Автор Тема: Вічна пам'ять. Вічна шана.
 

Offline Охтирка

  • *****
  • Повідомлень: 22179
  • Karma: 3729
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #90 : Грудень 06, 2015, 00:12:28 »
Все смерти людей, погибших за нашу независимость, --  боль. Но почему-то среди них есть некоторые, которые становятся просто занозой в серце. Упомянутый выше Игорь Сердюк -- один из них. Еще один -- горловский депутат Владимир Рыбак.

 
Цитувати (виділене)
Сегодня 30 ноября исполнилось бы всего 44 года Владимиру Ивановичу Рыбаку, настоящему патриоту  Украины, который ценой собственной жизни, защищал украинский флаг и до последнего дыхания боролся с   российским вторжением в наш город. Сегодня мы вспоминаем нашего земляка теплыми словами, скорбим вместе с его мужественной женой Еленой и детьми Юрием и Машей. Память о Владимире Ивановиче живет в наших сердцах!

Его сын написал сегодня слова полные скорби: "Сегодня День поминовения (День Рождения) моего ОТЦА... Очень много эмоций,боли и полное отсутствие слов... рвет душу и сердце... не могу дождаться того дня, когда мы сможем прийти на могилу"...

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35515
  • Karma: 23422
  • Стать: Чоловіча
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #91 : Грудень 11, 2015, 16:38:25 »
Цитувати (виділене)
Боець "Альфи", підполковник Андрій Кузьменко, вішає прапор України на краматорському аеродромі.
мало кто выражает соболезнования по поводу гибели парня из Альфы
при выполнении своего служебного долга.
Земля пухом...
Парень из Альфы, Вечная память

Слава Україні!

Offline dlifua

  • *****
  • Повідомлень: 4427
  • Karma: 1521
  • Стать: Чоловіча
  • liveinly
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #92 : Грудень 11, 2015, 16:48:25 »
Цитувати (виділене)
Боець "Альфи", підполковник Андрій Кузьменко, вішає прапор України на краматорському аеродромі.
мало кто выражает соболезнования по поводу гибели парня из Альфы
при выполнении своего служебного долга.
Земля пухом...
Парень из Альфы, Вечная память

Слава Україні!
Вічна Пам'ять Герою!
liveinly

Offline Shannou

  • Global Moderator
  • *****
  • Повідомлень: 34633
  • Karma: 16926
  • Стать: Чоловіча
  • The world is yours
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #93 : Грудень 11, 2015, 22:55:03 »
Оксана Трапезун-Жеграй
6 hrs ·
Сьогодні помер боєць 28 бригади Роман Капацій, якого у вкрай важкому стані через катування бойовиками було визволено з полону на початку липня. Лікарі довгі місяці намагалися повернути його до життя... У Романа залишилося шестеро дітей.
Друзі, контакти родини у волонтера Dana Yarovaya
тут є номер картки матері Романа http://atoheroes.org/heroes/kapaciy-roman-volodymyrovych
Літня стаття про Романа http://gordonua.com/…/Mat-osvobozhdennogo-iz-plena-ranenogo…
Репортаж https://www.youtube.com/watch?v=G4-9vM96eaM
Вічна пам"ять.
I always tell the truth. Even when I lie.

Offline dlifua

  • *****
  • Повідомлень: 4427
  • Karma: 1521
  • Стать: Чоловіча
  • liveinly
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #94 : Грудень 11, 2015, 23:01:40 »
Оксана Трапезун-Жеграй
6 hrs ·
Сьогодні помер боєць 28 бригади Роман Капацій, якого у вкрай важкому стані через катування бойовиками було визволено з полону на початку липня. Лікарі довгі місяці намагалися повернути його до життя... У Романа залишилося шестеро дітей.
Друзі, контакти родини у волонтера Dana Yarovaya
тут є номер картки матері Романа http://atoheroes.org/heroes/kapaciy-roman-volodymyrovych
Літня стаття про Романа http://gordonua.com/…/Mat-osvobozhdennogo-iz-plena-ranenogo…
Репортаж https://www.youtube.com/watch?v=G4-9vM96eaM
Вічна пам"ять.

