Olexander Mykhelson
1 год ·
Поки в одних "ракетний геноцид" викликає холодну лють, у інших, ну зізнаймось чесно, починається відчай (я про цивільних). Давайте розберемось, чому це не "геноцид", чому це все одно не виправдовує москалів, і як до цього ставитися.
1. Вбивати щокілька днів 10-20-30 цивільних дорогими "високоточними" ракетами - так геноциди не робляться. Ніяких ракет не вистачить. Для залякування, знов-таки, теж не годиться. Тоді вже запустити одразу кількадесят "Калібрів" по Києву...
Утримує москалів, звісно, не гуманізм. Просто тупо надто дорого. Чим потім бити по військах і транспортній інфраструктурі? Та й психологічний ефект не гарантований. Люті цілком може виявитися більше, ніж паніки чи відчаю.
2. Чому ж періодично так виходить? Може (чув такі версії), мапи старі абощо? От, типу, були казарми колись, а зараз новобудова, а москалі не знали...
Дурниці. Все простіше. Бо "високоточні". Навіть американці з усіма своїми технологіями в Іраці чи Афгані періодично мазали. А відхилення, в разі того чи іншого глюка, у ракети, яка летить за кількасот кеме, може бути знаєте яким? Там в радіусі може взагалі нічо воєнного не бути, де вона впаде.
3. Чому це не виправдання ні на крихту, наче і ясно, але сформулюємо.
По-перше, москалі і про свої технології, і про свою криворукість чудово знають, Але почали і продовжують. По-друге, коли вони починають нищити міста зблизька - Маріуполь, Харків тощо - їм же наплювати на цивільних у принципі. РСЗВ, ствольна артилерія, некеровані авіабомби. Все летить тупо по квадратах, пофігу, школа там чи лікарня. Так шо в порушенні законів і звичаїв війни вони винні навіть без влучань у ТРЦ чи багатоповерхівки своїми ракетами.
Ну а по-третє, а якби от вони навіть влучали винятково по військових цілях - еммм, і шо? Чим це робило б їх "кращими"? Агресія є агресія, крапка.
4. Що з усього цього випливає? Банальщина: що вся надія на ЗСУ і західну підтримку. Справді надійно убезпечити себе від ракети в тилу кожен/кожна може в один із двох способів: або тікати за кордон, або всіляко підтримувати армію і, що не менш важливо, економіку. Інакше кажучи, роботою на перемогу.
А от відчаю чи страху не треба. То не помічне.