони нації? А нема такої ідентичності! 30 років коту під хвіст. Малоросійський синдром, який залишає спустошення та порожнечу, фантомні болі душі. Велика діра в свідомості пересічних громадян, коли російське нібито заборонене, а нічим його замінити (як втрачена кінцівка, яку не пришиєш). Коли далі тягне до всього російського, як жертву на місце злочину. І ось все це, а особливо відсутність ознак ідентифікації, ідентичності значної частини населення України, і є зараз найбільшою проблемою, яку необхідно вирішувати.
Тепер, під час активної фази війни, є шанс позбутися всього цього раз і назавжди. Потрібно визнати, що саме зараз це все "на часі". Почнімо з малого: перестаньмо турбуватися за російських зірок кіно чи естради (до речі, спитайте поляка чи угорця, чи він знає, хто такий Михалков, Пореченков чи та ж Пугачова. Ніхто не знає, крім самих росіян, носіїв російської мови або знову ж таки людей з малоросійським синдромом). Перестаньмо цікавитися тим, що  не вартує нашого з вами дорогоцінного життя. Знаю, що малоросійський синдром дійсно існує. В комусь більше, в комусь менше. Чекає, як паличка Коха, щоб підживитися і продовжувати свою руйнівну дію. Головне на цю мить: зрозуміти, що він є в кожному з нас, і вдарити по ньому з усією своєю силою, бо ЧАС для цього НАСТАВ! Час почати кожному із нас самих. Сказати самим собі: ДОСИТЬ!
А на завершення, як приклад подолання схожого синдрому, згадую естонців, литовців та латвійців, зокрема Далю Грибаускайте, яка була членкинею КПРС, випускницею Ленінградського державного університету, викладачкою політекономії у Вільнюській вищій школі КПРС,  але попри все змогла подолати в собі оту "совковість", отой  завуальований під радянщину "русскій мір". І це не перефарбовування, як звикло для наших відомих політиків (та й не лише політиків), а цілком свідомий вибір з її боку.
На завершення можу сказати так: вбиймо в собі малороса, адже це те, що може зробити кожен з нас (незалежно від віку, статі чи фінансових можливостей) задля спільної Перемоги!

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 30595
  • Karma: 17340
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #6 : Травень 11, 2022, 13:20:19 »
Неначасі
Sorry for offtopic

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 30595
  • Karma: 17340
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #7 : Травень 14, 2022, 09:59:21 »
Головне - економічно не вигідно "своих не бросать"
Цитувати (виділене)
Леонид Шапошников.
Друзья, прочтите до конца. Вы вряд ли знали это, как не знал совсем недавно я сам.

ПОЧЕМУ РОССИЯ БРОСАЕТ СВОИХ МЁРТВЫХ И КИДАЕТ ЖИВЫХ
Леонид Сапожников
 
     В апреле я написал и опубликовал здесь статью «ДВЕСТИ ЛЕТ ЛЖИ ПРО «СВОИХ НЕ БРОСАЕМ». Выяснил, что бросали запросто ещё во времена Кутузова. Такова уж традиция славного русского воинства. Меня занимала её моральная – или, вернее, аморальная сторона, но вскоре я убедился, что есть и экономическая. Она ещё более отвратительна. 

     Глаза мне открыли слова Валентины Мельниковой, ответственного секретаря Союза комитетов солдатских матерей России: «Наши не имеют привычки собирать тела погибших и не всегда подбирают раненых. Дешевле написать "ПРОПАЛ БЕЗ ВЕСТИ"»

     Валентина Мельникова владеет очень богатым материалом и отлично знает истинное положение вещей. Меня особенно зацепило в её высказывании слово "ДЕШЕВЛЕ". Дешевле – кому? Естественно, «матери-родине». Меньше затрат на пенсии инвалидам и семьям погибших, подумал я, на лечение, – то есть это не просто безразличие России к своим "сыновьям", а ещё и подлый экономический расчёт.

     Но оказалось, что
Cпойлер
это мелочи, – дело гораздо серьёзнее.

     Россиян заманивают на войну с Украиной «длинным рублём». Обещают платить 220 тысяч в месяц (пока это примерно $3000). То есть солдат, провоевавший 10 месяцев (март – декабрь) должен получить 2,2 миллиона рублей. А дальше начинается очень интересное – не поленитесь взять в руки калькулятор. 
     Погуглив, я нашёл на сайте легендарной газеты «Совершенно секретно», переименованной в «Наша версия», следующую информацию: «Минобороны в 2022 году предлагает потратить 5,01 млрд рублей из федерального бюджета на выплаты участникам специальной военной операции на территории Украины, Донецкой и Луганской народных республик с 24 февраля 2022 года». Задаю вопрос: сколько участников «спецоперации» (рядовых, даже без офицеров!) можно содержать на эти деньги?

     Тоже мне, бином Ньютона! Задачка для второго класса. Делим 5,01 млрд на 2,2 млн и получаем 2295 солдат.

     Ну, хорошо, пусть каждый провоюет, в среднем, не 10, а лишь 2 месяца. Тогда содержать можно 2295 х 5 = 11 475 солдат. А ведь их реальное количество в Украине на порядок больше, и в Москве хотят его, как минимум, удвоить!

     Что означает эта поразительная нестыковка? Есть два возможных ответа. Вариант 1-й: чтобы обещанной зарплаты всем хватило, должен выжить только один из десяти участников «спецоперации». ВСУ делают для этого всё возможное, но вряд ли у Шойгу с Герасимовым уже сегодня настолько пессимистический прогноз. Значит, Минобороны и Минфин России сделали ставку на 2-й вариант: абсолютное большинство солдат просто кинут. Нормальная Russian teсhnology…

     В России издавна говорят: «Кому война, а кому мать родна». Зарплата участникам «спецоперации» проходит по длинной цепочке от департамента финансового обеспечения Минобороны РФ до конкретных подразделений. В цепочке этой много возможностей погреть липкие руки, а желающих – вообще тьма.

     Простейший способ – задерживать зарплату. В России этим никого не удивишь, а на войне тем более. Но за время задержки очень вероятно, что солдат «пропадёт без вести», а с ним, естественно, без вести пропадёт и недополученная зарплата.

     Другой способ: «мёртвые души». Погибший солдат гниёт где-то в украинской канаве, а его зарплата идёт. Естественно, не ему и не его родным. Потом, в определённый момент, его объявят «без вести пропавшим».

     Заметьте, что оба способа отлично сочетаются, дополняя друг друга. Есть и другие, более сложные и не менее прибыльные.

     А знаете, какая компенсация обещана семье погибшего в ходе «спецоперации» солдата? Семь миллионов рублей (сегодня это около 100 тысяч долларов). Обещаниям Пу, как давно известно, грош цена, но всё же прикинем – а вдруг не соврал? Снова берём калькулятор.