А оон пропонує забезпечити права тим нелюдям...Вічно Пам'ять Нашому Герою.
liveinly

Offline Няма Донецкая

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 13722
  • Karma: 5604
  • Стать: Жіноча
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #95 : Січень 10, 2016, 20:06:30 »
Вона рятувала інших: Померла волонтер Ірина Гавришева
Я була з нею трохи знайома. Була дуже здивована, коли її побачила на зібранні волонтерів, вона тоді вже була на візку. Але так багато розказувала дійсно важливого, так жваво реагувала на все, що було навкруги...
Світла память! Герої не вмирають!!!!


Померла волонтер Ірина Гавришева (Птеродактиль), яка незважаючи на смертельну хворобу, до останнього дня продовжувала допомагати іншим. Люди, що знали Ірину, залишили про неї в Facebook теплі слова, передають Патріоти України.

"Ира Гавришева (Птеродактиль)... что мне чувствуется правильным делать сейчас - это праздновать её жизнь. Гавр меня многому научила - от сортировки запросов на лекарства (на две основные категории: "жизненно важные"и "фармакологический мусор", и массу подкатегорий) и того, как не обнадёживать людей зря - до того, насколько жизнь естественна и чудо одновременно, и того, насколько человека может переть от жизни при разных сложных исходных данных. Да много чему ещё...

Cпойлер
Настолько наполненной жизни, пожалуй, я вряд ли у кого еще из друзей/подруг вспомню. В том числе, Гавра можно было очень легко уговорить поучаствовать в чём-то, для меня важном - от Ресурсний центр для допомоги вимушеним переселенцям до Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA - и это было неизменно круто. До встречи, Гавр - в мыслях или ещё где-то - как знать, где", - написала Олександра Назарова.

"Я не знаю, что сказать... Сила и счастье - вот слова, ассоциировавшиеся у меня с ней. Прощай.…", - написала волонтер Діана Макарова.

"Ира, спасибо тебе за то, что ты оставила в каждом из нас. Легкого тебе полета. Мы будем стараться нести хотя бы частичку той любви, заботы и уважения к терминально больным людям, которым ты нас научила.

Ира - один из основателей фонда БФ "Открытые ладони", которые творят чудеса тогда и для тех, когда кажется, что уже ничем нельзя помочь", - написала на своїй сторінці Анастасія Леухіна.

"Не стало человека неограниченных возможностей, автора чудесных текстов о добре и милосердии, волонтера неустанно помогающего другим и вдохновляющего собственным примером. В это трудно поверить. Казалось, что ей все ни по чем. Ире был 31 год. Светлая память!", - написала Ірина Стороженко.

Волонтер Марія Айлен Шевченко написала:

"Всем друзям Иры - утром 9 января 2016 птеродактиль Ира Гавришева улетел на свои небеса.

По Иркиному желанию, будет кремация, затем прах перевезут в Запорожье. Попрощаться с птеродактилем можно в воскресенье 10 января. Пожалуйста, передайте тем, кому, если Вы знаете, это может быть важно.

- в свободном режиме - прийти домой в воскресенье утром в любое время с 10:00 до 14:00, если хотите больше времени наедине (м.Васильковская, пер.Коломиевский 18/1 кв.33)

- прийти в официальн ый зал на Байковом кладбище (центральный въезд, админздание, малый зал) - на 14:30 на короткое прощание, где при желании можно будет что-то сказать для всех.

Если почувствуется, что хочется - можно принести живые цветы (буквально 1-2 шт.) - хризантемы или гвоздики (это Иркины любимые цветы) или любые другие, кроме только роз - их птеродактиль не признает. В венках и проч. искусственных вещах нет смысла, т.к. их негде будет оставить.

Мы будем рады, если вы просто придете. Телефон для связи 067-628-22-11067-628-22-11, Айлен (мой фейсбук, скайп и вайбер также доступны).

P.S. на данный момент никакой помощи не нужно - формальности все уже решены, особенного чего-либо не устраиваем. Спасибо всем, кто предлагает организационную помощь. Если что-то станет нужно - попросим, честно.

