Дещо перефразуючи автора цього шедевру за методою Губермана:
Був хоч би мавром я, з Аліканте,
Чи хоч чукчей похилого віку,
Українську я вивчив би тільки за те,
Що нею хуйло не базікав!
Надихнуло
:
Хай тільки «па-руски» уміли батьки
Минулим часам на догоду,
Та я українську учу залюбки,
Бо мова – то єдність народу.
Англійська – потреба поточного дня.
На заздрість усім вороженькам
Хотів би англійською шпрехати я
Не гірше, ніж наш Порошенко.
И русский язык нам отнюдь не чужой.
Читать продолжаем без лени
Те книги, что Пушкин писал и Толстой…
Та мова Хуйла нам – до фєні.