     В Украине в месяц гибнут, в среднем, примерно 10 тысяч оккупантов. Если вывозить все эти «200-е» в Россию, то придётся ЕЖЕМЕСЯЧНО выплачивать их родным 70 миллиардов рублей (около 1 миллиарда долларов). «Да вы что, в своём уме?! Покупать яхты сейчас не время, но за такое бабло можно купить сто премьер-министров малых стран вроде этого… ну-ка, напомните фамилию!..»

     Так что для российской «матери-родины» и её причастных к войне чиновников «не бросать своих» на полях Украины – сплошные убытки. Кому война, а кому спецоперация родна!
Sorry for offtopic

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 5909
  • Karma: 10250
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #8 : Травень 15, 2022, 19:45:18 »
Чому рашисти на нас напали? Все дуже просто:
Уявіть, що ви живете на гарній вулиці. У вас будиночок, газон з квіточками, в кутку стоїть альтанка, де ви збираєтесь із друзями на посиденьки. У вашому будинку чисто, гарно і затишно. Щоранку дружина готує сніданок дітям, а потім разом із чоловіком розвозять їх по школах-садочках і їдуть на роботу. Ви важко працюєте, бо вам хочеться носити гарний одяг і влітку звозити дітей на море. Дружина носить гарні сукні і обожнює оригінальні сумки. Чоловік на вихідних тішить дружину ранковою кавою в ліжко і грає з дітьми у м'яча на майданчику неподалік. Ви два роки плідно працювали, щоб назбирати на автомобіль, бо це зручно і економить час. Ви можете собі дозволити бодай раз-два у місяць сходити у ресторан. У вас звичайне життя сім'ї, яка хоче жити добре, в комфорті і щасті....
А по сусідству живе Женщіна. У Женщіни є чоловік, який інколи йде до дядька в кінці вулиці і шось там йому робить. Дядько дає йому за це пляшку і 200 грн. Женщіна має четверо дітей, бо за них гарні виплати дають. Дітей вона любить, але кормити їх часто нема чим, от вони і біжать з радістю до вас гратися, бо ви можете пригостити їх піцою чи печивом. Женщіна ненавидить свого чоловіка і своє життя, але на роботу вона не піде, бо вонажемать, їй винна держава, не зря ж вона дітей стікі рожала. Женщіна не прибирає, бо нема смислу прибирати в хаті, де прогнила підлога і шпалери обдерлися ще в 2007-му. Женщіна тоже хоче сукню і зачіску, каву в ліжко і ресторан раз в тиждень. Але її чоловіку впадло йти на роботу, а в неї нема сміливості чи бажання вигнати його з хати. І Женщіна з горя теж інколи відливає собі з пляшки благовірного, шоб заглушити свій душевний біль...
Так от. Ви в очах Женщіни - сволочі. Дружина - прастітутка, шалава і чоловіка приворожила, бо шо  в ній такого. Чоловік - 100% накрав бабло, бо хто може в наш час на машину заробити і на ремонт. І яке вони мають право ходити в ресторан і їздити на море, якшо прості бідні люди не мають на шмат хліба. І діти ваші - хамовиті і наглі виродки, всі в мамашу з батьою.
Чи виникає думка в Женщіни, що її життя - це результат її вибору, її небажання щось змінити? Ні. Чи розуміє вона, що ви важко працюєте, щоб мати змогу пити каву з друзями в альтанці серед квітів? Чи думає вона, що і вам інколи доводилось економити? Ні. Чи вдячна вона за те, що її діти хоч інколи можуть у вас поїсти? Ні. Чи пам'ятає, як ви якось позичили їй 500 грн і не згадуєте про це? Ні.
Ви для неї - об'єкт настільки скаженої заздрості через власну безхребетність, що якщо вона бачитиме, що у ваш будинок залізуть злодії, то замість викликати поліцію, стоятиме на шухері і під кінець сама заскочить у вашу кухню, аби забрати помаду і міксер, які їй так хочеться...
А тепер перенесіть це все у масштаби двох країн... Параша - це і є ця Женщіна, яка замість того, аби лишити негодного чоловіка і обрати інший шлях, піти працювати, посадити квіти і робити своїм дітям сніданки, буде вас клясти. Бо так легше...
Ольга Магас

Offline Mr. Shark

  • *****
  • Повідомлень: 2918
  • Karma: 2237
  • Стать: Чоловіча
  • За тих, хто в морі!
Re: Нотатки про насущне
« Reply #9 : Травень 16, 2022, 13:10:54 »
Чому рашисти на нас напали? Все дуже просто:
Cпойлер
Уявіть, що ви живете на гарній вулиці. У вас будиночок, газон з квіточками, в кутку стоїть альтанка, де ви збираєтесь із друзями на посиденьки. У вашому будинку чисто, гарно і затишно. Щоранку дружина готує сніданок дітям, а потім разом із чоловіком розвозять їх по школах-садочках і їдуть на роботу. Ви важко працюєте, бо вам хочеться носити гарний одяг і влітку звозити дітей на море. Дружина носить гарні сукні і обожнює оригінальні сумки. Чоловік на вихідних тішить дружину ранковою кавою в ліжко і грає з дітьми у м'яча на майданчику неподалік. Ви два роки плідно працювали, щоб назбирати на автомобіль, бо це зручно і економить час. Ви можете собі дозволити бодай раз-два у місяць сходити у ресторан. У вас звичайне життя сім'ї, яка хоче жити добре, в комфорті і щасті....
А по сусідству живе Женщіна. У Женщіни є чоловік, який інколи йде до дядька в кінці вулиці і шось там йому робить. Дядько дає йому за це пляшку і 200 грн. Женщіна має четверо дітей, бо за них гарні виплати дають. Дітей вона любить, але кормити їх часто нема чим, от вони і біжать з радістю до вас гратися, бо ви можете пригостити їх піцою чи печивом. Женщіна ненавидить свого чоловіка і своє життя, але на роботу вона не піде, бо вонажемать, їй винна держава, не зря ж вона дітей стікі рожала. Женщіна не прибирає, бо нема смислу прибирати в хаті, де прогнила підлога і шпалери обдерлися ще в 2007-му. Женщіна тоже хоче сукню і зачіску, каву в ліжко і ресторан раз в тиждень. Але її чоловіку впадло йти на роботу, а в неї нема сміливості чи бажання вигнати його з хати. І Женщіна з горя теж інколи відливає собі з пляшки благовірного, шоб заглушити свій душевний біль...
Так от. Ви в очах Женщіни - сволочі. Дружина - прастітутка, шалава і чоловіка приворожила, бо шо  в ній такого. Чоловік - 100% накрав бабло, бо хто може в наш час на машину заробити і на ремонт. І яке вони мають право ходити в ресторан і їздити на море, якшо прості бідні люди не мають на шмат хліба. І діти ваші - хамовиті і наглі виродки, всі в мамашу з батьою.
Чи виникає думка в Женщіни, що її життя - це результат її вибору, її небажання щось змінити? Ні. Чи розуміє вона, що ви важко працюєте, щоб мати змогу пити каву з друзями в альтанці серед квітів? Чи думає вона, що і вам інколи доводилось економити? Ні. Чи вдячна вона за те, що її діти хоч інколи можуть у вас поїсти? Ні. Чи пам'ятає, як ви якось позичили їй 500 грн і не згадуєте про це? Ні.
Ви для неї - об'єкт настільки скаженої заздрості через власну безхребетність, що якщо вона бачитиме, що у ваш будинок залізуть злодії, то замість викликати поліцію, стоятиме на шухері і під кінець сама заскочить у вашу кухню, аби забрати помаду і міксер, які їй так хочеться...
А тепер перенесіть це все у масштаби двох країн... Параша - це і є ця Женщіна, яка замість того, аби лишити негодного чоловіка і обрати інший шлях, піти працювати, посадити квіти і робити своїм дітям сніданки, буде вас клясти. Бо так легше...
Ольга Магас
Цей текст пояснює тільки поведінку свинособачих вилупків в Україні, а не причину нападу.
ТрО -- це, як ЗСУ, тільки йобнуті.

