Автор Тема: Вірші українською.
 

Offline massii

  • ****
  • Повідомлень: 400
  • Karma: 593
Re: Вірші українською.
« Reply #120 : Лютий 15, 2022, 09:38:58 »
Ліна КОСТЕНКО

Сусід північний, хижий і великий.
Дрімучий злидень, любить не своє.
Колись у греків Янус був дволикий.
А в цих орел двоглавий. Заклює. ...
Та все усіх об'єднують, та з миром.
Ці об'єднають, тільки попусти.
То їхня слава приросла сибіром,
а це вже нами хоче прирости.
 
 З історичного роману "Берестечко"

Offline Mathilda

  • *****
  • Повідомлень: 5307
  • Karma: 3251
  • Стать: Жіноча
  • Nederland
Re: Вірші українською.
« Reply #121 : Лютий 15, 2022, 10:57:00 »
Українська валентинка.

Приходь, я готова й втомилась чекати.
Ти знаєш, а дійсно, любов - безросуддя.
Я навіть навчилась з любов’ю вбивати
та навіть назвала це - правосуддя.
Усе  пам’ятаю. Ні, я не мстива.
Настільки спокійна, не уявляєш.
Я десь вже у дзені, як там красиво -
коли ти спокійна, то краще стріляєш.
Тому я готова. Приходь, якщо хочеш.
Не варто кидатись словами на вітер.
Ти знаєш набридло на тебе чекати.
Оце «після свят» це травень чи квітень?
А там за вікном, знову клин журавлиний.
А десь у ярах сині квіти розквітли.
І крапками капають в роси перлинні
дощові краплини, зігріті у світлі.
Тут маки й калина. Дощі та веселка.
Степи та кургани, ліса та покоси.
Від тої краси аж заходиться серце,
бо тут ти кохала та бігала боса.
Тут ти, неділима з отою красою.
Ти любиш її аж до нестями.
Й коли розумієш, що треба до бою -
спокійна та вперта ти граєш мечами.
Приходь, я готова й втомилась чекати.
Ти знаєш, а дійсно, любов - безросуддя.
Я навіть навчилась з любов’ю вбивати
та навіть назвала це - правосуддя.
Дніпро, солов’ї  та кетяг калини…
Це світло краси, що   п’єш - не напитись!
Оця вся любов  моя зветься Країна,
За неї з любов’ю я буду битись.
І знаєш, любов, вона варта, щоб вбити.
І варта, щоб жити, тому я відверта:
давай, хоч на травень, а хочеш  на  квітень,
мені якось байдуже, коли тобі вмерти!

Олена Степова.

Offline fakir

  • *****
  • Повідомлень: 2626
  • Karma: 1802
Re: Вірші українською.
« Reply #122 : Лютий 24, 2022, 08:51:12 »
Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!..
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.
До суду тебе не скують ланцюги,
І руки не скрутять ворожі:
Стоять твої вірні сини навкруги
З шаблями в руках на сторожі.
Стоять, присягають тобі на шаблях
І жити, і вмерти з тобою,
І прапори рідні в кривавих боях
Ніколи не вкрити ганьбою!

✍️ Олександр Олесь

Offline Ash

  • *****
  • Повідомлень: 19277
  • Karma: 6648
  • Стать: Жіноча
Re: Вірші українською.
« Reply #123 : Лютий 25, 2022, 21:39:49 »
Людмила Горова.
Не бійся, дитино, це танки
І танки ці - наші, доню
Вони захищатимуть ранки
На Трої і Оболоні
Вони боронитимуть ночі
На Півночі, Півдні, Сході
Тож ти не заплющуй очі,
Годі боятись, годі.
Он, бачиш, махає дядя?
Ти теж можеш привітатись.
Він їде нищити гаддя,
Що вчило тебе боятись.
Одесса-это Украина.
At the suit of pozemka: Covid 19 (01.20)
+CoviShield(03/20)+Vaxzevria/COVID-19 AstraZeneca(06/20)+ Comirnaty/Pfizer-BioNTech(01/21)

Offline Спудей

  • *****
  • Повідомлень: 662
  • Karma: 274
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #124 : Березень 18, 2022, 22:36:46 »
Олександр ІРВАНЕЦЬ

ПІСНІ СХІДНИХ СЛОВ’ЯН

РОСІЙСЬКА ПІСНЯ,
яка перманентно повторюється

Умом Расію нє панять…

Росія врятувала світ!
Так вже не раз бувало.
Від тираній, фашизму, від
Навал, яких навалом
Могло би буть, коли
Б їм відсіч не дали.
Отак і в ті серпневі дні,
Які уже в легенді,
Росія знов сказала “Ні!”
На всі свої легені.
А що було? А те було, –
Як старших розпитати –
Звбралося всесвітнє зло
Росію розтоптати.
Усе це розпочали два
Чи три якихсь народці.
Ну, точно – почала Литва
Та інші інородці.
Їм на підтримку з півдня йшла
Доведена до сказу
І очманіння чимала
Дивізія з Кавказу.
А в глибині своїх лісів
Підступні, як данайці,
Сідлали оленів і псів
Якути і нанайці.
З усіх сторін ішли вони,
Московський брук топтали,
Хатят лі рускіє вайни,
Ні в кого не питали,
А мов загарбники ішли
З республік і провінцій.
(З них найпідступніші були
Жиди і українці!)
І стрімко рухалась туда
Уся ця шайка-братія,
Де засідала молода
Російська демократія.