Ближе к ночи выложим письмо, написанное Ирой для каждого из вас именно к этому дню. Пожалуйста, вернитесь на страничку прочитать его - это то, что Ира хотела сказать напоследок. Оканчивается оно такими словами:

"Говорят, есть рай. Есть идеальный мир без боли и страданий. Это круто. Но я все думаю - если я попаду туда - чем я буду заниматься? Что я буду делать без медицинских выписок, хитрых реабилитационных штук и "подайте для…"? То, в чем была моя жизнь последние 9 лет.

Чем я буду заниматься Там, где медицинские эксперты и фандрейзеры не пользуются спросом? :) Наверное, мне все-таки найдется Там применение… А у вас здесь остается этот мир… в котором так нужна помощь друг друга.

В котором единственный способ выжить - это плечом к плечу противостоять беде. В котором не только сильный защищает слабого, но даже самый слабый может многое сделать для соседа. Я свое отработала :). А вам, кажется, еще пахать и пахать".
"Кстати, ты заметил, что этот мир полон людей, которые совершенно уверены, что прекрасно понимают, что происходит с остальными?" Макс Фрай

Offline Мадам Петрановская

  • *****
  • Повідомлень: 8794
  • Karma: 9811
  • Стать: Жіноча
  • А хто борець, той здобуває світ.
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #96 : Січень 10, 2016, 21:35:37 »
Прочитала у Леси Литвиновой про эту смерть. Какие молоденькие уходят.
.
-Ты не туда идешь! Огни в другой стороне.
-Мне все равно, я зажгу свои.

Offline КОкушка

  • ***
  • Повідомлень: 218
  • Karma: 56
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #97 : Січень 10, 2016, 22:20:17 »
Светлая память.

Offline Elsewhere

  • Administrator
  • *****
  • Повідомлень: 18159
  • Karma: 12187
  • Стать: Жіноча
  • Київ, столиця Гобітону
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #98 : Січень 11, 2016, 01:27:25 »
Барни погиб.
Вчера, а я только узнала :smilie2:
палимо танки з ночі до ранку

Offline ТетраМ

  • *****
  • Повідомлень: 18384
  • Karma: 17887
  • Стать: Жіноча
  • Пропагандист нездорового образца
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #99 : Січень 11, 2016, 04:12:43 »


Героям слава!
«Ганьба! Слава! Тобто – добрий вечір!» ©

Offline Mathilda

  • *****
  • Повідомлень: 5307
  • Karma: 3251
  • Стать: Жіноча
  • Nederland
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #100 : Січень 11, 2016, 09:05:28 »
Вечная память.
Героям слава!

Offline КОкушка

  • ***
  • Повідомлень: 218
  • Karma: 56
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #101 : Січень 11, 2016, 13:27:47 »
Вечная память.

Offline Лиса_Алиса

  • *****
  • Повідомлень: 1159
  • Karma: 1294
  • Стать: Жіноча
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #102 : Січень 11, 2016, 21:27:44 »
Вічна пам'ять! Герої не вмирають!

Offline Elsewhere

  • Administrator
  • *****
  • Повідомлень: 18159
  • Karma: 12187
  • Стать: Жіноча
  • Київ, столиця Гобітону
палимо танки з ночі до ранку


Offline Ellianna

  • *****
  • Повідомлень: 11182
  • Karma: 6930
  • Стать: Жіноча
  • Люблю читать чужие мысли
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #105 : Січень 18, 2016, 23:41:46 »
Natalia Khazan
Follow
22 hrs ·

Ночью в Одессе , в ДТП, погиб нейрохирург Владислав Комаров,
он ехал оперировать в областную
больницу...
Влад доброволец
, в зоне АТО работал не только в 61- м военно-полевом госпитале. Влад спасал всех : военных, добровольцев, гражданских ...
Он принимал решение и оперировал , "не падал с ног"...
Друзья и сослуживцы еще напишут о Владе , народ должен знать своих Героев , а Влад -настоящий Герой-медик, спасший многие жизни !
! Вечная память !
Sarcasm and compassion are two of the qualities that make life on Earth tolerable
Nick Hornby

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35515
  • Karma: 23422
  • Стать: Чоловіча
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #106 : Січень 21, 2016, 22:52:39 »
Ігор Брановицький. Рік.