Offline Leo_need

  • *****
  • Повідомлень: 9073
  • Karma: 1334
  • Стать: Чоловіча
  • Україна, м.Київ
Re: Нотатки про насущне
« Reply #10 : Травень 16, 2022, 15:02:02 »
Цей текст пояснює тільки поведінку свинособачих вилупків в Україні, а не причину нападу.
Гопота нападає без усіляких причин. Тільки тому, що в очах гопоти жертва є слабшою. Якщо жертва зразу вріже у харю, то гопота миттєво змінює дискурс )))

Offline Milena

  • *****
  • Повідомлень: 7386
  • Karma: 3024
Re: Нотатки про насущне
« Reply #11 : Травень 16, 2022, 21:01:08 »
Гопота нападає без усіляких причин.
Але ж на Україну пішла війною влада Росії та її найзаможнійші, а не гопота. Щось не сходиться.

Offline Leo_need

  • *****
  • Повідомлень: 9073
  • Karma: 1334
  • Стать: Чоловіча
  • Україна, м.Київ
Re: Нотатки про насущне
« Reply #12 : Травень 16, 2022, 21:08:12 »
Але ж на Україну пішла війною влада Росії та її найзаможнійші, а не гопота. Щось не сходиться.
Тю. Гопота захопила владу, а тепер пішла війною.

Online Garfield

  • *****
  • Повідомлень: 8140
  • Karma: 4674
  • Стать: Чоловіча
  • Nederland
Re: Нотатки про насущне
« Reply #13 : Травень 16, 2022, 21:28:41 »
Але ж на Україну пішла війною влада Росії та її найзаможнійші, а не гопота. Щось не сходиться.
Тю. Гопота захопила владу, а тепер пішла війною.
Коли гопота багатіє (присмоктавшись до влади) вона залишається гопотою - просто з палацами, рахунками і яхтами.
Homo homini felis est.

Offline Leo_need

  • *****
  • Повідомлень: 9073
  • Karma: 1334
  • Стать: Чоловіча
  • Україна, м.Київ
Re: Нотатки про насущне
« Reply #14 : Травень 17, 2022, 09:12:05 »
Коли гопота багатіє (присмоктавшись до влади) вона залишається гопотою - просто з палацами, рахунками і яхтами.
Я саме про це ))

Offline Mr. Shark

  • *****
  • Повідомлень: 2918
  • Karma: 2237
  • Стать: Чоловіча
  • За тих, хто в морі!
Re: Нотатки про насущне
« Reply #15 : Травень 17, 2022, 15:00:43 »
Гопота нападає без усіляких причин. Тільки тому, що в очах гопоти жертва є слабшою. Якщо жертва зразу вріже у харю, то гопота миттєво змінює дискурс )))
На нас напали не просто тому, що ми у світі хуйла слабкіші, а тому, що в ньому України не існує. То він намагається привести навколишній світ у відповідність власному внутрішньому.
ТрО -- це, як ЗСУ, тільки йобнуті.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 30595
  • Karma: 17340
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #16 : Травень 17, 2022, 17:23:06 »
Цитувати (виділене)
Ol Sharp
🍁 Сознательно напишу эту заметку на русском.

▪️Пробежался с утра по российским пабликам. Пользователи становятся всё наглее и задают всё больше вопросов. Чувствуется, что  путина начинают не только любить, но и потихоньку презирать.

▪️Но не за то, что он начал войну. Не за то, что дал приказ сравнять украинские города с землёй. Не за то, что он преступник и убийца. А за то, что он неудачливый преступник и обделавшийся убийца.

▪️Не за то, что их "непобедимая и легендарная" армия оказалась ордой мародеров, насильников и трусов под руководством бездарей и воров. А за то, что эта орда уже целых три месяца не может убить всех украинцев и разграбить их города.

▪️Им десятилетия вдалбливали в головы, что они особенные: от алкаша Вани из Сызрани до высокого чиновника в Кремле - гордились, что являются членами большой, непобедимой стаи, которую все боятся. Не уважают, но боятся.

▪️Как же стыдно теперь всей их социальной лестнице осознавать, что их непобедимая стая волков оказалась облезлой шайкой шакалов, а их вожак - обосравшимся Табаки.

▪️Не в убийстве украинцев они его винят (потому что генетически ненавидят украинцев), а в том, что замахиваясь на Америку и НАТО, получил пи*ды от тех, на завоевание которых отводилось три дня.

▪️Не совесть за совершённые преступления будет двигать теми людьми, которые начнут смещать путина, а презрение к легендарному насильнику, на поверку оказавшимся импотентом.

▪️Украина же наоборот - все думали, что она жертвенная синичка в лапах российского орла, а она свернула одну из шей облезлого двуглавого мутанта.

▪️Так что не думайте, что на россии что-то изменится в постпутинскую эпоху - тот народец просто начнёт искать другого тирана и опять слагать былины о своей "непобедимости". Пока в очередной раз не получит пи*зды и не уползёт на болота зализывать раны с украинским тризубом в заднице.