Та той, которий у Кремлі
Сидів біля штурвала,
Дихнув, спитав “Доколє?” – і
Розбіглася навала.

Так в котрий раз
Росія світ
Від бід
Порятувала.

1991-1992 р.р.

Offline massii

  • ****
  • Повідомлень: 400
  • Karma: 593
Re: Вірші українською.
« Reply #125 : Березень 19, 2022, 07:08:03 »
Cпойлер
« Останнє редагування: Березень 25, 2022, 10:33:32 від massii »

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35515
  • Karma: 23422
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #126 : Березень 20, 2022, 06:32:26 »
Цитувати (виділене)
Любов Бурак
Тиша. Після божевільного дня, купи нервів і двох тривожних сирен, на які дуже гостро реагують діти - раптом оця тиша. Така глибока, що я чую як цокає годинник.
Раніше він не цокав. Бо електронний. Блимав цифрами собі, розбавляв нічну темряву в кухні зеленуватим посвітом.
Так. Годинник в кухні. А я чую його в кімнаті. Дивно.
Вчора було багато дивного. Приїхав по своє замовлення Вітя. В мирі він хірург з тонкими, майже жіночими пальцями. Я сьогодні дивилась на його руки, такі незвично великі, загрубілі, з порепаною шкірою й задирками біля нігтів, у які вже встигло просочитись темне технічне мастило... Дивні в нас рознарядки на військкомати: хірург-мінометник.
Потім Сашко заїхав по турнікети й перев'язки. В мирі він вчитель музики. З дуже чутливою душею. Колись ми разом гуляли з дітьми в Старому парку і просто перед нами з гнізда випало мале, ще неоперене воронятко. Сашко знепритомнів. Він і на партнерських пологах непритомнів двічі. І, коли на Дівочі скелі пішли, де ця тонка душевна конституція перечепилась об камінь і розтовкла коліно до крові... Тепер Сашко виводив людей з Ірпеня, надавав першу допомогу, а потім вночі витягував поранених з посадки.
- Знаєш, я така цинічна падла тепер. Підібрали після бою наших і їхніх. Наші зціпили зуби й мовчать, чекають коли знеболка подіє. А ті пищать... Пам'ятаєш як дядько Андрей свиню різав? Отак і вони кувікають. Так ось: я не даю їм знеболки. А там, серед них ще майор був, чи який пес -  кадирівець. Я йому бинти на відкриту рану намотав і не помітив, що в іншого "дона" кишка з-під пупа вивалюється, теж бинтиком її накрив - хай мучиться сволота...
Леся... Вчителька Християнської етики...
- Чорти б їх забрали! Та, щоб їхні діти світу Божого не бачили! Та шляк би їх трафив цієї днини! Та най би вони запались! Щоб їх нагла кров залила!
- Лесю, ти ж... Проклинаєш...
- Облиш. Проклинати проклятих - не гріх.
А потім...Справжнє диво. Ми бачили як летіли лелеки. Так низько, що аж наче ось-ось крильми верхівки дерев зачеплять. І призахідне сонце, темне, з червоними підпалинами над обрієм, виблискувало на лелечих крилах.
- Маам, лелеки, ніби наш прапор! - сказав Зайко.
Я спочатку не зрозуміла і лише придивившись, до мене дійшло: у сонячних відсвітах продітали над нами червоно-чорні лелеки.
Ще один знак, ще одне підтвердження: Україна бореться. І всі сили землі й неба боряться разом із нами.
Завтра весняне рівнодення, позавтрім - наш правітцівський Великдень, який принесе більше сонця, більше світла й тепла. І ще більше боротьби і праці. Більше надій,  любові, доброчинності та віри в нашу Перемогу.
А зараз тиша. Я слухаю годинника. Чекаю добих звісток. І думаю...
Є в мене в Криму подруга Зухра. В дитинстві вона часто плакала через булінг. Її дражнили Трактором. Через те, що мала дівоче прізвище Байрактарова. Вона вперше вискочила заміж у 16. Заради зміни прізвища на Іванова. Потім вона була Сидоровою і Семеновою. Аж врешті стала Ніколаєвою.
Тож я думаю: зараз Зухра знову розлучається. Мабуть, щоб повернути дівоче прізвище...
Доброго раночку, Україно!
Весна! Кажуть, що наша арта в Чорнобаївці знову підсніжників навалила.)))
Тіки-но побачив, що нема рими. ))

Offline massii

  • ****
  • Повідомлень: 400
  • Karma: 593
Re: Вірші українською.
« Reply #127 : Березень 25, 2022, 10:35:25 »
Юрій Рибчинський
 
П'ята ранку, було темно, було тихо, як в раю,
Ти прийшов на нашу землю, щоб знайти тут смерть свою.
А ти думав, сучий сину, чадо чорної пітьми,
Що тебе із хлібом-сіллю будем зустрічати ми?

