І я знову розкажу історію, яку вже неодноразово розповідала, але раптом хтось пропустив чи забув.
Воно зовсім не про те, що обговорюється, але навіяло.
Моя донька тоді була маленькою, рочки 1,5-2, і я ходила з нею в парк до дитячого майданчика. Вона вже могла сама копирсатися там у пісочниці з такими ж дітками, тому я здебільшого сиділа поруч на лавочці та пильнувала. І було мені страшенно нудно, якщо чесно.
Тому інколи я вступала в розмову з батьками інших дітей, якщо вони були охочі до поговорити. І був там одного разу дядечка із зовсім маленькою донечкою, десь 6 місяців. Він дуже милувався своєю дитинкою, і йому треба було, щоб хтось інший милувався теж, тому він почав мені розказувати, як вони спали, як вони їли, як вони гуляли -- ну, знаєте, усе таке, чим полюбляють ділитися новоспечені батьки обох статей.
Я ж, звісно, підтримую розмову, ахаю від захвату там, де треба, інколи ставлю питання... А мушу зізнатися, що я була з тих мам, хто доволі довго казав про свою дитину "ми". Ну так, я знаю, що прогресивне суспільство цього не схвалює, але мені в той час було пофігу на прогресивність. І от я дивлюсь на цього дядечку та, коли розмова починає трохи стихати, питаю його (зі солодкою посмішкою на обличчі): "А як вас звуть?.." Він на мить замовкає, дивиться на мене дещо роздратовано, зітхає та каже: "Олексій".
Я, натурально, на пару секунд впадаю в ступор. Бо дитина вдягнена, як дівчинка, ще й з якимось бантиком на голові, візочок абсолютно дівчачого персикового кольору, та він і розповідав про неї, як про дівчинку! І тут раптом Олексій! Вони їбануті, чи шо??? Коли ж до мене нарешті дійшло... Неймовірним зусиллям волі я втрималася, щоб не заржати, як конячка, йому прямо в обличчя (він іще й ззовні був... ну, не мій типаж, так би мовити), та з помітним натиском і
дуже ввічливо спитала, а дівчинку його як звуть. Тут вже до нього дійшло, і погляд був не тільки роздратований, а й трохи розчарований. "Уляна", -- каже. Я з тою ж солодкою посмішкою сказала, що дуже красиве ім'я, підхопила свою доньку та збігла з майданчика.
Більше я його на прогулянках в тому парку не бачила, тільки няню та маму.