🇺🇦 А нам тим часом своє робити: вірити в ЗСУ, допомагати армії  та один одному. А головне - на корню рубити комплекс меншовартості, який нам багато сторічь нав`язувала імперія. Тепер все буде по-іншому.
Sorry for offtopic

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 30595
  • Karma: 17340
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #17 : Травень 18, 2022, 10:36:22 »
Цитувати (виділене)
(с)«Одесса - русский город»
Давайте возьмем турецкую крепость, вокруг которой живут болгары, молдаване и украинцы. Брать её будут переформированные из запорожских в черноморские козаки под командованием адмирала-испанца.
Потом чистокровная немка решит, что это должен быть новый город и выберет для него древнегреческое название.
Проектировать новый город пригласим французов, которые и будут первыми правителями. Для оживления экономики наполним город итальянскими и греческими коммерсантами.
Разрешим свободный въезд и получим много немецких колоний вокруг города. В новом городе много евреев, они приезжают еще, поэтому дадим им возможность широко участвовать в жизни города.
Выдающиеся памятники архитектуры в городе будут строить итальянцы и поляки. Правда, визитную карточку города
спроектируют австрийцы. Многонациональная община города даст миру музыкантов, художников, певцов, писателей, поэтов, сатириков, основателей сионизма, космонавтики и бандитизма.
Самый известный городской голова — грек. Знаменитый губернатор — француз. Самый популярный певец — еврей. Самый любимый сатирик — тоже да.
И вот, совершенно не зная ничего этого, появляется некто (их много вообще) и начинает с выпученными глазами повторять — «Одесса - русский город».
Вы что думаете, ему надо хотя бы рассказать вот этот предыдущий текст?
Да не берите дурного в голову — ему надо ответить цитатой из старого одесского анекдота — «Идите туда, где у вас кончается галстук, нет, ниже, еще ниже, еще… Оппа!».
Автора текста не знаю, на жаль, но шикардос!
P.S. автор найден! Сергей Петренко!
Sorry for offtopic

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 30595
  • Karma: 17340
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #18 : Травень 19, 2022, 10:09:41 »
Цитувати (виділене)
Анна Оскоміна
Я зла, бо в мене болить голова. І тому це буде нудний допис, з якого ви не дізнаєтеся нічого нового.

Якась пошесть у мене серед френдів: шукаючи причини війни, одні упоролися на виключній вині зеленої влади, інші - на виключній провині агресора.

У людини є свобода волі, але вона закінчується там, де починається воля іншого. У країн так само.

Воля Росії була напасти. Це її вибір, її провина і колективна відповідальність руського народу.

Воля нашої країни була - бути слабкою та уразливою для нападу, достовірно знаючи про ризики. Це наш вибір, наша провина та наша колективна відповідальність.

Але є співмірність вибору.
Від наслідків нашого вибору постраждали ми самі. Це наші міста руйнуються, це наших людей вбивають, це наших дітей вивозять. Це наші біженці тікають від війни, це наше майно та збіжжя крадуть, бо ми, на жаль, не були готові, щоб цьому запобігти.  Ми маємо відрефлексувати це, провести роботу над помилками і спланувати своє подальше існування так, щоб це не повторилося знову. Після перемоги.

А від дій агресора постраждала не тільки Україна, але й весь світ. Бо всі ці ресурси, які витрачаються зараз на допомогу нам, могли б бути витрачені  більш продуктивно. Бо зламано багаторічні баланси відносин, підірвано бюджети, ушкоджено ринки, бізнеси, логістика, постачання, екологію цілих регіонів тощо. Бо деякі ресурси, в тому числі, людські життя, втрачено необоротно, а певні ще й невідновно. Росія завдала шкоди всьому світові, і наслідки її вибору розходяться по планеті як кола по воді. Відголоски будуть відчутні навіть через кілька поколінь.

Тому давайте зараз перестанемо прямо зараз рефлексувати щодо нашої спільної згубної недбалості, яка стала нам в таку ціну. Ми це ще встигнемо, повірте.

І чітко усвідомимо одне: не тільки нашому народу і нашій землі завдано непоправної шкоди, а й усьому світові. І саме це є причиною, з якої ми мусимо всі разом вчинити таких дій, які назавжди зупинять винуватця цього руйнування і ніколи і нікому більше не дозволять ввергати світ в такий хаос.

І ще одне. Так, на роботу над попередніми помилками в нас буде час після війни. Але ми неодмінно мусимо зупинити нові помилки, які вчиняються прямо зараз. Це ми можемо зробити, тільки розбираючись в тому, що саме відбувається і чому. Знаю, що війна забирає багато психоемоційних ресурсів, але ми мусимо це робити, інакше країна слабшатиме значно швидше, ніж необхідний час на знекровлення ворога. Слідкуйте уважно, що і для чого робить влада. Бо її помилки, прорахунки, а то й корупційні оборудки за вагою та значущістю зараз дорівнюють ворожій диверсії на передовій. Як, наприклад, регулювання цін на пальне, що привело до дефіциту палива у розпал військової та посівної кампанії.
Sorry for offtopic

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 5909
  • Karma: 10250
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #19 : Травень 21, 2022, 14:12:03 »
Цитувати (виділене)
Знаєте, шо є в нашого народу, а нема в тих у*обків? Справжні жінки! Нє, не баби, які якогось хєра в горящу ізбу лізуть, остановівши коня на скаку...
Наші жінки не такі дурні, щоб за конями по полю ганятись. Ще два місяці тому вони планували робити кар'єру, няньчити діток, готувати якісь смаколики, стояти в планці, бо ж скоро пляжний сезон, і купити ту таку гарну весняну сукенку в горошок. Але тут якесь падло вирішило ці плани порушити...
І поки русскі матері вздихають по втраченим синам, думаючи, як то ше нарожать для русскої їбанутої армії, наші жінки розізлились. Лють української жінки настільки сильна, що, здається, навіть на небесах зараз тихенько всі присіли і повдягали шапки!
Українська жінка не боїться стояти за спиною в свого воїна. Вона його підтримує і оберігає. Вона ліпить тонни вареників на фронт, плете кілометри сітки, возить допомогу, шукає бронежилети, тягає мішки з піском на блокпости. За 24 години вона організує тобі 20 фур з продуктами, з 10 кілометрів маскувальних сіток, гарячі пиріжки і БТР!
Вона народжує в сирому смердючому підвалі прекрасних дітей, які з її молоком вбирають всю силу материнського духу...
Вона публічно говорить слова, які не мають знати її діти, але слова ті правдиві і сповнені люті...
Вона кидає коктейль, б'ється у всі двері, мерзне, не спить, посміхається, плаче, стає перед танком, затуляє собою, прикрашає коциками бомбосховища, популяризує квіти і стає Бабою Надьою століття... І при цьому не забуває набрати і запитати: "Ти точно поїв і в шапці?".
І коли це все закінчиться, вона зніме з себе цю лють, покладе на очі патчі, шоб приховати легку втому, поправить зачіску, і таки одягне ту бажану сукенку в горошок, шоб красиво сходити в магазин за гарним тортиком по засіяній соняшниками алеї.
Але вона ніколи не забуде...
Бо нєхєр лізти в наші, курва, плани!
© Ольга Магас