Ні, тебе зустріне куля! Моя куля у бою,
Щоб роки тобі зозуля не кувала у гаю.
Ти прийшов, як злодій, підло і підступно,
І тому я уб'ю тебе, як світло убива завжди пітьму.

Я уб'ю тебе, мій враже, за Житомир, Київ, Львів,
І ніхто мені не скаже, що людину я убив!
Бо ти зовсім не людина, син двоглавого орла,
Недарма твою країну звуть "імперією зла".

Хай мою відчувши силу у бою крізь чорний дим,
Ти піднімеш прапор білий, щоб залишитись живим.
Та тебе, так званий "брате", я не братиму в полон.
Твоїм тілом, м'ясом клятим годуватиму ворон.

І твої мерзенні кості без скорботи і жалю
На церковному погості я голодним псам скормлю.
Ти покинув свою Рашу під покровом темноти
І прийшов на землю нашу, щоб у неї полягти.

Та злочинець, а не воїн, злий пройдисвіт і палій,
Ти могили не достоїн у святій землі моїй.

Offline Ash

  • *****
  • Повідомлень: 19277
  • Karma: 6648
  • Стать: Жіноча
Re: Вірші українською.
« Reply #128 : Березень 27, 2022, 16:21:38 »
Igor Astapenko
25 березня о 15:51  ·
ШТАБ
саня ніколи не бачив моря. ніколи в житті. уявіть!
у києві був тільки раз. давно. а сані уже сорок шість.
я бачу в очах його хвилі і чайок. великий сяйливий маяк.
а саня ніколи не бачив моря. його позивний — моряк.
андрюха постійно важко зітхає. вдивляється в свій калаш.
він все життя присвятив заводу і має дай-боже стаж.
тепер заводу нема. розбили. в андрюхи двоє малих.
у нього у вухах дзвенить метал. я чую його. я звик.
у сірого в роті червона прима. він курить дві пачки в день.
я бачу як страх білосніжним димом виходить з його легень.
він завше мовчить і ховає очі. за місяць ні пари з вуст.
про нього ніхто з нас нічого не знає. лиш те що він білорус.
івана лиш спробуй назвати ваня — погрожує і кляне.
як дам зара' — каже — то скрутитесь в дулю. не зліть мужики мене.
іванові віриш — він хлоп кремезний. кулак — два моїх. ну-ну.
раніше він був охоронцем бази. тепер охоронець сну.
і я з ними п'ятий. стою. вдихаю повітря важке. сире.
боюсь їм зізнатись що пишу вірші. кому вони зараз тре'?
візьмуть не дай бог ще назвуть поетом. мені не на руку це.
кому зараз так ось візьмеш і плюнеш поезією в лице?
у небі літак обперізує сонце сумним візерунком війни.
я мовчки курю і заплющую очі і бачу як п'ятеро ми
гуляємо мирним морським містечком. і спробуй нам хто завадь.
і саня уперше в житті своєму стрибає в солону гладь.

Одесса-это Украина.
At the suit of pozemka: Covid 19 (01.20)
+CoviShield(03/20)+Vaxzevria/COVID-19 AstraZeneca(06/20)+ Comirnaty/Pfizer-BioNTech(01/21)

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35515
  • Karma: 23422
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #129 : Квітень 10, 2022, 16:56:12 »
Нічого не змінилося.

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 7025
  • Karma: 12819
  • Стать: Жіноча
Re: Вірші українською.
« Reply #130 : Квітень 10, 2022, 17:54:10 »
Гліб Бабич
"Янголятка"
Йдуть по небу босоніж маленькі розгублені янголятка,
Піднімаються, наче по сходинках, хмарами вгору до Бога.
Озираються діти самотньо, питають – «Де мамо?», «Де татко?»
Заздрять тим, хто родиною рушив в дорогу.
А на вході до раю блокпост, і Архангел – розгублений ротний,
Опустив автомата, і плаче, і руки тремтять, відчиняючи браму.
Рай поринув у дим. Він бере їх за руки, веде їх наосліп, скорботний.
«Мама?..  Янголе, де вона? Ну ж бо, знайди мою маму!»
Що йому відповісти? Бо страшно, і зуби зчепила судома.
Як це Боже? Чому? Ми ж тримали цей всесвіт? Ми ж начебто варта?
«Тихо дитятко. Все вже скінчилось. Не бійся. Ти вдома.
Мама прийде ось-ось. Я вже кличу. Хоч так і не варто…»
Янгол дивиться вниз, скрізь вогонь, захлинається знову від болю -
Що це? Начебто пекло вже вийшло із прірви на землю роззявивши рота?
Що ж ти, Господи, знов в таку ціну даруєш їм волю?
Хто ж її понесе, коли діти їх стукають в наші ворота?
Там чорти начепивши хрести  мажуть в руни броню, і горять, але лізуть.
З неба падає полум’я злива і град - на любов’ю просочену землю.
Діти дивляться в небо, чекають на тебе… Натомість приходить залізо.
Підкажи… Накажи – і я пекло мечем від людей відокремлю.
Бог зітхнув. Бог погладив дітей по волоссю що попелом вкрите.
«Бачиш, янголе, ось і з’ясовано-  хто чого вартий, і хто там засвоїв уроки.
Це їх діти, любов їх і сенс - піднялися до неба як квіти.
Як молитва до мене. Віч на віч. Без  черги.  Без строків.
Я не кину їх, янголе. Надто висока ціна, і зайшло все далеко.
Землю мають тримати живі. Тут в раю вже достатньо дітей і героїв.
Бачиш, гарна прикмета – і попри війну повернулися в гнізда лелеки.
Що ж. Піду на підмогу. Подай мені піксель і зброю.»
Переляканий світ накладе на стурбованість соту велику печатку .
Діти дивляться в небо, де смерть,  наче ворон, літає по колу.
Йдуть по небу босоніж маленькі розгублені янголятка,
А назустріч їм Бог в однострої спускається долу.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35515
  • Karma: 23422
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #131 : Квітень 11, 2022, 11:54:03 »
Нічого нового за 100 років.
Вірш січеславського поета Петра Гаєнка (1878--1921), якого розстріляли московити.