Offline Shannou

  • Global Moderator
  • *****
  • Повідомлень: 34633
  • Karma: 16926
  • Стать: Чоловіча
  • The world is yours
I always tell the truth. Even when I lie.

Offline dlifua

  • *****
  • Повідомлень: 4427
  • Karma: 1521
  • Стать: Чоловіча
  • liveinly
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #108 : Квітень 10, 2016, 17:44:33 »

http://memorybook.org.ua/index.htm
Всі вони з нами, вони серед нас назавжди. Вічна пам'ять. Слава Героям!
liveinly

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35515
  • Karma: 23422
  • Стать: Чоловіча
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #109 : Квітень 13, 2016, 18:19:38 »

Offline dlifua

  • *****
  • Повідомлень: 4427
  • Karma: 1521
  • Стать: Чоловіча
  • liveinly
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #110 : Квітень 13, 2016, 19:22:09 »
liveinly

Offline entp

  • *
  • Повідомлень: 46
  • Karma: 69
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #111 : Квітень 18, 2016, 13:27:24 »
Цитувати (виділене)
4 квітня, в бою під Авдіївкою, загинув мій близький знайомий – Гриців Володимир, позивний «ДОК». Він був родом із с. Волосянка, Сколівського р-ну, Львівської обл.. Вовка був добровольцем! Ми із ним прослужили пів року на Яворівському полігоні, містечко Інженерне, де він виконував обов’язки медбрата, оскільки він був дуже добрим і фаховим лікарем. Незважаючи на дефіцит ліків, він завжди їх знаходив для хворих. Вова їздив по волонтерам, по аптекам, по церквам, просячи необхідних медикаменти. Врезультаті чого, у нього навіть були ті ліки, яких не було в центральному лазареті с. Старичі. Особисто мене він теж лікував. Наш герой був і активним майданівцем, де теж лікував всіх необхідних. Пів року він просився у командування перевести його у змінний склад, щоб мати змогу поїхати на схід України і у вересні його перевели в 128 гірсько-піхотну бригаду, де він теж дбав про здоров’я побратимів, але себе не вберіг ((((. Вічна слава і вічна пам'ять


Offline Lilьka

  • *****
  • Повідомлень: 8731
  • Karma: 2524
  • Стать: Жіноча
  • Львів
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #112 : Квітень 26, 2016, 18:05:50 »
Вічная пам'ять, довічна вдячність тим, хто закрив своїм життям нас від мирного оскаженілого атому.
.

Offline Няма Донецкая

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 13722
  • Karma: 5604
  • Стать: Жіноча
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #113 : Травень 02, 2016, 13:49:07 »
Вікторія Шинкаренко
Follow · 12 hrs near Rivne  ·
 
Душа болить, не хотіла писати у свято, всі постять пасочки і привітання. Сьогодні загинув Свіржевський Рома, Ромашка йому 21 рік, на війні з 19. Це просто неможливо передати наскільки це болісно, коли ти знаєш людину і як просила його не йти більше бо стан здоров'я цому не дозволяв. Але там мої хлопці... Я це чула багато раз. Орієнтовно привезуть у вівторок, рівняни, прошу підтримати і провести у останній шлях....він був там щоб ви тут могли спокійно святкувати..
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=768660453234968&set=a.444755102292173.1073741827.100002730604403&type=3&theater
"Кстати, ты заметил, что этот мир полон людей, которые совершенно уверены, что прекрасно понимают, что происходит с остальными?" Макс Фрай

Offline Shannou

  • Global Moderator
  • *****
  • Повідомлень: 34633
  • Karma: 16926
  • Стать: Чоловіча
  • The world is yours
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #114 : Травень 08, 2016, 19:51:14 »
Волонтерська пара — Володимир Альохін та Олена Куліш посмертно отримала звання Народних героїв України.

Вони у 2014 році ховали у своєму будинку сусідів-патріотів та допомагали українським військовим, які утримували позиції біля Луганського аеропорту.

За це проросійські бойовики викрали їх та закатували.

Церемонія нагородження відбулась у музеї Другої світової війни у Києві. Загалом до нагороди представлені 23 народних героїв України.
http://24tv.ua/zakatovanu_volontersku_paru_nagorodili_sribnim_trizubom_n683731
I always tell the truth. Even when I lie.