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 30595
  • Karma: 17340
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #20 : Травень 22, 2022, 12:37:38 »
Цитувати (виділене)
Борислав Береза
Наблюдаю очередную российскую ИПСО. И как всегда её запускают через тыл. Мол у ребят в окопах лишь  по 5 магазинов и больше ничего нет для защиты. И вооружения вообще никакого нет. И джавелинов нет, и стингеров нет. И даже минометов нет. Никаких. И гранат по одной на взвод. Ничего нет. И начинаются звонки и сообщения в сети с вопросов правда ли это? Начну с патронов. 5 магазинов? У меня 4. Но патронов 450. И если надо, то могу ещё добрать. А таскать, кто будет? Тоже я? Мне хватает того, что я на себе таскаю броник, каску, автомат, 4 магазина, пистолет, 2 обоймы, нож, гранаты, аптечку и много чего еще в карманах. И кто-то предлагает мне еще магазины на себя повесить? А ходить, бегать и прыгать в укрытие со всем этим как? У меня и так спина болит и протрузии дают себя знать. Поэтому 450 патронов у меня есть, но с собой лишь 120. Остальные я на себе таскать не намерен. Они возле меня, как и мои вещи. Я могу еще РПГ на себя закинуть. И то, он чаще рядом лежит, чем у меня за плечом.

Да и остальное у нас на позициях есть. Начиная с NLAW, Javelin, Stinger и Panzerfaust 3 до М72 и Иглы. Есть пулеметы разных систем и патроны к ним. Все это есть. Так что не надо поддаваться на российскую ИПСО. Нам всем, с 2014 года, пора уже давно привыкнуть, что такую панику российские спецслужбы гонят через информационно-психологические специальные операции (ИПСО). а потом появятся смс или сообщения в соцсетях - "Мамы, забирайте своих детей! Им нечем воевать!". Есть чем воевать. Есть. Но нам бы гаубиц побольше. Нам бы современных РСЗО. Нам бы скорее получить новые танки, новую арту и самолеты. Я и так знаю, что они едут. Например М777 уже работают в нашем направлении. Но хочется больше. И чтоб приехало все это быстрее. Но это во мне, видимо, украинец говорит. Темочка "а это под бурячки" неискоренима.

Так что меньше панических настроений, больше критического анализа и веры в ЗСУ. Вы доверяйте нам, а мы справися. А когда придет все, что сейчас в дороге и то, что должно прийти по ленд-лизу, то мы не только вернем свои территории, но и... Об этом позже. А пока держим строй! Верьте в ЗСУ! Верьте в Залужного! Верьте в Победу! Вместе и победим!
Sorry for offtopic

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 30595
  • Karma: 17340
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #21 : Травень 23, 2022, 20:57:28 »
Дмитро Альяб'єв
Знову почали пресувати Порошенка🇺🇦! Хоч якось використали Медведчука, бо рф він вже не потрібен. СБУ, доречі, порушує закон. Це просто свідчення медведчука, вони не доведені судом, тому не являються доведеним фактом, які СБУ має право оприлюднювати. А як же презумпція невинуватості? Знову ОПа почала свою гру? Вже готуєтеся до виборів?🤣
🤯Нарід вже, мабудь, забув. Але, нагадаю: Кум путіна, лідер проросійської партії #1 в Україні, який перебуває під слідством за статтею про державну зраду (але отримує всього на всього- домашній арешт🤣), який цілодобово перебуває під наглядом СБУ, ГУР МО та нацполіції, "випадково" і благополучно втікає з центру Києва напередодні вторгнення. А незабаром, також неочікувано знаходиться. Це точно - перемога🤣 АЛЕ. СБУ, нацполіція, МО прямо підпорядковуються президенту і вони можуть діяти за його прямими наказами або вказівками. Наврядчи всі вони разом, хто слідкував і слідкує за Медвечуком проявили службову недбалість настільки, що ворог України #1 (після путіна) міг втекти. На це потрібен найвищий дозвіл. З цим потрібно ретельно розбиратись. Але чи "розібрались" вже зі справою судді Чауса, по "Вагнергейту", замаху на Шефіра, по вбивству члена переговорної групи Кірєєва, по вбивству заступника голови СБУ м. Києва і т.д.?  Де рішення судів, де виступи чи коментарі ОП чи міністрів силових структур? А слідство по "втечі" Медведчука вже розпочато чи ні? А, ну да, не на часі. От закінчиться війна, розберемось🤣 А от тепер стає зрозумілим для чого саме "знайшовся" медведчук....
Sorry for offtopic

Offline Omela

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 6173
  • Karma: 2818
  • Стать: Жіноча
  • Харьков
Re: Нотатки про насущне
« Reply #22 : Травень 23, 2022, 21:21:55 »
Разом з Медведчуком ще й Баканов знайшовся. І чомусь відповіді на питання "де ти був, падло?" теж не чутно було.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 30595
  • Karma: 17340
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #23 : Травень 25, 2022, 17:58:54 »
Щодо майбутнього членства в Євросоюзі.
Цитувати (виділене)
Eugene Nayshtetik

На Заході існує досить потужний скепсис щодо бачення України в Європі.
Ні, не йдеться про те, чи заслужили українці чи ні бути європейцями. Нас дуже тепло приймають майже скрізь крім Угорщини.
Справа в тому, що весь ЄС дуже компактний, майже кожен квадратний метр має свого господаря, який використовує цю землю в згуртованих суспільствах.
Україна для них просто неосяжна, погано керована із суспільством, яке тільки починає гуртуватися.
Багато європейців навіть уявити не можуть, скільки знадобиться грошей, щоб більше 600 тис км2 підтягнути до середнього рівня по ЄС.
Лише грубий підрахунок дає такі цифри.
На поточний момент 4,2 млн км2 європейського союзу виробляє близько 18 трлн доларів США на рік. Це грубо більше 4 млн доларів з 1 км2 на рік.
В Україні 1 км2 до війни приносив максимум 300 тисяч доларів.
Розрив більш ніж на порядок.
За Копенгагенськими критеріями, приєднуючись до ЄС ми маємо бути не просто такими ж по рівню, а й конкурентними.
Щоб компенсувати цей розрив потрібні ресурси.
Для розуміння, в Європі рахується прийнятним інвестиція у розмірі 5 річних регіональни продуктів для розвитку території.
Мова йде (увага!) про більше 11 трильйонів доларів за 5 років.
Це більше 12% ВВП всього ЄС.
І при цьому європейці бачать, що на деяких територіях України доля проросійські налаштованих місцевих переважає (як, наприклад, в Севастополі).
Тому європейські економісти та політики дуже акуратно відносяться до того, що вважати перемогою у цій війні. І власне вся дискусія зводиться до того, якщо вже і пірнати у найбільший проєкт Європейського Союзу за всю його історію, то може зробити це на надійному ґрунті?
Саме так будуть думати, сперечатися та врешті решт приймати рішення демократії ЄС.
І ми маємо навчитись думати так само.
Думати і врешті решт прийняти для себе рішення щодо своєї стратегії повоєнного розвитку, а не транслювати конспірологічні домисли про "La grandeur de la France"  від підстаркуватого Піонтовського.
Мені також дуже важко прибити внутрішнього патріота та беземоційно зважити всі pro et contra, але нам дуже потрібно буде для себе прийняти важкі і доленосні рішення.
І якщо ми будемо відвойовувати всю територію, то нам потрібно буде також ставити завдання по асиміляції людей на колишніх окупованих територіях. На це нам точно ніхто грошей давати не буде.
Це потрібно буде робити за свої.
Sorry for offtopic