Пісня большевика

У сусіда-малороса
Всі комори повні проса,
Кукурудзи, чичавиці,
Гречки, жита і пшениці.

Сусід мене краще сіє,
У сусіда зеленіє,
А у мене й не орано,
Не сіяно, не порано.

Сусід любе працювати –
Своє поле обробляти,
А у мене до роботи
Аж ніякої охоти!

У сусіда паляниці,
Вареники й варениці,
Сало, м’ясо, всякі пишки,
В мене ж хліба – ані кришки.

Тільки й того, що капуста,
Од якої в пельці пусто,
І не спиться, й не лежиться,
Бо нема чим поживиться.

Ой, піду я на Вкраїну,
Поведу я гоп-дружину –
Самоїдів, людожерів,
Латишів, мадяр, боксерів...

Там голодних нагодую,,
Все розграблю, все зруйную,
Щоб з багатої Вкраїни
Залишилася руїна.

Працюватиму без втоми,
Заведу скрізь совнаркоми,
І совдепи, і совіти...
Гей, за мною, дуросвіти!..

Offline Kaa

  • *****
  • Повідомлень: 3024
  • Karma: 4554
  • Стать: Чоловіча
  • Жидомоскальский укр
Re: Вірші українською.
« Reply #132 : Квітень 19, 2022, 23:42:37 »
Тут наш мінкульт зробив сайт для віршів воєнного часу. Їх там зараз 15536. Вони там різні. Не всі українською. Але є і дуже гарні, як на мене.

Мій бог формує всю ніч батальйони,
Прицільно стріляє, веде бої.
Мій бог толерує мої прокльони
І протирає скельця свої.
 
Мій бог не ховається поза спину,
Він над дітьми розстеляє покров.
Мій бог скуповує кровоспинне
Й стає у чергу здавати кров.
 
Мій бог не може поки що спати,
Коли вся країна на варту встає.
Мій бог дозволяє мені не прощати
І називати усе як є.

Мар’яна Савка
Praise the Lord and pass the ammunition
And we'll all stay free

Offline Smoke

  • *****
  • Повідомлень: 3784
  • Karma: 2151
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #133 : Квітень 24, 2022, 22:05:44 »
Мене пробрало до кісток

Цитувати (виділене)
Darwin Tremor
17 Std.  ·
Так казав мені, мілкому, євангеліст-священик:
За концептом, або за догматами книг священних
Божий Cин після страти у пекло саме втрапляє,
І ламає систему, пускаючи всіх до раю.

Ця легенда у Нього давно викликає втому,
Це неначе гастролі – дві тисячі літ потому
З благодатним вогнем Він спускається в ніч у пекло.

А у пеклі на вулицях точиться бій запекло,
А у пеклі – зґвалтовані діти та ями Бучі,
Мертві котики, коні опалені, дріт колючий,
Чорні хати, квартири залишені, крик сирени,
Кожен голос повторює – Господи, глянь на мене –
Чи не бачиш, іде Сатана із нечистим знаком,
По слідах його кров проростає червоним маком,
Він не знає любові, він хоче усіх нас зжерти,
Як Ти смертію смерть подолаєш у царстві смерті?
Як Ти волю даси тим, що вже народились вільні?
 
І підійдуть до нього солдати, і всі цивільні,
Молоді і старі, і маленькі, і нерожденні.
Всі, що стільки трималися у вогняній Геєні,
І спитають: скажи нам чітко, як Символ Віри –
Ти ж казав, що нема випробовувань вище міри,
Що обмежено біль, який кожен із нас сприймає,
Але ось Маріуполь, і міри йому немає.
Але висохли очі, якими на рай глядіти! 

Він заплаче і скаже – пробачте. Не знаю, діти,
Де Мені взяти стільки любові на цю скорботу. 

Він сидітиме з нами під бомбами всю суботу,
І піде лиш в неділю, зранку, на Воскресіння.

І прийде Сатана.
А в кишені його – насіння.
А если что-то нужно объяснять, то ничего не нужно объяснять.