Online Марика

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 455
  • Karma: 523
  • Стать: Жіноча
  • Варшава
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #115 : Травень 09, 2016, 16:28:50 »
Вічна пам'ять всім загиблим за Україну

Offline massii

  • ****
  • Повідомлень: 400
  • Karma: 593
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #116 : Травень 14, 2016, 21:13:19 »
СМЕРТНЫЙ ПУТЬ 93-Й БРИГАДЫ
Михаил Жирохов
Автор материала, украинский военный историк

http://www.liga.net/projects/93brigada/

Вічна пам'ять... Навіки вічна! 



« Останнє редагування: Травень 14, 2016, 21:34:12 від massii »

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35515
  • Karma: 23422
  • Стать: Чоловіча
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #117 : Травень 23, 2016, 09:27:09 »
Цитувати (виділене)
Добровольческий батальон территориальной обороны Донецкой области "Донбасс"
Сегодня 2 года гибели первых бойцов батальона ,,Донбасс,,. Пятеро добровольцев вступили в неравный бой, под Карловкой Донецкой области, который продолжался больше четырех часов. Вступили в бой с террористами батальона ,,Восток,,. Отряду добровольцев батальона ,,Донбасс,, из 25-х человек, противостояло свыше 100 боевиков. Бойцы были окружены, помощь не пришла...
Позывные ребят навеки записаны на страничке батальона, имена бойцов вечно будут помнить. Они были примером мужества, чести и патриотизма.
Матвей. Прикрывал отход бойцов, задержал продвижение бронетехники боевиков, погиб в бою.
Федор. Родом из Донецка. Будучи окружен в здании, тяжело ранен, выполз на улицу под гарантии оказания помощи медиками. Был расстрелян. Позже его тело было привязано к грузовика и протянуто по центральной улице Донецка.
Рейдер. Раненым отказался сдаваться. Был расстрелян из подствольных гранатомётов. А тело сожжено террористами.
Рябой. Родом из Донецка. Прикрывая отход товарищей, был тяжело ранен. Но смог выйти из окружения. Умер в больнице.
Дед. Родом из Макеевки. Взорвал гранату, будучи тяжело раненым, забрал с собой двух террористов.
Так началась боевая история добровольцев батальона ,,Донбасс,,. Эта история написана кровью. Каждый погибший мечтал о свободной стране, о независимости. Они слишком любили свободную жизнь, что бы оставаться равнодушными. Без статусов, зарплат, оформления, соц. защиты бойцы стали в ряды добровольцев. Так приказала совесть. Вы были первыми, вы были настоящими.
Царство небесное, бойцы!!! Мы помним. Мы не забудем.