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 5909
  • Karma: 10250
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #24 : Травень 26, 2022, 09:23:46 »
8 РЕЧЕЙ, ПРО ЯКІ ВАРТО ПАМ'ЯТАТИ, КОЛИ ВСЕ ЙДЕ НЕ ТАК.
1. Біль є частиною зростання.
Іноді життя закриває двері, тому що пора рухатися. І це - добре, тому що ми часто не рухаємося, якщо обставини не змушують нас. Коли настають важкі часи, нагадуйте собі, що жоден біль не прибуває без мети. Кожен великий успіх вимагає, щоб була присутня гідна боротьба.  Пам'ятайте, що є два види болю: біль, який ранить, і біль, який змінює вас.
2. Все в житті є тимчасовим.
Завжди, коли йде дощ, ти знаєш, що він закінчиться. Кожен раз, коли вам болить, рана заживає. Після темряви завжди з'являється світло - вам нагадує про це щоранку, але менше з тим часто здається, що ніч триватиме завжди. Цього не буде. Ніщо не триває вічно. Таким чином, якщо все добре прямо зараз, насолоджуйтеся цим. Кожної миті ви отримуєте другий шанс. Просто використовуйте його.
3. Хвилювання і скарги нічого не змінять.
Ті, хто скаржаться найбільше, отримують менше всіх. Завжди краще спробувати зробити щось більше і потерпіти невдачу, ніж спробувати досягти успіху, нічого не роблячи. Ніщо не закінчено, якщо ви програли; все закінчено, якщо ви насправді тільки скаржитеся. Якщо ви вірите у щось, продовжуйте намагатися. І незалежно від того, що відбудеться в кінцевому рахунку, пам'ятайте, що справжнє щастя починає прибувати тільки тоді, коли ви припиняєте скаржитися на ваші проблеми і починаєте бути вдячними за всі ті проблеми, яких у вас немає.
4. Ваші шрами є символами вашої сили. Ніколи не соромтеся шрамів, залишених вам життям. Шрам означає, що болю більше немає, і рана затяглася. Це означає, що ви перемогли біль, здобули урок, стали сильнішими і просунулися вперед. Джалаледдін Румі одного разу сказав: «Через рани в вас проникає світло». Ніщо не може бути ближче до істини. Зі страждання з'явилися найсильніші душі; найвпливовіші люди в цьому великому світі позначені шрамами. Подивіться на свої шрами як на гасло: «ТАК! Я ЗРОБИВ ЦЕ! Я вижив, і у мене є шрами, щоб довести це! І тепер у мене є шанс стати ще більш сильним ».
5. Кожна маленька битва - це крок уперед.
У житті терпіння не дорівнює очікуванню; воно є здатністю зберігати гарний настрій, наполегливо працюючи на ваші мрії. Тому, якщо ви збираєтеся пробувати, йдіть до кінця. Інакше в старті немає ніякого сенсу. Це може означати втрату стабільності і комфорту на деякий час, і, можливо, навіть вашого розуму.  Це може означати жертвування стосунками і всім, що вам знайоме. Це може означати появу насмішок. Це може означати самотність. Самотність, тим не менш, є подарунком, який робить багато речей можливими.Ви отримаєте простір, якого потребуєте.
Ви зрозумієте, що боротьба - не перешкода на шляху, це - шлях.
6. Негативна реакція інших людей - це не ваша проблема.
Будьте впевнені, коли погане оточує вас. Посміхайтеся, коли інші спробують перемогти вас. Це - легкий спосіб підтримати свій інтерес. Коли інші люди будуть говорити про вас погано, продовжуйте бути собою. Ніколи не дозволяйте будь-чиїм розмовам змінювати вас.  Змінюйтеся, якщо це робить вас кращими і веде вас до більш яскравого майбутнього. Люди будуть говорити незалежно від того, що ви робите або як добре ви робите це. Хвилюйтеся про себе, а не про думку інших. Якщо ви вірите у щось, не бійтеся боротися за це. Велика сила прибуває з подолання неможливого.
7. Те, що повинно статися, станеться.
Ви отримуєте силу, коли відмовляєтеся від криків і скарг та починаєте посміхатися і цінувати ваше життя. Є благословення, приховані в кожній боротьбі, з якою ви стикаєтеся, але ви повинні бути готові відкрити серце і розум, щоб побачити їх. Ви не можете змусити речі відбуватися. Ви можете тільки намагатися. У певну мить ви повинні відпустити ситуацію і дозволити тому, що призначене, трапитися. Любіть ваше життя, довіряйте інтуїції, ризикуйте, втрачайте і знаходьте щастя, вивчайте через досвід. Ви можете не знати точно, куди ви мали намір піти, але ви врешті решт прибудете туди, де ви повинні бути.
8. Просто продовжуйте рух.
Не бійтеся розгніватися. Не бійтеся полюбити знову. Не дозволяйте тріщинам у своєму серці перетворюватися в рубці. Зрозумійте, що сила збільшується щодня. Зрозумійте, що хоробрість прекрасна. Пам'ятайте, що ви не маєте потреби в багатьох людях у своєму житті, тому не прагніть мати більше «друзів». Будьте сильні, коли буде важко. Пам'ятайте, що всесвіт завжди робить те, що є правильним.  Не змінюйтеся ні для кого, якщо ви не хочете. Робіть більше. Живіть простіше. І ніколи не припиняйте рух.
Автор - Максим Задорожний.

Offline Shana

  • *****
  • Повідомлень: 10820
  • Karma: 5289
  • Стать: Жіноча
  • Київ/Чернігівщина
Re: Нотатки про насущне
« Reply #25 : Травень 26, 2022, 12:18:11 »
Цитувати (виділене)
ГОНЧАРЕНКО
Якщо вдуматись в слова Кіссінджера, то це чисто про неповагу до України та українців.

І цих кісенджерів багато. Вони всюди: то якийсь сербский діяч заявить щось, то італійський, то ще якийсь. Ця неповага до України пропитала міжнародні відносини. Є росія – «велика» країна, а є Україна – нууу шось там десь, колись та якось.