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 7025
  • Karma: 12819
  • Стать: Жіноча
Re: Вірші українською.
« Reply #134 : Квітень 30, 2022, 16:00:55 »
дівчатка сьогодні Вальпргієва ніч, саме час віршика почитати

Liudmyla Gorova
  ·
Сію тобі в очі,
Сію проти ночі.
Буде тобі, враже,
Так, як Відьма скаже.
Скільки в святу землю
Впало зерен жита -
Стільки разів буде
Тебе, враже вбито.
Скільки, враже, півень
Вночі кукуріка -
Стільки днів у тебе
Доживати віка.
Богові - Боже.
Ворогу - Вороже.
Буде тобі, враже,
Так, як Відьма скаже.
Скільки зробиш, враже,
Кроків по Вкраїні  -
Стільки твого ляже
Роду в домовині.
Стане на півсвіту
Чорного пристріту,
Буде тобі, враже,
Так, як Відьма скаже.
Писанку розпишу,
Люльку заколишу,
Матір твою, враже,
Без дітей залишу,
Батька твого, враже,
Смертю заспокою,
Жінку твою, враже,
Висушу ганьбою.
Богові Боже
Ворогу - вороже
Буде тобі, враже,
Так як Відьма скаже.
Як просію горе
Крізь дрібненьке сито -
Станеш ти про пекло
Господа просити.
Та не буде, враже,
Смерть твоя легкою.
Та й у смерті, враже,
Не знайдеш спокою.
Слово моє липке,
Слово моє кріпке,
Буде тобі, враже,
Так, як мати скаже,
Буде тобі, враже,
Як дружина скаже,
Буде тобі, враже,
Як дівчина скаже,
Буде тобі, враже,
Як дитина скаже,
Буде тобі, враже,
Так.
Як.
Відьма.
Скаже.

Offline RedCat

  • *****
  • Повідомлень: 7025
  • Karma: 12819
  • Стать: Жіноча
Re: Вірші українською.
« Reply #135 : Травень 17, 2022, 06:47:18 »
Схрещуються долі,
Сходяться нитками,
Вузлики на пілці
Сталися руками.
Мотанка маленька
В тебе під бинтами -
Я тобі сьогодні
Буду замість мами.
Мотанка маленька
У твоїй долоні -
Я тебе не кину
Виведу з полонів.
Виведу з пожежі,
Винесу з підвалу,
Зупиню-замовлю
Звірову навалу.
Затулю їм вуха,
Засліплю їм очі,
Запалю заграви
В полі серед ночі
Хай зміїне кодло
Корчиться й німіє,
Бо на тебе й погляд
Звести не посміє.
Я не просто лялька,
В‘язана зі споду:
Сила в мені б‘ється
Від усього роду.
Хто мене намовив -
Знається на слові,
Сила в кожній нитці
Від її любові.
Схрещуються долі
В‘яжуть павутину.
Я тебе врятую.
Я тебе не кину.
©️Liudmyla Gorova
16.05.22

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35515
  • Karma: 23422
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #136 : Червень 01, 2022, 09:12:49 »
Валентин Колонтай
Розп'яте небо цвяшками зірок,
Палає місяць. - Під огромом неба
Стоїш в Степу, яка у тім потреба?
Чому полишив тихий свій райок?

Лишилась в вежі панночка сумна,
Лишилась у шинку гучна забава.
Для чого в Дике Поле ця виправа?
Хіба ж не люба рідна сторона?

- Миліший Степу шум старих дібров,
І погляд панни, трапеза в шинку.
Обрав собі я доленьку таку:
Зібрав пожитки й вдосвіта пішов.

Пішов за сміх дітей і спів жінок,
Який ніхто уже ніколи не почує,
На їх могилах сич тепер ночує.
Цвіте скорботи плетений вінок.

Тож поки серця кровотік не стих,
Міцна кольчуга, гострий спис в руках
Стою в Степу я по при втому й страх
За наших мертвих, ненароджених й живих.

23.05.22

Offline BigSister

  • *****
  • Повідомлень: 1747
  • Karma: 640
  • Німеччина
Re: Вірші українською.
« Reply #137 : Червень 08, 2022, 19:08:34 »
Читає автор - актор Михайло Кукуюк:

Offline Ксеня

  • Global Moderator
  • *****
  • Повідомлень: 16049
  • Karma: 15370
  • Стать: Жіноча
  • Одеса
Re: Вірші українською.
« Reply #138 : Червень 08, 2022, 20:54:02 »
Читає автор - актор Михайло Кукуюк:

Не бачила, що ти тут вже запостила, коли в російському треді викладала. Я його нещодавно для себе відкрила як поета. До цього знала тільки як актора. Дуже мені його вірші сподобалися, шкода, що мало.

Про любов до Путіна.


