Піквікський Форум

Anton Senenko
 ·
Наскільки ж інакше у дорослому віці читаються казки…
От гортали з Маркусиком казку про Івасика-Телесика.
Якщо коротко - сюжет такий:
Баба з дідом не мали дітей, взяли поліно, заколисали, виросли ручки-ніжки, назвали цю істоту Івасиком-Телесиком.
Івасик попросив діда зробити йому золотого човника і ловив своїм творцям рибку.
Баба Телесику носила сніданки-обіди-вечері, кликала його тоненьким голосочком, той припливав, нямав і йшов працювати далі.
Цю процедуру просікла Змія, яка намагалися теж кликати Телесика, але голос був грубий, тому Івасик не вівся.
Змія пішла до коваля, попросила перекувати собі голос, щоб був як у баби, коваль то зробив, Телесика було викрадено і підготовлено для вживання в їжу у печі.
Але Телесик викрутився, опинився на високому дереві, яке змії намагались перегризти та зламали зуби.
Змії знов пішли до коваля, він їм викував сталеві зуби і історія з дитячої казки мала б перетворитися на оповідання Стівена Кінга, але телесик почав закликати західну допо… юрби гусей, що пролітали повз, щоби ті його врятували.
Перші пролетіли повз, порадивши чекати на других, другі - на третіх, аж поки найслабше гусеня Телесика таки не евакуювало.
Тут би й казочці кінець, але через брак інформації про героїзм гусеняти баба хотіла його зарізати (до речі, до моменту повернення Телесика баба з дідом просто їли пиріжки), але Івасик втрутився і в найостанніший момент гусеня врятував.
Кінець.
І от наче все просто.
Хороший Івасик-Телесик переміг злодюжкувату зміючку та її посіпак, всі щасливі.
Та є питання:
1. Мені здається, що постать коваля є недооціненою. Якого біса він двічі взяв ключову участь у злочині з викрадення дитини? Якби не його джаст бізнес - ніц не було б навіть за умислом і попередньою змовою групи осіб.
(цікаво, шо сьогодні ж вийшла інфо, яку я побачив у Dmytro Zolotukhin (розслідування від Molfar), що західні компанії спокійно продають через фірми-посередники супутникові знімки об‘єктів в Україні, по яким чітко потім прилітають російські ракети. Джаст бізнес).
Що зрештою зробили тому ковалю?
Як Марк спитає - шо казать?
2. Оті гуси, що пролітали повз - у них був діплі консьорнд?
3. Чому в житті так несправедливо - найменше гусеня витягнуло всю роботу, а потім його ж захотіли прирізати та пощипати?
Я боюся гортати книжку далі.
Марку цікаво, а я читаю і весь час думаю:
«Це ж було вже».
Майте гарний день.

Моє покоління - воно начебто відносно й не таке «давнє», всі ми ще досі - «хлопці й дівчата». Але ми носії такого унікального життєвого досвіду й такої «культури», якої більше немає, і, сподіваюся, ніколи не буде.
Моя донька - доволі зріла людина. Вона народилася ще за Радянського Союзу, хоч і за кілька тижнів до його безславної загибелі. В неї в самої вже двоє дітей.
Але навіть вона від подиву роззявляє рота, коли я згадую, що в моїй молодості, аби купити «джінси», треба було здати державі 20 кілограмів коріння болотяного аіру.
Були такі магазини, які торгували «дефіцитом» за лікарські рослини.
Тобі давали довідку про зданий аір, і ти отримував священне право купити заморські штани. Ну, й за гроші, само собою. Не за сам аір. Аір давав тільки можливість витратити власні кошти.
І ми з матірʼю тиждень лазили в болоті по самі вуха, аби назбирати того чудо-зілля.
Потім зʼясувалося, що ми зібрали не той «аір», не кондиційний. І ми його віддали нутріям.
Якась, сука, неймовірна, абсурдна тотальна КНДР. Кін-дза-дза… І рожеві штани. Ку!
Як не дивно, я вже тоді якимись генетичними фібрами душі і своїм куцим розумом розумів, що це - неправильно. Що це велике приниження самого статусу - Людини! Її вродженої гідності.
От, прикиньте, що вам зараз, сьогодні знадобилися джинси! То треба йти не в інтернет-магазин, а роздягаться до трусів, і лізти в копанку на тиждень! І не за ті штани, які хочеться, а - які є!
Це - антиутопія! Орвелл!
І це - кінець ХХ століття!
Якщо розповісти цю історію через сто років, хто в неї повірить?
- Ніхто!
Скажуть: не утріруйте!…

Був вчора у відділенні РАЦСу, вислухав від співробітниці історію, що зараз багато хитрих ухилянтів, які знаходять дівчат з інвалідністю, щоб на них одружитись. І ось якраз на цьому тижні приходили подавати заяву хлопець 18 років і дівчина 30-ти з інвалідністю. Явно ухилянт, бо кому потрібна дівчина на стільки років старше, ще і хвора.
Довго думав