Ось, наприклад, Ізраїль заборонив передавати нам протитанкові ракети – бо боїться, що ми вбʼємо російських солдат, а тоді росія буде мстити Ізраїлю через Сирію.

Що це? Прагматизм? Ні. Це також неповага. А знаєте чому? Дивіться, почалась війна і весь світ з подивом зрозумів, що Україна годує 400 млн людей. Що виявляється, Україна – аграрна понаддержава. А знаєте, хто неймовірно залежний від України? Єгипет. І якщо Єгипет не буде ситим, там будуть бунти, революції, протести. І знаєте, хто постраждає? В першу чергу, Ізраїль.

А тепер повернемось до початку. Чому ж Ізраїль не бере цього до уваги? Виклик Єгипту набагато більший, аніж Сирії. Бо Україну – не поважають. Ми десь збоку. Ну і як, ми ж ніколи не будемо використовувати свої можливості заради своїх інтересів. Правильно! Ми ж не будемо шантажувати Ізраїль продовольчою безпекою? А росія буде.

Ця неповага до України – дивує. Українські еліти контролювали радянський союз. І не тільки через вихідців з України (Хрущов, Брєжнєв), але й подивіться також на цікаві поїздки закордоних лідерів. Зазвичай вони прилітали в москву, а потім в Київ, починаючи з Ніксона і закінчуючи Трюдо-старшим. І це були не просто візити. Ці візити були через розуміння влади в радянському союзі і важливості України в ньому.

До чого це, ця неповага – проблема еліти. Всі ці кіссінджери стали можливі, бо ми замість того, щоб проявляти силу, займались меншовартістю. Замість того, аби контролювати фактично всю політику Єгипту – сиділи мовчки та спостерігали, як росія встановлює свій вплив на Близькому Сході. І таких прикладів багато.

Ми робимо ракети, супутники, двигуни, сталь, металургію. Наша аграрка – одна з найбільших та найсильніших в світі. Наша айті-індустрія – одна з розвинутіших та зростаючих на континенті. А ми все ще відчуваємо себе маленькою, нікому непотрібною та не впливовою країною Східної Європи.

Це потрібно закінчувати. Нас почнуть поважати тоді, коли ми самі почнемо це робити. Коли ми зрозуміємо, що ми самі – не найгірші люди на цій планеті (для цього в світі є росіяни). І коли почнемо жити в цьому світі по правилам цього світу.

Запамʼятовувати політику Ізраїля, запамʼятовувати політику Угорщини, запамʼятовувати політику Німеччини. І реагувати. Реагувати. Попереду в нас десятиліття. І якщо ви не поважаєте нас зараз, ми не будемо поважати вас потім. Все ж наше зерно нікуди не подінеться. А от російські війська в Сирії скоро відступлять.

sic transit gloria mundi
То, что гусеница называет концом света, Мастер назовет бабочкой (с)

Offline Фрейя

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 511
  • Karma: 766
Re: Нотатки про насущне
« Reply #26 : Травень 26, 2022, 12:57:14 »
Цитувати (виділене)
Yury Bogdanov
Український песиміст: У Росії все йде за планом! На Півночі - то був хитрий план! Захід нас зрадив!!! Україну поділять по Дніпру!
Російський песиміст: Путіна заманили у пастку! Все, що відбувається - хитрий план «колективного Заходу»! Китайці нас зрадили! Росію розвалять як Югославію! 
Євроатлантичний песиміст: Це все хитрий план Китаю! Росія - маріонетка Китаю! Вони почали війну в Європі, щоб відволікти нас від Східної Азії! Байден зливає велич Америки. На континенті - одні боягузи та ідіоти!
Європейський песиміст: Ну шо, вітаю тебе, 1939.
Китайський песиміст: А в нас нема песимізму! Партія наказала всім бути оптимістами!
Всіх песимістів об’єднує віра в те, що у головного ворога завжди є хитрий план. Невідворотний як Танос.
Але вся світова історія доводить, що хитрі плани не працюють.
Все, що відбувається - наслідок російського імперського комплексу. І колективної лажі Сполучених Штатів та Європи, які виростили оце чудовисько грошами та толерантністю до зла. І колективної лажі України, що дуже легковажно ставилася до власної незелажності як мінімум 23 роки з 1991 до 2014. Ніякого хитрого плану нема. Ні в кого.
Світом править дві сили, неосяжні для людей.
Випадок і помилка - перша.
Друга - глобальні історичні процеси, які неможливо усвідомити та аналізувати, коли ти - учасник подій.
Так, в цьому є трохи фаталізму.
Але тому історичні успішні англійці і живуть за принципом «роби що повинен - і будь що буде».

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 30595
  • Karma: 17340
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #27 : Травень 26, 2022, 16:00:37 »
Цитувати (виділене)
О ВОЗВРАЩЕНИИ
©️Анна Гин
Мне вчера пришлось успокаивать несколько истерик по телефону.
Люди вернулись в Харьков и охуели, простите.

– Везде же говорят, что область освободили, что орков отогнали, – всхлипывает Ира по телефону, а в трубке слышны залпы орудий, – Сказали же, что тихо в городе.

Ира насмотрелась по телевизору прекрасного: в Харькове садят цветы, включают фонтаны, Терехов улыбается в только что запущенном метро..
Взяла в охапку двоих детей и рванула в родной город на уютную когда-то улицу Краснодарскую. Это Салтовка.

Нет, она, конечно, заранее подготовилась – попросила знакомых поглядеть, как там её дом. Дом целый. "Ура-ура" воскликнула Ира, с восторгом захлопывая чемодан где-то под Ужгородом.

– Ань, тут всё грохочет, магазин полупустой, школа разбита, садик закрыт, бензина нет, я не понимаю, что мне делать, – рыдает Ира, –  Я же читала ленты, и харьковчане писали, что город возрождается.

Вместо возрождающегося города Ира приехала в руины. Так ей видно, так ей  слышно, так ей ощущается.

Я говорю не о ситуации в Харькове, а о восприятии, которое субъективно.

Понятия  "тихо" и "громко" относительны. Для тех, кто не выезжал из города, в последнее время стало действительно тише, а для тех, кто отвык от постоянных обстрелов, этот же город звучит невыносимой канонадой.

Кстати, ни Ира, ни её дети войну не слышали. Муж вывез их из Харькова 24-го февраля, утром. Да, они смотрели новости. Да, они видели фотографии разрушений. Но это лишь кусочки пазла, из которых невозможно сложить реальную композицию.
 
Например, в новостном сюжете вряд ли расскажут  об усыпанных мелким стеклом дорожках, почти во всех салтовских дворах. Вроде мелочь, да. Но если вы собачник, это важно.