Offline Begemot Fedya

  • *****
  • Повідомлень: 9154
  • Karma: 6269
  • Стать: Чоловіча
  • Україна, Київ.
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #118 : Травень 24, 2016, 10:19:47 »
Цитувати (виділене)
Танковий таран старшого лейтенанта Абрамовича
Один із маловідомих епізодів боїв під Степанівковою - танковий таран старшого лейтенанта Абрамовича.
Абрамович Артем Абрамович, командир танкового взводу 30-ї бригади. Загинув у бою 12 серпня 2014 року. Похований у Житомирі 23 травня 2015-го.
Неподалік російського кордону біля села Никифорове в Донецькій області стоять два понівечені танки, що зіткнулися лоб у лоб: український Т-64 та російський Т-72. Як кажуть, до них місцеві мешканці досі носять квіти, хоч ця подія і сталася ще в середині серпня позаминулого року. Історія наших танкістів, які загинули в цьому бою, до кінця не з’ясована. Але після того як двоє з них нарешті упокоїлись на батьківщині, розповісти про неї вже можна.
Cпойлер
Українським Т-64 командував 24-річний житомирянин Артем Абрамович, життєрадісний, привітний юнак. Іще під час навчання в Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного він був одним із перших на курсі. По закінченні її потрапив до 30-ї окремої механізованої бригади, де його призначили командиром танкового взводу.
Від весни 2014 року частини бригади дислокувалися на Півдні України, охороняючи цей напрямок від можливого вторгнення диверсійних загонів із боку Криму. Певний час танковий взвод Артема стояв біля Бердянська. Саме тут 14 липня хлопець давав коментар «Телевізійній службі новин», який вийшов у ефір наступного дня і є в інтернеті: «Наше завдання – прикриття цієї дороги. Ми завжди будемо готові їх зустріти, прийняти бій, відбити атаку, не пустити ворога до міста».
27 липня частини бригади перекинули в район Савур-могили визволяти з котлів війська, які там опинилися після спроби взяти під контроль українсько-російський кордон та їх розстрілу «Градами» й артилерією з території РФ. Спочатку операція розвивалася більш-менш успішно: наші війська зламали опір сепаратистів неподалік села Степанівка в підніжжі Савур-могили і швидко рухалися далі на схід. Щоправда, заходили вони в те саме вузьке «гирло» між містами Торез – Сніжне – Красний Луч, що їх захопили терористи, й російською територією, з якого щойно з такими великими проблемами почали вибиратись «оточенці». 5 серпня підрозділ бригади у складі трьох бойових машин піхоти й одного танка зайняв висоту біля Никифорового. Керував тамтешнім блокпостом старший лейтенант Артем Абрамович. За кілька кілометрів звідти діяли ще два блокпости, там теж були командирами лейтенанти й старші лейтенанти, юнаки 22–24 років.
Усі штаби з генералами, полковниками та підполковниками залишилися десь позаду, а ударний кулак бригади на чолі з одним бойовим майором пішов наперед, до містечка Міусинськ, і далі на Боково-Платове. Блокпости лейтенантів «бовталися» між штабами та основними силами.
Спочатку лейтенантам казали, що їхня місія полягає лише в тому, аби прикрити відступ наших військ, деморалізованих та розстріляних у котлах. Начебто слідом за цими частинами мали зніматись і вони – прикривати відступ. Потім просто наказали залишатися на місці без якогось конкретного завдання.
Загалом зв’язок зі штабами був надзвичайно поганий. Навіть їжу доводилося здобувати десь «на стороні», бо сухпайки швидко закінчилися. Спершу продовольство та воду залишали колони, які виходили з котлів, потім продукти привозив командир сусіднього блокпосту, котрий діяв у селі, – хлопці купували все за свій кошт. Невдовзі ситуація погіршилася: навколо нишпорили диверсійно-розвідувальні загони ворога, і довелося перебиватися тим, що зосталося. Так, воду хлопці знайшли тільки… на сусідньому сільському кладовищі. Переливали із бляшанок, що там стояли, й кип’ятили.
Із російської території пагорб біля Никифорового обстрілювала далекобійна артилерія, а із села били міномети: там розташовувалися загони сепаратистів. Відкрити вогонь у відповідь хлопці не мали змоги: за їхніми спостереженнями, міномети були на території жіночої колонії.
12 серпня все почалося… На блокпост біля пагорба відійшли сусіди – один танк і дві БМП, які охороняли переправу через річку Міус. Хлопці були трохи налякані: чули й бачили великі сили ворога, зокрема танки.