Фінал - практично потенційний афоризм.
Жизнь идет себе, как она и должна идти, то есть, хуже некуда. (с)

Offline Ксеня

  • Global Moderator
  • *****
  • Повідомлень: 16049
  • Karma: 15370
  • Стать: Жіноча
  • Одеса
Re: Вірші українською.
« Reply #139 : Червень 08, 2022, 21:03:56 »
А це - гімн нашому салу ))




Чому в таблиці Мєндєлєєва воно ще не один із елементів (с)
Жизнь идет себе, как она и должна идти, то есть, хуже некуда. (с)

Offline Elsewhere

  • Administrator
  • *****
  • Повідомлень: 18159
  • Karma: 12187
  • Стать: Жіноча
  • Київ, столиця Гобітону
Re: Вірші українською.
« Reply #140 : Червень 08, 2022, 22:48:19 »
Не українською, вле автор киянин. Пробрало.

* * *
Я сжимаю в троеперстии круглый ползунок луны —
чуть вдавлю его в отверстие — передвину в ваши сны,
сквозь винтажное звучание с плесенью, как сыр дорблю,
тишину по умолчанию — до утра установлю.

Лето в буче и в гостомеле, зреют звуки на словах,
чтобы люди мира помнили — это мы лежим во рвах,
до сих пор ещё не найдены — вот нога, а вот рука —
дети гришины и надины, безымянные пока.

А вокруг — сады и грядочки совершают свой обряд,
нам кроты поют колядочки, нам медведки говорят:
мол, на всех в достатке сырости, здесь — подземный водоём,
говорят, мы скоро вырастем и до свадьбы заживём.

Время ижицею тужится в круге отчего угла,
под случайный камень — лужица свежей крови натекла:
словно чёрный диск виниловый — сингл неба и земли,
погрузили в спирт этиловый, но прослушать не смогли.

Новый день с войной подружится, даже смерть уйдёт в запас,
и на свадьбе обнаружится — это вы убили нас,
вы, двоюродные братия, пригласив встречать рассвет —
заключили нас в объятия и сломали нам хребет.

Растоптали угощения, весь изгадили приём,
и теперь, мы — дети мщения, мы, и под землёй, найдём,
вновь луна правее сдвинется — больше вам покоя нет:
будет ницца или винница — мы обнимем вас в ответ.

08.06.2022

палимо танки з ночі до ранку

Offline BigSister

  • *****
  • Повідомлень: 1747
  • Karma: 640
  • Німеччина
Re: Вірші українською.
« Reply #141 : Червень 15, 2022, 18:20:15 »
Не бачила, що ти тут вже запостила, коли в російському треді викладала.
Трапляється  :). Та навіть якщо б бачила, усе одно не плагіат :)

PS. А є тред для українських пісень (окрім військового)?

Offline Спудей

  • *****
  • Повідомлень: 662
  • Karma: 274
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #142 : Червень 30, 2022, 20:43:51 »
Моя армія варить каву та слухає джаз.
Танцює танго та сальсу, а іноді вальс.
Моя армія читає біблію та робить намаз.
Її благають дати автографи Тор та навіть Марс!
Моя армія пише вірші та малює гуашью.
Вона одразу відчуває хто є свій, а хто точно не з наших.
Моя армія  багато жартує, сміється та майже не плаче.
Лише інколи, тихо, вночі, коли в Вальхалу йдуть ті, що наші.
Моя армія складається з тисячі різних історій.
Вони з'являються від вітру війни, як хвилі на морі.
Вона їх згадує, коли закурить - в перервах між боєм.
Дві, три коротких затяжки - та знов вертає до строю.
Моя армія ніколи не спить та завжди на варті.
Вона не вірить гучним словам - вони геть нічого не варті.
Вона сумує за домом, та робить собі дом усюди.
Моя армія - то є найкращі на світі люди.
Володимир Шевченко , 2022.

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35515
  • Karma: 23422
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #143 : Липень 01, 2022, 13:41:11 »
💙💛

🩸Життя намагається жити
У час, коли йдуть бої.
І пестити, і любити,
Й ловить на деревах рої.
Зривати шовковиці з гілки.
Ладнати серпа на жнива.
Триматись за двері, причілки,
За хату, що все ще жива.

І нерви, вони, як канати.
І сльози, вони як річки.
Потрібно при цьому зібрати.
Потрібно поставить свічки.
Ходити, сидіти, ховатись.
Здолати пору грозову.
І навіть крізь сльози сміятись,
Й косити високу траву.

Життя й попри війни триває.
Воно є началом начал.
І кожна билиночка має
Початок свій, свій і фінал.
Хтось гине геройськи, хтось тихо.
Хтось хвацько біжить поміж куль.
Хтось схожий на сонце, на вихор.
Хтось вірить в пророцтво зозуль.

Життя не здолать іскандером.
Ні смерчем, ні градом вовік.
Лиш можна пошкодити двері,
Спалити комору й засік.
І навіть хрести попалити,
І навіть поранить дитя.
Та рід наш не можна вбити,
Бо в кожнім зернятку життя.✨

 Галина Потопляк.