Лене, например, неинтересна ситуация с бензином, но нужно знать, что ходит маршрутка №45. А для Саши возможность заправиться принципиальна, ему в офис через весь город мотаться.

Алла вернулась на свой первый этаж и понятия не имеет, что там с лифтами. А для Фимы, жителя небоскреба, это вопрос номер один, чтобы принять решение о возвращении, ему 55, у него одышка. 

Вите кровь из носу нужен интернет для работы, иначе нет смысла возвращаться. Свете важно понимать проверили ли саперы детскую площадку у дома, работает ли участковый педиатр и открылась ли секция по гимнастике.

Миша вернулся в центральный район города и с удовольствием описывает вкус капучино из любимой кофейни, в то время как Оксана на окраине Харькова кофе может выпить только дома и то, если включат электричество.

Я это к чему. Возвращаться или нет? Нет универсального ответа для харьковчан. Как, впрочем, и для жителей других городов, которые рвутся домой из эвакуации.   

Важно понять вот, что.

Ира, которая сегодня рыдает в телефонную трубку на Краснодарской, проехала больше тысячи километров, и все это время возвращалась она не в Харьков, а в двадцать третье февраля.

В результате вместо счастья получила новые тревоги, обиды, разочарования.

Не будь, как Ира. 

23 февраля 2022 года никогда не наступит. Всё будет по-другому. Сначала сложно, потом легче, а когда-нибудь лучше.

Чтобы не рыдать дома, постарайтесь выяснить мелкие подробности ДО того, как ехать. Всё, что важно именно вам: работает ли консьержка, завезли ли инсулин, вернулся ли парикмахер, ветеринар, тренер, открылся ли спортзал, детский сад, магазин. Чем вы будете заниматься, чем сможете быть полезны городу. 

Сил нам. Мира. Победы. До встречи.
Sorry for offtopic

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 30595
  • Karma: 17340
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #28 : Травень 27, 2022, 17:43:17 »
"Доведеться ще раз, бо не всі зрозуміли.

Ми зараз ведемо військові дії проти Російської Федерації. Але вічну війну ми ведемо проти колективної Росії. Інакше кажучи – проти росіян.

Тому що Путін не ліз би до нас, якби розумів, що його народ проти. Навпаки, Путін поліз до нас, тому що його народ за. Його народ прагне цієї війни. Рейтинг Путіна серед його народу через цю війну зростає. Через Бучу, через Марік, через Бородянку. Бо російський народ цього хоче.

(Лирическое отступление специально для россиян, которые зачем-то читают мои тексты и пытаются доказывать, что не все они одинаковые. Идите нахуй, россияне. Конец лирического отступления.)

У мене немає жодних сумнівів, що ми роз‘їбемо російську армію у цій конкретній війні. Так, це буде важко, неймовірно важко, бо їх банально дохуя. Загине багато чудових людей. І вже загинуло багато. Але ми переможемо.

Але ми переможемо тільки Російську Федерацію. Колективні росіяни залишаться – не всі, звичайно, але багато. Вони будуть срати в спижжені у Ірпені унітази. Гратися зі своїми малолітніми виблядками іграшками з непомітними плямами крові дівчинки з Бучі. Показувати своїм огидним дружинам фотографіі з понівечених міст моєї країни.

І їхні діти, вирощені на наших іграшках, виростуть такими самими, як їхні блядські батьки. І виростять своїх дітей. А ті – своїх.

Просто зрозумійте це. Недостатньо зруйнувати Російську Федерацію. Недостатньо скинути Путіна. Вони всі – путіни. Вони всі – Росія.

Згадайте, як царська Російська Імперія напочатку минулого століття вела війну за захоплення Західної України. Потім царський режим було повалено, і до влади прийшли комуністи, які заявили, що будуть робити все абсолютно навпаки, не так, як було при царі.

І що вони зробили першим? Правильно, напали на Україну.

Байдуже, як називається Росія зараз: федерацією, імперію, союзом совецкіх або конфедерацією антісовецкіх – це все одно Росія. Там все одно росіяни. І кожен їхній лідер, який запропонує їм труп української дівчинки – отримає їхню підтримку. І кожен їхній лідер це знає. А якщо знає, то запропонує. Рано чи пізно.

Чи означає це, що в нас немає вибору? В якійсь мірі так. Ми поряд на мапі світу. Ми не можемо відкочувати кудись. Наша земля тут, і вона чудова.

Але це не означає, що ми не можемо перемогти. Це, навпаки, означає, що ми вимушені перемогти. А отже, переможемо.

Але перемагати треба не тільки армію РФ, чи Путіна особисто. Перемагати треба колективну Росію. А це – згадуємо 1945 рік – неможливо тільки при стратегії «вийдем на кордони 23.02.22». Це неможливо і при концепції кордонів станом на 2013 рік. Це абсолютно інша задача. Це задача денацифікації 140 мільйонів особєй. Це задача, що потребує знищення не тільки політичної системи РФ, але її державності як такої. З повним контролем над ЗМІ, освітою, пропагандою і економікою. Як у 1945-му. А у 1945-му для цього союзникам знадобилося дойти до ворожої столиці і знищити її. Вщент.

Тому ще раз. Ми переможемо. Варіантів немає. Але кого ми переможемо – Російську Федерацію, Путіна, чи всю колективну Росію – це велике питання. І це питання головне. Бо від неї залежить інше – коли буде наступна війна, за рік чи за століття.

І повірте, ви хочете знати відповідь на це питання. Якою б ця відповідь не була.

©️ Юрій Гудименко"
Sorry for offtopic

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 30595
  • Karma: 17340
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #29 : Травень 29, 2022, 14:48:42 »
Віктор Трегубов
Мене свого часу дуже дивувало, чому "Квартал" на замовлення Бені співав про спалений дом Гонтаревої. Ну навіщо це Бені, це ж фактично зізнання. Ну навіщо це Кварталу, це ж реально огидно виглядає.

Вже не дивуюся.

Ну от навіщо блокувати виїзд Порошенка? Ви ж цим робите гірше собі - даєте йому можливість зайвий раз пропіаритися, а іноземцям зайвий раз розповісти про flaws in Ukrainian democracy.

Ну от навіщо блокувати приїзд на фронт Бутусова? Очевидно, що це незаконно, очевидно, що про це стане відомо, очевидно, що від цього буде гірше аж ніяк не Бутусову. Що це за фестиваль пострілів собі в ногу?

Відповіддю могла б стати цитата з В.А. Ющенка - чому ви такі дрібні?

Можна забрати хлопчиків з обслуги Кривого Рогу 90-х, не можна забрати звички обслуги Кривого Рогу 90-х зі хлопчиків.

Просто люди, для яких власна дріб'язкова помста категорії "насрати під двері" настільки важлива, що не спиняє навіть наявність над дверима камери.
Sorry for offtopic

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.