Спробували сконтактувати по рації зі штабами, але жодних конкретних наказів не дістали (мобільний зв’язок у цьому районі був уже виведений із ладу). Провели «нараду лейтенантів» і вирішили відступати до Міусинська, до основних сил бригади. Швидко знялися з висоти й невдовзі прибули на місце. Зустріли там місцевого командира, свого товариша, старшого лейтенанта, який суворо наказав повернутися захищати тили. Що вдієш? Пішли назад, на свою висоту біля Никифорового. Щойно зайняли старі позиції, як побачили: з півдня запрацювали «Гради»… Було страшно, але ракети пролетіли повз хлопців буквально за сотню метрів – не влучили. Потім із російського боку знов обізвалася далекобійна артилерія, а ще було добре чути гуркіт танків, котрі насувалися знову-таки з півдня. Лейтенанти запросили по рації у штабів артилерійську підтримку, але почули несподівану відповідь: «Снарядів немає».
Невдовзі побачили чотири танки, що мчали на блокпост із шаленою швидкістю. Один із них був Т-64 з білими смугами, як в українських військ (вочевидь, трофейний). Саме тому наші солдати першими вогонь не відкривали. Танки почали бити по техніці на блокпосту, лише після цього хлопці зрозуміли, що перед ними ворог. Інші три машини, коли їх роздивились, виявилися світло-зеленуватими Т-72, тоді як українська військова техніка темнішого кольору. Таких танків у нас на озброєнні немає. Вочевидь, вони були російськими.
Позиції українських військ почали обстрілювати із двох інших напрямків: як пізніше виявилося, звідти наступали загони ворога. Майже відразу було підбито дві бойові машини. Українські танки дали залп, але в одного потім заклинило гармату – він вийшов із бою.
Продовжували бій лише танк Артема та кілька піхотинців. Комусь із них вдалося підбити один російський Т-72, що насувався ліворуч від дороги. Інші хлопці були контужені, поранені або в нервовому шоку. Зважаючи на ситуацію, старший лейтенант Абрамович наказав бійцям відходити, а сам із екіпажем вирішив прикривати відступ.
Поранені й контужені шви­дко повантажилися на вцілілі бойові машини і взяли курс на Міусинськ. Танк Абрамовича мав рухатися за ними. Він розвертався, щоб виїхати на дорогу, і тут на нього на шаленій швидкості вискочив один із російських Т-72. Як усе далі сталося, ніхто з бійців достеменно не пам’ятає. Танки зіткнулись майже лоб у лоб.
Є версія, що обидва екіпажі якісь хвилини залишалися живими й намагались урятуватися. Абрамович навіть устиг витягнути крізь нижній люк механіка-водія – немолодого, дещо кремезного солдата, і поліз назад по свого навідника. Але тут стався вибух: здетонував боєкомплект, башта відскочила на землю, а всередині танка все охопило полум’я.
Більше шансів уціліти було в російських танкістів: їхня машина не вибухнула, хоча солдати могли сильно забитися через потужне зіткнення. Але Т-72 теж зазнав «невиліковних» ушкоджень. Пізніше його підірвав хтось із ворожої сторони.
Тривалий час жевріла надія, що Артем Абрамович у полоні. Наприкінці серпня в інтернеті з’явилося відео із бранцями – українськими солдатами, один із яких нагадував старшого лейтенанта зовні. Мати хлопця поїхала шукати його на територію самопроголошеної «ДНР», де пробула три місяці. Зустрічалася навіть із Захарченком, спілкувалася з місцевими мешканцями, обшукала майже кожен сантиметр поля, де згорів танк сина, але все намарно.
3 жовтня 2014 року на місці колишнього танкового бою працювали слідопити Союзу «Народна пам’ять» були виявлені останки жертв. Через півтора місяця група знову виїхала в той район – забрала рештки тіл іще кількох бійців. Тести ДНК показали: серед полеглих – старший лейтенант Артем Абрамович та навідник Петро Барбух. Вдалося знайти й двох загиблих із бойової машини піхоти, що була підбита ворожими танками в першу мить бою. Наразі все ще невідомою є доля механіка-водія.
Група, яку прикривав танк Абрамовича, успішно дісталася до Міусинська. Більшість хлопців – учасників бою під Никифоровим залишилися живими й кілька місяців тому повернулися додому. Лише Артема привезли пізніше за всіх. Його поховали в Житомирі 23 травня 2015 року.
Жаль подмога не пришла, подкрепленье не прислали.
Нас осталось только два, нас с тобою наебали.
Все братушки полягли и с патронами напряжно,
Но мы держим рубежи, мы сражаемся отважно...

Offline Маричка

  • ****
  • Повідомлень: 448
  • Karma: 329
  • Стать: Жіноча
  • Украина, Днепропетровск
Re: Вечная память. Вечная благодарность.
« Reply #119 : Травень 28, 2016, 15:38:22 »
Цитувати (виділене)
Вчора загинув комбат 3 батальйону 72 ОМБр Андрій Жук "Мауглі". Загинув як Герой...Вічна тобі пам'ять брате... Спи спокійно..

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1718583748419651&id=100008041275976

0 Користувачів і 2 Гостей дивляться цю тему.