Offline Ash

  • *****
  • Повідомлень: 19277
  • Karma: 6648
  • Стать: Жіноча
Re: Вірші українською.
« Reply #144 : Серпень 16, 2022, 02:09:24 »
Kривцов Максим:
Він переїхав у Бучу в середині березня 2021
винайняв маленьку квартиру у цоколі і завів кота
шерсть якого була кольору помадки на еклері.
Він ходив на англійську, в тренажерку та на сповіді
він любив дивитись, як падає сніг
та в тумані зникає вулиця.
Він слухав Радіохед, старі альбоми Океану Ельзи дощ, грім і стукіт серця дівчинки
з якою засинав у маленькій цокольній квартирі
і прокидався у маленькій цокольній квартирі
цілував її тепле обличчя
пригортався до її липкого тіла
пірнав долонею у хвилі її волосся
та борсався там, наче мушка на павутині.
Вона покинула його восени
так як птахи покидають ліси
так як інженери фабрику по-закінченню зміни
і поїхала в Польщу
щоб там залишитись.
Він взяв кота, схожого на тістечко
і сказав: кіт, нам треба їхати
з нами, як ранок
як життя
як хвороба
сталась холодна
як крига
війна
урок що зветься "Спокійне життя" закінчився.
У тумані зникає вулиця
падає дощ
його зовсім не слухають
кіт вибіг у поле і ім'я його вітер.
На хресті наче на id-картці написано:
тут спочиває номер 234 вічна пам'ять.
Вона мріяла про мандрівку в Патагонію
про роман з рок-музикантом
про реєнкарнацію в царицю чи в рибу.
Планувала написати книгу
про те, що пам'ять
крихка наче кірка на крем-брюле
вразлива, наче кохання
розсипається, як пісок поміж пальців
і зникає
щезає
немає.
Вона любила свій велосипед
морозиво зі згущівкою
збирала пожовкле листя
наче марки
любила розглядати хмари
розсипані наче поп-корн
неохайним хлопчиком в кінотеатрі.
Мандрувала у гори наодинці
щоб приймати інгаляції лісом та повітрям
збирала м'яту та іван-чай
збирала зорі, розкладаючи в пам'ять, наче у фото-альбом.
Її батько загинув у чортинадцятому
їй було чотирнадцять, коли мама поїхала в Італію
та не повернулась.
Вона не мала стосунків, бо все чекала на рок-музиканта.
Коли зима вирішила залишитись
щонайменше до наступної осені
гучно і боляче сповістивши про це
і пахнуло на вулицях
тишею жахаючою
вогнем і землею
розліталося вороння
тоді вона не розгубилися
дістала із верхньої полиці пляшечку
із висушеним іван-чаєм та чебрецем
заварила трави
розлила у термос
та понесла на пости
хлопцям із тероборони.
На хресті наче татуюванням закарбовано:
тут спочиває номер 457 вічна пам'ять.
Вона жила поруч з парком
у невеликому будинку
годувала білок
годувала собак
годувала п'яниць
була хранителькою осені
і хранителькою спогадів
розсипаних, як цукор.
Їй було 54
вона працювала у комунальному підприємстві
носила синю робу "Епіцентр"
та їздила на велосипеді.
Фарбувала нігті у багряний
фарбувала губи у багряний
і щоночі до неї приходили багряні сни.
Вона дивилась "Говорить Україна"
витирала сльози білим носовичком
згадувала дитинство
яким тоді теплим було сонце
перед сном читала Кокотюху
та стрибала, наче плавець у воду, в свої сни
багряні, як нігті
багряні, як губи.
Чекала на суботу
щоб витерти пилюку в кімнатах
випрати одяг
приготувати шарлотку
та думати про минуле.
Її вбили п'ятого березня
коли вона повертала на свою вулицю
їдучи на велосипеді
вбили, як ніч вбиває день
як осінь вбиває літо
розіпнули чергою кпвт.
На хресті наче на дошці оголошень написано:
тут спочиває номер 451 вічна пам'ять.
На вулицях та на полях
з'являлись нові Голгофи
тільки кулі замість цвяхів
тільки артилерія замість списів.
Хотілося
рахувати дні до літа
рахувати кошенят
рахувати дітей
рахувати зорі
рахувати до ста, засинаючи.
Тут спочиває номер 176 вічна пам'ять
тут спочиває номер 201 вічна пам'ять
тут спочиває номер 163 вічна пам'ять
тут спочиває номер 308 вічна пам'ять.
Одесса-это Украина.
At the suit of pozemka: Covid 19 (01.20)
+CoviShield(03/20)+Vaxzevria/COVID-19 AstraZeneca(06/20)+ Comirnaty/Pfizer-BioNTech(01/21)

Offline Lilьka

  • *****
  • Повідомлень: 8731
  • Karma: 2524
  • Стать: Жіноча
  • Львів
Re: Вірші українською.
« Reply #145 : Серпень 22, 2022, 19:08:50 »
Колись давно, ще в травні (?), коли ще був зв'язок з нашими в Маріуполі, я в телевізорі побачила молоду жінку. Вона пригортала маленьку дитину, і говорила про те, як їм тяжко. Вона казала "є ж у світі організації - ООН, ОБСЄ, червоний хрест, які мають нас ВРЯТУВАТИ!"
Я тоді вперше з початку війни заплакала.
І сьогодні от таке в мене вийшло. Вибачте за недолугі рими.
Вічна пам'ять тим, хто не вийшов з Азовсталі:

На вулиці не сяють ліхтарі
Все темно, ми сидим в підвалі
І десь гримить.
Я хочу пити, мамо.
Я чую стукіт твого серця і боюсь,
Та більше хочу пити, мамо.
Мені два роки, я не бачив білий світ,
Де сонце палахтить понад ланами
Є хлопці, що дають нам хліб,
А я лиш хочу пити, мамо.
Ти кажеш про ООН, ОБСЄ,
Червоний Хрест,
Нас всі забули, мамо.
Співаєш колисанку, а сама
Слізьми заходишся,
Коли я засинаю.
Нема іних світів,
Та у вісні, де чути тільки гуркіт
Понад нами,
Я хочу пити… жити,
Моя мамо

« Останнє редагування: Серпень 22, 2022, 19:21:14 від Lilьka »

Offline Kaa

  • *****
  • Повідомлень: 3024
  • Karma: 4554
  • Стать: Чоловіча
  • Жидомоскальский укр
Praise the Lord and pass the ammunition
And we'll all stay free

Offline massii

  • ****
  • Повідомлень: 400
  • Karma: 593
Re: Вірші українською.
« Reply #147 : Вересень 26, 2022, 07:40:12 »
Ліна Костенко

Летять  на  землю  груші,  як  з  рогаток.
Б'є  в  тамбурини  осені  горіх.
Сади,  омиті  музикою  згадок,
ковтають  пил  міжселищних  доріг.

В  старім  гнізді  танцюють  лелечатка,
і,  одірвавши  ніжки  від  землі,
немов  малі  русалоньки,  дівчатка
гойдаються  в  зеленому  гіллі.

Ой  доле,  доле,  що  з  людьми  ти  коїш?
Цим  осокорам  вже  по  двісті  літ.
Із  катапульти  гойдалки  такої  ж
колись  я  звідси  вилетіла  в  світ.

Ось  я  зійду  з  наждачного  перону
у  цей  зелений,  цей  черлений  вир.
Сидить  просмолена  ворона
в  береті  сонця  набакир.

Стара  дзвіниця  й  досі  ловить  гави.
Танцює  ціп  на  житньому  току.
Ну  що  мені  магнолії,  агави?
Я  поцілую  мальву  у  щоку.


Катерина Білокур

Offline massii

  • ****
  • Повідомлень: 400
  • Karma: 593
Re: Вірші українською.
« Reply #148 : Вересень 29, 2022, 05:09:12 »
То ж не була вузесенька стежина.
Там цілі юрми сунули туди.
І плакала Марія Магдалина,
що не подав ніхто йому води.

Спішили верхи. Їхали возами.
Похід розтягся на дванадцять верст.
І Божа Мати плакала сльозами —
та поможіть нести ж йому той хрест!

Чи ви не люди?! Що за чудасія,
дають старцям, підсаджують калік,
а тут же йде, ну, добре, не Месія,—
людина просто, просто чоловік!

Юрма гуде і кожен пнеться ближче.
Хтось навіть підбадьорює: терпи,
вже он Голгофа, он Череповище! —
хрущали під ногами черепи.

Сказати б, зброя, це хіба єдине?
Так що б зробили стражники юрбі?
А в юрмах тих малесенька людина
тягла хреста важкого на собі.

І хоч би хто! Кому було до того?
Всі поспішали місце захопить.
Воно ж видніше з пагорба крутого,
як він конає, як вій хоче пить.

І він упав. І руки аж посиніли.
Тоді знайшовся добрий чоловік:
наморений ідучий з поля Симон,
що йшов додому в протилежний бік

Коли ж звершилась вся ця чорна справа ,
і люди вже розходилися ті,—
от парадокс: заплакав лиш Варава,
розбійник, не розп'ятий на хресті.

Чи пожалів, чи вдячен був Пілату,
чи втямив, темний, раптом щось нове:
що Божий Син таки іде на страту,
а він, розбійник,— він таки живе.

Ліна Костенко

Offline Марика

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 455
  • Karma: 523
  • Стать: Жіноча
  • Варшава
Re: Вірші українською.
« Reply #149 : Вересень 29, 2022, 11:28:35 »
Tetiana Vlasova (с)
танцюй, моя пташко, просто посеред села.
саме для цього його спалили дотла.
красива у своїй силі, сильна у своїй красі —
танцюй, моя люба, покажи їм усім.

посеред цього згарища, залишеного ворогами,
танцюй так, як завжди уміла — гордо і гарно.
танцюй за тих, хто тут народився і тут поліг.
танцюй за тих, у кого більше немає ніг.

танцюй за померлих дітей, чоловіків і жінок. 
танцюй, моя рідна, ти заслужила на цей танок.
ті, хто палить тут села, вже прокляті і роздерті —
це танець твого життя, а значить танець їхньої смерті.

тож хай під твоїми ногами виростає нова трава.
хай тут будуть нові посіви і нові жнива.
хай там, куди ти вкажеш рукою, будуть нові хати.
хай тут буде чим дихати.
буде чим дихати.

хтось мусить тут танцювати, інакше все це не має ваги.
хай ворогів багато, але хай ляжуть тут вороги.
танцюй для них, пташко, вперто, без жалю і каяття.
бо це танець їхньої смерті,
бо це танець твого життя.

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.